Ухвала

від 06.06.2012 по справі 2-а-4211/10/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2012 р.Справа № 2-а-4211/10/1470

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді -Осіпова Ю.В.,

суддів -Золотнікова О.С., Кравця О.О.,

при секретарі Коваленко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторметпівдень»на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторметпівдень»до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва (правонаступник -ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС ) про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

29.06.2010 року ТОВ «Вторметпівдень» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва (правонаступник - правонаступник -ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС ) про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень №0000300070/0 та №0000290070/0 від 17.06.2010 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що за результатами перевірки його діяльності відповідачем було встановлено порушення Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим, були прийняті спірні повідомлення-рішення, як вважає позивач, були прийняті з порушенням діючого законодавства, оскільки суму коштів сплачених ТОВ «Век-Експо», СТОВ «Скад», ТОВ НВФ «Інтермет»з придбання металобрухту позивач правомірно відніс до податкового кредиту та валових витрат.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 року в задоволені позову ТОВ «Вторметпівдень» відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ТОВ «Вторметпівдень»подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права та просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 року і прийняти нову постанову, якою направити справу на новий розгляд.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ «Вторметпівдень»зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 07.05.2008р.

В червні 2010р. ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Вторметпівдень»з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ під час відображення операцій з СТОВ «СКАД»(код за ЄДРПОУ 31048042 ), ТОВ «Век-Експо»(код за ЄДРПОУ 33511338 ) по звітним деклараціям з ПДВ за жовтень, грудень 2009р. та січень 2010р., за результатами якої було складено акт від 04.06.10р. №2063/070-19/35890616 (т.2 а.с.20-48 ).

Так. Вказаною перевіркою встановлено наступні порушення:

- в порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 п.4.1 ст.4, абз «б»п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за жовтень 2009р. на суму 20 3026 грн.;

- в порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 п.4.1 ст.4, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону «Про ПДВ»позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за грудень 2009р. на 508603 грн.;

- в порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 п.4.1 ст.4, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2010р. на 260 660 грн.;

- в порушення вимог п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 п.4.1 ст.4, абз «б»п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту в вересні 2009р. на 203186грн., занижено позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту в вересні 2009р. - на суму 105 741 грн., в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за вересень 2009р. - на суму 105 741 грн.;

- в порушення вимог п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 п.4.1 ст.4, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту в жовтні 2009р. - на 303 727 грн., занижено позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту у жовтні 2009р. на суму 41 365 грн., в результаті чого занижено ПДВ що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за жовтень 2009р. - на суму 41 365 грн.;

- в порушення вимог п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 п.4.1 ст.4, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3., п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту в листопаді 2009р. - на 257 514 грн., занижено позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту у листопаді 2009р. - на суму 249 776 грн., в результаті чого занижено ПДВ що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за листопад 2009р. - на суму 249 776 грн.;

- на порушення вимог п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 п.4.1 ст.4, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту в грудні 2009р. - на 310 245 грн.

Протягом І-ІІІ кварталу 2009р. позивачем документально було проведено операції, зокрема, з придбання металобрухту у підприємств: ТОВ «Век-Експо», СТОВ «Скад», ТОВ НВФ «Інтермет». Суму коштів сплачених зазначеним підприємствам позивач відніс до податкового кредиту та валових витрат.

Отже, за наслідками даної перевірки, 17.06.2010р. відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000300070/0 та №0000290070/0, які позивач оскаржив в судовому порядку (а.с.12-13, т.1).

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що договори ТОВ «Вторметпівдень»з придбання металобрухту у зазначених в акті перевірки контрагентів не були реальними, а укладалися лише з метою штучного завищення валових витрат та податкового кредиту, що, в свою чергу, переслідувало ціль за рахунок цього зменшити зобов'язання перед бюджетом щодо сплати податків, а тому, віднесення позивачем коштів, сплачених ТОВ «Вторметпівдень»з придбання металобрухту у контрагентів зазначених в акті є безпідставним, у зв'язку з чим, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів апеляційного суду цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх правильними і обґрунтованими, з огляду на наступне.

Так. відповідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

А у відповідності до абз.4 пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Також, згідно з вимогами ст.4 Закону України «Про металобрухт», приймання промислового брухту від юридичних осіб оформлюється актом приймання із зазначенням найменування юридичної особи, кількості та джерел походження металобрухту. В акті робиться відмітка про вибухову безпеку, а в разі потреби - про дезактивацію і очищення металобрухту від шкідливих речовин та зазначається рівень дози випромінювання. Порядок приймання, зберігання і методи випробувань металобрухту чорних та кольорових металів встановлюються відповідно до стандартів. Оформлення документів, що засвідчують набуття права власності на металобрухт, та актів приймання металобрухту є обов'язковим. Ці документи повинні знаходитися у власника металобрухту та зберігатися протягом одного року.

Так, судовою колегією з матеріалів справи, а саме - матеріалів перевірки контрагентів позивача встановлено відсутність фінансово-господарської діяльності зазначених вище підприємств, а також беззаперечних фактів передачі та постачання товарів (металобрухту), а саме: неможливість фактичного здійснення господарських операцій, відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу; здійснення операцій із товаром, який не придбавався; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності; відсутність управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, спеціального обладнання тощо.

Окрім того, апеляційним судом також встановлено, що контрагенти позивача - ТОВ «Век-Експо», СТОВ «Склад», ТОВ НВФ «Інтермет»реальної діяльності, пов'язаною із заготівлею металобрухту фактично не проводили, а здійснювали діяльність спрямовану на проведення операцій пов'язаних з наданням «податкової вигоди»третім особам. Також, з матеріалів перевірки вбачається, що зазначені підприємства мають цивільно-правові відносини лише із підприємствами, де відсутні трудові ресурси (т.б. де працює всього по одній особі ), відсутні виробниче, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали, необхідні для здійснення діяльності та виконання умов договорів.

Отже, на думку колегії суддів, відповідачем під час перевірки повноти визначення скоригованих валових витрат, було правомірно не прийнято зазначені суми до валових витрат, оскільки вони не підтверджені документально, зокрема відсутні товарно-транспортні накладні, документи про якість металобрухту, посвідчення про вибухову, хімічну та радіаційну безпечність металобрухту, сертифікати відповідності, в актах приймання металобрухту відсутні дані про походження їх власника.

На тих же підставах відповідачем тех. Було правильно встановлено завищення позивачем податкового кредиту по брухту чорних металів за операціями з тими самими контрагентами, на підставі чого, визначено суму податкового зобов'язання зі сплати ПДВ.

Зазначені підстави стали достатніми для висновків податкового органу, що договори між ТОВ «Вторметпівдень»та ТОВ «Век-Експо», СТОВ «Склад», ТОВ НВФ «Інтермет»на купівлю металобрухту, не носять реальний (товарний) характер, укладені лише з метою отримання податкової вигоди.

Окрім того, в судовому засіданні судом 1-ї інстанції у ТОВ «Вторметпівдень»було витребувано документи, які б могли підтвердити реальність зазначених договорів: товарно-транспортні накладні, документи про якість металобрухту, посвідчення про вибухову, хімічну та радіаційну безпечність металобрухту, сертифікати відповідності тощо, але позивачем було надано тільки копії податкових накладних та актів приймання чорних металів (т.1, а.с.69-158, 159-214). Але, на думку судів обох інстанцій, ці надані документи не можуть бути достатніми доказами реальності (товарності) господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, металобрухт поставлявся позивачу на договірних засадах автомобільним та залізничним транспортом.

Відповідно до норм чинного законодавства: Закону України «Про підтвердження відповідності», ДСТУ 4121-2002 «Метали чорні вторинні. Загальні технічні умови»(затв. наказом Держстандарту України від 30.09.02р. №516 ), передбачено обов'язковість ведення також інших документів, підтверджуючих здійснення господарських операцій.

Як видно з матеріалів справи, під час судового розгляду суд 1-ї інстанції неодноразово зобов'язував представника позивача надати копії документів, які б підтверджували реальне здійснення позивачем операцій з купівлі-продажу металобрухту та його перевезення (а.с.66, т.1 ).

Однак, належних документів, які б беззаперечно підтвердили вчинення цих операцій представником позивача до суду так і не було надано.

Отже, за таких обставин, судова колегія погоджується з висновками суду 1-ї інстанції та податкового органу про те, що договори ТОВ «Вторметпівдень» з придбання металобрухту у контрагентів зазначених в акті перевірки не були реальними, а укладалися лише з метою штучного завищення валових витрат та податкового кредиту, що в свою чергу переслідувало ціль за рахунок цього зменшити зобов'язання перед бюджетом щодо сплати податків, а тому, віднесення позивачем коштів, сплачених ТОВ «Вторметпівдень»з придбання металобрухту у контрагентів зазначених в акті є безпідставним.

Відповідно до ст.1 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні»(затв. Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97р. №363 та за реєстр. в Мінюсті України 20.02.98р. за №128/2568 ), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Але, в даному випадку, будь яких товарно-транспортних накладних позивачем до суду 1-ї і 2-ї інстанцій теж так і не надано.

Також, при ухваленні остаточного рішення у даній справі, судова колегія вважає за необхідне зазначити та прийняти до уваги ще й ту обставину, що відносно позивача господарським судом 26.04.2012р. порушено справу про банкрутство, а також і те, що вказані вище контрагенти позивача своїх зобов'язань, які виникли за результатами здійснення вказаних спірних операцій, взагалі не декларували.

Таким чином, колегія суддів приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції, висновку про те, що відповідачем було вірно зроблено висновок про безтоварність вказаних вище господарських операцій, та їх спрямованість лише на отримання податкової вигоди шляхом декларування податкового кредиту та зменшення своїх зобов'язань перед Державним бюджетом.

При чому, в даному випадку ще слід вказати і на той факт, що наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Окрім того, разом з тим, слід зазначити, що згідно із приписами ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, у відповідності до ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду приходить до аналогічного що і суд 1-ї інстанції висновку про те, що оскаржувані рішення податкового органу були прийняті відповідно до діючого на той час законодавства, в межах повноважень та у спосіб, встановлений Конституцією і законами України, а тому, відповідно, позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними і не підлягаючими задоволенню, що, в свою чергу, і було правильно встановлено окружним судом.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки.

Наведені ж у скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції, діючи виключно в межах доводів і вимог апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду -без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторметпівдень»- залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Осіпов Ю.В.

Судді: Золотніков О.С.

Кравець О.О.