Рішення

від 05.06.2012 по справі 5006/18/21/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.06.12 р. Справа № 5006/18/21/2012

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю

„Вуглеенергомонтаж", м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю

„ПБК Емброл Інжиніринг", м. Донецьк

про стягнення 31233,05 грн.

Суддя господарського суду Донецької області О.В.Овсяннікова

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за

участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов.

від відповідача: не з'явився.

Товариство з додатковою відповідальністю „Вуглеенергомонтаж" звернулось з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „ПБК Емброл Інжиніринг" 19000,00 грн. боргу, 2697,05 грн. річних, 9536,00 грн. інфляційних втрат, а всього 31233,05 грн. та віднести витрати по оплаті правової допомоги у розмірі 1000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що зобов'язання за договором ним були виконані у повному обсязі, але в порушення умов договора відповідач за виконані роботи розрахувався частково, тому виник борг, а за прострочку його оплати нараховані інфляційні втрати, річні відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

20.03.2012 р. позивачем подана заява про забезпечення позову, в якій він просить суд накласти арешт на рахунки відповідача.

Заяву залишено судом без задоволення, оскільки в її обґрунтування позивачем не надані докази, які б свідчили про те що невжиття заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

05.06.2012 р. позивач подав заяву в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій зменшив суму позову і просить стягнути з відповідача 2537,96 грн. річних, 7269,00 грн. інфляційних втрат, а всього 9806,96 грн. та віднести витрати по оплаті правової допомоги у розмірі 1000,00 грн.

До заяви доданий розрахунок в якому позивачем збільшений період нарахування річних та інфляційних, тобто заявлені додаткові вимоги.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач має право до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог, але у разі зміни розміру стягнення та заявлення іншого періоду нарахування позивач зобов'язаний надіслати такий розрахунок відповідачу.

Позивачем не надано доказів надсилання копії заяви відповідачу, внаслідок чого останній позбавлений можливості дізнатися про розгляд справи з урахуванням змінених вимог, а тому заява позивача прийнята і розглянута без врахування додаткових вимог.

Відповідач в частині стягнення заборгованості просить провадження у справі припинити, оскільки борг ним погашений повністю, а в іншій частині вимог просить відмовити, у зв'язку з тим, що сумлінно виконував договірні зобов'язання.

Крім того відповідачем подана заява про застосування позовної давності, в якій він просить суд застосувати позовну давність і відмовити позивачу в позові, оскільки останнім пропущений строк позовної давності.

У судове засідання 05.06.2012 р. представник відповідача не з'явився. Про час і місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

12 травня 2008 р. між АТЗТ „Вуглеенергомонтаж" (Субпідрядником) та відповідачем (Генпідрядником) був укладений договір субпідряда № 6.10 на виконання проектних робіт, відповідно до п. 1.1 якого Субпідрядник прийняв на себе зобов'язання на свій ризик виконати роботи по розробці і виконанню РП „Внутрішнє енергопостачання готельного комплексу за адресою: вул. Леніна, 11, м. Ялта", а Генпідрядник зобов'язався прийняти і оплатити виконані роботи.

У зв'язку з приведенням типу та найменування АТЗТ „Вуглеенергомонтаж" у відповідність до Закону України „Про акціонерні товариства", найменування позивача було змінено на Товариство з додатковою відповідальністю „Вуглеенергомонтаж", яке продовжує свою господарську діяльність.

За правовою природою укладений договір є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У п. 2.1 сторони узгодили договірну ціну робіт у розмірі 60000,00 грн. і підписали кошторис на вказану суму.

На виконання п. 3.1 договора відповідачем було сплачено 30000,00 грн. передплати.

Позивач зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, що підтверджується актами здачі - приймання проектно - пошукової продукції і відповідними накладними до актів: № 245/10 за липень 2008 р. на суму 12000,00 грн. (накладна № 65), акт № 290/10 від 27 серпня 2008 р. на суму 18000,00 грн. (накладна № 75), акт № 359/10 від 16 жовтня 2008 р. на суму 30000,00 грн.

Відповідач прийняв роботи на загальну суму 60000,00 грн. і підписав акти без зауважень.

Приписами п. 3.3 договора встановлено, що кінцевий розрахунок здійснюється Генпідрядником після підписання накладної і акта прийомки - передачі виконаних робіт, включаючи усунення виявлених у процесі прийомки недоліків, впродовж десяти днів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Прийняті за актами роботи були оплачені відповідачем у сумі 11000,00 грн.

Таким чином з урахування попередньої оплати сума недоплати склала 19000,00 грн., що є боргом відповідача.

Платіжним дорученням № 149 від 17 квітня 2012 р. відповідач сплатив позивачу 19000,00 грн. боргу і повністю з ним розрахувався, тому провадження у справі щодо стягнення суми боргу підлягає припиненню на підставі п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що розмір річних не встановлений договором, вони підлягають нарахуванню відповідно до закону.

Суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та річних підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з умовами укладеного договору виконані роботи підлягали оплаті впродовж 10 днів після підписання акта прийомки - передачі.

Акт здачі - прийомки № 245/10 був підписаний у липні 2008 р. без зазначення дати, тому днем підписання слід вважати останній день місяця, тобто 31.07.2008 р.

Таким чином строк оплати робіт - до 10.08.2008 р.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 1 ст. 264 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Враховуючи, що оплата робіт була здійснена відповідачем частково: 01.06.2011 р., у сумі 3000,00 грн. та 16.08.2011 р. у сумі 5000,00 грн., перебіг позовної давності перервався. Після перерви перебіг строку почався заново.

Таким чином заява відповідача про застосування позовної давності судом відхиляється, оскільки позовна давність позивачем не пропущена.

За розрахунком позивача, який наданий ним до заяви про зменшення позовних вимог, позивач нарахував інфляційні втрати та річні, починаючи з березня 2009 р., тобто у межах 3 - х річного строку позовної давності.

Останнім днем нарахування інфляційних та річних прийнято 31.12.2011 р., як зазначено у розрахунку доданому до позовної заяви.

Таким чином інфляційні підлягають стягненню за періоди: з березня 2009 р. по травень 2011 р. в сумі 6622,51 грн., з червня по серпень 2011 р. в сумі 351,43 грн. та з вересня по грудень 2011 р. в сумі 76,10 грн., а всього в сумі 7050,04 грн.

Річні підлягають стягненню за періоди з 17.03.2009 р. по 31.05.2011 р. (805 днів) в сумі 1984,93 грн., з 01.06.2011 р. по 15.08.2011 р. (85 днів) в сумі 188,63 грн. та з 16.08.2011 р. по 31.12.2011 р. в сумі 213,95 грн., а всього в сумі 2387,51 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1000,00 грн. витрат на правову допомогу не можуть бути задоволені з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, витрати на правову допомогу у сумі 1000,00 грн., здійснені позивачем добровільно та свідомо, на підставі договору з фірмою у галузі права, а не з адвокатом, відшкодування витрат на оплату представництва якого передбачено ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином витрати на правову допомогу не віднесені до складу судових витрат, а тому не підлягають відшкодуванню.

Беручи до уваги, що борг був сплачений відповідачем після звернення позивача з позовом, судовий збір з цієї суми підлягає віднесенню на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, а провадження у справі щодо стягнення боргу підлягає припиненню на підставі п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з тим, що заява позивача про забезпечення позову залишена без задоволення, а сума боргу відповідачем погашена, судовий збір з цих вимог повертається позивачу.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, п. 11 ст. 80, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, на підставі ст. 257, ч. 1 ст. 261, ч. 1 ст. 264, ст.ст. 526, 625, ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю „Вуглеенергомонтаж", м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „ПБК Емброл Інжиніринг", м. Донецьк про стягнення 31233,05 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ПБК Емброл Інжиніринг" (83052, місто Донецьк, вулиця Бурденка, 27; код ЄДРПОУ 31500413) на користь Товариства з додатковою відповідальністю „Вуглеенергомонтаж" (83032, місто Донецьк, вулиця Зверькова, будинок 16 А; п/р 2600226370001 у ПАТ АКБ „Капітал" МФО 334828; код ЄДРПОУ 00179625) 7050,04 грн. інфляційних втрат, 2387,51 грн. річних, 486,34 грн. судового збору.

В іншій частині вимог - відмовити.

В частині стягнення боргу провадження у справі припинити.

Повернути Товариству з додатковою відповідальністю „Вуглеенергомонтаж" з державного бюджету 1609,50 грн. по заяві щодо забезпечення позову та 979,10 грн. у зв'язку з припиненням провадження щодо стягнення боргу.

Рішення оголошено 05.06.2012 р. і набирає законної сили після закінчення десятинного строку на його оскарження.

Суддя Овсяннікова О.В.