Рішення

від 08.11.2006 по справі 20-9/184-7/135

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-9/184-7/135

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"08" листопада 2006 р. справа № 20-9/184-7/135

За позовом:                    Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”

                              в особі Севастопольської філії

(99011, м. Севастополь, вул. В. Морська, 21)

до відповідачів:          Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя

          (99038, м. Севастополь, пр. Жовтн. Революції, 8)

          Фінансового управління

          Севастопольської міської державної адміністрації

          (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 2)

          Управління праці та соціального захисту населення

          Севастопольської міської державної адміністрації

          (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 2)

          Управління праці та соціального захисту населення

          Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя

          (99038, м. Севастополь, пр. Жовтн. Революції, 8)

про          стягнення  відшкодування в сумі 615429,28грн. за надані послуги зв'язку громадянам, які мають право на пільги згідно з діючим законодавством;

          в порядку ст.22 ГПК України, позовні вимоги зменшено до  614890,88грн.

          в порядку ст.22 ГПК України, позовні вимоги зменшено до 586950,72грн;

          в порядку ст.22 ГПК України, позовні вимоги зменшено до 576478,93 грн.;

          в порядку ст.22 ГПК України, позовні вимоги уточнено:

про          стягнення з Фінансового управління Севастопольської міської державної адміністрації відшкодування за період з 01.05.2002 по 01.01.2003 в сумі 116894,85грн.;

          стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації відшкодування за період з 01.01.2003 по 01.03.2003 в сумі 37938,03грн. та з 01.03.2003 по 01.07.2005 в сумі 421870,06грн.

Суддя Ілюхіна Г.П.

Представники сторін:

від позивача:          - Сербул Л.Ю., представник, довіреність № 396 від 22.02.06;

          - Ребчук І.С., представник, довіреність серії ВСЕ № 521628 від 16.12.2005;

          - Яковенко Ю.М., заступник директора по технічним питанням, довіреність

серії ВСЕ № 521785 від 21.02.2006;

від відповідачів:          - Тарадейко Т.В., начальник юридичного відділу, довіреність №82/05 від 06.01.06; Демченко Р.В., юрисконсульт, довіреність №81/05 від 06.01.06 (Гагарінська РДА м.Севастополя);

          - Сегалевич Ю.В., начальник відділу бухгалтерського обліку, довіреність № 38 від 03.07.06 (УПіСЗН Гагарінської РДА м. Севастополя);

          - Путінцева Н.М., начальник відділу персоніфікованого обліку, довіреність № 39 від 03.07.06 (УПіСЗН СМДА);

          - Маликова В.В., головний спеціаліст юрисконсульт, довіреність № 3406 від 18.09.2006 (УПіСЗН СМДА);

          - Захарчева Т.І., начальник відділу фінансів, довіреність № 6-29/867 від 04.07.2006 (Фінансове управління СМДА).

Суть спору:

Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Севастопольської філії  звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовом  до Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя про стягнення 615429,28грн. відшкодування за надані послуги зв'язку з похвилинною оплатою за період з 01.05.2002 по 01.01.2005, обґрунтовуючи вимоги Договором № 454 від 21.02.2003, статтями 161, 526 Господарського кодексу України,  статтею 14 Закону України „Про зв'язок”, статтею 62 Закону України „Про телекомунікації”, статтями 12, 13, 14, 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, статтями 20, 21 Закону України „Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, статтею 6 Закону України „Про статус ветеранів військової служби та ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціального захисту” (т.1 а.с.2-5).

Ухвалою від 16.06.05 суд залучив за клопотанням відповідача  до участі у справі в якості співвідповідачів:

- Фінансове управління Севастопольської міської державної адміністрації,

- Управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації,

- Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації (т.1 а.с.102).

Клопотаннями в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України  (вх.№№16227, 23794, 27338) позивач зменшував позовні вимоги до 614890,88грн., 586950,72грн. відповідно, у зв'язку зі зміною періоду стягнення відшкодування та частковою проплатою в добровільному порядку та до 576478,93 грн., змінивши період стягнення відшкодування та проплату станом на 01.11.2005 (т.2 а.с.86-87, т.3 а.с.8-9, 39).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 12.12.2005 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю; провадження по справі щодо Фінансового управління Севастопольської міської державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації та Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації припинено (т.3 а.с.70-73).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2006 рішення господарського суду міста Севастополя від 12.12.2005 залишено без змін (т.3 а.с.102-107).

Постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2006 касаційну скаргу ВАТ “Укртелеком” в особі Севастопольської філії задоволено частково, рішення господарського суду міста Севастополя від 12.12.2005 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2006 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя (т.3 а.с.126-132).

Ухвалою суду від 01.06.2006 справу прийнято до провадження суддею Ілюхіною Г.П. (т.3 а.с.134-135).

В останнє, від позивача надійшло клопотання (вх.№28055 від 12.10.2006) в порядку статей 22, 24 Господарського процесуального кодексу України про заміну відповідачів та зміну підстав позову, просить замінити неналежних відповідачів та змінити підстави позову, стягнути заборгованість по відшкодуванню витрат, понесених позивачем в результаті надання телекомунікаційних послуг громадянам на пільгових умовах, з зазначенням періоду та суми стягнення щодо кожного відповідача:

-          з Фінансового управління Севастопольської міської державної адміністрації –за період з 01.05.2002 по 01.01.2003 в сумі 116894,85грн.;

-          з Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації –за період з 01.01.2003 по 01.03.2003 в сумі 37938,03грн. та з 01.03.2003 по 01.07.2005 в сумі 421870,06грн. (т.5 а.с.5-8).

Клопотання мотивовано тим, що в період з 01.05.2002 по 01.01.2003 розпорядником бюджетних коштів було Фінансове управління Севастопольської міської державної адміністрації; з 01.03.2006 розпорядником бюджетних коштів стало Управління праці та соціального захисту населення; Договір № 454 від 21.02.2003 „Про надання послуг окремим категоріям громадян, що мають пільги на їх оплату” укладено позивачем з Гагарінською районною державною адміністрацією в особі начальника Управління праці та соціального захисту населення.

Відповідно статті 23 Господарського процесуального кодексу України, позов може бути подано кількома позивачами чи до кількох відповідачів. Кожний з позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає в судовому процесі самостійно.

Таким чином, суд вважає, що заявлене позивачем клопотання по суті не є клопотанням про заміну неналежного відповідача належним, а є зазначенням, на виконання вимог ухвал суду, змісту позовних вимог щодо кожного з відповідачів. З клопотання позивача вбачається, що позовні вимоги щодо Управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації не існували ні на період звернення до суду, ні під час розгляду справи, та позивачем не заявлені, що є підставою для припинення провадження по справі по пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Ухвалою суду від 13.10.2006 суд прийняв уточнення позовних вимог щодо двох відповідачів: про стягнення з Фінансового управління Севастопольської міської державної адміністрації за період з 01.05.2002 по 01.01.2003 в сумі 116894,85грн.; з Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації –за період з 01.01.2003 по 01.03.2003 в сумі 37938,03грн. та з 01.03.2003 по 01.07.2005 в сумі 421870,06грн. (т.5 а.с.63-65).

Відповідач (Гагарінська районна державна адміністрація м. Севастополя) в відзивах на позов (вх.№№ 12803, 14847) позовні вимоги не визнав по мотивам, викладеним в них, основні з яких полягають в тому, що відповідач вважає себе неналежним відповідачем, належним вважає –Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації  м. Севастополя, яка є самостійною юридичною особою та розпорядником бюджетних коштів; заявив клопотання про залучення співвідповідачами:

- Фінансове управління Севастопольської міської державної адміністрації,

- Управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації,

- Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації (т.1 а.с.96-97, т.2 а.с.1-2).

Відповідач (Управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації) в відзиві на позов (вх.№ 16924) позовні вимоги не визнав по мотивам, викладеним в ньому, основні з яких полягають в тому, що згідно з пунктом 8 Положення про відділ персоніфікованого обліку осіб, які отримують пільги та адресну допомогу управління праці та соціального захисту населення СМДА, відділ проводить організаційну та координаційно-методичну роботу з районними управліннями праці та соціального захисту населення в межах своїх функцій та повноважень по дотриманню діючого законодавства України з питань надання пільг та адресної допомоги; фінансування пільг окремим категоріям громадян за місцем їх проживання по виду послуг відповідними міським та районним підприємствам, організаціям, установам всіх форм власності –постачальникам послуг Гагарінського району, здійснює головний розпорядник коштів –управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації; також вважає себе неналежним відповідачем, належним вважає управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя, якому ці функції передані з 01.01.2003, вважає, що позивач при здійсненні розрахунків за надані послуги зв'язку керувався пунктом 5 Наказу № 120 „Про затвердження граничних тарифів на основні послуги зв'язку”, в якому відсутні чіткі зазначення норм, в межах яких надають послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, звернення в вищепідпорядковані органи (протокол № 8 від 24.05.2005) не дало позитивних відповідей (т.2 а.с.94-95).

Відповідач (Фінансове управління Севастопольської міської державної адміністрації)   (вх.№27570 від 18.11.2005) підтримує точку зору інших відповідачів, проти позову заперечує. Додатково пояснив, що станом на 01.01.03 при розподілі заборгованості по відшкодуванню пільг по районах було передано тільки заборгованість по фіксованій абонентській платі (т.3 а.с.41).

Відповідач (Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації) в відзиві на позов (вх.№14848) вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з тих підстав, що  законодавцем встановлені пільги за користування телефоном тільки на абонентську плату яка є фіксованим платежем, а позивач просить компенсувати витрати, які пов'язані з похвилинною  оплатою місцевих розмов, що є нефіксованою сумою та немає обмежень. У зв'язку з цим заборгованість у відповідача перед позивачем, на його думку,  відсутня (т.2 а.с.11-13).

Відповідно до письмового пояснення та довідки (вх.№ 31540) технічна можливість надавати окремим абонентам телекомунікаційні послуги без здійснення похвилинного обліку тривалості телефонних розмов відсутня, так як обладнання встановлено на АТС, а не на кожний телефонний номер окремо, з 01.12.2000 в м. Севастополі введена апаратура похвилинного обліку, що передбачено комплексною програмою створення єдиної національної системи зв'язку (постанова Кабінету Міністрів України № 790 від 23.09.1993) (т.5 а.с.145-150).

Розгляд справи продовжувався та відкладався в порядку статей 69, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представників сторін, суд, -

в с т а н о в и в:

З`ясовані наступні обставини:

21.02.2003 між ВАТ “Укртелеком” в особі директора Севастопольської філії (далі –Підприємство зв'язку) і Гагарінською районною державною адміністрацією міста Севастополя в особі начальника Управління праці і соціального захисту населення  був укладений договір № 454 про надання послуг окремим категоріям громадян, які мають пільги на їх оплату (т.1 а.с.20-22).

Відповідно до пунктів 1.1-1.4, 2.2.2-2.2.4 договору Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації зобов'язалось відшкодовувати Підприємству зв'язку  витрати, які понесені в результаті  надання послуг з установки квартирних телефонів, додаткових робіт з телефонізації житлових будинків, з абонентної плати  за користуванням телефоном громадянами, що мають пільги по оплаті наданих послуг  на підставі чинного законодавства.

З аналізу даного договору та інших наданих сторонами документів випливає, що фактично він укладений між ВАТ “Укртелеком” та Управлінням праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації.

Цей висновок зроблений судом на підставі наступного.

Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації є юридичною особою  (пункт  8 Положення про Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації, довідка Управління статистики № 22-364-2464), яка забезпечує цільове використання бюджетних асигнувань,  що передбачені на соціальний захист  населення району (п. 29 Положення про Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації).

Згідно порядку фінансування видатків місцевих бюджетів  на здійснення заходів  з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.02  Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації є головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів державних програм соціального захисту населення.

У відповідності до Порядку взаємодії Севастопольської міської дирекції ВАТ “Укртелеком” з районними управліннями праці та соціального захисту населення, який затверджений директором Севастопольської дирекції ВАТ “Укртелеком” та погоджений начальником Управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської  державної адміністрації, фінансування пільг окремим категоріям  громадян здійснюють головні розпорядники коштів –Управління праці та соціального захисту населення районних державних адміністрацій (т.2 а.с.14-36).

Сичова А. С. на момент  укладення договору № 454 від  21.02.03 не мала довіреності, або іншим чином наданих повноважень на представництво інтересів Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя.

В судових засіданнях представник  Управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської  державної адміністрації підтвердив, що договір був укладений саме між позивачем та Управлінням праці та соціального захисту населення Севастопольської міської  державної адміністрації.

Надані сторонами докази підтверджують   виконання договору саме Управлінням праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації (т.1 а.с.27-91).

СФ ВАТ “Укртелеком”, відповідно до вимог ст. 14 Закону України “Про зв'язок” від 16 травня 1995 року № 160/95-ВР, який діяв до 23 грудня 2003 року, та ст. 62 Закону України “Про телекомунікації” від 18 листопаду 2003 року № 1280-IV, в період з 1 травня 2001 року по 01 липня 2005 року  надавав послуги зв'язку громадянам, що проживають в Гагарінському районі міста Севастополя та користуються пільгами по оплаті наданих послуг.

Пільги по оплаті послуг електрозв'язку надаються,  в тому числі учасникам  бойових дій, учасникам війни, інвалідам війни, а також членам їх сімей –відповідно Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, ветеранам військової служби, а також вдовам (вдівцям) ветеранів військової служби відповідно до Закону України “Про статус ветеранів військової служби,  ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист”, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС першої та другої категорії відповідно до Закону України  “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Згідно ст. 63 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 4 Закону України “Про основні заходи соціального захисту ветеранів праці та  інших  громадян похилого віку в Україні”, ст. 17 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, ст. 14 Закону України “Про зв'язок”, ст. 92 Закону України “Про телекомунікації”, а також Постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 4 березня 2002 року “Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету”, витрати, які понесені підприємством зв'язку в результаті надання послуг на пільгових умовах, повинні відшкодовуватися за рахунок коштів державного бюджету.

В процесі розгляду справи відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації сплачував суму заборгованості за фіксованою  абонентною платою   та заборгованість за пільги  щодо похвилинної оплати  категорій громадян, щодо яких немає спору: це стосується тієї категорії осіб, яким передбачено повне звільнення від сплати телефонних розмов та категорії, яка зазначена в Законі України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, де передбачено абонентську плату з похвилинним обліком.

Пунктом 11 статті 20 та статтею 21 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” встановлена 50-процентна знижка плати за користування телефоном (в тому числі щодо оплати послуг електрозв'язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при похвилинному обліку їх тривалості) особам, потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1 та 2 та членам їх сімей.

Залишок заборгованості  стосується пільг, які надані Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про статус ветеранів військової служби та ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціального захисту” та враховує тільки похвилинну оплату.

Частина пільг надається за рахунок місцевого бюджету на підставі рішення Севастопольської міської Ради № 339 від 24.03.1998, інші на підставі законодавчих актів за рахунок державного бюджету (т.3 а.с.42-50).

Видатки бюджету на вказані цілі не містять сум витрат, у зв'язку з тим, що ні розпорядник, ні Фінансове управління Севастопольської міської державної адміністрації не включають ці суми для відшкодування, так як вважають, що пільги по телефонним розмовам повинні, на їх думку, обмежуватись та нормуватись (т.4 а.с.13-28).

Спір виник у зв'язку з тим, що позивач надає пільги по зв'язку окремим категоріям громадян, які мають на це право на підставі діючого законодавства України і рішення органу місцевого самоврядування –Севастопольської міської Ради, за рахунок місцевого та державного бюджетів, однак відшкодування наданих пільг отримує неповністю, так як органи –розпорядники цих коштів інакше тлумачать діюче законодавство України, вважають, що пільги підлягають нормуванню, зокрема, кількість, тривалість телефонних розмов. Позивач вважає, що діюче законодавство не містить в частині надання пільг норм, про що свідчить оговорення цього для окремих категорій пільговиків: які підключені способом з похвилинним обліком тривалості розмов (статті 20, 21 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”).

До введення і встановлення нового обладнання на АТС  це питання не виникало, так як до 2000 року всі АТС в Україні здійснювали підключення абонентів до телефонних мереж без похвилинного обліку тривалості розмов.

В теперішній час в Україні існує два способи підключення: без похвилинного обліку і з похвилинним обліком.

Правовідносини сторін регулюються статтею 14 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, статтями 19, 24 Конституції України, статтею 102 Бюджетного кодексу України, статтями 525, 526  Цивільного кодексу України, Законом України “Про зв'язок”, Законом України “Про телекомунікації”, Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, статтями 20, 21 Закону України „Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, статтею 6 Закону України „Про статус ветеранів військової служби та ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціального захисту”, Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, Типовим положення про управління праці і соціального захисту населення в містах Києві та Севастополі, затвердженим постановою Кабінету  Міністрів України від 29.09.2000 № 1498.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково на підставі наступного.

Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 12, пункту 10 частини 1 статті 13, пункту 18 частини 1 статті 14, пункту 20 частини 1 статті 15 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”  особам, які підпадають під дію цього Закону абонентна плата за користування телефоном встановлюється  в розмірі 50 % від затверджених тарифів.

Згідно  ст.1 Закону України “Про зв'язок”, абонентна плата - платіж, який сплачує користувач за користування послугами зв'язку на постійній основі за тарифами, встановленим чинним законодавством України.

Статтею  1 Закону України “Про телекомунікації”  встановлено, що абонентна плата –фіксований платіж, який може встановлювати оператор телекомунікацій для абонента за доступ на постійній основі до своєї телекомунікаційної мережі  незалежно від факту отримання послуг.

Розмір абонентної плати встановлений Державним комітетом зв'язку та інформатизації України, який наказом № 120 від 07.06.2002 затвердив “Граничні тарифи  на основні послуги електрозв'язку  та тарифи на виплату державних пенсій та грошової допомоги” (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.07.02 за № 595/6883).

В даному нормативному акті встановлено, що у рахунок абонплати надається 10500 нетарифікованих хвилин  загальної тривалості місцевих розмов.

Суд вважає, що оплата за кожну хвилину розмови,  яка перевищує 10500 хвилин незалежно від факту отримання послуг підпадає під поняття “абонентної плати” в розумінні статті 1 Закону України “Про телекомунікації”.

Цей висновок підтверджується роз'ясненнями, наданими відповідними Міністерствами.

Згідно роз'яснень Міністерства праці та соціальної політики України, Державного департаменту з питань зв'язку та інформатизації Міністерства транспорту та зв'язку України від 13.07.2005 та 29.08.2005, відповідно, абонентська плата за користування телефонним апаратом з похвилинною оплатою місцевих розмов складаються з двох частин: постійної, яка покриває експлуатаційні витрати підприємств зв'язку по забезпеченню телефонних ліній в робочому стані і змінної –плати за кожну хвилину розмови для всіх видів включення телефону (більше 10500 хвилин); пільги відносно абонентської плати надаються на загальну суму абонентської плати з урахуванням постійної та змінної частин (т.3 а.с.5-6).

Відповідач частині категорій пільговиків: Героям Радянського Союзу, кавалерам Ордену Слави, Героям Соціалістичної Праці, кавалерам Ордену Трудової Слави, громадянам, які постраждали унаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до 1 та 2 категорії, сім'ям, що мають дитину інваліда, якому встановлена інвалідність, пов'язана з Чорнобильською катастрофою, за умови, якщо дитина проживає разом з сім'єю, дружині (чоловіку) громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою або опікун (на час опікунства) дітей померлого, отримані пільги з похвилинним обліком приймаються та відшкодовуються в повному обсязі без обмеження 10500 хвилин, іншій частині пільговиків вважає необхідним нормувати пільгу, однак діюче законодавство України в частині пільг норм не містить (т.2 а.с.14-36).

З Державного бюджету субвенції в спірній сумі не виділялись, так як вони не виставлялись в необхідних обсягах, не пропонувались обсяги з урахуванням похвилинного обліку  відповідачем, так як відповідач направляв суми для виділення субвенцій з державного бюджету та відшкодування за мінусом спірних сум, виходячи зі свого тлумачення законодавчих норм, пов'язаних з наданням пільг.

Підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з Фінансового управління Севастопольської міської державної адміністрації сум за період з 01.05.2002 по 01.01.2003 в розмірі 116894,85грн. суд не вбачає, так як між сторонами відсутні договірні зобов'язання і позивач не надав належних та допустимих доказів звернення в межах бюджетного року з відповідними розрахунками та з обґрунтуванням підстав їх відшкодування.

Підстав для стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської адміністрації сум відшкодування за період з 01.01.2003 по 01.09.2003 в сумі 37938,03 грн. суд також не вбачає, так як в цей період між сторонами відсутні договірні відносини і відповідач не брав в цей період на себе ніяких зобов'язань по відшкодуванню.

Сторони у справі виходять з різного розуміння поняття „Абонентська плата” та його змісту. Так, позивач вважає, що пільги за користування телефоном з похвилинним обліком місцевих розмов надаються на загальну суму абонентської плати, з врахуванням постійної і змінної частин, тобто вартість розмов з похвилинним обліком їх тривалості є частиною абонентської плати, на яку встановлені пільги Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та інших законів, з яких надаються пільги в частині користування засобами зв'язку, а відповідачі вказане заперечують і вважають, що пільги поширюються тільки на постійну частину абонентської плати, а інші нарахування за користування місцевим телефоном не входять в абонплату і повинні оплачуватись абонентами, що мають право на нормовані пільги.

При виконанні договору сторони керуються Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 „Про затвердження порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету”.

Відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті „б” пункту 4 частини першої статті 89 цього кодексу, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України у  порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 „Про затвердження порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету”, зокрема, пунктами 2, 3 якого передбачено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджетах Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заході з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Відповідно до пункту 2 вищезазначеного Порядку фінансування витрат місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення здійснюється за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, в межах об'ємів, затверджених в районних бюджетах на певну мету.

Відповідно до пункту 5 Порядку Управління праці та соціального захисту населення щомісячно готує інформацію про фактично нараховані суми і акти звірки розрахунків за надані послуги з підприємствами-постачальниками відповідних послуг і направляє їх фінансовому органу райдержадміністрації.

На виконання пункту 8 Порядку фінансування управління соціального захисту населення в п'ятиденний термін з моменту надходження субвенцій на рахунки Управління здійснює розрахунки з постачальниками відповідних послуг і веде облік громадян по видах пільг.

Суми субвенцій, не використані управлінням праці за призначенням протягом бюджетного року, повертаються до державного бюджету (пункт 12 Порядку).

Фінансування витрат підприємства за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян здійснюються відповідно до бюджетної класифікації як „Інші пільги”.

До 01.01.2003 головним розпорядником коштів місцевих бюджетів було фінансове управління Севастопольської міської державної адміністрації. Севастопольським міським фінансовим управління вих.№ 1-29/431 від 23.01.2003 була передана заборгованість по пільгах Управлінням праці та соціального захисту населення перед підприємством ВАТ „Укртелеком” станом на 01.01.2003 тільки по абонплаті без похвилинного нарахування місцевих телефонних розмов в сумі 161852грн., яка була прийнята до відшкодування і повністю профінансована в 2003 році.

З 01.01.2003 головним розпорядником коштів є Управління праці і соціального захисту населення райдержадміністрації.

Управління праці і соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації забезпечує в рамках своїх повноважень дотримання діючих нормативно-правових документів, у зв'язку з чим Управління праці і соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації є в справі неналежним відповідачем і до нього вимоги позивачем не заявлені.

Районні Управління праці і соціального захисту населення діють на підставі Типового положення про Управління праці і соціального захисту населення в містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою Кабінету  Міністрів України від 29.09.2000 № 1498. Згідно підпункту 21 пункту 8 зазначеного Положення, районне Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в установах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного гербу України і своїм найменуванням.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 04.03.2002 № 256 „Про затвердження Порядку фінансування витрат місцевих бюджетів на здійснення заходів щодо виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету” Управлінням праці і соціального захисту населення районних державних адміністрацій були передані з 01.01.2003 функції по відшкодуванню витрат, пов'язаних з наданням послуг зв'язку пільговим категоріям громадян.

Відділи персоніфікованого обліку одержувачів пільг Управлінь праці та соціального захисту населення районних державних адміністрацій відповідно до покладених на них завдань виконують функції по проведенню персонального обліку одержувачів пільг по їх видах і забезпеченні своєчасного фактичного фінансування пільг громадянам, що мають пільги відповідно до Законів України і рішень міської Ради, за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Основні завдання відділу персоніфікованого обліку одержувачів пільг міського Управління –проведення координаційно-методичної роботи з районними  Управліннями праці і соціального захисту населення.

Все вищеперелічене дає суду право для висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі  421870,96грн. з Управління праці і соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя.

Зобов'язання виникають з договору, а також з актів цивільного законодавства.

Відповідач перерахував позивачеві всі суми, що були передбачені в бюджеті на ці цілі, однак обсяги видатків в межах яких здійснювались і здійснюються субвенції з державного бюджету встановлені, виходячи з даних та розрахунків відповідача, а не з розрахунків та даних позивача, у зв'язку з неоднаковим розумінням ними правової природи наданих пільг.

В договорі, укладеному сторонами, не конкретизовано пільги та їх розмір, правову природу, зроблено посилання на діюче законодавство, а законодавство, пов'язане з наданням та відшкодуванням пільг, сторони розуміють не тотожно.

Відповідно до положень статей 525, 526  Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково також виходячи з наступних підстав.

Закони, які встановлюють пільги окремим категоріям, прийняті в період, коли спосіб підключення абонентів на АТС існував один: без похвилинного обліку.

У зв'язку зі зміною способу підключення, зміни в законодавчі акти не внесені, крім одного: Закон України „Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Згідно підпункту 7 пункту 1 Постанови Верховної Ради України від 03.12.1998 № 291-ХІV, заборонено підприємствам зв'язку всіх форм власності встановлювати для інвалідів I і II груп та сімей, в яких два або більше інвалідів, оплату послуг електрозв'язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при погодинному (похвилинному) обліку їх тривалості(т.5 а.с.152).

В судовому засіданні з'ясовано, що в Україні переобладнання АТС в різних регіонах неоднакове, є значна кількість АТС, які не здійснюють похвилинний облік, що призводить до того, що пільговик, який підключений старим способом до технічного переоснащення АТС без похвилинного обліку користується телефоном без обмежень і сплачує 50% абонентської плати, а пільговик, який підключений сучасним способом з похвилинним обліком, обмежений в праві користування та отримання пільг - 10500 хвилинами, що не відповідає положенням Конституції України, Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно зі ст.14 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції, гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або інших обставин.

Принципами Європейського судочинства є, зокрема, законність та справедливість.

Справедливість стоїть вище права, є реалізацією права, завданням нормотворчості і правозастосовчої діяльності.

Норми права повинні приводитися  у відповідність з вимогами справедливості.

Принцип законності –це коли  здійснення внутрішніх повноважень відповідає законним цілям.

Будь-яка різниця в повноваженні держави з окремими особами в однаковій ситуації повинна мати об'єктивні та виправдані підстави, що в даній ситуації є порушенням ст.14 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Різниця в підходах у наданні пільг окремим категоріям громадян в залежності від способу підключення абоненту з 2000 року в різних регіонах країни не має будь-якого об'єктивного й розумного обґрунтування та не відповідає принципу демократизму.

Витрати позивача на оплату державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу стягнути з відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтею 14 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, статтями 19, 24 Конституції України, статтею 102 Бюджетного кодексу України, статтями 525, 526  Цивільного кодексу України, Законом України “Про зв'язок”, Законом України “Про телекомунікації”, Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, статтями 20, 21 Закону України „Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, статтею 6 Закону України „Про статус ветеранів військової служби та ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціального захисту”, Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, Типовим положення про управління праці і соціального захисту населення в містах Києві та Севастополі, затвердженим постановою Кабінету  Міністрів України від 29.09.2000 № 1498, статтями 22, 44, 49, 69, 77, пунктом 1-1 частини першої статті 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з  Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя (99038, м. Севастополь, пр. Жовтневої Революції, 8, ідентифікаційний код 26227511, відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні)на користь Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Севастопольської філії (99011, м. Севастополь, вул. В. Морська, 21, ідентифікаційний код №01190103, р/р 2600418 в СФ АППБ “Аваль”, МФО 324504) відшкодування за надані послуги зв'язку з щохвилинною оплатою за період з 01.05.2002 по 01.01.2005 в сумі 421870,96грн., 4218,71грн. –державного мита, 86,32грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.          В задоволенні позовних вимог про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя сум відшкодування за період з 01.01.2003 по 01.03.2003 в сумі 37938,03 грн. відмовити.

4.          В задоволенні позовних вимог про стягнення з Фінансового управління Севастопольської міської державної адміністрації  сум за період з 01.05.2002 по 01.01.2003 в розмірі 116894,85грн. відмовити.

5.          В задоволенні позовних вимог щодо Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя відмовити.

6.          Провадження по справі відносно Управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації припинити.

Суддя                                                                                                        Г.П. Ілюхіна

Рішення оформлено і підписано

в порядку статті 84 ГПК України

13.11.2006