Рішення

від 05.06.2012 по справі 19/21/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

05 червня 2012 р.

Справа 19/21/2012/5003

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт" ( вул. Енгельса, буд. 110, м. Дружківка, Донецька обл. 84200)

до :Приватного підприємства "Кряж" ( вул. Чкалова, буд. 16Б, смт. Крижопіль, Вінницька обл., 24600)

про стягнення 299874,16 грн. заборгованості

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Діхтярук Т.А.

Представники

позивача : Смислов І.І.,

відповідача : не з'явився .

ВСТАНОВИВ :

Подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт" до приватного підприємства "Кряж" про стягнення 299874,16 грн. заборгованості, з яких 280 183,87 грн. основного боргу, 15 238,38 грн. пені; 1 320,73 грн. інфляційних втрат, 3131,18 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 11.04.2012 року порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 26.04.2012 року.

В судове засідання 26.04.2012 року з'явились представник позивача та представник відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.04.2012 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи, для надання часу укласти мирову угоду з позивачем.

Представник позивача проти клопотання не заперечив.

В судовому засіданні 26.04.2012 року було оголошено перерву до 15.05.2012 року, для укладення між сторонами мирової угоди.

В судове засідання 15.05.2012 року представники сторін не з'явились, про час і місце судового засідання належним чином повідомлені належним чином, про що свідчить розписка, яка міститься в матеріалах справи.

Від представника позивача, через канцелярію суду 14.05.2012 року, надійшла заява № 1005-2 про розгляд справи за відсутності представника.

В зв'язку з неподанням сторонами всіх необхідних документів, розгляд справи ухвалою суду від 15.05.2012 року було відкладено на 05.06.2012 року.

В судове засідання 05.06.2012 року з'явився представник позивача, який позов підтримав в сумі, з яких 250 183,87 грн. сума основного боргу, при чому надав пояснення , що сума основного боргу зменшилась, оскільки 15.03.2012 року відповідач платіжним дорученням № 12702 проплатив 10 000 грн. та 27.03.2012 року платіжним дорученням № 12863 проплатив 20 000 грн. та 15 238,38 грн. пені, 1 320,73 грн. інфляційних втрат, 3131,18 грн. 3% річних

Відповідач в судове засідання не з'явився, від останнього через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням уповноваженого представника у відрядженні.

Суд, розглянувши вищевказане клопотання відповідача, прийшов до висновку про його відхилення в повному обсязі, оскільки відповідно до ст. 28 ГПК України громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Відповідачем до клопотання було долучено наказ № 69 від 05.06.2012 року, в якому зазначено, що в зв'язку з виробничою необхідністю відрядити ОСОБА_2 в с. Тартак, Жмеринського району. При цьому в матеріалах справи міститися доручення № б/н від 14.12.2011 року на представника відповідача ОСОБА_3. Отже, відповідач не був позбавлений права на направлення в судове засідання іншого повноважного представника. До того ж суд зазначає, що відповідачеві було надано достатньо часу для виконання вимог ухвал суду від 11.04.2012 року та 31.05.2012 року, які останнім отримані, що стверджується відповідними повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Більше того, як свідчать матеріали справи, відповідач з моменту порушення провадження у справі жодного разу на виклик суду не являвся, окрім судового засідання від 22 грудня 2011 року, де брав участь його представник за довіреністю, при цьому відповідач неодноразово клопотав лише про відкладення розгляду справи, відтак такі дії останнього розцінюються судом як нехтування вимогами суду та направлені на затягування судового розгляду.

Таким чином, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача.

Беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, заслухавши представника позивача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як видно з позову 17.07.2011 року між позивачем та відповідачем було заключено договір поставки № 17/06-11.

Відповідно до умов договору, відповідачу на протязі червня - листопада 2011 року позивачем було направлено вугілля марки АКО фракції 25-100 у кількості 1021,1 тон на суму 1 442237,60 грн., з врахуванням ПДВ.

Вугілля постачалось залізничним транспортом, всього з 30.06.2011 року було відправлено 16 вагонів, останній був поставлений 14.11.2011 року.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті за поставлене вугілля здійснив частково, не оплаченими залишилась партія вугілля поставлена з 07.11.2011 року та 14.11.2011 року.

Відповідно до акту взаєморозрахунків від 23.12.2011 року відповідач визнав заборгованість в сумі 360 183,87 грн.

Відповідач гарантійним листом від 23.12.2011 року зобов'язувався до 01.03.2012 року повністю сплатити суму боргу.

З 20.12.2011 року по 14.02.2012 року відповідач сплати 90 000,00 грн., тобто сума боргу зменшилась до 280 183,87 грн. Неоплаченим залишився товар, що був поставлений по накладній № 141103 від 14.11.2011 року на суму 99 129,20 грн. та частково не оплачений по накладній № 071102 від 07.11.2011 року на суму 181054,67 грн.

15.02.2012 року відповідачу була направлена претензія № 16 на суму 293 044,89 грн.( борг з урахуванням пені), на яку надійшла відповідь № 91/1 від 29.02.2012 року, в якій відповідач гарантує погашення заборгованості в березні 2012 року.

15.03.2012 року відповідач платіжним дорученням № 12702 проплатив 10 000 грн. та 27.03.2012 року платіжним дорученням № 12863 проплатив 20 000 грн.

Всього з врахуванням вищевикладеного заборгованість відповідача становить 250183,87 грн. сума основного боргу, яка відповідачем визнана, про що свідчить акт звірки взаєморозрахунків від 10.05.2012 року, який обопільно підписаний сторонами та скріплений мокрими печатками. Оскільки відповідач вчасно не виконав свої зобов'язання останньому було нараховано 15 238,38 грн. пені; 1 320,73 грн. інфляційних втрат, 3131,18 грн. 3% річних.

На день подання позову та розгляду справи у суді, відповідач свої зобов'язання по поставці товару не виконав, суму боргу не сплатив.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд дійшов такого висновку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 193 Господарського Кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як випливає з Договору, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що випливають з договору поставки.

Відповідно до п.1.1. договору № 17/06-11 від 17.07.2011 року ( далі договір) - продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити вугілля на умовах, викладених в договорі.

Відповідно до п.1.2. договору кількість, якість, ціна та марка, поставленого вугілля визначається в специфікаціях, які являються невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.2.1. договору поставка вугілля покупцю здійснюється за рахунок продавця залізничним транспортом, на умовах СРТ ( інкотермс 2010) на станцію яка вказана в специфікаціях, отримувач : ООО "Подільські цукроварні" ( код отримувача 4426), власник вугілля ПП "Кряж.

Відповідно до п.3.2. договору покупець збов"язується здійснити оплату за вугілля шляхом банківського переказу коштів на рахунок продавця: залізничний тариф 100% оплата; вугілля 100% оплата по факту прибуття на станцію прибуття і аналізу якості прийомної лабораторії в строк чотирьох банківських днів після його отримання.

Відповідно до умов договору, між сторонами було погоджено та обопільно підписано та скріплено мокрими печатками специфікацію № 1 до договору № 17/06-11 від 17.06.2011 року, на 70 тон товару за ціною 1300 грн. з НДС за 1 тону. В подальшому позивачем було відправлено специфікацію № 2 до договору № 17/06-11 від 17.06.2011 року на 700 тон товару за ціною 1300 грн. з НДС за 1 тону, та специфікацію № 3 до договору № 17/06-11 від 17.06.2011 року на 280 тон товару за ціною 1300 грн. з НДС за 1 тону, які залишені позивачем не підписані, без обґрунтування причин.

Відповідачем були виставлені позивачу заявки: № 2 від 24.06.2012 року , № 2 від 08.08.2011 року, № 5 від 09.09.2011 року, № 9 від 03.10.2011 року на замовлення вагонів для забезпечення перевезення вугілля марки АКО фракції 25-100 згідно договору № 17/06-11 від 17.06.2011 року із зазначенням відповідних реквізитів.

Відповідачу на підставі накладних, а саме: № 250701 від 25.07.2011 року було поставлено 69 тонн вугілля на суму 97029,60 грн.; № 160801 від 16.08.2011 року було поставлено 138 тонн вугілля на суму 194388,00 грн.; № 150902 від 15.09.2011 року було поставлено 69 тонн вугілля на суму 97358,40 грн.; від 15.09.2011 року було поставлено 138 тонн вугілля на суму 194716,80 грн.; № 260902 від 28.09.2011 року було поставлено 64 тонн вугілля на суму 90748,00 грн.; № 031001 від 03.10.2011 року було поставлено 138 тонн вугілля на суму 194716,80 грн.; № 241001 від 24.10.2011 року було поставлено 68,900 тонн вугілля на суму 97392,80 грн.; № 071102 від 07.11.2011 року було поставлено 197,400 тонн вугілля на суму 280272,00 грн.; № 141103 від 14.11.2011 року було поставлено 70,100 тонн вугілля на суму 99129,20 грн. Дані накладні обопільно підписані сторонами та скріплені мокрими печатками .

Вугілля постачалось залізничним транспортом, що підтверджується відповідними транспортними накладними, всього з 30.06.2011 року було відправлено 16 вагонів, останній був поставлений 14.11.2011 року.

Відповідач розрахунки за поставлений товар здійснював частково, що підтверджено матеріалами справи.

Так, відповідно до акту взаєморозрахунків від 23.12.2011 року відповідач визнав заборгованість в сумі 360 183,87 грн. Відповідач гарантійним листом від 23.12.2011 року зобов'язувався до 01.03.2012 року повністю сплатити суму боргу.

З 20.12.2011 року по 14.02.2012 року відповідач сплати 90 000,00 грн., тобто сума боргу зменшилась до 280 183,87 грн. Неоплаченим залишився товар, що був поставлений по накладній № 141103 від 14.11.2011 року на суму 99 129,20 грн. та частково не оплачений по накладній № 071102 від 07.11.2011 року на суму 181054,67 грн.

15.02.2012 року відповідачу була направлена претензія № 16 на суму 293 044,89 грн.( борг з урахуванням пені), на яку надійшла відповідь № 91/1 від 29.02.2012 року, в якій відповідач гарантує погашення заборгованості в березні 2012 року.

15.03.2012 року відповідач платіжним дорученням № 12702 проплатив 10 000 грн. та 27.03.2012 року платіжним дорученням № 12863 проплатив 20 000 грн.

Всього з врахуванням вищевикладеного основна заборгованість відповідача становить 250 183,87 грн., яка відповідачем визнана, про що свідчить акт звірки взаєморозрахунків від 10.05.2012 року, який обопільно підписаний сторонами та скріплений мокрими печатками

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ст. 692 ЦК України)

Згідно з частиною 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов в сумі 250 183,87 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивачем, за неналежне виконання грошових зобов'язань, на підставі договору, нараховано до стягнення з відповідача 15 238,38 грн. пені; 1 320,73 грн. інфляційних втрат, 3131,18 грн. 3% річних

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідач не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором , він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Відповідно до п.6.1. договору прострочка оплати за поставлені партії вугілля у відповідності до п. 4.2. договору, несе за собою сплату покупцем на користь продавця пені в розмірі подвійної ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми.

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 3 Закону України від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону (тобто передбачений договором або законом) обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Наведений позивачем розрахунок пені, інфляційних втрат та 3 % річних відповідає вимогам закону (в тому рахунку: ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань) та умовам договору.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги щодо стягнення 15 238,38 грн. пені; 1 320,73 грн. інфляційних втрат, 3131,18 грн. 3% річних підлягають задоволенню

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 250183,87 грн. основного боргу, 15 238,38 грн. пені, 1 320,73 грн. інфляційних втрат, 3131,18 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Судом при вирішенні рішення було враховано зменшення позовних вимог, в зв'язку з частковими розрахунками відповідача.

При цьому варто зазначити, що пунктом 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" №01-8/482 від 13.08.2008 року роз'яснено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Згідно з положеннями ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню відповідно до пропорційно задоволених вимогам.

Водночас, у зв'язку із зменшенням позовних вимог, судовий збір у розмірі 600 грн. підлягає поверненню позивачу відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.ч.1. 230, 252, 525,ч.1 530,526,612,2.2 626,655, 693, 712 ЦК України, ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 84, 115, 116 ГПК України,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства "Кряж"( вул. Чкалова, буд. 16Б, смт. Крижопіль, Вінницька обл., 24600 р/р 26006039849 а АБ "Укргазбанк" м. Києва, МФО 320478, ОКПО 13333298, ІПН 133332902092 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт" ( вул. Енгельса, буд. 110, м. Дружківка, Донецька обл. 84200, код ЄДРПОУ 31959396, р/р 26004444414001 у КБ "Приватбанк" м. Краматорськ, МФО 335548) 250 183,87 грн. основного боргу, 15 238,38 грн. пені; 1 320,73 грн. інфляційних втрат, 3131,18 грн. 3% річних, 5397,48 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

4. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Моноліт" ( вул. Енгельса, буд. 110, м. Дружківка, Донецька обл. 84200, код ЄДРПОУ 31959396, р/р 26004444414001 у КБ КФ "Приватбанк" м. Краматорськ, МФО 335548) 600 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 42 від 21.03.2012 року (оригінал платіжного доручення - у матеріалах господарської справи № 19/21/2012/5003).

5. Примірник рішення суду, засвідчений гербовою печаткою суду, є підставою для повернення позивачу з Державного бюджету України суми у розмірі, встановленим даним рішенням.

6. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Повне рішення складено 07 червня 2012 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ( вул. Енгельса, буд. 110, м. Дружківка, Донецька обл. 84200)

3 - відповідачу ( вул. Чкалова, буд. 16Б, смт. Крижопіль, Вінницька обл., 24600)