Вирок

від 20.04.2012 по справі 2602/130/2012

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2602/130/2012

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2012 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Просалової О.М.,

при секретарі Линичук Ю.П.,

за участю прокурора Оксютовича Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, є громадянином України, не одружений, не працює, зареєстрований у АДРЕСА_1, проживає у АДРЕСА_2, не судимий,

- за ч.1 ст. 175 КК України,

встановив:

згідно протоколу №1 зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «РОРСА МОДУЛЬ»(далі TOB «РОРСА МОДУЛЬ») від 25 липня 2007 року та наказу № 3к від 1 серпня 2007 року, ОСОБА_1, призначений на посаду директора TOB «РОРСА МОДУЛЬ»(код ЄДРПОУ 35315131), яке зареєстроване 26 липня 2007 року Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією та знаходилось за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, 16-А, офіс 99.

Відповідно до п.п. 8.12.2, 8.12.5, 8.12.6, 8.12.7, 8.12.12 Статуту TOB «РОРСА МОДУЛЬ», затвердженого 25 липня 2007 року протоколом зборів учасників №1, директор товариства TOB «РОРСА МОДУЛЬ»являється розпорядником майна та коштів товариства, здійснює керівництво поточною діяльністю товариства, самостійно вирішує всі питання господарської діяльності товариства в межах своєї компетенції, призначає на посаду та звільняє з посади бухгалтера, своїх заступників та інших працівників, самостійно вирішує питання стосовно форми, розміру заробітної плати, матеріального заохочення, а також питання найму, звільнення працівників та інших умов праці, з дотриманням прав громадян, передбачених законодавчими актами України, отже виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки.

Таким чином ОСОБА_1, будучи службовою особою, діючи умисно, вчинив безпідставну невиплату заробітної плати працівникам очолюваного ним товариства більше ніж за один місяць за наступних обставин:

Так, у відповідності до вимог ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці»та ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

У відповідності до вимог ч.5 ст. 97 КЗпП, ч. З ст. 15 Закону України «Про оплату праці»та ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

ОСОБА_1, працюючи на вказаній посаді, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, в період часу з 01.10.2007 року по 30.04.2008 року в порушення вимог ч.5 ст. 97 КЗпП, ч.3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці»систематично, безпідставно не виплачував заробітну плату працівникам TOB «РОРСА МОДУЛЬ», при цьому грошові кошти, наявні у вказаний період часу на розрахунковому рахунку TOB «РОРСА МОДУЛЬ»№26006139209300, відкритому у АКІБ «УКРСИББАНК», витратив не на першочергові потреби підприємства на загальну суму 141 395,06 грн., а саме: 09.11.07 згідно договору С06/0807БР від 06.08.07 за виконані роботи TOB «РОРСА»перераховано 43 100,00 грн.; 09.11.07 згідно договору 04/10-07 від 04.10.07 за виконані роботи TOB «Руно» перераховано 60 020,06 грн.; 27.12.07 згідно договору ДГ-04/12 від 04.12.07 TOB «ЮК Лекс консалтинг України»за надання юридичних послуг перераховано 600 грн.; 20.02.08 згідно листа №41/1 від 19.02.08 TOB «РОРСА»перераховано 7000 грн.; 21.03.08 згідно договору ДГ-000000000000000001 від 18.03.08 УУТБ в якості оплати застави по лоту перераховано 2519,62 грн.; 26.03.08 згідно договору ДГ-000000000000000001 від 18.03.08 УУТБ в якості оплати застави по лоту перераховано 1161,38 грн.; 26.03.08 до Державного бюджету перераховано 26 994 грн. за придбання об'єкта на аукціоні по продажу майна.

За таких обставин ОСОБА_1 маючи умисел на безпідставну невиплату заробітної плати працівникам TOB «РОРСА МОДУЛЬ», достовірно знаючи про наявність у очолюваного ним підприємства заборгованості по виплаті заробітної плати підлеглим працівникам, яка утворилась у вказаний період, маючи на розрахунковому рахунку товариства достатню кількість грошових коштів та можливість погасити заборгованість з заробітної плати, в порушення ст. 43 Конституції України, ст.ст. 97 ч. 5, 115 ч.І Кодексу законів про працю України, ст.ст. 15 ч. З, 24 ч. 1 Закону України «Про оплату праці», умисно не виплатив заробітну плату 2 працівникам TOB «РОРСА МОДУЛЬ»більше як за один місяць, за період з 01.10.2007 року по 30.04.2008 року.

Внаслідок безпідставної невиплати заробітної плати ОСОБА_1 у TOB «РОРСА МОДУЛЬ»утворилась заборгованість по виплаті заробітної плати перед наступними працівниками:

ОСОБА_2 за жовтень 2007 - 991,54 грн., за листопад 2007 року - 999,74 грн., за грудень 2007 року - 999,74 грн., за січень 2008 року - 1008,91 грн., за лютий 2008 року - 1008,91 грн., за березень 2008 року - 1021,21 грн., за квітень 2008 року - 1021,11 грн., а всього на суму 7051,26 грн.

ОСОБА_3 за жовтень 2007 - 991,54 грн., за листопад 2007 року - 999,74 грн., за грудень 2007 року - 865,00 грн., за січень 2008 року - 1043,81 грн., за лютий 2008 року - 1008,91 грн., за березень 2008 року - 543,36 грн., а всього на суму 5452,36 грн.

Всього внаслідок вищевказаних дій ОСОБА_1 умисно не виплачено заробітну плату 2 працівникам ТОВ «РОРСА МОДУЛЬ», з 1 жовтня 2007 року по 30 квітня 2008 року включно на загальну суму 12 503,62 грн.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 винним себе визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та суду показав, що він працював на посаді директора товариства з обмеженою відповідальністю «РОРСА МОДУЛЬ»з 1 серпня 2007 року відповідно до наказу від 01.08.2007р. по товариству № Зк. Підприємство займалося виконанням будівельних робіт та засновано у 2007 році. На підприємстві виникла заборгованість із заробітної плати перед 4 працівниками на загальну суму 42819,29 грн. Вказана заборгованість утворилась за період з жовтня 2007 року по квітень 2008 року та в період з березня 2011 по серпень 2011 року перед наступними працівниками: ОСОБА_2 за період роботи з жовтня 2007 по квітень 2008 року у сумі 7051 гривень; ОСОБА_3 за період роботи з жовтня 2007 по березень 2008 у сумі 5452 гривні та ОСОБА_4 за березень-серпень 2011 року у сумі 5403 гривні, оскільки не надходили кошти за виконання робіт від замовників. В 2011 році у зв'язку із відсутністю замовлень підприємство не мало надходжень, а всі наявні кошти товариства були витрачені на оплату податків та виплату заборгованості по заробітній платі, яка утворилась за попередні періоди.

Обмежившись в судовому засіданні за згодою учасників процесу в порядку ч. 3 ст. 299, 301-1 КПК України поясненнями підсудного, який повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і вважає доведеною винність ОСОБА_1, які виразились в безпідставній невиплаті заробітної плати громадянам більше ніж за один місяць, вчинено керівником підприємства та кваліфікує його дії за ч.1 ст. 175 КК України.

Обставини, які пом'якшують покарання, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, які б обтяжували покарання, згідно ст. 67 КК України судом не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_1 покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані, що характеризують особу підсудного і вважає правильним обрати йому покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з адміністративно -господарськими та організаційно -розпорядчими функціями.

Разом з тим, враховуючи особу підсудного ОСОБА_1, те, що він повністю визнав вину, щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується, а також його відношення до скоєного, суд вважає можливим перевиховання і виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства, і тому вважає правильним звільнити від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України та покладенням на нього відповідних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Судових витрат по справі не має.

Речові докази у справі відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд,

засудив:

визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 175 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк один рік, з позбавленням права обіймати посади пов'язані з адміністративно -господарськими та організаційно -розпорядчими функціями на строк один рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк один рік.

Відповідно до п.п. 2, 3 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді підписки про невиїзд до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб з дня його проголошення через Дарницький районний суд м. Києва.

Суддя