Рішення

від 17.05.2012 по справі 5/035-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" травня 2012 р. Справа № 5/035-12

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Штанц-технологія", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільна Українсько-Польська фірма "Укрграф", м. Славутич про стягнення 52247,57 грн. за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 -дов. від 13.02.2012р. відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Штанц- технологія" (далі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільна Українсько-Польська фірма "Укрграф" (далі -відповідач) про стягнення 52247,57 грн., з яких 39969 грн. основний борг, 5375,87 грн. інфляційні втрати, 2660,73 грн. 3% річних та 4241,97 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір від 26.04.2010р. № 78 (далі -договір), відповідно до умов якого, позивач - виробник зобов'язався виготовити й передати у власність відповідача -замовника штанц-форми (надалі -продукцію), відповідно з представленими замовником кресленнями, а замовник зобов'язався прийняти цю продукцію й сплатити за неї на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору вартість продукції залежить від складності її виготовлення та вказується в рахунку-фактурі.

Згідно п. 2.3 договору замовник сплачує вартість кожного замовлення протягом 30 календарних днів з моменту його отримання.

Строк дії договору: з моменту його підписання сторонами до 31.12.2010р. (п. 7.3 договору).

На виконання умов договору позивач в 2010 році виготовив та поставив відповідачу по накладним, які перелічені в позовній заяві та завірені копії яких долучені до матеріалів справи продукцію на загальну суму 70500 грн. за яку останній в порушення своїх зобов'язань та умов договору не розрахувався в повному обсязі, в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі заявленої до стягнення суми 39969 грн. -різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю виготовленої та поставленої продукції.

Розмір зазначеної заборгованість також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків між сторонами у справі, який підписаний в двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений печатками товариств, згідно якого сальдо на користь позивача станом на 31.03.2012р. складає 39969 грн. Оригінал зазначеного акту залучений до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар, в зв'язку з чим за ним на час розгляду справи рахується борг в розмірі 39969 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 39969 грн. заборгованості.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми за загальний період прострочення з 28.05.2010р. по 16.02.2012р. складають 5375,87 грн., 3% річних з простроченої суми за загальний період прострочення з 28.05.2010р. по 16.02.2012р. складають 2660,73 грн.

Згідно арифметично вірного розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, здійсненого судом з урахуванням періодів нарахування інфляційних втрат та 3% річних, заявлених позивачем та рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати з простроченої суми боргу за час прострочення в розмірі 4539,27 грн., 3% річних з простроченої суми боргу за час прострочення в сумі 1817,03 грн. В решті заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних суд відмовляє.

Крім того, позивач на підставі п. 4.2 договору просить суд за порушення покупцем строків здійснення розрахунків за виготовлену та поставлену продукцію стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми поставленої, але несплаченої продукції за кожен день прострочки, розмір якої за розрахунком позивача за загальний період прострочки з 28.05.2010р. по 28.03.2011р. складає 4241,97 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 39969 грн. заборгованості, 4539,27 грн. інфляційних втрат, 1817,03 грн. 3% річних та 4241,97 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Позивач посилаючись на приписи ст.ст. 44, 49 ГПК України просить суд покласти на відповідача понесені ним витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 4000 грн.

В підтвердження понесених судових витрат на послуги адвоката у розмірі 4000 грн., позивач посилається на договір про надання адвокатських послуг від 13.02.2012р. № 55901-г, платіжне доручення від 15.02.2012р. № 75, на підставі якого було сплачено надані адвокатські послуги за вказаним договором в розмірі 4000 грн., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4099 від 27.07.2010р., виданого на ім'я ОСОБА_2

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно з ст. 12 Закону України «Про адвокатуру»оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 укладено договір про надання адвокатських послуг від 13.02.2012р. № 55901-г, за умовами якого виконавець - адвокат зобов'язався особисто або з залученням третіх осіб, за завданням замовника - позивача, надати юридичні та адвокатські послуги в зв'язку з порушенням законних прав та інтересів замовника товариством з обмеженою відповідальністю "Спільна Українсько-Польська фірма "Укрграф" (відповідно до договору № 78 від 26.04.2010р.) в обсязі і на умовах, передбачених даним договором, а замовник, в свою чергу, зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплатити зазначені послуги.

Згідно п. 4.1 договору послуги виконавцем замовнику надаються на умовах 100% попередньої оплати безготівковим розрахунком. Загальна сума договору складає 4000 грн.

За надані адвокатські послуги позивач сплатив на користь адвоката грошові кошти в розмірі 4000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 15.02.2012р. № 75, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Статус особи, яка представляла інтереси позивача за вказаним договором, відповідає вимогам ст. 2 Закону України "Про адвокатуру".

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд, з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

З огляду на зазначене, відшкодування витрат на оплату послуг адвоката відповідно до вимог ч. 5 ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, суд, з урахуванням обставин справи, обмежує розмір відшкодування відповідачем судових витрат з оплати послуг адвоката до 2000 грн. з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільна Українсько-Польська фірма "Укрграф" (07100, Київська область, м. Славутич, Центральна Площа, 3, ідентифікаційний код 31966769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Штанц-Технологія" (61010, м. Харків, вул. Першої Кінної Армії, 63, ідентифікаційний код 30753410) 39969 (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. заборгованості, 4539 (чотири тисячі п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 27 коп. інфляційних втрат, 1817 (одну тисячу вісімсот сімнадцять) грн. 03 коп. 3% річних, 4241 (чотири тисячі двісті сорок одну) грн. 97 коп. пені, 2000 (дві тисячі) грн. витрат з оплати послуг адвоката, 1521 (одну тисячу п'ятсот двадцять одну) грн. 65 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.