Рішення

від 28.05.2012 по справі 17/5007/23/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" травня 2012 р. Справа № 17/5007/23/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. №14/20-7-12 від 12.01.2012 р. (був присутнім в судовому засіданні 24.05.2012р.), ОСОБА_2 - дов. №14/20-82/12 від 12.01.2012р. (був присутнім в судовому засіданні 28.05.2012р.)

від відповідача: ОСОБА_3 - дов. від 06.04.2012р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (м.Київ)

до Комунального підприємства "Топільнянське" (с.Топільня, Лугинський район, Житомирська область)

про стягнення 122585,25 грн.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 24.05.2012р. оголошувалась перерва до 28.05.2012р.

Позивачем пред'явлена вимога про стягнення на його користь з відповідача 122585,25грн., з яких: 103989,11грн. заборгованості по лізингових платежах, 4182,33грн. пені, 311,94грн. інфляційних нарахувань, 809,58грн. 3% річних, 13292,29грн. збитків.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором фінансового лізингу №6-10-574стз-пл/995 від 26.11.2010р., в частині оплати позивачу лізингових платежів у встановлений договором строк.

В судовому засіданні 05.04.2012р. відповідно до ст.ст. 17, 21-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб-підприємців" судом зроблено електронний запит від 05.04.2012р. за №13511893 та роздрукований спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців щодо відповідача який долучено до матеріалів справи.

26.04.2012р. позивач подав суду письмові пояснення по справі, в яких підтримав позовні вимоги.

В судовому засіданні 26.04.2012р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення 70753,84грн., з яких: 69843,92грн. заборгованості, 909,92грн. пені.

Представник позивача в судовому засіданні 10.05.2012р. подав суду письмові пояснення по справі, в яких підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

24.05.2012р. позивач подав суду письмові пояснення по справі, в яких підтримав позовні вимоги.

В судовому засіданні 24.05.2012р. представник відповідача подав клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи.

28.05.2012р. представник позивача подав суду письмові заперечення щодо клопотання відповідача про призначення судової автотоварознавчої експертизи.

У пункті 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" № 02-5/424 від 11.11.1998р. (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Зокрема, однією з таких обставин може стати подання сторонами доказів, які є суперечливими.

Згідно ч.1 ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Суд відхиляє клопотання представника відповідача про призначення судової автотоварознавчої експертизи, оскільки не вбачає підстав дійсної потреби у спеціальних знаннях.

В судовому засіданні 28.05.2012р. представник позивача подав клопотання, в якому у зв'язку з тяжким фінансовим станом підприємства просить суд відстрочити або розстрочити виконання рішення строком на 4 місяці.

Представник позивача в судовому засіданні 28.05.2012р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі та заперечив щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

26.11.2010р. між Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", правонаступником якого є Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" - лізингодавець (позивач у справі) та Комунальним підприємством "Топільнянське" Топільнянської сільської ради - лізингоодержувач (відповідач у справі) було укладено договір фінансового лізингу №6-10-574стз-пл/995, а також додатки до нього.

Згідно п.1 договору фінансового лізингу позивач передає відповідачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмету лізингу, а відповідач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Додатком №1 до договору фінансового лізингу (а.с. 15) встановлено найменування предмету лізингу - зернозбиральний комбайн КЗС-9-1 "Славутич", кількість 1 одиниця, назва постачальника - ТОВ НВП "Херсонський машинобудівний завод", вартість предмету лізингу разом з ПДВ становить 996000,00грн.

На виконання договору відповідачу було передано сільськогосподарську техніку (зернозбиральний комбайн КЗС-9-1 "Славутич") в кількості 1 одиниці, що підтверджується актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки за №16 від 15.12.2010р. (а.с. 16).

Згідно ч.1 ст.806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

В пункті 8.1 договору сторони встановили, що договір набуває чинності від дати надходження суми попереднього платежу, сплаченого на підставі виставленого позивачем рахунку згідно п.4.2 договору, на рахунок позивача і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмету лізингу", та виконання сторонами всіх зобов'язань за цим договором.

Згідно п. 8.2 договору, договір достроково припиняє дію: якщо договір поставки не вступив в дію, був скасований чи достроково припинений до моменту передачі предмета лізингу відповідачу або постачальник не в змозі поставити предмет лізингу; з моменту порушення справи про банкрутство відповідача; визнання відповідача банкрутом; відкриття стосовно нього ліквідаційної процедури. Після визнання відповідача банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури відповідач протягом 10 (десяти) календарних днів зобов'язаний повернути позивачу предмет лізингу в технічно справному і комплектному стані на підставі акту приймання-передачі та сплатити заборгованість згідно чергових лізингових платежів та неустойку в розмірі подвійного лізингового платежу за фактичний строк користування предметом лізингу до моменту прийняття предмета лізингу позивачем.

В інших випадках дострокове розірвання, припинення дії Договору допускається за взаємною згодою сторін (п. 8.4 договору фінансового лізингу).

Відповідно до ч. 1 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

24.10.2011р. відповідач звернувся з листом до позивача з пропозицією зупинення дії договору фінансового лізингу №6-10-574стз-пл/995 від 26.11.2010р. та добровільного повернення предмету лізингу (а.с. 63).

Відповідно до п.8.9 договору дострокове повернення предмету лізингу відповідачем допускається виключно на вимогу або за згодою позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.01.2012р. відповідач повернув позивачу зернозбиральний комбайн КЗС-9-1 "Славутич" про що складено акт приймання-передачі сільськогосподарської техніки (а.с. 23).

В пункті 4.1 зазначеного договору сторони погодили, що за користування предметом лізингу відповідач сплачує позивачу лізингові платежі, що включають: попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 10% його вартості (включаючи ПДВ), на який не нараховуються лізинговий платіж в частині одноразової комісії за організацію поставки предмета лізингу; відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу; комісію за супроводження договору в розмірі 7% річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість; одноразову комісію за організацію поставки предмета лізингу в розмірі 7% (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість.

Пунктом 4.3 договору фінансового лізингу встановлено, що з моменту підписання акту відповідач за користування предметом лізингу сплачує позивачу чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу; комісію за супроводження договору в розмірі, визначеному пунктом 4.1. даного договору. Черговість сплати лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу та сплати комісії за супроводження договору кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акту. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання акту, подальші платежі - через кожні три місяці.

Згідно п. 4.4 договору фінансового лізингу, розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів".

У разі вилучення предмета лізингу у термін між двома черговими лізинговими платежами останній лізинговий платіж визначається у розмірі відповідно до графіка сплати лізингових платежів та фактичного терміну користування предметом лізингу (п.4.7 договору фінансового лізингу).

Відповідно до додатку №2 до договору фінансового лізингу (а.с. 17), відповідач зобов'язувався перераховувати лізингові платежі в загальній сумі 1223461,50грн. (28 платежів за 7 років), зокрема:

- 0 платіж 15.12.2010р. - 0,00грн.

- 1 платіж 15.03.2011р. - 47701,29грн.;

- 2 платіж 15.06.2011р. - 47141,04грн.;

- 3 платіж 15.09.2011р. - 46580,79грн.;

- 4 платіж 15.12.2011р. - 46020,54грн.;

- 5 платіж 15.02.2012р. - 45460,29грн.; і т.д.

За період користування технікою з 15.12.2010р. по 12.01.2012р. відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу 201431,44грн.

Відповідач свої зобов'язання по вищезазначеному договору за період користування технікою з 15.12.2010р. по 12.01.2012р. виконав частково на суму 97442,33грн., внаслідок чого, утворилась заборгованість в сумі 103989,11грн. (а.с. 18, 48-49).

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно п.7.1 договору фінансового лізингу, за порушення строків сплати лізингових платежів відповідач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу нарахована пеня, яка згідно розрахунку позивача (а.с. 18,19) за період з 16.09.2011р. по 13.02.2012р. складає 4182,33грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 18,19) за період з 16.09.2011р. по 13.02.2012р. 3% річних становить 809,58грн., інфляційних нарахувань за період з жовтня 2011р. по січень 2012р. - 311,94грн.

Крім того, позивач нарахував відповідачу збитки в сумі 13292,29грн.

В обґрунтування вимоги щодо стягнення збитків позивач посилається на те, що 12.01.2012р. у зв'язку з невиконанням договору фінансового лізингу між позивачем та відповідачем проведено повернення предмету лізингу.

Відповідно до акту звірки розрахунків предмет лізингу повернено по ринковій вартості, яка визначена оцінювачем (ОСОБА_4) та становить 745200,00грн., при цьому залишкова вартість об'єкта лізингу склала 758492,29грн.

Відповідно до п.3.4.2. договору лізингоотримувач зобов'язаний належним чином користуватися предметом лізингу, утримувати його відповідно до погоджених сторонами умов договору, норм і правил експлуатації, технічного обслуговування і ремонту, встановлених законодавством і інструкціями виробника.

Згідно з п. 3.4.8 договору лізингоотримувач зобов'язаний забезпечувати збереження предмету лізингу та нести повну майнову відповідальність за його втрату, знищення або пошкодження.

Пунктом 8.6. договору визначено, що в разі невідповідності нормальному ступеню спрацювання предмету лізингу або його некомплектності, лізингодавець проводить експертну оцінку предмету лізингу за рахунок лізингоодержувача. У разі, якщо вартість предмету лізингу, визначеної експертним шляхом, менша ніж залишкова вартість, розрахована за графіком, різницю між залишковою вартістю техніки та вартістю техніки за експертною оцінкою відшкодовує лізингоодержувач, який користуванвся технікою.

Позивач зазначає, що в результаті використання майна грошова сума на яку зменшилась вартість предмета лізингу внаслідок неналежного використання, експлуатації чи зберігання становить 13292,29грн (залишкова вартість становить 758492,29грн, ринкова вартість - 745200,00грн).

Обґрунтовуючи вимогу щодо стягнення з відповідача збитків позивач посилається на ст. 22 ЦК України.

Вимога позивача про стягнення на його користь з відповідача збитків в сумі 13292,29грн. не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, у тому числі щодо відшкодування особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди (позадоговірна шкода).

Водночас, позивачем не враховано необхідність обов'язкової наявності підстав для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності як збитки, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Згідно зі ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно з приписами ст.22 ЦК України, ч.2 ст.224 ГК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З огляду на положення ст.22 ЦК України та ст.224 ГК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому важливим елементом об'єктивної сторони правопорушення є причинний зв'язок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов'язань. Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки - наслідком протиправної дії.

Отже, позивач мав довести наявність викладених ним обставин у спірних правовідносинах.

Як вбачається з розрахунку (а.с. 18,19), позивач визначив розмір збитків з різниці між залишковою та ринковою вартістю предмета лізингу (комбайн КЗС-9-1 "Славутич").

В підтвердження нарахування суми збитків позивач надав суду звіт ТОВ "Експертна компанія "Укравтоекспертиза - Стандарт" про визначення ринкової вартості КТЗ (а.с. 20,21).

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про те, що в даному випадку, відсутній склад цивільного правопорушення, зокрема, відсутній причинний зв'язок між збитками, які виникли у позивача та протиправними діями відповідача.

Отже, у суду відсутні підстави для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків - стягнення з відповідача 13292,29грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву (а.с. 114, 115) відхиляються судом як необґрунтовані, оскільки відповідач не надав суду належних доказів в підтвердження своїх заперечень.

Суд відхиляє клопотання відповідача про відстрочку або виконання рішення суду строком на 4 місяці з дня вступу його у законну силу як необґрунтоване, оскільки, останнім не надано суду доказів, що підтверджують обставини, викладені в клопотанні.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 109292,96грн., з яких: 103989,11грн. заборгованості по лізингових платежах, 4182,33грн. пені, 311,94грн. інфляційних нарахувань, 809,58грн. 3% річних. В частині стягнення 13292,29грн. збитків в позові необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Топільнянське" Топільнянської сільської ради, 11331, Житомирська область, Лугинський район, С.Топільня, вул. Центральна, 34, ідентифікаційний код 36128022 на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", 01023, м.Київ, вул. Мечникова, 16-а, ідентифікаційний код 30401456 - 103989,11грн. заборгованості по лізингових платежах, 4182,33грн. пені, 311,94грн. інфляційних нарахувань, 809,58грн. 3% річних, 2185,86грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 13292,29грн. збитків в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 01.06.12

Суддя Шніт А.В.

1-до справи.