Постанова

від 25.05.2012 по справі 5023/8103/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2012 року Справа №5023/8103/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., суддя Черленяк М.І.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

прокурор -Василець Ю.О.;

позивач -не з'явився;

відповідач - не з'явився;

Харківська міська рада -не з'явилась;

ІДАБК -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора Харківської області (вх. №1098Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 21 жовтня 2011 року по справі №5023/8103/11

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків

до Приватного підприємства "Побутсервіс", м. Харків

про визнання договору дійсним

та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Побутсервіс", м. Харків

до 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків

2. Харківської міської ради, м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області

про визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 21 жовтня 2011 року по справі №5023/8103/11 (суддя Тихий П.В.) в позові ФОП ОСОБА_1 відмовлено повністю; зустрічний позов задоволено повністю; визнано за ПП "Побутсервіс" право власності на відповідні нежитлові підвальні приміщення загальною площею 181 кв. м. по вул. Артема, 38 в м. Харкові.

Прокурор Харківської області з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У судове засідання позивач, відповідач, представники Харківської міської ради та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю не з'явились, хоча про дату розгляду були повідомлені належним чином ухвалою суду від 26 березня 2012 року та 23 квітня 2012 року.

Відзивів на апеляційну скаргу позивач, відповідач, Харківська міська рада та Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю не надали.

Ухвали, направлені на адресу ФОП ОСОБА_1 про призначення скарги до розгляду та відкладення розгляду справи повернулись до канцелярії суду з відміткою "Укрпошти" "за спливом строку зберігання".

Як свідчить частина 2 статті 96 Господарського процесуального кодексу України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Отже, приймаючи до уваги належне повідомлення учасників процесу про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі без участі представника третьої особи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши прокурора, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, ФОП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, ПП "Побутсервіс", в якому просив стягнути з останнього кошти за невиконаним договором купівлі-продажу підвальних приміщень від 5.07.2011 року у сумі 1200 грн.

Згодом позивач надав уточнюючу позовну заяву, в якій просив визнати дійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень підвалу.

У свою чергу, ПП "Побутсервіс" звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просив визнати право власності ПП "Побутсервіс" на нежитлові підвальні приміщення.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що між ПП "Побутсервіс" (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі -продажу від 05.07.2011 року (далі - Договір), відповідно до якого продавець передає у власність, а покупець приймає і зобов'язується оплатити нежитлові приміщення підвалу №1-3, 5-8, 12, 15-20, 22, 24, 25 в літ. "А-2" загальною площею 181 кв. м. по АДРЕСА_1.

Позивач за первісним позовом зазначив, що Договір не було посвідчено нотаріально, на підставі чого вважає його недійсним, посилаючись на ч. 4 ст. 203 ЦК України, відповідно до якої правочин має вчинятись у письмовій формі, встановленій законом. Правочин підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або погодженням сторін.

Статтею 657 Цивільного кодексу України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно статті 335 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Спірний Договір було підписано сторонами в простій письмові формі, нотаріально його посвідчено не було.

Однак, позивач не надав доказів фактичного виконання ним договірних зобов'язань, а саме, здійснення дій, направлених на нотаріальне посвідчення договору, здійснення розрахунку за договором з відповідачем, або доказів того, що відповідач ухилявся від виконання договору купівлі -продажу, на підставі чого дійшов висновку про необґрунтованість вимог первісного позову.

Стосовно зустрічної позовної вимоги, колегія суддів зазначає наступне.

ПП "Побутсервіс" на праві приватної власності належать нежитлові приміщення підвалу №1-3, 5-8,12, 15, 16, 17-20, 22, 24, 25 в літ. "А-2" з відокремленим входом літ. "а6" загальною площею 181 кв. м., що розташований по АДРЕСА_1.

Підприємством була проведена перебудова приміщень та зроблено окремий вихід з існуючого віконного пройому шляхом розробки цегляної кладки підвіконного простору без розширення існуючого. Тобто, в результаті проведеного будівництва було створено новий об'єкт права власності.

Підвальні приміщення відповідно до "Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризацію об'єктів нерухомого майна", затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.01 р. №127, на замовлення та за рахунок ПП "Побутсервіс" було інвентаризовано Харківським міським бюро технічної інвентаризації за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується технічним паспортом на будівлю.

З метою з'ясування можливості подальшої експлуатації збудованої споруди ПП "Побутсервіс" звернувся за відповідним технічним висновком до ПП "Модулор-Сервіс".

Відповідно до складеного висновку про технічний стан будівельних споруд №1-25 по АДРЕСА_1, приміщення повністю придатні до експлуатації за призначенням.

Враховуючи те, що будівництво виконано без розробки проекту та отримання дозволу на початок будівельних робіт ПП "Побутсервіс" не має можливості оформити право на нерухомість належним чином.

Згідно статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з ч. 1 ст. 376 1 ЦК України будівля вважається самочинним будівництвом, якщо вона збудована без належного дозволу чи належно затвердженого проекту.

У даному випадку, будівництво спірних приміщень проводилось без отримання належного дозволу на початок будівельних робіт, крім того, даний об'єкт не був прийнятий в експлуатацію в установленому порядку, отже, він вважається самочинно збудованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Приписами статті 319 ЦК України встановлена можливість власника володіти, користуватись, розпоряджатись своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 392 ЦК України зазначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права є його визнання.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про визнання зустрічних позовних вимог такими, що підлягають задоволенню.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються лк підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Аналізуючи викладене, колегія суддів не знаходить правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Харківської області залишити без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 21 жовтня 2011 року по справі №5023/8103/11 залишити без змін.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Черленяк М.І.

Повний текст постанови підписаний 25.05.2012 року.