Рішення

від 04.06.2012 по справі 13/5005/3123/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.05.12р. Справа № 13/5005/3123/2012

За позовом Дочірнього підприємства "Капарол Україна" с. Віта Поштова, Київської область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пронад", м. Дніпродзержинськ

про стягнення 146 836, 72 грн.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність від 23.04.2012р.;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство "Капарол Україна" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пронад" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки № 09/00025-2009 від 23.02.2009р. у загальному розмірі 146 836, 72 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 121 129, 96 грн. - основний борг, 5 790, 92 грн. - пеня, 783, 07 грн. - інфляційні втрати, 13 076, 27 грн. - 35% річних, 6056, 50 грн. - штраф.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 09/00025-2009 від 23.02.2009р., в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

10.05.2012 року та 31.05.2012 року до господарського суду надійшло клопотання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Пронад", м. Дніпродзержинськ про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю з'явитись у судове засідання.

Відповідач тричі у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, явку повноважного представника у судові засідання не забезпечив.

За таких обставин господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає, що неявка в судові засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду даної справи по суті за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

31.05.2012 року представником Позивача до господарського суду подано письмові пояснення по справі від 28.05.2012 року.

В порядку ст.85 ГПК України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23 лютого 2009 року між позивачем, як постачальник, та відповідачем, як покупець, було укладено договір поставки № 09/00025-2009 (далі - договір), згідно п. 1 договору, постачальник зобов'язується поставляти у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець, зобов'язується приймати та сплачувати вартість товару в порядку і на умовах передбачених договором та додатками до цього договору.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.09р. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від зобов'язань, що виникли протягом його дії. Договір без складання додаткового письмового документу буде вважатися автоматично продовженим на кожний наступний календарний рік до 31.12.2015 року, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 30 днів до 31 грудня, кожного наступного календарного року після підписання цього договору, не повідомить письмово іншу сторону про намір припинити дію договору (п. п. 14.1, 14.2 договору).

За період з вересня місяця 2011 року по листопад місяць 2011 року на виконання своїх зобов'язань за Договором Позивач передав у власність Відповідача Товар на загальну суму 131 129, 96 грн.

Передача товару позивачем і прийняття товару відповідачем підтверджується видатковими накладними 1. № РН-11/16555 від 21.09.2011р., на суму - 23 355, 22 грн. (після часткової оплати сума боргу становить - 13 355, 22 грн.); 2. № РН-11/16657 від 26.09.2011р., на суму - 29 167,13 грн.; 3. № РН-11/16772 від 29.09.2011р., на суму - 11 985, 67 грн.; 4. № РН-11/17095 від 17.10.2011р., на суму - 264470,22 грн.; 5. № РН-11/17127 від 18.10.2011р., на суму - 17 589, 88 гри.; № РН-11/17439 від 02.11.2011р., на суму - 22 561, 84 грн.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар в сумі 10 000, 00 грн., що підтверджується Платіжним дорученням № 145 від «30»листопада 2011року (а.с. 53).

Відповідно до п. 4.3 укладеного договору відповідач повинен здійснити оплату шляхом

безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, в порядку визначеному сторонами у додатку № 2 до цього договору.

Оплату за Товар Відповідач зобов'язався здійснювати протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту поставки Товару і дати вказаної в рахунку-фактурі згідно пункту 2.3. Додатку № 2/2011 від «03»лютого 2011 року до Договору (а.с. 28-32).

Як вбачається з матеріалів справи, строк сплати по грошовому зобов'язанню визначений у відповідному Додатку до Договору минув. Відповідач за поставлений Товар не розрахувався.

Таким чином, станом на 31.05.2012 року у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за переданий товар у сумі 121 129, 96 грн.

Згідно п. 9.7 договору, у разі порушення сплати сум за договором, покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період порушення за весь період прострочення.

На підставі п. 2.6 Додатку №2 до Договору, позивач просить суд стягнути пеню, згідно розрахунків які додані до позовної заяви. Розмір нарахованої пені становить 5 790, 92 грн. за період з 05.11.2011 року по 15.03.2012 року та штраф у розмірі 6056, 50 грн.

Згідно п. 2.6 Додатку до договору, у разі не проведення розрахунків Покупцем згідно умов п. 2 даного Додатку, Покупець зобов'язується на користь Постачальника сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, а у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 20 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості, Покупець зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь Постачальника штраф в розмірі 5% від суми заборгованості. Покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу Постачальника повинен сплатити проценти в розмірі 35% річних від суми заборгованості за кожен день прострочки згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Як вбачається із змісту постанови ВСУ від 12.12.2011р. по справі 07/238-10, стаття 625 ЦК України, надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, встановити інший ніж 3% річних розмір процентів з простроченої суми, який і було визначено сторонами у пункті 2.6. Додатку № 2 до Договору поставки в розмірі 35% річних від суми боргу).

На підставі вищезазначеної норми закону позивачем було нараховано інфляційні витрати за період з листопада 2011 року по лютий 2012 року , згідно п. 2.6 Додатку № 2 до договору, на загальну суму 783, 07 грн. та 35% річних за період з 05.11.2011 року по 15.03.2012 року на загальну суму 13 076, 27 грн., розрахунки яких перевірено господарським судом.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення інфляційних витрати на загальну суму 783, 07 грн. та 35% річних на загальну суму 13 076, 27 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Доказів виконання по оплаті за договором поставки № 09/00025-2009 на загальну суму 146 836, 72 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення основного боргу, пені, інфляційних витрат, штрафу та 35% річних підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення основного боргу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Законодавство", судом встановлено, що розрахунок пені, інфляційних втрат та 35% річних відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення пені у сумі 5 790, 92 грн., інфляційних втрат у сумі 783, 07 грн., штрафу у розмірі 6 056, 50 грн. та 35% річних у сумі 13 076, 27 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Викладене є підставою для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 49, ст. 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пронад" (51937, м. Дніпродзержинськ, пр-т 50 років СРСР, буд. 9/99, код ЄДРПОУ 33523474) на користь Дочірнього підприємства "Капарол Україна" (08170, Київська область, с. Віта Поштова, вул. Карла Маркса, 200-А; код ЄДРПОУ 32593100) - 121 129, 96 грн. - суму основного боргу, 5 790, 92 грн. - пені, 789, 07 грн. - інфляційні втрати, 13 076, 27 грн. - 35% річних, 6056, 50 грн. - штрафу, 2 937, 00 грн. - витрати по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Ю.Ю. Первушин

Повне рішення складено 05.06.2012 року.