Рішення

від 05.06.2012 по справі 5020-474/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2012 року справа № 5020-474/2012

За позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Євромеблі Плюс» (53207, місто Нікополь, Дніпропетровська обл., вул. Лісна, будинок 11, ідентифікаційний код 31802531)

До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99009, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

про стягнення суми боргу в розмірі 32275,00 грн. та суми збитків в розмірі 12756,00 грн.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

позивача: ОСОБА_2 - представник, довіреність № б/н від 22.03.2012;

відповідача: не з'явився.

Суть спору:

Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Євромеблі Плюс» звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми боргу в розмірі 32275,00 грн. та суми збитків в розмірі 12756,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов Дилерського договору №14 від 02.11.2011, у вигляді втрати зразків меблі, наданих позивачем відповідачу на відповідальне зберігання.

Ухвалою від 27.04.2012 позовну заяву прийнято до провадження суддею Погребняком О.С., справу призначено до розгляду у судовому засіданні 10.05.2012.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

У судове засідання 05.06.2012 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, за адресою, яка зазначена у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (99009, АДРЕСА_1), про причину нез'явлення не сповістив.

Суд звертає увагу на той факт, що поштова кореспонденція ФОП ОСОБА_1, яка направлялась судом, зокрема, на адресу, визначену в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, поверталась відправнику з відміткою пошти про неможливість вручення за закінченням терміну зберігання.

Згідно з пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез'явлення представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними в справі матеріалами, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача виклав зміст позовних вимог, просив позов задовольнити в повному обсязі, з підстав, викладених в ньому.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Розглянувши матеріали справі, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши в сукупності представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ:

02.11.2011 між Приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Євромеблі Плюс»(постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (дилер) був укладений Дилерський договір №14 (Договір), за змістом якого постачальник продає, а покупець покупає меблі для сидіння та лежання (товар), постачальник надає дилеру зразки товару за актом на умовах відповідального зберігання (п. 1.2-1.3 Договору).

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору дилер зобов'язаний забезпечити рекламу товару згідно з наданими зразками та матеріалами. Зразки товарів, надані постачальником, знаходяться у дилера на відповідальному зберіганні з можливістю викупу зразків. До моменту викупу зразки є власністю постачальника та підлягають поверненню у випадку припинення дії договору. У випадку втрати зразками товарного виду з вини Дилера, останній зобов'язується оплатити їх повну вартість.

Згідно з пунктом 7 Договору оплата за товар, що поставляється за Договором повинна бути здійсненна дилером у гривнах в порядку 100% передплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, а також за згодою постачальника в іншій формі, що не заборонена законодавством. Оплата здійснюється на підставі рахунків, що дійсні до оплати протягом 3 банківських днів з моменту виставлення. За спливом 3 банківських днів рахунок анулюється. При розрахунках грошовими коштами, обов'язок дилера по оплаті товарів , вважається виконаним з моменту зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, вказаний постачальником.

Перехід права власності на продукцію здійснюється в момент передачі його дилеру за накладною (п. 8.1 Договору).

За невиконання або неналежне виконання своїх договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність, яка передбачена діючим законодавством України (п. 9.2 Договору).

Договір набирає сили з дати його підписання (п. 11.5 Договору).

Після припинення дії Договору сторони не звільняються від обов'язків, що витикають з операцій, які були здійснені до спливу строку Договору або його розірвання, зокрема по врегулюванню розрахунків за продані товари та рекламаціям.

Договір діє з моменту його підписання обома сторонами протягом 12 місяців.

Після спливу строку дії договору, він може бути продовженим за спільною згодою сторін (п. 11.7, 11.8 Договору).

У виконання умов договору сторонами були підписані акти №1 -3 прийому-передачі від 02.11.2011 зразків меблі, згідно з якими Постачальник передав, а Дилер прийняв зразки м'якої меблі на відповідальне зберігання, а саме: за актом № 1 -25 одиниць меблі загальною вартістю 70370,00 грн., за актом № 2 -22 одиниці меблі загальною вартістю 80300,00 грн., за актом № 3 - 13 одиниць меблі на загальну вартість 116255,00 грн. (арк.с. 13-15).

Також відповідно до специфікації до договору поставки №14 від 02.11.2011 від 03.12.2011 та накладної від 03.12.2012 постачальник поставив дилеру 4 одиниці меблі на загальну суму 18310,00 грн. (арк.с. 16-17).

Таким чином, всього постачальник поставив дилеру товару на загальну суму 285235,00 грн.

Відповідно до акту звірення зразків меблі, що знаходиться на відповідальному зберіганні від 15.02.2012, за даними постачальника на зберіганні у дилера знаходився товар на суму 285235,00 грн.; за даними дилера - у нього на відповідальному зберіганні знаходився товар на суму 259805,00 грн., тобто виявлена недостача наданих позивачем відповідачу зразків меблі на суму 25415,00 грн.

18.02.2012 позивачем була проведена інвентаризація фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться на відповідальному зберіганні відповідача за Дилерським договором №14 від 02.11.2011, про що була складена звіряльна відомість результатів інвентаризації товарно-матеріальних цінностей та підписана сторонами (арк.с. 21-23).

Враховуючи положення п. 2.2.1 Договору та відсутність у відповідача на відповідальному зберіганні товару на суму 25430,00 грн., 20.02.2012 позивач виставив відповідачу рахунок № 14 на означену суму (арк.с. 24).

За втрачений товар, відповідач, в порушення умов п. 7.2 Договору розрахувався лише частково у розмірі 2000,00 грн., тобто у відповідача перед позивачем залишилася заборгованість у розмірі 23415,00 грн.

27.02.2012 на адресу відповідача позивачем була скерована претензія № 3, згідно з якою позивач просив відповідача погасити решту заборгованості в розмірі 23415,00 грн., суму за користування засобами кредитора - 20 грн., пеню за несвоєчасну оплату -100 грн., а всього 23535,00 грн. (арк.с. 25).

01.03.2012 на адресу відповідача позивачем була направлена претензія № 5 (арк.с. 5), згідно з якою, позивач вимагав від дилера відшкодування збитків в розмірі 5000 грн., на підставі статті 623 Цивільного кодексу України, термінового виконання зобов'язання по сплаті заборгованості в розмірі 23415,00 грн. (арк.с. 26).

01.03.2012 позивачем від відповідача була отримана відповідь у вигляді гарантійного листа, за змістом якого відповідач зобов'язався в 20 денний строк погасити заборгованість в розмірі 23415,00 грн. (арк.с. 27).

21.03.2012 сторонами було складено та підписано Акт звірення зразків меблі, що знаходиться на відповідальному зберіганні за Дилерським договором №14 від 02.11.2011 (арк.с. 28), відповідно до якого за даними постачальника на відповідальному зберіганні дилера знаходився товару на суму 179965,00 грн., в той час як за даними дилера, у нього на зберіганні знаходиться товару на суму 141920,00 грн., тобто виявлена недостача 5 одиниць зразків меблі на загальну суму 38045,00 грн., про що була складена звіряльна відомість результатів інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, яка була підписана представниками сторін (арк.с. 30-32).

22.03.2012 позивачем відповідачу був виставлений рахунок №17 на загальну суму 38045 грн. (арк.с. 33).

Відповідачем 29.03.2012 сума боргу була сплачена лише частково в розмірі 29185,00 грн.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем складає: 23415 грн. (за рахунком №14 від 20.02.2012) та 8860 грн. -за рахунком №17 від 22.03.2012, а всього 32275 грн.

Несплата суми заборгованості за втрату зразків меблі в розмірі 32275 грн. і стала причиною для звернення позивача до Господарського суду міста Севастополя з позовними вимогами про стягнення з відповідача означеної суми, а також вимог про стягнення збитків, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору в розмірі 12756 грн., які складаються з витрат на відрядження працівників позивача та оренду транспортного засобу для перевезення зразків меблі від відповідача з м.Севастополя до складу позивача у м.Нікополь.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України (далі ? Кодекс), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з пунктом 1 частини другої цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що хоча між сторонами у даній справі укладено Дилерський договір, однак товар в рамках даного договору передавався на умовах відповідального зберігання, що підтверджується змістом пункту 1.3 Дилерського договору, а також змістом Актів прийому-передачі зразків меблі.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування вартості зразків меблі у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань по відповідальному зберіганню (втратою зразків).

За змістом положень статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості (стаття 949 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 950, 951 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано суду доказів погашення суми заборгованості за втрату зразків меблі в розмірі 32275,00 грн., позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 32275,00 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Крім того позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму збитків у розмірі 12756 грн., що складаються з витрат на відрядження працівників позивача до м.Севастополя та витрат на оренду транспортного засобу для перевезення решти зразків меблі від відповідача з м.Севастополя до складу позивача у м.Нікополь у зв'язку з припиненням дії Договору .

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статей 224 та 225 Цивільного кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України, у випадку порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків. Така ж умова міститься і в статті 623 Цивільного кодексу України - боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків (шкоди) необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника. Притягнення до відповідальності у вигляді відшкодування збитків за невиконання або неналежне виконання зобов'язань безпосередньо пов'язано з наявністю чи відсутністю вищевказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, виключає настання відповідальності, а відтак встановлення наявності всіх елементів складу правопорушення є предметом доказування у даній справі.

Відповідно до пункту 6 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 01.04.1994 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (в редакції від 29.12.2007) встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

В даному випадку, умовами Дилерського договору № 14 від 02.11.2011 не регламентований порядок вивезення з м.Севастополя до м.Нікополя залишків меблі на випадок припинення договірних відносин. На Дилера -відповідача у даній справі, не покладався обов`язок по несенню витрат на перевезення меблів з одного міста до іншого, у зв`язку з чим, є відсутнім зобов`язання, яке можна вважати порушеним відповідачем.

Суд виходить з того, що дії Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Євромеблі Плюс»по направленню працівників до м.Севастополя у відрядження, а також найм транспорту для вивезення залишків меблі вчинено на власний розсуд та є діями власника по розпорядженню своєю власністю. Такі дії є самостійними і не перебувають у причинному зв`язку із втратою відповідачем зразків меблі, оскільки за втрату зразків меблі відповідач несе відповідальність у вигляді оплати повної вартості втраченого, а подальше вивезення зразків меблі є правом позивача, реалізоване за домовленістю з відповідачем про припинення договірних відносин.

В даному випадку відсутній безпосередній причинний зв'язок між вчиненим порушенням - втратою зразків меблі відповідачем та витратами на відрядження і користування транспортними засобами при перевезенні решті зразків меблі з боку позивача, оскільки означені витрати не є обов'язковими за договором або законом.

За результатами оцінки наявних у справі доказів суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення збитків з причин їх недоведеності.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу у розмірі 32275,00 грн.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99009, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Євромеблі Плюс» (53207, місто Нікополь, Дніпропетровська обл., вул. Лісна, будинок 11, ідентифікаційний код 31802531) суму основного боргу в розмірі 32275,00 грн. та суму витрат по сплаті судового збору в розмірі 1153,53 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили .

3 . В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складено 07 червня 2012 року.

Суддя підпис О.С. Погребняк