Рішення

від 01.06.2012 по справі 5021/644/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.06.12 Справа № 5021/644/12.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцький комбікормовий завод», с. Боратин, Луцький район, Волинська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Наддніпровський Холдинг», м. Конотоп, Сумська область

про стягнення 8 468 грн. 36 коп.

СУДДЯ Резніченко О.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 01.12.2011р.

В судовому засіданні 21.05.2012р. було оголошено перерву до 01.06.2012р. на 11 год. 00 хв.

Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача 8 468 грн. 36 коп. заборгованості по договору купівлі - продажу Лп №300411ЛК від 30.04.2011р., а саме: 4 197 грн. 00 коп. основного боргу, 1 566 грн. 87 коп. - 30% річних, 86 грн. 95 коп. інфляційних витрат, 519 грн. 04 коп. пені та 2 098 грн. 50 коп. штрафу.

Представник позивача в дане судове засідання не з'явився.

В судове засідання 21.05.2012р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що заперечує проти задоволення позову.

Також в судовому засіданні 21.05.2012р. представник відповідача заявляв усне клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки штрафні санкції, які прохає застосувати позивач до відповідача є надмірно великими порівняно із тими збитками, які зазначає позивач.

В даному судовому засіданні представник відповідача також заявив усне клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив:

30.04.2011р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу Лп №300411ЛК, за умовами п. п. 1.1 якого позивач (продавець) в порядку та на умовах даного договору зобов'язується продавати відповідачу (покупцеві) гірчицю, згідно накладних та/або специфікацій на кожну конкретну партію товару (додатків до даного договору), які є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до п. 1.2 покупець зобов'язується прийняти певний товар та своєчасно оплатити його в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Кількість товару, ціна, умови продажу товару обумовлюються сторонами в договорі, в накладних та/або в специфікаціях на кожну конкретну партію товару, які є невід'ємними частинами цього договору (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору позивач продає відповідачу товар окремими партіями по ціні, яка вказана в договорі та накладних на товар, а саме 2 200 грн. 00 коп. за одну тону гірчиці.

Згідно п. 3.2 загальна вартість товару, що передається у власність відповідача за даним договором становить 10 197 грн. 00 коп. з врахуванням ПДВ.

П. 3.3 передбачено, що розрахунки між сторонами здійснюються шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок вказаний позивачем.

Відповідач зобов'язується провести оплату 100% вартості кожної конкретної партії товару на протязі 3-ох календарних днів з моменту отримання відповідної партії товару (п. 3.5 договору).

Строк дії договору купівлі-продажу Лп№300411ЛК від 30.04.2011р. визначений п. 10.1 в якому зазначено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, та в будь-якому випадку по 31.12.2011р. включно чи до його розірвання у випадку та в порядку, передбачених цим договором або чинним законодавством України.

По видатковим накладній у травні 2011 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 10 197 грн. 00 коп.

При цьому, у видатковій накладній №1329 від 06.05.2011р. зазначено, що поставка товару здійснювалася на підставі та відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору Лп№300411ЛК від 30.04.2011р.

За отриманий товар відповідач перед позивачем розрахувався частково в сумі 6 000 грн. 00 коп. і залишок заборгованості склав 4 197 грн. 00 коп.

Факт отримання відповідачем товару за договором підтверджується матеріалами справи, а саме договором купівлі-продажу Лп№300411ЛК від 30.04.2011р. та видатковою накладною №1329 від 06.05.2011р., на якій міститься підпис та печатка представника відповідача.

Оскільки відповідач поставлений позивачем товар в повному обсязі не оплатив, відповідно до ст. 530 ЦК України, 21.02.2012 року позивач направив відповідачу претензію №28 з вимогою погасити заборгованість у розмірі 4 197 грн. 00 коп. (в підтвердження направлення відповідачу претензії позивачем подано копію поштової квитанції №3306 від 23.02.2012р.).

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-якій час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідь на вищезазначену претензію відповідач надіслав позивачу лист №36 від 24.02.2012р., яким підтвердив свою заборгованість в сумі 4 197 грн. 00 коп. перед позивачем, а також звернувся до позивача з проханням дозволити погасити заборгованість протягом березня 2012р.

Але, станом на 23.04.2012р. відповідач заборгованість не погасив, тому позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Таким чином, на день розгляду справи в суді, заборгованість відповідача перед позивачем по основному боргу складає 4 197 грн. 00 коп., яка підтверджується матеріалами справи.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 2 статті 612 Цивільного кодексу України встановлює норми, згідно яких боржник вважається таким, що прострочив своє зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його в строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення 4 197 грн. 00 коп. основного боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України.

Крім цього, позивачем заявлені вимоги по стягненню штрафу у розмірі 2 098 грн. 50 коп. за порушення строків оплати та пені у розмірі 519 грн. 04 коп. за період з 13.05.2011р. по 12.11.2011р.

Відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язання у вигляді стягнення штрафу та пені передбачена п. 7.3 та 7.4 договору купівлі-продажу Лп№300411ЛК від 30.04.2011р., а саме: п. 7.3 договору визначив, що у разі порушення строків оплати (невиконання умов договору) покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 50% від вартості поставленого та неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару; п. 7.4 договору передбачає, що за порушення термінів оплати товару покупець сплачує продавцю пеню за кожний день прострочення оплати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом затримки оплати.

Штрафними санкціями ст. 230 Господарського кодексу України визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплати у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 2 098 грн. 50 коп. та пені в сумі 519 грн. 04 коп. , передбачені умовами договору, тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України, ст. ст. 230, 232 Господарського кодексу України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти одночасного застосування штрафу та пені, як засобів забезпечення зобов'язання, що виникло між сторонами. Однак, виходячи із вищевикладеного, суд не може прийняти до уваги вказане заперечення відповідача.

Крім цього, відповідно до ст. 82 ГПК України суд, обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний врахувати висновки Верховного суду України, які викладені у рішеннях прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 11116 цього кодексу.

Відповідний висновок щодо можливості одночасного стягнення пені та штрафу міститься у постанові Верховного суду України від 09.04.2012р. по справі №20/246-08.

Також, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору купівлі - продажу Лп№300411ЛК від 30.04.2011р. позивач просить стягнути з відповідача 1 566 грн. 87 коп. 30% річних за період з 13.05.2011р. по 23.04.2012р. та 86 грн. 95 коп. інфляційних витрат за період з червня 2011р. по березень 2012р. (включно).

Згідно п. 7.3 договору, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця вартість неоплаченого товару з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Частина 4 ст. 232 Господарського кодексу України встановлює, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги стосовно стягнення 1 566 грн. 87 коп. 30% річних та 86 грн. 95 коп. інфляційних витрат за порушення терміну виконання грошових зобов'язань є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Також відповідачем заявлялось клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій у зв'язку із тим, що вони є надмірно великими порівняно із збитками.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, суд повинен оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеня виконання зобов'язання, причини неналежного виконання зобов'язання та інше.

У даному випадку суд бере до уваги:

- тривалість строку неналежного виконання зобов'язання відповідачем (понад року);

- досудове врегулювання позивача до відповідача з проханням погасити заборгованість (претензія від 21.01.2012р.);

- відсутність зі сторони відповідача негайного, добровільного усунення порушення зобов'язання, не зважаючи на обіцянку погасити борг у березні 2012р. (відповідь на претензію);

- принцип свободи договору, встановлений ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними у визначенні умов договору.

Тому, суд приходить до висновку про відсутність виняткових обставин у даному випадку та відмовляє відповідачу в клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Наддніпровський Холдинг» (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Успенсько-Троїцька, 37А, код 37052211) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцький комбікормовий завод» (45605, Волинська область, Луцький район, с. Боратин, вул. Центральна, 20, код 05442109) 4 197 грн. 00 коп. основного боргу, 519 грн. 04 коп. пені, 2 098 грн. 50 коп. штрафу за порушення терміну розрахунків, 1 566 грн. 87 коп. - 30% річних, 86 грн. 95 коп. інфляційних витрат та 1 641 грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.06.2012р.

СУДДЯ О.Ю.РЕЗНІЧЕНКО