Рішення

від 06.06.2012 по справі 21/5005/3806/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.06.12р. Справа № 21/5005/3806/2012

За позовом Нікопольського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави

в особі: Міністерства освіти і науки України, м. Київ

в особі: Національної металургійної академії, м. Дніпропетровськ

в особі: Нікопольського технікуму Національної металургійної академії, м. Нікополь, Дніпропетровська область

до Фізичної - особи підприємця ОСОБА_1, м. Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення 14 370,68 грн. за договором оренди нерухомого майна від 19.02.10р. № 12/02-3877-ОД

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

прокурор - Демидов О.О., прокурор прокуратури області, посвідчення № 246 від 23.09.11р.;

від позивача -1 - не з'явився;

від позивача -2 - ОСОБА_2, дов. б/н від 01.09.11р.;

від позивача -3 - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави в собі Міністерства освіти і науки України, Національної металургійної академії та Нікопольського технікуму Національної металургійної академії з позовною заявою у якій просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Нікопольського технікуму Національної металургійної академії заборгованість по орендній платі за договором оренди від 19.02.10р. № 12/02-3877-ОД в сумі 14 370,68, з яких: основний борг - 12 291,34 грн., пеня - 850,21 грн., штраф - 1 229,13 грн.

Прокурор підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача-2 підтримав позовні вимоги прокурора, просив їх задовольнити.

Відповідач відзив на позов не надав, явку повноважного представника в судові засідання, призначені для розгляду справи, не забезпечив, про дату, час і місце проведення судових засідань відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 13.02.2012р. (а.с. 16-17), підприємство відповідача знаходиться за адресою, зазначеною у позовній заяві, на яку і була надіслана ухвала суду про порушення провадження у справі, отже, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідач не забезпечив отримання поштової кореспонденції за своїм місцезнаходженням та конверт разом з ухвалою повернувся до суду (а.с. 42).

Таким чином, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши прокурора та представника позивача-2, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.02.10р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (надалі - Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Орендар, Відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-3 877-ОД (надалі - Договір), згідно п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар (відповідач) приймає у строкове платне користування державне окреме нерухоме майно нежитлових вбудованих приміщень, площею 174,0 кв.м, розміщене за адресою: АДРЕСА_1 на першому поверсі їдальні, що перебуває на балансі Національного технікуму Національної металургійної академії України (надалі - Балансоутримувач, Позивач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 29.01.10р. і становить за незалежною оцінкою 558 220 грн.

Згідно п.1.2 Договору, майно передається в оренду з метою діяльності кафе-бара на території міста, без реалізації товарів підакцизної групи.

Виконуючи умови договору Орендодавець здав, а Орендар (Відповідач) прийняв вказані у п. 1.1 договору приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі від 19.02.10р. (а.с. 25).

Відповідно до ч.1. ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У п. 10.1 договору, сторонами встановлено, що договір укладено строком на 1 рік, що діє з 19.02.10р до 18.02.2011р. включно.

В частині 1. ст.762 Цивільного кодексу України, встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до умов договору, п.3.1., орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - січень 2010 - 3 792,54 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - лютий 2010 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за лютий 2010 року.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно з чинним законодавством (п.3.2. Договору).

Відповідно до п.3.6. Договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні:

- 50% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки відкриті відділенням казначейства у розмірі 1896,27 грн.

- 50% балансоутримувачу у розмірі 1896,27 грн. щомісяця не пізніше 15-го числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать про те, що Відповідач неналежним чином виконував зобов'язання по оплаті за спірним договором, здійснюючи орендну плату не у повному обсязі та з порушенням строків встановлених в договорі.

Відповідно наданому позивачем розрахунку, заборгованість відповідача по орендній платі за період: березень 2011р. - грудень 2011р. становить 12 291,34 грн.

Доказів, які б спростовували зазначені вище обставини, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, вимоги позивача щодо стягнення орендної плати на зазначену вище суму, слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу прокурор просить стягнути на користь позивача 850,21 грн. пені та 1 229,13 грн. штрафу.

Згідно п. 3.8. Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно п. 3.9. Договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф с формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

У даній справі договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу (п. 3.8 та 3.9 Договору), а, отже, відповідач лише один раз притягнений до відповідальності за порушення строків оплати орендної плати.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, наведеною у постанові від 9 квітня 2012 року у справі № 20/246-08 (а.с. 53-57).

Перевіривши розрахунки за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Законодавство", судом встановлено, що пеня з 01.07.2011р. по 13.02.2012р.. включно становить 902,01 грн.

Однак, суд не може вийти за межі позовних вимог, у зв'язку з чим, стягненню підлягає сума пені, яка заявлена до стягнення прокурором в сумі 850,21 грн.

З огляду на викладене та з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що вимоги Прокурора щодо стягнення пені та штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати у справі, відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на відповідача у розмірі 1 609,50 грн.

Керуючись ст.ст. 193, 217, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 549, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 75, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної - особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Нікопольського технікуму Національної металургійної академії (53210, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Трубників, б. 18, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00193424, р/р 35216001001351 в ГУДКУ, МФО 805012) основний борг у розмірі 12 291,34 грн. (дванадцять тисяч двісті дев'яносто одна грн. 13 коп.), пеню у розмірі 850,21 грн. (вісімсот п'ятдесят грн. 21 коп.), штраф у розмірі 1 229,13 грн. (одна тисяча двісті двадцять дев'ять грн. 13 коп.), про що видати наказ.

Стягнути з Фізичної - особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України в особі Управління Державного казначейства служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7; код ЄДРПОУ 37989269, банк одержувача - відділення банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, р/рахунок 31214206783005, МФО 805012, КБКД 22030001; призначення платежу - судовий збір, код ЄДРПОУ суду 03499891, пункт 2.1.) судовий збір в розмірі 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.), про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.Г. Назаренко

Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 06.06.2012р.