Постанова

від 30.05.2012 по справі 2а-299/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2012 р. Справа № 2а-299/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2012р. по справі № 2а-299/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Східно-український екологічний центр"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Східно-Український екологічний центр" (далі по тексту позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова, у якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0002332302 від 20.12.2011 р., яким визначена сума податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 9256,25 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 р. позов задоволено, а саме: визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення - рішення № 0002332302 від 20.12.2011 р. Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме Податкового кодексу України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований, як суб'єкт господарювання юридична особа, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з ідентифікаційним кодом 37091051, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) знаходиться на обліку в ДПІ у Московському районі м. Харкова та є платником податку на додану вартість. Згідно довідки ЄДРПОУ АА № 316633 одним з основних видів діяльності позивача за КВЕД є - інші види оптової торгівлі (51.90.0).

З 24.11.2011 року по 30.11.2011 року відповідачем по справі проведено позапланову виїзну перевірку позивача в частині нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Будівництво Пан - Україна". За результатами перевірки складено акт від 01.12.2011року № 3567/23/37091051, яким зафіксоване порушення п.198.4 п.198.3 ст.198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 7405 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки винесено податкове повідомлення - рішення № 0002332302 від 20.12.2011 року, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання з основного платежу (податок на додану вартість) у розмірі 7404,75 грн. та штрафні санкції у сумі 1851,25 грн.

02.08.2011 року між позивачем та ТОВ "Будівництво Пан -Україна" укладено договір купівлі продажу № 08-02/1, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах договору. При передачі товару продавець зобов'язаний надати покупцю видаткову накладні, рахунок фактуру, податкову накладну (п.п.1.1, 3.4 Договору).

На виконання вимог означеного вище Договору ТОВ "Будівництво Пан-Україна" виписано на адресу позивача податкові накладні № 7 від 02.08.2011 р. в т.ч. ПДВ 315,00 грн.; № 24 від 01.09.2011 р., ПДВ 3151,17 грн.; № 76 від 06.09.2011 р., ПДВ 791,95 грн.; № 122 від 09.09.2011 р., ПДВ 1497.95 грн.; № 192 від 16.09.2011 р., в т.ч. ПДВ 1648,68 грн. та на підставі видаткових накладних № 020811 від 02.08.2011 р; № 24/1 від 01.09.2011 р.; № 76/1 від 06.09.2011 р.; № 122/1 від 09.09.2011 р. та № 192/1 від 16.09.2011 р. здійснено відвантаження ТМЦ.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем по справі правомірно визначено податкові зобов'язання та сформовано податковий кредит по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ " Будівництво Пан-України", а висновки податкового органу сформовані на підставі обставин діяльності інших осіб, а не позивача, що є хибним, оскільки позивач не повинен нести відповідальності за дії інших осіб.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки відповідачем встановлено, що за перевіряємий період господарської діяльності ТОВ «Будівництво Пан - Україна» встановлені ознаки нереальності здійснення господарської діяльності, а саме: відсутність руху активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарських операцій; відсутність фізичних технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій; відсутність основних фондів, які необхідні для здійснення передбачених вищезазначеним договором операцій, у тому числі: транспортних засобів, приміщення для зберігання товарів, неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю товару у відповідні строки з урахуванням строків його придатності, відсутність ліцензії та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення господарської діяльності.

Також під час перевірки встановлено, що ТОВ «Будівництво Пан - Україна» не знаходиться за місцезнаходженням (фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та відсутні укладені договори оренди інших приміщень.

Тобто фактично матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Будівництво Пан - Україна» є суб'єктом господарювання, який проводить фіктивну господарську діяльність та не мав матеріальної можливості виконати умови вищезазначеного договору.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями, отже відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб визначений законом, що зумовлює відмову в задоволенні позову, а суд першої інстанції невірно застосував приписи матеріального права, не повністю з"ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та прийшов до помилкового висновку про задоволення позову.

Таким чином, через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2012р. по справі № 2а-299/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Східно-Український екологічний центр" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Присяжнюк О.В. Судді (підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Рєзнікова С.С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Присяжнюк О.В.