Рішення

від 06.06.2012 по справі 23/041-12     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" червня 2012 р. Справа № 23/041-12

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Совіт Україна", Івано-Франківська область, м. Рогатин

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліс", Київська область, м. Біла Церква

про стягнення 52030,67 грн.

секретар судового засідання Бердило І.П.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №45/06 від 05 червня 2012 року);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Совіт Україна" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліс" (далі -відповідач) про стягнення 52030,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором поставки від 19.11.2010р., в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 51175,90 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в розмірі 419,62 грн. та 436,05 грн. 3% річних.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 04 травня 2012 року та призначено справу до розгляду на 23 травня 2012 року.

23 травня 2012 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 06 червня 2012 року.

06.06.2012 року до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. № 9091 від 06.06.2012р.), згідно якої останній зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 48175,90грн. заборгованості, 419,62 грн. інфляційних втрат та 436,05 грн. та припинити провадження у частині стягнення 3000грн. заборгованості.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про „доповнення" або „уточнення" позовних вимог, або заявлення „додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:- подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Про зміну предмета або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви. При цьому у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині, на яку зменшився розмір позовних вимог (абзац другий пункту 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012р.).

Судом встановлено, що заява позивача про уточнення позовних вимог від 06.06.2012 року за своїм змістом є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про прийняття заяви про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

У судовому засіданні 06 червня 2012 представник позивача підтримав позов в частині стягнення 48175,90 грн. заборгованості, 419,62 грн. інфляційних втрат та 436,05 грн. 3% річних з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судові засідання 23 травня 2012 року та 06 червня 2012 року не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

06 червня 2012 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Совіт Україна" (за договором -продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Поліс" (за договором - покупець) 19 листопада 2010 року укладено договір поставки.

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов'язується постачати (передати) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього згідно умов договору.

У відповідності до пунктів 2.1, 2.2 договору партія товару, що узгоджена відповідною специфікацією повинна бути відвантажена покупцю в строк, зазначений у погодженій сторонами заявці. Постачання здійснюється транспортом постачальника на склад авто-перевізника.

Вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з договором, визначається в накладній та рахунку. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 30 календарних днів від дати видаткової накладної (пункти 3.1, 3.2 договору).

Відповідно до пунктів 4.2 та 4.2.2 договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний оплачувати товар згідно з умовами, визначеними у договорі та в специфікації, рахунку.

Згідно пункту 6.1 договору договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2011р.

На виконання п. 2.1. договору поставки від 19.11.2010 року позивач 09.11.2011р., 29.11.2011р., 13.12.2011р. та 21.12.2011р., поставив відповідачу товар на загальну суму 52185грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000183 від 09.11.2011р., № РН-0000192 від 29.11.2011р., № РН-0000199 від 13.12.2011р., № РН-0000202 від 21.12.2011р., підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач свій обов'язок, передбачений п. 3.2. договору поставки від 19.11.2010 року, з оплати отриманого згідно договору товару, виконав частково, сплативши на рахунок позивача 4010 грн., що підтверджується випискою по рахунку від 07.05.2012 року та наявними матеріалами справи, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент судового розгляду справи склав 48175грн. (52185грн. -4010грн.).

З метою досудового врегулювання спору, 23.03.2012 року позивач, в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, надіслав на адресу відповідача претензію № 01/03 від 21.03.2012 року, згідно якої позивач просив сплатити заборгованість у розмірі 51175грн., яка 27.03.2012р. отримана представником відповідача -Бойко, що підтверджується відміткою рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Предметом позову з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог є вимоги про стягнення 48 175,90 грн. заборгованості, 419,62 грн. інфляційних втрат та 436,05 грн. 3% річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини щодо поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що на виконання п. 2.1. договору поставки від 19.11.2010 року позивач 09.11.2011р., 29.11.2011р., 13.12.2011р. та 21.12.2011р., поставив відповідачу товар на загальну суму 52185грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000183 від 09.11.2011р., № РН-0000192 від 29.11.2011р., № РН-0000199 від 13.12.2011р., № РН-0000202 від 21.12.2011р., підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору, які містяться в матеріалах справи. Відповідач, в порушення п. 3.2. договору поставки від 19.11.2010 року, за отриманий від позивача товар на підставі видаткових накладних № РН-0000183 від 09.11.2011р., № РН-0000192 від 29.11.2011р., № РН-0000199 від 13.12.2011р., № РН-0000202 від 21.12.2011р. згідно договору поставки від 19.11.2010 року розрахувався частково, сплативши на рахунок позивача 4010 грн., що підтверджується випискою по рахунку від 07.05.2012 року та наявними матеріалами справи. Виходячи з викладеного, борг відповідача перед позивачем на момент судового розгляду справи склав 48175грн. (52185грн. -4010грн.), що підтверджується випискою по рахунку від 07.05.2012 року та наявними матеріалами справи.

З огляду на те, що борг відповідача перед позивачем на момент прийняття судового рішення складає 48175 грн., розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 48175,90 грн. заборгованості підлягає частковому задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки від 19.11.2010 року, позивачем за період з 10.12.2011 р. по 10.04.2012 р. нараховано 419,62 грн. інфляційних втрат та 436,05 грн. 3% річних. Зазначена вимога підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно вірного арифметичного розрахунку, зробленого судом на підставі чинного законодавства, розмір інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за період з 10.12.2011р. по 10.04.2012 р. складає 381,39 грн. інфляційних втрат та 436,04 грн. 3% річних. Відтак, вимога про стягнення 419,62 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню в розмірі 381,39 грн. інфляційних втрат, а вимога про стягнення 436,05 грн. 3% річних підлягає задоволенню в розмірі 436,04 грн.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 48175 грн. заборгованості, 381,39 грн. інфляційних втрат та 436,04 грн. 3% річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліс" (09109, Київська область, м. Біла Церква, Шосе Сквирське, буд. 20, код 05479987) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Совіт Україна" (77000, Івано-Франківська обл., Рогатинський район, м. Рогатин, вул. Галицька, буд. 128, код 34341003) - 48175(сорок вісім тисяч сто сімдесят п'ять) грн. 00 коп. заборгованості, 381 (триста вісімдесят одну) грн. 39 коп. інфляційних втрат, 436 (чотириста тридцять шість) грн. 04 коп. 3% річних та 1515 (одну тисячу п'ятсот п'ятнадцять) грн. 51 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 07.06.2012р.

СуддяД.Г. Заєць