Рішення

від 29.05.2012 по справі 1386-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

29.05.2012Справа №5002-17/1386-2012

За позовом Гаспринської селищної ради

До відповідача ВАТ "Будмеханізація"

про стягнення заборгованості по орендній платі за землю в сумі 146 170,89 грн., та розірвання договору оренди земельної ділянки площею 2,2011 га, розташованого за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Гаспра, вул. Севастопольське шосе 7, для будівництва і обслуговування комплексу житлових будинків, укладеного строком на 49 років між Гаспринською селищною радою та ВАТ «Будмеханізаця» 24.03.2006 року (державна реєстрація 07.04.2006 під № 040602100004)

Суддя В.І. Гайворонський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від Гаспринської селищної ради - Медарь Н.В.

Сутність спору: Позивач згідно з позовом та уточненням до нього позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за землю в сумі 146 170,89 грн., та розірвати договір оренди земельної ділянки площею 2,2011 га, розташованого за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Гаспра, вул. Севастопольське шосе 7, для будівництва і обслуговування комплексу житлових будинків, укладеного строком на 49 років між Гаспринською селищною радою та ВАТ «Будмеханізаця» 24.03.2006 року (державна реєстрація 07.04.2006 під № 040602100004), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди земельної ділянки площею 2,2011 га, розташованого за адресою: АРК, м. Ялта, вул. Севастопольське шосе 7 від 24.03.2006 року.

Відповідач визнає позов в частині стягнення з нього заборгованості по орендній платі за землю в сумі 146 170,89 грн., в частині розірвання договору у позові просить відмовити, посилаючись на невиконання іншою особою обов'язків перед ним по сплаті коштів, та необґрунтованістю вимоги.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання до справи матеріалів є правом сторони, а не обов'язком.

По справі оголошену вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно Договору оренди земельної ділянки від 24 березня 2006 року (реєстраційний номер № 731) Орендодавець (Гаспринська селищна рада) надає, а Орендар (ВАТ «Будмеханізація») приймає у дострокове платне володіння та користування земельну ділянку площею 2,2011 га, розташовану за адресою: смт. Гаспра, Севастопольське шосе 7 (сім) для будівництва та обслуговування комплексу житлових будинків, кадастровий номер 0111946200:01:004:0036, із земель Гаспринської селищної ради не переданих в приватну власність та наданих у постійне користування у межах населеного пункту, в тому числі по угіддям: 2,2011 га - «забудовані землі», в тому числі «землі промисловості» для будівництва та обслуговування комплексів житлових будинків (код УКЦЗ-1.13.3), а відповідач сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 10-го числа наступного за звітним місяця (п.1.1, п. 2.1).

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, при цьому виходить з наступних обставин:

Згідно ст.ст. 526,629 ЦК України та ст. 193 ГК України обов'язки підлягають виконанню.

Відповідачем не надано доказів виконання обов'язків щодо сплати орендної плати.

Оскільки відповідні докази, а також інші докази не надані до матеріалів справи до винесення рішення, не існує підстав їх залучати до справи після прийняття рішення.

Згідно розрахунку заборгованість з орендної плати складає 146 170,89 грн.

Більш того, відповідач позов в частині стягнення з цього заборгованості по орендній платі за землю в сумі 146 170,89 грн. визнає.

Згідно ч.5 ст. 78 ГПК України суд зобов'язаний прийняти рішення про задоволення вимог, якщо відповідач вимоги визнає.

Таким чином, вимога про стягнення заборгованості по орендній платі за землю в сумі 146 170,89 грн. є законною та підлягає задоволенню.

Вимога про розірвання договору задоволенню не підлягає, при цьому суд виходить з наступних обставин:

Згідно ч. 2 статті 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Однак, позивачем не надано доказів надіслання вищезазначених пропозицій про розірвання договору відповідачу.

Ст. 129 Конституції України закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом, а також передбачено що сторона вільна у наданні суду доказів та у доказуванні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми є нормами прямої дії.

Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також вказується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д12/12), а в постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року "Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя" вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Таким чином, суд вправі розглянути справу по тим матеріалам, що надані зацікавленими особами.

Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.

Окрім цього, згідно ст. 33 ГПК України докази в обґрунтування позовних вимог покладаються на позивача.

Більш того, сам представник позивача пояснює, що пропозиція щодо розірвання договору позивачем відповідачу не спрямовувалась, що відображено у звукозапису засідання суду.

Також необхідне відзначити, що позовна заява не є пропозицією, передбаченою ч. 2 ст. 188 ГК України. Так, позовна заява передбачена процесуальним законодавством (ст. 54 ГПК України), заява з такою вимогою подається до суду і розглядається в порядку, визначеному процесуальним законодавством.

Більш того, згідно ч. 4 ст. 188 ЦК України пропозиція повинна бути ще до подання позову.

Більш того, на момент подачі позову, позов вже повинен бути обґрунтований.

Таким чином, позовна заява не може розглядатися як пропозиція в розумінні ч. 2 ст. 188 ГК України.

Така пропозиція відноситься до норми Господарського кодексу України, тобто, до матеріального, а не до процесуального права.

Необхідно також відмітити, що передбачена ч. 2 ст. 188 ГК України пропозиція не є претензією, оскільки претензія відноситься до процесуального законодавства, а вказана пропозиція - до матеріального права.

Претензія відноситься до питання прийняття позову до розгляду, чи його повернення.

При цьому також необхідно відмітити, що відсутність вказаної пропозиції не впливає на право позивача на звернення до суду, та розгляду спору судом, оскільки позов прийнято до розгляду, та розглядається судом по суті.

Окрім цього, згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 статті 193 ГК України, та ч. 2 та ч. 4 ст. 188 ГК України не визнані Конституційним Судом України такими, що не підлягають застосуванню, а тому не приймати їх до уваги немає підстав. Вимоги закону повинні виконуватися.

Згідно ч. 4 статті 188 ГК України зацікавлена сторона має право передати спір на вирішення суду у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Вищім Господарським Судом України.

Згідно ст. 15 ЦК України особа має право на захист свого цивільного права та інтересу у разі його порушення.

Однак, з врахуванням вказаних вимог ст. 188 ГК України неможливо вважати, що право та інтерес позивача в цій частині порушені.

Оскільки право та інтерес позивача на цей час не порушені, підстав для задоволення позову не існує, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Вищим Господарським Судом України. (постанова Вищого Господарського Суду України від 15 листопада 2007 року № 2-29/7035-2007).

Не порушене право та інтерес не можуть захищатись.

При цьому необхідно відмітити, що помилка власного недбальства, незнання закону чи неправильне його тлумачення однією зі сторін не є поважною причиною, про що також вказується у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». (п.19).

Також необхідно відмітити, що з врахуванням вказаних обставин, оскільки позивач не надав вказаного доказу до прийняття рішення, не існує підстав для залучення такого доказу після прийняття рішення.

Більш того, згідно ч. 4 ст. 188 ГК України, та практиці розгляду вказаних питань Вищого Господарського Суду України, вказана пропозиція повинна бути до звернення до суду.

Окрім цього, позивач вказує на те, що відповідач систематично не прозводив сплату орендних платежів. Однак, згідно розрахунку позивача сплату прозведено за березень 2012 року. Таким чином, на час звернення до суду не можна вважати, що відповідач не сплачує платежі систематично, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Севастопольським апеляційним господарським та Вищім господарським судом України.

Судові витрати позивача згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем в сумі 2923,42 грн.(2 % від 146 170,89 грн.) щодо вимог майнового характеру.

Судові витрати позивача підтверджуються платіжним дорученням № 456 від 17 квітня 2012 року на суму 2570,53 грн., платіжним дорученням № 653 від 18 травня 2012 року на суму 1073,00 грн., та платіжним дорученням № 654 від 18 травня 2012 року на суму 352,89 грн.

Для відшкодування позивачу судових витрат за вимогу нематеріального характеру в сумі 1073,00 грн. згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України підстав не існує.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація» (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Васильєва 19; ідентифікаційний код: 05424555) на користь Гаспринської селищної ради (98660, АР Крим, м. Ялта, смт. Гаспра, вул. Н. Тамарли 6/24, ідентифікаційний код: 26330829) заборгованість по орендній платі за землю в сумі 146 170,89 грн., та 2923,42 грн. відшкодування судового збору.

Видати наказ.

У вимозі про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 2,2011 га, розташованого за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Гаспра, вул. Севастопольське шосе 7, для будівництва і обслуговування комплексу житлових будинків, укладеного строком на 49 років між Гаспринською селищною радою та ВАТ «Будмеханізаця» 24.03.2006 року (державна реєстрація 07.04.2006 під № 040602100004) - у позові відмовити.

рішення оформлене та підписано

у повному обсязі:

05.06.2012 року

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Гайворонський В.І.