Ухвала

від 31.05.2012 по справі 2а-1361/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2012 р.Справа № 2а-1361/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання - Волкової А.М.

представників сторін: позивача - Сай Л.В., відповідача - Яришкіної Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2012р. по справі № 2а-1361/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаоптторг"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтаоптторг" (далі по тексту -позивач, ТОВ "Нафтаоптторг") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000211820 від 01.11.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2012р. по справі № 2а-1361/12/2070 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаоптторг" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова № 0000211820 від 01.11.2011 року.

Стягнуто з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Нафтаоптторг" (61030, м. Харків, вул. Греківська, 79, код 35352482) судовий збір в сумі 32 (тридцять дві) грн. 19 коп.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам у справі, порушення норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2012р. по справі № 2а-1361/12/2070, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ "Нафтаоптторг" відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм ст.ст.19, 129 Конституції України, п.198.3, п.198.4 ст.198, п.201.4, п.201.5, п.201.6, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, ст.159 КАС України. З посиланням на висновки акту перевірки від 16.09.2011 року № 3918/182/35352482 наполягає на нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ПП «Український центр екології» з огляду на відсутності, на його думку підтвердження фактичної передачі товарів, що було проігноровано судом першої інстанції. На підтвердження своїх доводів вказує на ненадання під час перевірки документів по транспортуванню придбаного товару, відсутність у ПП «Український центр екології» необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, не знаходження вказаної юридичної особи, яка з 27.05.2011 року не є платником ПДВ, за юридичною адресою.

З урахуванням викладеного, вважає, що ТОВ "Нафтаоптторг" безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму в розмірі 1516534,00 грн. по господарським операціям, які фактично не відбулися та по яким не виникло об`єкту оподаткування ПДВ, а відтак, не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення, якими позивачеві донараховано податкове зобов`язання по податку на додану вартість.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2012р. по справі № 2а-1361/12/2070, та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ТОВ "Нафтаоптторг" відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні та в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Зазначив, що позивачем цілком правомірно було віднесено до складу податкового кредиту суму в розмірі 1516534,00 грн. по реальним господарським операціям із ПП «Український центр екології», які повністю підтверджені відповідними первинними документами (податковими та видатковими накладними, паспортами якості на товар, сертифікатами відповідності, актом приймання-передачі майна в тимчасове платне користування резервуарами для зберігання нафтопродуктів, банківськими виписками), що містяться в матеріалах справи. Наполягає на тому, що викладені в акті перевірки висновки про нікчемність укладеної позивачем угоди із вказаним контрагентом не підкріплені жодними доказами, зроблені відповідачем без посилання на відповідні первинні документи та носять характер суб`єктивних припущень. Вважає, що в момент вчинення договору позивачем та ПП «Український центр екології» додержані всі необхідні вимоги чинного законодавства України. За таких обставин, стверджує про те, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова № 0000211820 від 01.11.2011 року винесене всупереч законодавчо встановленої презумпції правомірності правочину, на підставі хибних висновків про нікчемність та безтоварність правочину та є таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду Харківського апеляційної скарги від 17.05.2012 року замінено відповідача Державну податкову інспекцію у Червонозаводському районі міста Харкова на її правонаступника - Основ'янську міжрайонну державну податкову інспекцію м.Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Нафтаоптторг" пройшло процедуру державної реєстрації, відтак набуло правового статусу суб'єкта господарювання. Як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) обліковується ДПІ в Червонозаводському районі м. Харкова.

Матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Нафтаоптторг" з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Український центр екології» за травень, червень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 16.09.2011 року за № 3918/182/35352482 (а.с. 7-16), яким зафіксовано порушення ТОВ "Нафтаоптторг" ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених TOB „Нафтаоптторг" код ЄДРПОУ 35352482 з постачальником товару ПП «Український центр екології» код ЄДРПОУ 36627363.; п.п. 7.2.3. п.7.2 ст.7, п.п. 7.4.4 та пп. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 № 168/97- ВР «Про податок на додану вартість» (втратив чинність з 01.01.2011 року), який відповідає п.201.4, п.201.5, п.201.6, п.201.7 ст.201, п. 198.4 та п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI внаслідок чого завищено податковий кредит за рахунок відображення у складі податкового кредиту сум ПДВ по першій події (придбання товарно-матеріальних цінностей або перерахування коштів) всього в сумі 1516534,00 грн., в тому числі: за травень 2011 р. в сумі 1410767,00 грн. та за червень 2011 року в сумі 105767,00 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень, червень 2011 року у розмірі 1516534,00 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000211820 від 01.11.2011 року, яким з посиланням на встановлене порушення п.п. 7.2.3. п.7.2 ст.7, п.п. 7.4.4 та пп. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» TOB „Нафтаоптторг" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 1516534,00 грн., штрафні санкції -1,0 грн. (а.с. 25).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фактичною підставою для відображення в акті порушення вимог ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України; п.п. 7.2.3. п.7.2 ст.7, п.п. 7.4.4 та пп. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 № 168/97- ВР «Про податок на додану вартість» та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слугував висновок відповідача про безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суму в розмірі 1516534,00 грн. по господарській операції, яка фактично не відбулася та по якій не виникло об`єкту оподаткування ПДВ, а також викладений в акті висновок відповідача про нікчемність угоди, укладеної позивачем із ПП «Український центр екології».

Даний висновок зроблений відповідачем виходячи з того, що у ПП «Український центр екології» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, не знаходження вказаної юридичної особи, яка не є платником ПДВ за юридичною адресою, у зв'язку з чим відповідач вважає, що вчинений правочин між позивачем та ПП «Український центр екології» не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказані твердження відповідача помилковими, безпідставними та такими, що не можуть бути підставою для висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту, з огляду на таке.

Колегія суддів зазначає, що оскільки спірні правовідносини щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту виникли в травні, червні 2011 року застосуванню підлягають положення Податкового кодексу України, яким (з урахуванням періоду проведення перевірки - 16.09.2011 року) регламентовано також порядок та підстави проведення спірної перевірки.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку па додану вартість до складу податкового кредиту є придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 26 квітня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтаоптторг» (Покупець) та Приватним підприємством «Український центр екології» (Постачальник) було укладено договір поставки № 2/4/11 (а.с. 17-21), згідно якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та своєчасно оплатити нафтопродукти (в подальшому-товар) у відповідності до умов договору (а.с. 17). Номенклатура, кількість, ціна, строк та умови поставки Товару визначаються сторонами в видатковій накладній (п.1.2 Договору). Якість товару повинна відповідати технічним умовам (ТУ) та державним стандартам, діючим на території України та підтверджуватися паспортом (сертифікатом) якості виробника Товару (п.1.4 Договору). Умови поставки Товару : СРТ - станція призначення у відповідності з вимогами Міжнародних правил відносно тлумачення комерційних термінів (Інкотермс" (2000 р.).

Виходячи зі змісту спірного договору вбачається, що зобов'язання по поставці товару за спірною угодою було покладено саме на продавця - Постачальник, при цьому Постачальник повинен був поставити товар на станцію призначення.

Згідно ч.1 ст. 265 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2.8 Договору Постачальник зобов'язується передати протягом десяти банківських днів з моменту поставки видаткову та податкову накладні на відповідну партію поставленого Товару.

Так, на виконання договору поставки Приватним підприємством «Український центр екології» було в декілька етапів здійснено поставку позивачу дизельного пального, а саме: 26.04.2011 року на суму 478 433, 12 грн. (податкова накладна № 138 від 26.04.2011р., видаткова накладна №1/26/04 від 26.04.2011 p.); 27.04.2011 року на суму 274 836, 80 грн. (податкова накладна № 152 від 27.04.2011р., видаткова накладна №3/27/04 від 27.04.2011 p.); 28.04.2011 року на суму 357 805, 12 грн. (податкова накладна № 166 від 28.04.2011р., видаткова накладна № 28/10 від 28.04.2011 p.); 28.04.2011 року на суму 378 046, 88 грн. (податкова накладна № 160 від 28.04.2011р., видаткова накладна № 28/04 від 28.04.2011 p.); 29.04.2011 року на суму 353 192, 00 грн. (податкова накладна № 173 від 29.04.2011р., видаткова накладна № 29/2 від 29.04.2011 p.);24.04.2011 року на суму 187 874,40 грн. (податкова накладна № 174 від 29.04.2011р., видаткова накладна № 29/3 від 29.04.2011 p.); 29.04.2011 року на суму 295 324,48 грн. (податкова накладна № 180 від 29.04.2011р., видаткова накладна № 29/9 від 29.04.2011 p.); 04.05.2011 року на суму 710 564, 64 грн. (податкова накладна № 12 від 04.05.2011р., видаткова накладна № 4/12 від 04.05.2011 p.); 05.05.2011 року на суму 683 903, 52 грн. (податкова накладна № 23 від 05.05.2011р., видаткова накладна № 5/2 від 05.05.2011 p.); 06.05.2011 року на суму 625 315, 20 грн. (податкова накладна № 52 від 06.05.2011р., видаткова накладна № 6/12 від 06.05.2011 p.); 10.05.2011 року на суму 1 077 468, 80 грн. (податкова накладна № 69 від 10.05.2011р., видаткова накладна № 10/2 від 10.05.2011 p.); 13.05.2011 року на суму 660 871,84 грн. (податкова накладна № 121 від 13.05.2011р., видаткова накладна № 13/3 від 13.05.2011 p.); 16.05.2011 року на суму 1 014 877,92 грн. (податкова накладна № 140 від 16.05.2011р., видаткова накладна № 16/1 від 16.05.2011 p.); 17.05.2011 року на суму 681 495,20 грн. (податкова накладна № 162 від 17.05.2011р., видаткова накладна № 17/1 від 17.05.2011 p.); 18.05.2011 року на суму 339 200,00 грн. (податкова накладна № 184 від 18.05.2011р., видаткова накладна № 18/3 від 18.05.2011 p.); 19.05.2011 року на суму 345 390,40 грн. (податкова накладна № 199 від 19.05.2011р., видаткова накладна № 19/2 від 19.05.2011 p.); 23.05.2011 року на суму 634 600, 00 грн. (податкова накладна № 232 від 23.05.2011р., видаткова накладна № 23/10 від 23.05.2011 p.), на загальну суму 9 099 200,32 грн.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Колегія суддів зазначає, що вищенаведені податкові накладні містять всі обов`язкові реквізити, встановлені вимогами п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України та містять відбиток круглої печатки платника податків, який видав податкову накладну, тобто на накладних є ідентифікаційна відмітка особи, яка видала накладну, що не заперечується відповідачем по справі.

Відповідно до п.4.4 Договору приймання товару за якістю здійснюється на підставі паспорта якості на Товар.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі -нафта) і нафтопродуктів встановлюється Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах, організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України /Міністерства економіки України /Міністерства транспорту та зв'язку України/ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Згідно з п.п. 10.2.4 Інструкції № 281 забороняється приймати нафтопродукти у разі: відсутності паспорта якості на нафтопродукт або неналежного його оформлення (відсутність номера, марки та виду, заповнення не за всіма ознаками якості); відсутності копії сертифіката відповідності та інше.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що придбані позивачем у контрагента нафтопродукти було прийняті позивачем у відповідності до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах, організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України/Міністерства економіки України/Міністерства транспорту та зв'язку України/Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155, а також оприбутковані у відповідності до вимог законодавства, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями реєстру документів на ДТ, звіту про реалізацію пального, журналу-ордеру і відомості по рахунку 281 «Товари на складі» за період з 26.04.2011р. по 30.05.2011р. (а.с.222-230).

Факт придбання на виконання вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах, організаціях України, підтверджується відповідними Сертифікатами відповідності, Паспортами якості, які долучені до матеріалів справи (а.с.231-233).

Вартість вказаних вище нафтопродуктів була в повному обсязі оплачена покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок контрагента, що підтверджується копіями платіжних доручень з відміткою банку (а.с. 32, 44, 47, 53-54, 57-58, 61-62, 65-68, 71-72, 75-77, 80-81, 84, 87, 90).

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів від контрагента до позивача, наявності у вказаної особи та позивача спільного інтересу щодо отримання коштів саме (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріали справи відповідачем не надано.

Крім того, судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що між АТ «Рекорд-Иотор-Мервіс» (орендодавець) та ТОВ «Нафтаоптторг» (орендар) був укладений Договір оренди майна від 14 березня 2009р. № 11, відповідно до умов якого Орендар приймає в тимчасове платне користування майно, а саме: резервуари для зберігання нафтопродуктів, перелік яких міститься в актах прийому-передачі, та зобов'язується використати орендоване майно у відповідності з його функціональним призначенням (а.с.147-150).

Вказані в Договорі оренди майно (ємкості), які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Привокзальна, 1, було передано у користування позивача, що підтверджується Актом приймання-передання майна № 1 від 14.03.2009 року до договору № 11 від 14.03.2009 року.

Таким чином, у позивача на час виникнення спірних правовідносин знаходилися в користуванні відповідні ємкості для зберігання нафтопродуктів.

Окрім того, матеріалами справи підтверджується подальше використання придбаних нафтопродуктів позивачем у власній господарській діяльності, а саме їх реалізація, що підтверджується звітом про реалізацію паливно-мастильних матеріалів (а.с. 91-93), товарно-транспортними накладними, згідно яких здійснено поставку дизельного пального СФГ «РеВіК»і СФГ «Промінь», а також довіреностями контрагентів на отримання товару (а.с. 96-99).

Враховуючи встановлені вище обставини, позивачем доведено та не спростовано відповідачем фактичне здійснення спірної господарської операції та як наслідок реальність укладеного між позивачем та контрагентом правочину купівлі-продажу нафтопродуктів.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зауважує, що не надання до перевірки документів, підтверджуючих транспортування товарів (дизельного палива), не є підставою для висновку про нереальність здійсненого правочину, оскільки іншими документами, які додану до матеріалів справи підтверджено відповідний рух товару від ПП «Український центр екології» до позивача та подальшу реалізацію придбаного пального контрагентам ТОВ «Нафтаоптторг».

Щодо посилань податкового органу в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на відсутність у ПП «Український центр екології» необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, не знаходження вказаної юридичної особи, за юридичною адресою колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Вищевказані посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми вартості придбаного Товару від продавця - ПП «Український центр екології» не можуть свідчити про неможливість фактичної поставки вказаним контрагентом товару позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами; фактів невідображення ПП «Український центр екології» у податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями у відповідності до чинного законодавства відповідачем не висвітлено; спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Факт оплати позивачем отриманого у ПП «Український центр екології» товару сторонами не заперечується.

При цьому колегія суддів зауважує, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Придбаний у ПП «Український центр екології» товар було використано позивачем в подальшому у власній господарській діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

З приводу викладеного в акті від 18.11.2011 р. № 3367/18/32266705 судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд також зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключної прерогативи судових органів.

Пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

З огляду на приписи наведених вище норм права, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Колегія суддів відмічає, що як позивач так і ПП «Український центр екології» на час вчинення спірної господарської операції зареєстровані в установленому порядку юридичні особи, та мали статус платників податку на додану вартість, тобто, відповідний обсяг цивільної право- та дієздатності, а також обсяг прав як платника ПДВ для укладення спірного договору.

Умови укладеного з позивачем договору виконані як позивачем, так і його контрагентом ПП «Український центр екології» в повному обсязі, а відтак, підстави для визнання договору між позивачем та вказаним контрагентом нікчемним або недійсним у відповідача відсутні.

Колегія суддів зазначає, що відсутність ПП «Український центр екології» за місцезнаходженням не позбавляє правового значення виписані ними податкові накладні по реальним господарським операціям, факт здійснення та оплати яких підтверджений документально; крім того, такі твердження відповідача не підтверджені відповідними доказами (акт про відсутність за місцезнаходженням, довідка з ЄДР).

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту за травень, червень 2011 року суму в розмірі 1516534,00 грн. по реальній господарській операції з ПП «Український центр екології», повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачені в зв`язку із придбанням товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки від 16.09.2011 року за № 3918/182/35352482, слід вважати недоведеними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення про визначення позивачеві податкового зобов`язання по податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2012р. по справі № 2а-1361/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С. Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.

Повний текст ухвали виготовлений 05.06.2012 р.