Рішення

від 28.05.2012 по справі 5017/944/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" травня 2012 р.Справа № 5017/944/2012

Господарський суд Одеської області

У складі судді -Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань -Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Хліб Інвестбуд" до товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма -„Весна" про стягнення 691 500,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Хліб Інвестбуд" (далі по тексту -ТОВ „Хліб Інвестбуд") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма -„Весна" (далі по тексту -ТОВ „Агрофірма -„Весна") про стягнення заборгованості в загальному розмірі 691 500,00 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 375 000,00 грн., пені в сумі 166 500 грн. та штрафу в сумі 150 000 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням ТОВ „Агрофірма -„Весна" прийнятих на себе зобов'язань за договором на поставку зерна майбутнього врожаю № КФ0075 від 21.06.2011р. (з урахуванням додаткових угод до нього) щодо передачі у власність ТОВ „Хліб Інвестбуд" товару, який є предметом даної угоди, у визначений для виконання даного обов'язку строк.

24.05.2012р. до суду надійшло клопотання ТОВ „Хліб Інвестбуд" про розгляд даної справи за відсутності його повноважного представника.

На адресу відповідача ТОВ „Агрофірма -„Весна", що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у відповідності до спеціального витягу з цього реєстру від 29.03.2012р. /а.с. 38-40/, та на адресу, визначену ТОВ „Хліб Інвестбуд" у поданій ним позовній заяві, господарським судом, в порядку ст. 87 ГПК України, надсилались копії процесуальних документів, винесених в ході розгляду справи № 5017/944/2012. Конверти з поштовими відправленнями, надіслані на адресу ТОВ „Агрофірма -„Весна", були повернуті до господарського суду у зв'язку з неможливістю їх вручення адресату.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, надісланої на юридичну адресу ТОВ „Агрофірма -„Весна" згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що був повернутий органом зв'язку з позначкою "адресат вибув" та "адресат відсутній", вважається належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення належним чином ТОВ „Агрофірма -„Весна" про час і місце проведення судових засідань по даній справі (згідно з п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006р. № 01-8/1228).

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку щодо належного повідомлення ТОВ „Агрофірма -„Весна" про час та місце розгляду даної справи. Однак, незважаючи на це, даний відповідач жодного разу не скористався наданим законом правом на участь свого представника у судовому процесі, відзиву на позов не надав, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

21.06.2011р. між ТОВ „Агрофірма -„Весна" (Продавець) та ТОВ „Хліб Інвестбуд" (Покупець) було укладено контракт на поставку зерна майбутнього врожаю № КФ0075, у відповідності до п. 1.1, 1.5 якого в порядку та на умовах цього контракту Продавець у визначений сторонами строк передає Покупцю у власність товар, який є предметом даної угоди, а саме кукурудзу у кількості 500 тон загальною вартістю 750 000 грн., а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його. Вартість контракту становить 750 000 грн.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 2.2 контракту на поставку зерна майбутнього врожаю № КФ0075 від 21.06.2011р. сторони домовились, що однією з істотних умов даного контракту є укладення договору застави майбутнього врожаю, який має бути нотаріально посвідчений у встановленому законом порядку. Предметом договору застави буде майно, яке є предметом даної угоди.

Положеннями ст.ст. 546, 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ „Агрофірма -„Весна" за контрактом на поставку зерна майбутнього врожаю № КФ0075 від 21.06.2011р. між сторонами по справі було укладено договір застави, посвідчений 24.06.2011р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сидорчук А,Л., зареєстрований в реєстрі за № 1234, за умовами п.п. 1.1, 1.1-1.7 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством, ТОВ „Хліб Інвестбуд" (Заставодержатель) має право у випадку невиконання ТОВ „Агрофірма -„Весна" (Заставодавець) своїх зобов'язань за вищезазначеним контрактом щодо передачі заставленого майна у власність Заставодержателя у строк до 30.11.2011р. на базис поставки EXW: ДП з іноземними інвестиціями „Сантрейд" (Саратська філія), одержати задоволення за рахунок заставленого майна, а саме кукурудзи в кількості 400 тон, загальною вартістю 750 000 грн.

За змістом положень п.п. 3.1.1, 4.5 контракту на поставку зерна майбутнього врожаю № КФ0075 від 21.06.2011р. товар підлягає страхуванню.

Згідно зі ст. 696 ЦК України договором може бути встановлений обов'язок продавця або покупця страхувати товар.

19.04.2011р. між приватним акціонерним товариством „Страхова компанія „Провідна" (Страховик) та ТОВ „Агрофірма -„Весна" (Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування майбутнього врожаю сільськогосподарської культури № 11/ 1103650/1604/11, у відповідності до п.п. 1-3, 5, 7.6, 8.1-8.5 якого Страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страхове відшкодування на умовах і в обсязі, передбачених цим договором, а Страхувальник зобов'язується вчасно і в повному обсязі сплачувати страхові платежі і виконувати інші умови договору. Предметом договору є майнові інтереси, що не суперечать закону та пов'язані з володінням та (або) користуванням та (або) розпорядженням майном, а саме майбутнім (очікуваним) врожаєм сільськогосподарської культури, зазначеної у додатку 1 до договору (далі -сільськогосподарської культури). Загальна страхова сума за договором дорівнює 3 000 000 грн. Страховий тариф та страховий платіж для кожного окремого поля сільськогосподарської культури зазначені у додатку 1 до договору. Страховий платіж за договором дорівнює 118 800 грн., а платником останнього відповідно до контракту на покупку зерна майбутнього врожаю є ТОВ „Хліб Інвестбуд". Страховий платіж повинен бути сплачений безготівково шляхом перерахування на рахунок або готівкою в касу Страховика одноразового по 20.06.2011р. включно. При цьому, першу та наступну частини страхового платежу Страхувальник сплачує на підставі графіка сплати, передбаченого у п. 8.4 договору, без надання Страховиком окремих рахунків.

19.04.2011р. між приватним акціонерним товариством „Страхова компанія „Провідна" (Страховик) та ТОВ „Агрофірма -„Весна" (Страхувальник) було укладено додатковий договір № 1 до договору добровільного страхування майбутнього врожаю сільськогосподарської культури № 11/1103650/1604/11 від 19.04.2011р., у відповідності до умов якої сторони домовились викласти п.п. 7.6, 8.2 у наступних редакціях відповідно: загальна страхова сума за договором дорівнює 1 500 000 грн.; страховий платіж за договором дорівнює 59 400 грн.

Виходячи з положень п.п. 3.1, 3.1.1, 4.5 контракту на поставку зерна майбутнього врожаю № КФ0075 від 21.06.2011р. Покупець протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту набрання чинності договором застави, укладення якого передбачено умовами цього контракту, зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок Продавця в розмірі 50 % від вартості контракту, передбаченої у п. 1.5 договору. Покупець утримує 3,96% від суми контракту для сплати страхового платежу в порядку, передбаченому даним договором. Продавець протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання Контракту зобов'язаний укласти зі страховою компанією Договір добровільного комплексного страхування майбутнього врожаю сільськогосподарської культури (товару) та надати Покупцю Акт огляду посівних площ Продавця. Покупець протягом 5 (п'яти) банківських днів після отримання від страхової компанії Акту огляду посівної площі Продавця на предмет сходження посівів сплачує за Продавця страхову премію за договором страхування у передбаченому контрактом розмірі.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи, а саме: платіжні доручення № 5736 від 30.06.2011р., № 5738 від 30.06.2011р., на виконання прийнятих на себе зобов'язань за контрактом на поставку зерна майбутнього врожаю № КФ0075 від 21.06.2011р. ТОВ „Хліб Інвестбуд" було перераховано на користь відповідача грошові кошти в сумі 345 300 грн. в якості передплати вартості товару, який є предметом даної угоди, а також страховий платіж за ТОВ „Агрофірма -„Весна" в сумі 29 700 грн. на користь страховика за договором добровільного страхування майбутнього врожаю сільськогосподарської культури № 11/1103650/1604/11 від 19.04.2011р. -приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Провідна".

Положеннями п.п. 1.2, 1.3 контракту на поставку зерна майбутнього врожаю № КФ0075 від 21.06.2011р. передбачено, що товар має бути поставлений Продавцем у строк до 30.11.2011р. Базисом поставки є: ДП з іноземними інвестиціями „Сантрейд" (Саратська філія).

Як стверджує позивач, ТОВ „Агрофірма -„Весна" прийняті на себе за контрактом на поставку зерна майбутнього врожаю № КФ0075 від 21.06.2011р. зобов'язання щодо поставки на користь ТОВ „Хліб Інвестбуд" передбаченого умовами даної угоди товару у встановлений для виконання даного обов'язку строк виконані не були.

Згідно з п. 4.4 контракту на поставку зерна майбутнього врожаю № КФ0075 від 21.06.2011р., у разі невиконання Продавцем своїх зобов'язань або за наявності очевидних підстав у Покупця вважати, що він не виконає своїх зобов'язань у встановлений строк або не виконає їх не в повному обсязі, Покупець має право зупинити виконання своїх зобов'язань (в тому числі зобов'язання, передбачені п.п. 3.2, 3.3 Контракту, відмовитися від їх виконання частково або у повному обсязі. В такому випадку Продавець зобов'язаний повернути Покупцю все отримане за цим Контрактом протягом 10 днів з моменту такого встановлення, що підтверджується листом -вимогою Покупця.

Внаслідок непередання відповідачем передплаченого з боку ТОВ „Хліб Інвестбуд" товару, останнім було надіслано на адресу ТОВ „Агрофірма -„Весна" листа від 10.01.2012р. за вих. № 11/01 в порядку п. 4.4 укладеного між сторонами контракту з вимогою про повернення грошових коштів в загальному розмірі 375 000,00 грн., отриманих відповідачем на виконання умов контракту на поставку зерна майбутнього врожаю № КФ0075 від 21.06.2011р., протягом десяти днів з моменту отримання вимоги. Надсилання вказаного документу на дві адреси ТОВ „Агрофірма -„Весна" - за місцезнаходженням та за адресою, визначеною як адреса для листування, підтверджується описами вкладення до цінного листа з календарними штемпелями установи поштового зв'язку від 12.01.2012р., а також фіскальними чеками про прийняття плати за пересилання на адресу відповідача поштової кореспонденції.

Викладені обставини, а саме непередання відповідачем у власність позивача передплаченого ним товару у визначений договором строк, а також відмова від повернення грошових коштів в сумі 375 000 грн., отриманих ТОВ „Агрофірма -„Весна" на виконання укладеного між сторонами по справі контракту, незважаючи на пред'явлену з цього приводу вимогу, і зумовили звернення ТОВ „Хліб Інвестбуд" до суду із даними позовними вимогами.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами по справі виникли правовідносини з оплатної передачі відповідачем у власність позивача товару, врегульовані умовами контракту на поставку зерна майбутнього врожаю № КФ0075 від 21.06.2011р. На виконання прийнятих за даною угодою зобов'язань та, відповідно, положень п.п. 3.1, 3.1.1, 3.2, 4.5 цього договору ТОВ „Хліб Інвестбуд" у встановлений для виконання власних зобов'язань строк було перераховано на користь ТОВ „Агрофірма -„Весна" грошові кошти в сумі 345 300 грн. в якості передплати вартості товару, який є предметом вищезазначеного контракту, а також страховий платіж за відповідача в сумі 29 700 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 5736 від 30.06.2011р. та № 5738 від 30.06.2011р. і не спростовується відповідачем. Наведене свідчить про належне виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за укладеною між сторонами по справі угодою.

При цьому, згідно з п.п. 1.2, 1.3 контракту на поставку зерна майбутнього врожаю № КФ0075 від 21.06.2011р. передбачено, що товар мав бути поставлений Продавцем у строк до 30.11.2011р. Базисом поставки є: ДП з іноземними інвестиціями „Сантрейд" (Саратська філія).

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями ч. 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Виходячи з положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Однак ТОВ „Агрофірма -„Весна" не здійснило поставки товару, який є предметом контракту на поставку зерна майбутнього врожаю № КФ0075 від 21.06.2011р. на користь позивача у встановлений для виконання даного обов'язку строк та у визначений угодою сторін спосіб, чим порушило прийняті на себе зобов'язання за названим договором . Викладені обставини відповідачем не спростовуються

Як було зазначено вище по тексту рішення, положеннями п. 4.4 контракту на поставку зерна майбутнього врожаю № КФ0075 від 21.06.2011р. передбачено, що у разі невиконання Продавцем своїх зобов'язань або за наявності очевидних підстав у Покупця вважати, що він не виконає своїх зобов'язань у встановлений строк або не виконає їх не в повному обсязі, Покупець має право зупинити виконання своїх зобов'язань (в тому числі зобов'язання, передбачені п.п. 3.2, 3.3 Контракту, відмовитися від їх виконання частково або у повному обсязі. В такому випадку Продавець зобов'язаний повернути Покупцю все отримане за цим Контрактом протягом 10 днів з моменту такого встановлення, що підтверджується листом -вимогою Покупця.

При цьому, листом від 10.01.2012р. за № 11/01 позивачем було повідомлено ТОВ „Агрофірма -„Весна" про зупинення виконання власних зобов'язань за вищезазначеним контрактом та висловлено вимогу про повернення грошових коштів в сумі 375 000 грн., отриманих відповідачем на виконання укладеного між сторонами по справі контракту на поставку зерна майбутнього врожаю № КФ0075 від 21.06.2011р. Надсилання вказаного документу на дві адреси ТОВ „Агрофірма -„Весна" підтверджується описами вкладення до цінного листа з календарними штемпелями установи поштового зв'язку від 12.01.2012р., а також фіскальними чеками про прийняття плати за пересилання на адресу відповідача поштової кореспонденції.

Згідно зі ст. 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Положеннями ч. 2 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати .

Виходячи з положень ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, з огляду на допущене відповідачем порушення прийнятих на себе зобов'язань за контрактом на поставку зерна майбутнього врожаю № КФ0075 від 21.06.2011р., а також приймаючи до уваги висловлену ТОВ „Хліб Інвестбуд" у листі від 10.01.2012р. за № 11/01 вимогу про повернення грошових коштів в загальному розмірі 375 000 грн., що були сплачені позивачем на користь ТОВ „Агрофірма -„Весна" та за останнього на користь приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Провідна", на підставі п. 4.4 вищезазначеного контракту, ст.ст. 530, 665, 693 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача грошових коштів, отриманих останнім на виконання укладених між сторонами по справі угод, в розмірі 375 000 грн.., які складаються з суми попередньої оплати в розмірі 345 300 грн. та страхового платежу в сумі 29 700 грн. , у зв'язку з чим, позовні вимоги ТОВ „Хліб Інвестбуд" у названій частині підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу приписів ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено , санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Виходячи з п. 5.3 контракту на поставку зерна майбутнього врожаю № КФ0075 від 21.06.2011р. у разі виконання Покупцем пункту 3.1 та невиконання Продавцем пункту 1.1 цього контракту з Продавця стягується пеня у розмірі 0,2 відсотка вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 10% вартості цього контракту.

Таким чином, з посиланням на п. 5.3 вищезазначеного контракту позивачем було додатково нараховано ТОВ „Агрофірма -„Весна" до сплати пеню в сумі 166 500 грн. та штраф в сумі 150 000 грн.

Проаналізувавши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 150 000 грн., враховуючий той факт, що відповідачем було допущено порушення зобов'язань з передачі товару у власність позивача тривалістю більше ніж 30 днів, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість нарахування відповідачу до сплати штрафу в сумі 150 000 грн.

При цьому, розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ „Агрофірма -„Весна" пені в сумі 166 500 грн., нарахованої на підставі п. 5.3 контракту на поставку зерна майбутнього врожаю № КФ0075 від 21.06.2011р., суд зазначає наступне.

Так, Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов'язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч. 3 ст. 549 ЦК України. А відтак, це не повинно бути підставою і для висновку про те, що відповідна умова договору є недійсною. Коли обов'язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв'язку з порушенням зобов'язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

Аналогічну правову позицію висловлено у постановах Вищого господарського суду України від 27.01.2009р. № 15/288-08 та № 15/287-08, а також постанові Верховного Суду України від 27.09.2005р.

За таких обставин, враховуючи той факт, що за допущене відповідачем порушення прийнятих на себе зобов'язань у спірних правовідносинах сторони по справі визначили застосування договірної санкції, що не суперечить приписам закону, а також проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок цієї неустойки /а.с. 19/, господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим, суд відзначає правомірність нарахування відповідачу до сплати неустойки, яка визначена позивачем як пеня, в сумі 166 500 грн.

При цьому, приписи ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" щодо визначення граничного розміру пені не підлягають застосуванню при вирішенні даного спору, оскільки названим нормативним актом встановлено обмеження щодо нарахування штрафних санкцій виключно за порушення боржником прийнятих на себе грошових, а не будь-яких інших господарських зобов'язань.

Однак, вирішуючи питання про розмір штрафних санкцій, які підлягають присудженню до стягнення на користь ТОВ „Хліб Інвестбуд", суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора , суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з положеннями п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При розгляді даного питання суд вважає за доцільне звернутися також до приписів п. 2.4 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 29.04.94р. N 02-5/293 „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", якими встановлено, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Арбітражного процесуального кодексу України), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи надане законом право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, а також приймаючи до уваги значний розмір заявленої позивачем до стягнення неустойки, невідповідність розміру цієї штрафної санкції наслідкам порушення, неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов'язань у спірних правовідносинах, суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, вважає за правомірне зменшити нараховані позивачем штрафні санкції наступним чином: штраф зменшити вдвічі, нараховану неустойку, визначену як пеня, слід зменшити в п'ять разів. Таким чином, суд зменшує суму нарахованої позивачем неустойки, що визначена ТОВ „Хліб Інвестбуд" як пеня, з 166 500,00 грн. до суми 33 300,00 грн. , а суму штрафу зі 150 000 грн. до 75 000 грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ТОВ „Агрофірма -„Весна" перед ТОВ „Хліб Інвестбуд", яка виникла на підставі контракту на поставку зерна майбутнього врожаю № КФ0075 від 21.06.2011р. на загальну суму 483 300,00 грн., яка складається з суми попередньої оплати в розмірі 345 300,00 грн., страхового платежу в сумі 29 700,00 грн., штрафу в сумі 75 000, грн. та неустойки в сумі 33 300,00 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи всі вищевикладені обставини, позов ТОВ „Хліб Інвестбуд" з урахуванням застосування судом наданого йому права на зменшення розміру штрафних санкцій підлягає частковому задоволенню на суму 483 300,00 грн. Таким чином, з ТОВ „Агрофірма -„Весна" слід стягнути на користь позивача суму попередньої оплати в розмірі 345 300,00 грн., страховий платіж в сумі 29 700,00 грн., штраф в сумі 75 000,00 грн. та неустойку в сумі 33 300,00 грн. відповідно до положень ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 551, 610 -612, 615, 617, 625, 629 662, 664, 665, 693, 696, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 231, 233 Господарського кодексу України, ст. 83 ГПК України.

Судові витрати зі сплати судового збору, які були понесені ТОВ „Хліб Інвестбуд" при зверненні до суду із даними позовними вимогами підлягають покладенню на відповідача у повному обсязі, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України, оскільки даний спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 551, 610 -612, 615, 617, 625, 629 662, 664, 665, 693, 696, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 231, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма -„Весна" /65028, м. Одеса, вул. Генерала Цвєтаєва, 3/5, код ЄДРПОУ 32404899/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Хліб Інвестбуд" /юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; поштова адреса: 01601, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 33307354, п/р 260053011203 в ГОУ АТ „Ощадбанк", МФО 300465/ суму попередньої оплати в розмірі 345 300 грн. 00 коп. /триста сорок п'ять тисяч триста грн. 00 коп./, страховий платіж в сумі 29 700 грн. 00 коп. /двадцять дев'ять тисяч сімсот грн. 00 коп./, штраф в сумі 75 000 грн. 00 коп. /сімдесят п'ять тисяч грн. 00 коп./, неустойку в сумі 33 300 грн. 00 коп. /тридцять три тисячі триста грн. 00 коп./, судовий збір в сумі 13 830 грн. 00 коп. /тринадцять тисяч вісімсот тридцять грн./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 05.06.2012р.

Суддя Желєзна С.П.