Рішення

від 28.05.2012 по справі 5011-41/4285-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-41/4285-2012 28.05.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АВС Логістик Парк» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «МЕНТЕР» Простягнення 10 877,29 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВС Логістик Парк»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНТЕР»про стягнення 10 877,92 грн.

Ухвалою від 05.04.2012 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 07.05.2012 року.

В судове засідання 07.05.2012 року учасники процесу не з'явилися, вимоги ухвали суду не виконали, про причину неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін, а також, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 07.05.2012 року розгляд справи було відкладено на 28.05.2012 року.

В судове засідання 28.05.2012 року представники сторін не з'явились, вимоги ухвали суду від 07.05.2012 року не виконали, про причину неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 28.05.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВС Логістик Парк» (далі -постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕНТЕР»(далі -покупець, відповідач) був укладений договір поставки товару № 211/р (далі -договір), пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що у порядку та умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передати покупцю у власність визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується прийняти такий товар та сплатити на користь постачальника його вартість.

Відповідно до пункту 2.1 договору, окрім іншого, сторони узгодили, що підтвердженням виконанням замовлення постачальником є підписання видаткової накладної покупцем при прийомі-передачі партії товару.

Згідно з пунктом 2.2 договору, у видатковій накладній вказується: найменування товару, його кількість, ціна, строк оплати товару.

Пунктом 4.3. договору сторони узгодили, що покупець здійснює розрахунки за товар за попередньою домовленістю з постачальником на підставі рахунку-фактури шляхом попередньої оплати або з відстроченням терміну оплати за одержаний товар - у строки, що зазначені у видаткових накладних, складених постачальником.

Відповідно до п.4.4 договору, оплата вартості товару здійснюється у національній валюті шляхом перерахування належних з покупця сум на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно до п.10.1 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками двох сторін і діє протягом одного року.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 10 657, 64 грн., що засвідчується видатковими накладними № 00103497 від 13.12.2011 року на суму 549,07 грн., № 00103498 від 13.12.2011 року на суму 243,10 грн., № 00103767 від 14.12.2011 року на суму 425,64 грн., № 00105794 від 21.12.2011 року на суму 1 660,39 грн., № 00105795 від 21.12.2011 року на суму 278,11грн., № 00105810 від 21.12.2011 року на суму 2 596.5,53 грн., № 00105811 R від 21.12.2011 року на суму 158,40 грн., № 00858 від 05.01.2012 року на суму 2 083, 67 грн., № 00859 від 05.01.2012 року на суму 63,96 грн., № 00860 R від 05.01.2012 року на суму 286,44 грн., № 00892 від 05.01.2012 року на суму 2 312,33 грн., копії яких містяться у матеріалах справи.

В свою чергу, відповідач за поставлений товар не розрахувався, у зв'язку з чим в останнього виникла перед позивачем заборгованість в сумі 10 657,64 грн.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна прострочена заборгованість відповідача перед позивачем становить 10 657,64 грн.

Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі -продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, нормативно до документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 10 657,64 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 договору, за порушення строків оплати товару, передбачених п.4.3. цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на день розрахунку від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення виконання зобов'язання до повного виконання такого зобов'язання.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись п. 6.1 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 174,14 грн.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, здійснених поставок, проплат, а також порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, в сумі 173,66 грн., перерахунок якої здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 33,68 грн. та 11,83 грн. -інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, дати поставок товару та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю, перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕНТЕР»(місцезнаходження : 01103, м. Київ, Печерський р -н, вул. Кіквідзе, буд. 18-А, код ЄДРПОУ 32308197) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС Логістик Парк»(місцезнаходження: 01033, м. Київ, Голосіївський р -н, вул. Жилянська, буд. 24, код ЄДРПОУ 37308739) 10 657(десять тисяч шістсот п'ятдесят сім) грн. 64 коп. - основного боргу, 173 (сто сімдесят три) грн. 66 коп. -пені, 11 (одинадцять) грн. 83 коп. -інфляційних втрат, 33 (тридцять три) грн. 68 коп. -3% річних, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 43 коп. -судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

05.06.2012 року

Суддя Спичак О.М.