Рішення

від 02.03.2012 по справі 2-4188/11

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-4188/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2012 року року Подільський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Войтенко Т.В., при секретарі Волошину В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полібудсервіс Плюс» про стягнення не виплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Полібудсервіс плюс» про стягнення заробітної плати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона працює з 18 березня 2010 року у відповідача на посаді менеджера.

За період з 1 січня 2011 року по червень 2011 року відповідач не виплатив позивачці заробітну плату в сумі 9140,22 грн, виходячи з останнього розміру заробітної плати 1523,37 грн., чим заподіяв позивачці моральну шкоду.

Посилаючись на те, що заробітна плата працівнику повинна виплачуватися регулярно та не рідше двох разів на місяць, звернулася до суду з даним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 9140,22 грн. та моральну шкоду у розмірі 9 000 грн., заподіяну позивачу у зв'язку з невиплатою позивачці заробітної плати, що потягло додаткові її зусилля на організацію свого життя.

Позовні вимоги неодноразово уточнювались.

Згідно уточненої позовної заяви (а.с.29-30, 120) позивачка, посилаючись на те, що її звільнено з ТОВ «Полібудсервіс плюс» з 1 грудня 2011 року, просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з січня 2011 року по листопад 2011 року, зокрема за січень 2011 року - 1729,73 грн., лютий 2011 р. - 844,02 грн., а починаючи з березня 2011 року - у розмірі мінімальної заробітної плати з огляду на те, що відповідач не нараховував заробітну плату позивачці, що відображено у даних УПФ та ДПІ, взагалі, а тому позивачка претендує хоча б на мінімальну оплату її праці.

За таких обставин, просила всього стягнути 11 244,75 грн. заборгованості по заробітній платі за період з 1 січня 2011 року по 30 листопада 2011 року, а також 1616,40 грн. компенсації за 30 днів невикористаної за період з березня 2010 року по березень 2011 року відпустки виходячи з сумарної заробітної плати за рік 19667,68 грн., тобто 53,88 грн. за день (53,88 грн. х 30 дні), а також 30 000 грн. моральної шкоди.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити з викладених у позові підстав. Пояснила суду, що до квітня 2011 року включно виконувала свої функціональні обов'язки на підприємстві. З квітня 2011 року на підприємстві почалися негаразди. 5 квітня 2011 р. відбувалися загальні збори членів товариства, а з 6 квітня 2011 року всім працівникам товариства почалися чинитися перешкоди у доступі до офісного приміщення. Директор підприємства ОСОБА_2 наказав змінити кодовий замок на дверях приміщення, у зв'язку з чим позивачка не мала можливості потрапити до кабінету, однак щодня відвідувала підприємство.

Посилалась на те, що не отримувала заробітну плату за січень та лютий 2011 р., а тому надані представником відповідача копії відомостей про виплату їй заробітної плати вважає підробленими, у зв'язку з чим просила суд не брати їх до уваги як докази.

На обґрунтування заподіяної моральної шкоди посилалась на те, що понад півроку до звільнення не отримувала заробітну плату, стягнення заробітної плати судом затягнулося на тривай період, що у сукупності заподіяло їй глибоких душевних страждань та потребує від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Представник позивачки у судовому засіданні просив позов задовольнити виходячи з того, що копії відомостей про виплату заробітної плати не можуть слугувати доказом виплати заробітної плати позивачці у січні та лютому 2011 року, такі відомості є сфабрикованими, вони завірені печаткою підприємства, яку було виготовлено вже у грудні 2011 року, відомості про виплату заробітної плати не закриті печаткою підприємства, яка повинна була бути проставлена на відомості протягом трьох днів з дня виплати заробітної плати.

Представник відповідача у судовому засіданні визнала позовні вимоги позивачки в частині стягнення на її корись заборгованості по заробітній платі за березень 2011 року у розмірі мінімальної заробітної плати 941,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог просила відмовити з тих підстав, що за січень і лютий 2011 року позивачка отримувала заробітну плату, а з квітня 2011 року жодного дня не працювала. До 1 грудня 2011 року позивачка лише рахувалася на підприємстві, що виключає обов'язок роботодавця оплачувати її працю, яка не виконувалась.

Заслухавши пояснення позивачки та представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову у зв'язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що 18 березня 2010 року позивачку було прийнято до ТОВ «Полібудсервіс плюс» на роботу на посаду офіс-менеджера (а.с.31).

Відповідно до відомостей УПФ у Подільському районі м.Києва ОСОБА_1 за січень, лютий 2011 року була нарахована (розмір вказується з урахуванням не стягнутих обов'язкових платежів) заробітна плата у розмірі 2573,75 грн., за січень 2011 року - 1729,73 грн., за лютий 2011 р. - у розмірі 844,02 грн. (а.с. 21). Починаючи з березня 2011 року заробітна плата позивачці не нараховувалась.

Такі дані підтверджуються і даними ДПІ у Подільському районі м.Києва (а.с. 35-36).

1 грудня 2011 року позивачка подала заяву про її звільнення та наказом від 1 грудня 2011 року позивачку ОСОБА_1 звільнено з цієї дати з посади офіс-менеджера за згодою сторін відповідно до ст. 36 КЗпП України (а.с. 55, 56).

Посилаючись на те, що позивачці не було виплачено нараховану заробітну плату за січень - лютий 2011 року, а також не оплачено працю з березня 2011 року по день звільнення, не проведено виплату компенсації за невикористану відпустку, позивачка і з вернулася до суду з даним позовом.

Разом з тим, як вбачається з копій відомостей на виплату грошей, позивачка отримувала у відповідача заробітну плату за січень 2011 р. - 1417,34 грн. та лютий 2011 р. - 691,59 грн. (а.с.95-96).

За таких обставин, позовні вимоги позивачки про виплату їй заробітної плати за вказані два місяці роботи задоволенню не підлягають, оскільки така заробітна плата була виплачена позивачці, що доведено відповідачем.

Позивачка та її представник просили визнати такі відомості неналежними доказами, оскільки вони сфабриковані відповідачем, на них відсутня печатка старого зразка підприємства, яка повинна була бути поставлена протягом трьох днів з дня виплати заробітної плати працівникам, на копіях відомостей про виплату заробітної плати стоїть печатка нового зразка, а підписи у відомості вклеєні з інших документів.

Такі твердження позивачки та її представника не спростовують висновків суду про виплату заробітної плати, оскільки сфабрикованість наданих відомостей не встановлена у передбаченому законом порядку, такі відомості завірені мокрою печаткою відповідача, що проставлена на зшитих документах, наданих представником відповідача (а.с. 98), у зв'язку з чим відповідач несе персональну відповідальність за їх достовірність.

Щодо проставлення на копіях відомостей печатки нового зразка, представник відповідача пояснила, що всі бухгалтерські та кадрові документи на підприємстві були викрадені 5 квітня 2011 р., про що подавалася відповідна заява до правоохоронних органів та повідомлялися контролюючі органи (а.с.58-66). Дивом збереглася лише частина копій документів, які при подачі до суду були завірені новою печаткою підприємтсва. Щодо відсутності на відомостях печатки старого зразка про закриття відомості у зв'язку з повною виплатою заробітної плати, пояснила, що таку печатку просто не встигли поставити до викрадення, оскільки заробітна плата на підприємстві за січень-лютий 2011 р. виплачувалась в кінці березня - на початку квітня 2011 року, тобто напередодні викрадення бухгалтерської документації. Допускає, що зниклі документи можуть знаходитися у ОСОБА_3, яка є дружиною покійного ОСОБА_4 - засновника товариства, яка вилучила комп'ютер на підприємстві та могла вилучити і інші документи (а.с.59).

Такі пояснення представника відповідача є її здогадками та не можуть бути покладені в основу рішення, а відтак, не підтверджують та не спростовують факт виплати заробітної плати позивачці за січень та лютий 2011 року.

Щодо заробітної плати за березень 2011 року, то вона підлягає стягненню на користь позивачки у заявленому позивачем розмірі мінімальної заробітної плати 941,00 грн., оскільки представник відповідача визнала вимоги позивачки в цій частині з огляду на те, що позивачка дійсно виконувала на підприємстві трудові обов'язки у березні 2011 року, однак їй не було виплачено заробітну плату за цей місяць, так як 5 квітня 2011 року всі бухгалтерські та кадрові документи підприємства були викрадені.

Водночас, позовні вимоги позивачки про виплату їй заробітної плати за період з квітня 2011 року по листопад 2011 року виходячи з мінімального розміру заробітної плати за цей період задоволенню не підлягають, оскільки, як вбачається з копій актів про вихід на роботу (а.с. 67-92), позивачка ОСОБА_1 на роботу починаючи з 4 квітня 2011 року по 13 травня 2011 року не виходила.

Надані позивачкою Акти про те, що починаючи з 6 квітня 2011 року по 31 травня 2011 року позивачці та іншим особам чинились перешкоди у доступі до офісного приміщення (а.с. 154-189) суд не може взяти до уваги як доказ, що підтверджує факт чинення позивачці перешкод у доступі до робочого місця, оскільки такі акти складені особами, зацікавленими у результаті розгляду справи, оскільки всі четверо звернулися до суду з аналогічними ОСОБА_1 позовами, що не заперечувалося сторонами.

Крім того, позивачкою у попередньому судовому засіданні повідомлялося, що вона та інші особи по черзі періодично приходили до офісу, щоб дізнатися, чи не почало підприємство якусь діяльність, періодично телефонувати директору ОСОБА_2. Однак від таких пояснень позивачка згодом відмовилася, надавши Акти про чинення перешкод у доступі до робочого місця.

На підтвердження факту чинення перешкод у доступі до приміщення, позивачкою заявлялося клопотання про допит свідків, які були задоволені судом, однак такі свідки не з'являлися у судове засідання, а згодом позивачка взагалі відмовилася від заявлених клопотань про їх допит.

З огляду на те, що заробітна плата є винагородою за виконану працівником роботу, а ОСОБА_1 не виконувала таку роботу з 1 квітня 2011 року до дня звільнення, що визнала вона особисто у судовому засіданні, то підстав для стягнення заробітної плати на її користь за період з 1 квітня 2011 року по 30 листопада 2011 року не має.

Статтею 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Посилаючи на дану норму, позивачка просила стягнути з відповідача 1616,40 грн. компенсації за невикористану відпустку.

Разом з тим, виплата такої компенсації пов'язана з моментом звільнення. У відповідності до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Разом з тим, як пояснив представник відповідача та не спростувала позивачка, вимогу про проведення з нею розрахунку при звільненні ОСОБА_1 ще не пред'явила, подаючи заяву про звільнення, в ній не вказала, що просить здійснити розрахунок при звільненні.

Сама позивачка на момент звільнення не працювала, трудова книжка, яка зникла на підприємстві, якимось чином знаходилася у позивачки на руках, що підтвердила сама позивачка у судовому засіданні, а відтак у відповідача були відсутні підстави та реальна можливість здійснити виплату позивачці компенсації за невикористану відпустку.

З огляду на відсутність доказів про пред'явлення ОСОБА_1 відповідачу вимоги про проведення з нею розрахунку за невикористану відпустку, суд приходить до висновку про необґрунтованість та передчасність вимоги позивачки про стягнення такої компенсації у судовому порядку, а відтак і про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Згідно ст. 237-1 з КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивачкою обґрунтовується вимога про відшкодування моральної шкоди тим, що невиплата заробітної плати призвела до вимушених змін укладу життя та втрат нормальних життєвих зв'язків і вимагала від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає доведеними вимоги позивачки про відшкодування їй моральної шкоди та вважає справедливим та розумним розмір відшкодування у сумі 500 грн., що підлягає стягненню з відповідача.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а з відповідача потрібно стягнути на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 941 грн. за березень 2011 року та 500 грн. моральної шкоди. В решті позовних вимог потрібно відмовити.

Відповідно до ст.. 367 ЦПК України потрібно допустити негайне виконання рішення суду про стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 941,00 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 321,90 грн. .

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 23, 1167, ст. ст. 21 - 23, 47, 83, 116 - 117, 233, 237 - 1 КЗпП України, ст. ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60 - 61, 81, 88, 209, 212 - 215, 224, 294, 367 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полібудсервіс Плюс» (код ЄДРПОУ 34817741) на користь ОСОБА_1 941,00 грн. заборгованості по заробітній платі та 500 грн. моральної шкоди, а також в дохід держави 321,90 грн. судових витрат.

В решті позовних вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду про стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 941,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ Войтенко Т. В.