Рішення

від 31.05.2012 по справі 5009/1218/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/2/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.12 Справа № 5009/1218/12

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" (69063, м. Запоріжжя, вул. Тургенєва, 29)

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сістал"(72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Шосе Каховське, буд. 12)

про стягнення 202 474 грн. 27 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_2, дов. № 45/11/07Н від 25.10.2011р.

Від відповідача : не з'явився

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль", м. Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сістал", м. Мелітополь 202 474 грн. 27 коп. заборгованості на підставі кредитного договору № 010/17-41/8 від 16.01.2008р.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 02.04.2012р., справу № 5009/1218/12 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 03.04.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5009/1218/12, присвоєно справі номер провадження 27/2/12 та призначено судове засідання на 23.05.2012р.

У судовому засіданні 23.05.2012р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві та заяві про уточнення щодо стягнення суми заборгованості за договором кредиту, надісланої на адресу суду 07.05.2012р., а саме: позивач просить суд стягнути з відповідача 202 474 грн. 27 коп. заборгованості, у тому числі: 193 259 грн. 47 коп. заборгованості по кредиту, 5 144 грн. 29 коп. -нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитом, 3 246 грн. 48 коп. -пені нарахованої на заборгованість за кредитом, 824 грн. 02 коп. пені нарахованої на заборгованість за відсотками.

Письмові уточнення позивача прийняті судом в порядку статті 22 ГПК України.

Ухвалою суду від 23.05.2012р. розгляд справи відкладався на 31.05.2012р., відповідно до ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання відповідача.

31.05.2012р. продовжено судовий розгляд справи № 5009/1218/12.

31.05.2012р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Позивач підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві та заяві про уточнення щодо стягнення суми заборгованості за договором кредиту, в якій просить суд стягнути з відповідача 202 474 грн. 27 коп. заборгованості, у тому числі 193 259 грн. 47 коп. заборгованості по кредиту, 5 144 грн. 29 коп. -нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитом, 3 246 грн. 48 коп. -пені нарахованої на заборгованість за кредитом, 824 грн. 02 коп. пені нарахованої на заборгованість за відсотками.

Представник відповідача у судові засідання, відкриті 23.04.2012р., 23.05.2012 р. та 31.05.2012р. не з'явився. Письмового відзиву не надав. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи -подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка представника відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути -визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Господарським судом встановлено, що 16 січня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль'" яке було перейменовано в публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Сістал»(позичальник) укладено кредитний договір № 010/17-41 /8 (кредит на придбання транспортного засобу).

Відповідно до п. 1.1 кредитор, на положеннях та умовах даного договору, відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію у сумі 458 319 грн. 90 коп., з яких:

- кредит в сумі 425 000,00 грн. призначений для купівлі двох одиниць транспортних засобів шляхом здійснення оплати по договору купівлі-продажу від 30.11.2007р., укладеному позичальником з ТОВ «Техноторг-Дон», в особі Калюжного І.І., що діє на підставі статуту (п. 1.1.1 договору);

- кредит в сумі 33 319,90 грн. призначений для сплати страхових платежів (премій) за договорами страхування, що укладаються позичальником відповідно до вимог п. 2.2. цього договору. При цьому, видача кредитних коштів в межах ліміту даного підпункту п. 1.1 здійснюється лише після закінчення першого року з моменту укладання даного договору (п. 1.1.2 договору).

Згідно п. 1.2 кредит надається кредитором позичальнику траншами або однією сумою, в порядку, передбаченому цим договором, та повинен бути повернутий позичальником у строк по 15.01.2013 року включно.

17.01.2008р. між банком та позичальником укладено договір застави транспортного засобу № 010/17-41/8/2, предметом застави в якому є транспортні засоби марки: вантажний сідловий тягач МАЗ, державний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску та вантажний сідловий тягач МАЗ, державний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску. Зазначений договір було посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 449.

Відповідно до умов викладених в пункті 1.1 договору застави, цей договір застави забезпечує вимоги заставодержателя, що витікають з кредитного договору № 010/17-41/8 від 16.01.2008р. укладеного між заставодержателем та заставодавцем, а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому, за умови якого заставодавець зобов'язується перед заставодержателем повернути кредит в розмірі 458 319,90 грн., сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штраф), в розмірі, строки та у випадках передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати заставодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору.

На виконання взятих на себе зобов'язань передбачених пунктом 3.2, 3.3, 3.5 кредитного договору банком відкрито на ім'я позичальника позичковий рахунок та за його заявами кредитні кошти були перераховано банком відповідно до умов договору, що підтверджується заявами від позичальника на перерахування коштів та випискою про рух коштів по позичковому рахунку.

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору обумовлено, що банк надає позичальнику кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення та плати за користування.

Відповідно до пункту 3.7 кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення основної суми заборгованості за кредитом у строки, визначені графіком погашення кредитної заборгованості рівними щомісячними платежами, починаючи з першого місяця користування кредитом. Позичальник також зобов'язується щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом на рахунок нарахованих процентів в ЗОД «Райффайзен Банк Аваль»не пізніше останнього робочого дня кожного місяця шляхом перерахування Позичальником коштів платіжним дорученням з поточного рахунку, а у випадку повного погашення кредиту - не пізніше дня такого погашення.

20 лютого 2009 року між банком та позичальником було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 010/17-41/8 від 16.01.2008р. відповідно до умов якої, сторони встановили адаптований графік погашення заборгованості. Зазначена додаткова угода вступила в силу з моменту її підписання та скріплення печатками сторін.

У зв'язку зі зменшенням фінансового навантаження на позичальника, 11.03.2010р. між банком та ТОВ фірма «Сістал»укладеного додаткову угоду № 2 до кредитного договору № 010/17-41/8 від 16.01.2008р., відповідно до умов якої сторонами тимчасово, на період з 16.03.2010р. по 16.05.2010р. досягнуто згоди на зменшення розміру щомісячних платежів по сплаті кредиту та укладено новий графік погашення заборгованості.

11.03.2010р. між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору № 010/17-41/8 від 16.01.2008р., відповідно до умов якої сторони узгодили, що протягом строку дії цього договору і до повного виконання власних зобов'язань по ньому щомісячно проводити свої безготівкові розрахунки через рахунки, відкриті в «Райффайзен Банк Аваль»у обсязі 100%. Проведення 100% розрахунків повинно бути здійснено в строк до 01.05.2010р.

Оскільки позичальником, все одно порушувались умови кредитного договору в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, 09.03.2011р. між сторонами укладено додаткову угоду № 4 до кредитного договору № 010/17-41/8 від 16.01.2008р. відповідно до умов якої, сторони погодили новий графік погашення заборгованості.

20.10.2011р. на адресу відповідача, направлено вимогу (претензію) № с08-114-1/11-2130 про повернення заборгованості за кредитним договором, у якій зазначено зміст порушених зобов'язань та вимога про виконання порушеного зобов'язання у 30-ти денний строк з моменту отримання цієї претензії.

В продовж дії кредитного договору відповідачем протягом періоду з 16 листопада 2009 року неодноразово порушувались та продовжують порушуватись вимоги передбачені розділом 3 кредитного договору, щодо своєчасності сплати відсотків за користування кредитом та сплати основної суми заборгованості в наслідок чого, на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 193 259 грн. 47 коп. заборгованості по кредиту.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1049 параграфа 1 глави 71 ЦК України передбачений обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 3 ст. 198 ГК України передбачено, що відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Позичальник скористався наданим банком кредитом в повному обсязі в межах встановленого кредитного ліміту, регулярного щомісячного погашення частини кредиту та відсотків за користування кредитними коштами не здійснював, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 193 259 грн. 47 коп. заборгованості по кредиту, 5 144 грн. 29 коп. нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитом.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 193 259 грн. 47 коп. заборгованості по кредиту, 5 144 грн. 29 коп. нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитом обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 246 грн. 48 коп.( за період з 16.01.2008р. по 21.12.2011р.) пені нарахованої на заборгованість за кредитом, 824 грн. 02 коп. (за період з 16.01.2008р. по 21.12.2011р.) пені нарахованої на заборгованість за відсотками, як свідчить розрахунок позивача в позовній заяві про нарахування пені в два етапи. Але, при цьому позивач не врахував те, що відповідно до п.6 статті 232 ГК України стягнення пені обмежено шестимісячним строком.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню. Аналогічна правова позиція викладена у постанові ДАГС від 20.12.11р. у справі № 13/5009/2385/11.

Пеня є договірною мірою відповідальності, передбачена договором та нарахована позивачем у відповідності до норм діючого законодавства України, підлягає задоволенню судом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Згідно з п. 5 ст. 225 Господарського кодексу України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Згідно з пунктом 10.2 кредитного договору за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених положеннями кредитного договору, позичальнику нараховано пеню, яку він зобов'язаний сплатити на користь Банку, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення.

Статтею ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже пеня розраховується, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Відповідно до п. 3.1.2 Кредитного договору зобов'язання виникають частинами, а отже строк передбачений п. 6 ст. 232 ГК України слід застосовувати до кожного зобов'язання окремо.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Враховуючи норми п. 6 ст. 232 ГК України та п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України пеня за несвоєчасне погашення тіла кредиту та відсотків, яка виникла за період з 16.01.08р. -08.03.11р. заявлена позивачем за межами строку позовної давності.

В Кредитному договорі сторони не домовлялися про інше, тому пеня може нараховуватися банком протягом шести місяців з дня прострочення кожного з зобов'язань.

Відповідно до розрахунку суми пені за несвоєчасне погашення тіла кредиту, здійсненого господарським судом, сума пені складає:

Всього пеня за несвоєчасне погашення відсотків за кредитом складає 395грн. 11 коп. та підлягає задоволенню саме в цій частині.

Всього пеня за несвоєчасне погашення кредитних коштів згідно графіку за кредитною угодою № 010/17-41/8 від 16.01.08р. складає 2 927,45грн.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню на загальну суму 3 322,56грн.

Пунктом 7.3 кредитного договору обумовлено, що банк має право достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції у випадку невиконання позичальником умов розділу 6 та/або п. 3.9. цього договору. У зазначеному випадку про погашення зобов'язань за цим договором може бути направлена кредитором позичальнику у будь-який час у письмовому вигляду та підлягає виконанню у повному обсязі протягом тридцяти календарних днів з моменту її надіслання кредитором за адресою позичальника, зазначеною в реквізитах цього договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище тридцяти денного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається кредитору відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення поштового відправлення або дата зазначена в повідомленні, яке отримане позичальником особисто у кредитора.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

На підставі статті 85 ГПК України -31.05.2012року судом прийнято рішення, позов задовольняється частково.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір при частковому задоволенні позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82- 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сістал" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сістал" (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Шосе Каховське, буд. 12, код ЄДРПОУ 25487285, р/р 26008153175 в ЗОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 313827) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" (69063, м. Запоріжжя, вул. Тургенєва, 29, код ЄДРПОУ 23794014, р/р 2909334 в ЗОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 313827) 193 259 (сто дев'яносто три тисячі двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 47 коп. заборгованості по кредиту, 5 144 (п'ять тисяч сто сорок чотири) грн. 29 коп. нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитом, 2 927 (дві тисячі дев'ятсот двадцять сім) грн.45 коп. пені нарахованої на заборгованість за кредитом, 395(триста дев'яносто п'ять)грн. 11коп. пені нарахованої на заборгованість за відсотками, судовий збір в сумі 4034 (чотири тисячі тридцять чотири)грн..54коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 06.06.2012р.

Згідно з оригіналом

Помічник судді О.М. Камаєва