Рішення

від 29.05.2012 по справі 5016/671/2012(3/55)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2012 р. Справа № 5016/671/2012(3/55)

м. Миколаїв

за позовом: Державного підприємства «Миколаївський морський

торговельний порт»

54002, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ-СІ-ЕЛ

Україна»

54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 4, к. 402

про стягнення заборгованості в сумі 109,76 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;

Від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю.

Суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом стягнути з відповідача пеню в розмірі 109,76 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору № АБ 7-П від 28.03.2008р., додаткових угод до договору № АБ 7-П від 28.03.2008р., рахунків, приймально-здавальних актів, актів виконаних робіт, журналу реєстрації рахунків за 2011 р., претензії № 09/1476 від 05.08.11 р., норм ст. ст. 16, 525, 526, 530,611 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що відповідачем були порушенні умови договору щодо терміну оплати наданих послуг в зв'язку з чим позивачем нараховані штрафні санкції.

Відповідач у відзиві просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування заперечень посилається на ст. 232 Господарського кодексу України та просить суд застосувати позовну давність в один рік.

В судовому засіданні 15.05.12 р. оголошувалась перерва до 29.05.12 р.

25.05.12 р. позивач скерував до суду заяву про зменшення позовних вимог. В цій заяві позивач навів розрахунок суми пені, яка підлягає стягненню з відповідача в розмірі 87,53 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України цю заяву було прийнято судом до розгляду.

29.05.12 р. за письмовим розрахунком позивача (без заявлених вимог

) розмір пені вже дорівнював 70,33 грн.

29.05.12 р. за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, господарський суд -

встановив:

28.03.2008 року між сторонами був укладений договір № АБ 7-П, за умовами якого за заявою замовника (далі - відповідач) виконавець (далі - позивач) приймає на себе зобов'язання з надання замовнику послуг з утримання 56,0 кв.м. відкритої складської площі для розміщення майна замовника на території автобази. Замовник зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги відповідно до умов цього договору.

Згідно пунктів 2.2, 4.2 договору оплата виконується замовником щомісяця шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ВСП «Автобаза»ДП «ММТП»не пізніше 5 банківських днів з моменту отримання рахунку на підставі акту використання площі, оформленого сторонами. Замовник несе відповідальність за прострочення оплати вартості послуг по пункту 2.2 цього договору, сплачуючи за кожний день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми.

Пунктом 6.1 договору, з урахуванням умов п. 8.4 сторони обумовили, що договір набирає чинності з 01.03.2008 р. і діє до 31.12.2008 р. включно, але з правом пролонгування.

Протягом дії договору сторони уклали до нього додаткові угоди № 1, № 2, № 3 та № 4.

Як вбачається з матеріалів справи, додатковою угодою № 5 від 30.12.11 р. сторони домовились вважати договір від 28.03.2008 р. № АБ 7-П розірваним з 01.01.2012 року, а в частині розрахунків - діючим до повного виконання зобов'язання.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються загальними положеннями чинного законодавства про надання послуг.

Так, за правилами п. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору № АБ 7-П від 28.03.08 р. позивач здійснив для відповідача послуги з утримання складських приміщень на загальну суму 3 151,68 грн . Про факт надання в період з вересня 2010 р. по березень 2011 р. позивачем та прийняття відповідачем цих послуг свідчать: акти виконаних робіт та приймально-здавальні акти, які підписані обома сторонами.

На виконання даного договору, за фактично надані послуги портом були виставлені відповідачу наступні рахунки на загальну суму 3 151,68 грн .:

№ 57711322 від 30.09.10 р. на суму 403,20 грн.; № 63051322 від 30.10.10 р. на суму 416,64 грн.; № 72671322 від 30.11.10 р. на суму 403,20 грн.; № 76331322 від 31.12.10 р. на суму 416,64 грн.; № 6481322 від 31.01.11 р. на суму 403,20 грн.; № 6631322 від 31.01.11 р. на суму 117,60 грн.; № 10521322 від 28.02.11 р. на суму 470,40 грн.; № 17481322 від 31.03.11 р. на суму 520,80 грн.

Відповідачем вказані рахунки в установлені договором строки оплачені не були, що змусило позивача звернутися до суду з позовною заявою щодо стягнення вказаної суми у судовому порядку.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.06.2011р. у справі №5016/1266/2011 за позовом ДП "Миколаївський морський торговельний порт" до ТОВ "АЙ-СІ-ЕЛ Україна" про стягнення заборгованості в розмірі 9633514,40 грн. та за зустрічним позовом ТОВ "АЙ-СІ-ЕЛ Україна" до ДП "Миколаївський морський торговельний порт" про стягнення заборгованості в розмірі 7274518,70 грн. затверджена мирова угода між ДП "Миколаївський морський торговельний порт" та ТОВ "АЙ-СІ-ЕЛ Україна", згідно з п. 2 якої ТОВ "АЙ-СІ-ЕЛ Україна" визнало свій основний борг перед ДП "Миколаївський морський торговельний порт" в розмірі 2518122,53 грн. та зобов'язалося його сплатити протягом 15-ти календарних днів з моменту затвердження даної мирової угоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач суму боргу, визначену в мировій угоді від 09.06.2011р., сплатив лише 01 липня 2011р., тобто з простроченням строку встановленого як за договором № АБ 7-П від 28.03.08 р. так і в мировій угоді.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Предметом позову по даній справі виступає нарахування позивачем відповідачу до стягнення пені за неналежне виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 4.2 договору замовник несе відповідальність за прострочення оплати вартості послуг по пункту 2.2 цього договору, сплачуючи за кожний день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми.

Враховуючи вищенаведені обставини, на підставі умов п. 4.2 договору № АБ 7-П позивач нарахував відповідачу пеню за період з 30.09.10 р. по 31.03.2011 р. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) в розмірі 87,53 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши відповідно до ст. 43 ГПК України надані докази, вислухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків:

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 2 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Пунктом 4 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, беручи до уваги відповідне звернення відповідача, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин позовну давність в один рік.

Мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.06.2011р., сторони узгодили новий строк розрахунку -протягом 15-ти календарних днів з моменту затвердження судом даної мирової угоди, тобто з 09.06.2011р . по 24.06.2011 р.

Перебіг позовної давності за вимогою про прострочення виконання грошового зобов'язання починається з дня закінчення погодженого сторонами строку платежу. Перебіг позовної давності за вимогою про стягнення пені починається у кожен день, за який нараховується пеня. Отже, перебіг позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості пені, нарахованої за останній день позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості, починається у цей же день.

Оскільки позов ДП "Морський торговельний порт" подало суду 11.04.2012р., то й з врахуванням позовної давності стягненню підлягає пеня, починаючи з 11.04.2011 р.

Беручи до уваги заяву про зменшення позову, за розрахунком пені, який складений позивачем з врахуванням застосованого строку позовної давності та нового строку сплати заборгованості за договором № АБ 7-П, встановленого мировою угодою, яка була затверджена ухвалою суду від 09.06.2011р., правильний розмір пені повинен складати в сумі 70,33 грн., а саме: 1) по рахунку № 57711322 від 30.09.2010р. -403,20 грн. (період нарахування -з 11.04.2011 р. по 08.06.2011р.); 2) по рахунку № 63051322 від 30.10.2010р. -416,64 грн. (період нарахування -з 11.04.2011 р. по 08.06.2011р.); 3) по рахунку № 72671322 від 30.11.2010р. -403,20 грн. (період нарахування -з 11.04.2011 р. по 08.06.2011р.); 4) по рахунку № 76331322 від 31.12.2010р. -416,64 грн. (період нарахування -з 11.04.2011 р. по 08.06.2011р.); 5) по рахунку № 6481322 від 31.01.2011 р. -403,20 грн. (період нарахування -з 11.04.2011 р. по 08.06.2011р.); 6) по рахунку № 6631322 від 31.01.2011 р. -117,60 грн. (період нарахування -з 11.04.2011 р. по 08.06.2011р.); 7) по рахунку № 10521322 від 28.02.2011 р. -470,40 грн. (період нарахування -з 11.04.2011 р. по 08.06.2011р.); 8) по рахунку № 17481322 від 31.03.2011 р. -520,80 грн. (період нарахування -з 17.04.2011 р. по 08.06.2011р.), всього до затвердження мирової угоди 65,41 грн .

При цьому, мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.06.2011р., сторони узгодили новий строк розрахунку -протягом 15-ти календарних днів з моменту затвердження господарським судом даної мирової угоди, тобто 09.06.2011р., отже, відповідач повинен був розрахуватися по 24.06.2011р., разом з тим, як вбачається з платіжного доручення № 283, ТОВ "АЙ-СІ-ЕЛ Україна" розрахувалося лише 01.07.2011р, чим порушило встановлений строк розрахунку. Таким чином, пеня за період з 25.06.2011р. по 30.06.2011р. по даній справі склала 4,92 грн.

Враховуючи наведене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в загальному розмірі 70,33 грн. (65,41+4,92).

Отже, проаналізувавши норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини щодо фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та з урахуванням вищевикладеного - задоволенню їх частково.

Керуючись ст. ст. 22, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ-СІ-ЕЛ Україна" (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 4, кв. 402, код ЄДРПОУ 33730291) на користь Державного підприємства "Миколаївський морський торгівельний порт" (54002, м.Миколаїв, вул. Заводська, 23, код ЄДРПОУ 01125608) пеню в сумі 70,33 грн. та 1031,30 судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 01.06.2012 року.

Суддя О.Г. Смородінова