Рішення

від 29.11.2011 по справі 3/136-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" листопада 2011 р. Справа № 3/136-11

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.С.А.",

м. Київ

до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль",

м. Бориспіль

про визнання пункту договору нікчемним

за участю представників: згідно протоколу судового засідання

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.С.А." звернулось із позовом до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про визнання пункту 10.1 господарського договору поставки нікчемним. Позовні вимоги мотивовані тим, що вищевказаний пункт договору суперечить чинному законодавству.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.10.2011р. порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.С.А." до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про визнання пункту договору нікчемним та призначено розгляд справи на 01.11.2011р. о 10:15 год.

01.11.2011р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача було подано документи на вимогу ухвали суду від 13.10.2011р. та відзив на позовну заяву. Дане було прийнято судом до уваги.

В судове засідання 01.11.2011р. представник позивача не з'явився, про причини неявки суд повідомив, подавши 01.11.2011р. через канцелярію господарського суду Київської області клопотанням про відкладення розгляду справи. Представник відповідача не заперечив. Суд задовольнив вказане клопотання та відклав розгляд справи на 15.11.2011р.

15.11.2011р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подана уточнена позовна заява від 14.11.2011р. №558. Дана заява взята судом до уваги.

У судовому засіданні 15.11.2011р. оголошено перерву до 22.11.2011р. про що сторонами підписане відповідне повідомлення.

22.11.2011р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача подано доповнення до відзиву від 21.11.2011р. №35-22/3-271, а представником позивача клопотання про вихід за межі позовних вимог від 22.11.2011р. №569 та заяву про зміну предмету позову від 22.11.2011р. №568. У заяві позивач просить: прийняти дану заяву про зміну предмету позову та подальший розгляд справи проводити з урахуванням викладених у ній вимог; залучити до справи у якості третіх осіб без самостійних вимог Міністерство інфраструктури України та Державну казначейську службу України; визнати недійсними пункт 2 додатку 6 тендерної документації від 11.02.2010р. №10-03-30, затвердженої протоколом тендерного комітету від 09.03.2010 р. №04179, пункт 10.1. господарського договору поставки від 28.04.2010р. №02.2-14/4.3-18 як такі, що суперечать законодавству; стягнути з відповідача на користь позивача витрати на оплату державного мита у розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. Дані документи взяті судом до уваги.

У судовому засіданні 22.11.2011р. оголошено перерву до 29.11.2011р. про що сторонами підписане відповідне повідомлення.

У судовому засіданні 29.11.2011р., розглянувши заяву позивача про залучення третіх осіб, суд вирішив залишити її без задоволення, виходячи з наступного:

Приписами частини першої статті 27 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін . Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

У заяві про зміну предмету позову від 22.11.2011р. №568 позивач просить залучити до справи у якості третіх осіб без самостійних вимог Міністерство інфраструктури України та Державну казначейську службу України, проте жодних обґрунтованих пояснень з приводу впливу рішення у даній справі на права та обв'язки щодо однієї із сторін вищевказаних органів у самій заяві немає. Крім того, позивачем не зазначено на чиїй стороні треті сторони мають вступити у справу.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін ,суд

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.С.А." та Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" укладено господарський договір поставки від 28.04.2010 № 02.2-14/4.3-18 (далі -договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник (позивач) постачає продукти нафтоперероблення рідкі (бензини, паливо дизельне), а саме: бензин марки А-95 у кількості 60 тонн, паливо дизельне Л-0,20-62 у кількості 400 тонн, а замовник (відповідач) приймає та оплачує.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що ціна товару за договором включає в себе ціну товару, вартість всіх затрат з транспортування товару постачальником до місця передачі товару постачальником замовнику та становить на бензин марки А-95 у кількості 60 тон -552 600,00 грн., включаючи ПДВ 20% - 92 100,00 грн., за паливо дизельне Л-0,20-62 у кількості 400 тон -3 000 000,00 грн., ПДВ 20% - 500 000,грн. Разом ціна договору становить 3 552 600,00 грн. включаючи ПДВ 20% - 592 100,00 грн.

Згідно з пунктом 4.1. договору товар поставляється поетапно, окремими партіями, згідно з письмовими заявками замовника (відповідача).

Спірним пунктом 10.1 договору встановлено, що у разі порушення термінів поставки товару, зазначених у договорі, постачальник (позивач) сплачує замовнику (відповідачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від ціни договору, за кожен день прострочення. Пеня нараховується до моменту виконання постачальником зобов'язання за договором.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

В п. 3.7 роз'яснення Вищого господарського суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(із змінами, внесеними Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2007 р. N 04-5/103 «Про внесення змін та доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і роз'яснень та рекомендацій президії Вищого господарського суду України і про визнання таким, що втратило чинність, роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України») вказано, що зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача .

Отже, позивачем було змінено предмет позову на вимоги викладені у заяві про зміну предмету позову від 22.11.2011р. №568, а саме: останній просить визнати недійсними пункт 2 додатку 6 тендерної документації від 11.02.2010р. №10-03-30, затвердженої протоколом тендерного комітету від 09.03.2010 р. №04179 та пункт10.1. господарського договору поставки від 28.04.2010р. №02.2-14/4.3-18.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.05.2011р. господарським судом Київської області прийнято рішення у справі №25/011-11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.С.А." до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про визнання пункту 10.1. договору поставки від 28.04.2010 № 02.2-14/4.3-18 недійсним, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2011р. рішення господарського суду Київської області від 31.05.2011р. у справі №25/011-11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.С.А." до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2011р. рішення господарського суду Київської області від 31.05.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2011р у справі №25/011-11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.С.А." до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" залишено без змін.

Відповідно до пункту 2 частини першої Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав .

Враховуючи все вищевказане, суд вирішив провадження у частині визнання недійсним пункту 10.1. господарського договору поставки від 28.04.2010 № 02.2-14/4.3-18 припинити.

У своїх поясненнях, викладених у заяві про зміну предмета позову, позивач посилається на те, що пункт 2 додатку 6 тендерної документації від 11.02.2010р. №10-03-30, затвердженої протоколом тендерного комітету від 09.03.2010 р. №04179, суперечить законодавству, оскільки він не приведений у відповідність до Закону України «Про здійснення державних закупівель»від 01.06.2010р., а саме: у відповідність до Типового договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти.

Відповідно до п.п. 7.1. Типового договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Невиконання належним чином зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зокрема, у частині першій статті 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Також у частині четвертій статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Між тим, стягнення штрафних санкцій за порушення саме грошових зобов'язань передбачено у частині шостій цієї ж статті, в якій зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, Господарський кодекс України не забороняє сторонам визначити відповідальність у вигляді сплати пені за несвоєчасне виконання зобов'язання в натурі, крім того, статтею 231 Господарського процесуального кодексу України встановлені альтернативні підстави визначення розміру штрафних санкцій й передбачено можливість обрання їх розміру сторонами договору.

Враховуючи все вказане вище, суд вирішив, що пункт 2 додатку 6 тендерної документації від 11.02.2010р. №10-03-30, затвердженої протоколом тендерного комітету від 09.03.2010 р. №04179, не суперечить чинному законодавству, а тому у задоволенні позовних вимог у частині визнання недійсним вищевказаного пункту відмовляє.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Провадження у справі №3/136-11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.С.А." до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" у частині визнання недійсним пункту 10.1. господарського договору поставки від 28.04.2010 № 02.2-14/4.3-18, як такого, що суперечить законодавству припинити.

2. У решті позовних вимог відмовити.

Суддя А.В. Лопатін

Дата підписання: 26.12.2011р.