Рішення

від 06.06.2012 по справі 5011-36/6266-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-36/6266-2012 06.06.12

За позовом Комунального підприємства «Дирекція з управління та

обслуговування житлового фонду»Святошинського району м. Києва

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит»

Про стягнення 13 134,21 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 -по дов. №472 від 17.10.2012р.

Від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Святошинського району м. Києва про:

стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит» 13 134, 21 грн., із яких: 12 965, 78 грн. заборгованість по орендній платі та відшкодування плати за землю, 168, 43 грн. пеня за прострочку платежу.

розірвання договору оренди №184 від 15.12.2009року

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору оренди №184 від 15.12.2009р. не сплатив позивачу орендну плату, компенсацію видатків по сплаті земельного податку за період з лютого 2012 року по квітень 2012 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.05.2012р. порушено провадження у справі №5011-36/6266-2012, розгляд справи призначено на 06.06.2012р.

В судовому засіданні 06.06.2012р. представник Комунального підприємства позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалі суду про порушення провадження у справі від 17.05.2012 року.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала суду про порушення провадження у справі направлялась на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника позивача та представник відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

15 грудня 2009 року між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»Святошинського району м. Києва (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транзіт»(далі відповідач) укладено договір оренди нежилого приміщення за №184, на підставі якого відповідачу було надано в користування приміщення для розміщення приймального пункту втор сировини, загальною площею 35,5 кв.м, за адресою: м. Київ, бульвар Вернадського, 63-А, під розміщення складу.

15.12.2009р. між сторонами підписаний акт прийому -передачі нежитлового приміщення.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Строк дії договору встановлено з 15.12.2009р. по 14.11.2012 року (п. 9.1 договору).

Орендна плата, згідно з п. п.3.1, 3.3 Договору оренди, встановлена в розмірі: 2840, 00 грн. за перший місяць оренди, яку відповідач зобов'язався перераховувати не пізніше 20-го числа поточного місяця, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Згідно п. 3.6. Договору, крім орендної плати орендар відшкодовує орендодавцеві плату за землю.

Розм'як відшкодування витрат орендодавця плати за змелю визначений сторонами в додатку №3 від 01.02.20110р. до договору №184 від 15.12.2009р. в розмірі 383, 64 грн.

Відповідно до п. 4.2. Договору, орендар повинен сплачувати орендну плату та інші платежі своєчасно та в повному обсязі.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендна плата є платежем, який вносить орендар незалежно від результатів господарської діяльності. Статтею 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Стаття 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" до істотних умов договору включає орендну плату з урахуванням індексації, яку відповідач не сплачував.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив умови договору оренди, не сплативши позивачу орендну плату за період лютий -квітень 2012 р. в сумі 11 814,86 грн.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 11 814,86 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем визнаний, відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу підлягають задоволенню в сумі11 814,86 грн.

Суд погоджується з доводами позивача щодо стягнення компенсації плати за землю виходячи з наступного.

Позивач є землекористувачем і сплачує земельний податок за при будинкові земельні ділянки, тобто витрати по сплаті цього податку є одним з видів витрат на утримання при будинкової території. Тому, згідно п. 3.6. Договору відповідач компенсує позивачу видатки по сплаті земельної плати .

Оплата за землю нараховувалась відповідно до додатку № 3 від 01.02.2010р. до Договору .

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо компенсації плати за землю, визнає його обґрунтованим та таким, що відповідає узгодженим договірним умовам, а тому відшкодування підлягає задоволенню у розмірі - 1 150,92 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення орендної плати та у повному обсязі, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Умовами пункту 3.10 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну сплату всіх платежів орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник

грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати послуг оренди.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендних платежів відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до умов п. 6.2 договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір якої, за розрахунком позивача, становить 168, 43 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 168,43 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували обґрунтованість заперечення проти задоволення позову чи посвідчували зміни умов договору .

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню по розрахунку позивача .

Позивач просить достроково розірвати договір оренди №184 від 15.12.2009р. та виселити відповідача з нежитлового приміщення загальною площею 35,5 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, бульвар Вернадського, 63 А,

Згідно з вимогами ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Відповідач в порушення умов договору та вимог ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не сплачує орендну плату та інші платежі позивачу своєчасно та в повному обсязі.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач в порушення умов договору не сплачує орендну плату в обумовленому розмірі та обумовлені строки.

Відповідно до п. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку встановленому статтею 188 цього кодексу.

Відповідно до п. 1 ст. 783 Цивільного кодексу України, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідач користується майном в порушення умов договору оренди - в частині сплати орендної плати та інших платежів, передбачених договором..

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Це стосується відповідача яким належними засобами доказування повинен був довести належне виконання умов договору в частині сплати орендних платежів в обумовлені договором строки та розмірі.

Відповідач доказів належного виконання умов договору в частині оплати орендної плати та інших платежів суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про розірвання договору оренди є обгрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

З розірванням договору відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки інших доказів щодо підтвердження права найму спірних приміщень не має, то і підлягає виселенню.

Витрати позивача на оплату судового збору відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит»(03142, м. Київ, вул. Академіка Кримського, 27 А, код ЄДРПОУ 30293370) на користь Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Святошинського району м. Києва (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 17, код ЄДРПОУ 36037999) заборгованість по орендній платі у розмірі -11 814 грн. 86 коп. заборгованості по орендній платі, 1 150, 92 грн. заборгованості по відшкодуванню плати за землю, 168 грн. 43 коп. пені за прострочку платежу, 3 829 грн. 00 коп. судового збору.

Розірвати договір оренди №184 від 15.12.2009р., укладений між Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Святошинського району м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транзит».

Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Транзит»(03142, м. Київ, вул. Академіка Кримського, 27 А, код ЄДРПОУ 30293370) з нежитлового приміщення загальною площею 35,5 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, бульвар Вернадського, 63 А.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяТрофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено

07.06.2012р.