Рішення

від 07.06.2012 по справі 5006/9/50/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.06.12 р. Справа № 5006/9/50/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Стукаленко К.І., при секретарі судового засідання Подколзіної Т.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Буд», м. Донецьк

до відповідача: Приватного підприємства «Гасікспецбуд», м. Донецьк

про стягнення 22 248грн. 30коп.

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю №285 від 28.07.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2 - за дорученням №164 від 22.05.2012р.

У судових засіданнях на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено перерву з 22.05.2012р. до 05.06.2012р. та з 05.06.2012р. до 07.06.2012р.

У судовому засіданні 07.06.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 412) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Буд», м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Гасікспецбуд», м.Донецьк, заборгованості за договором №239/1 ТБ надання послуг від 10.11.2011р. у розмірі 20 280грн., пені у розмірі 1 551грн. 84коп., 3% річних у розмірі 233грн. 33коп. та інфляційних втрат у розмірі 183грн. 13коп., всього 22 248грн. 30коп.

До прийняття рішення по справі сторони звернулись до суду з заявою від 05.06.2012р. № 211 про затвердження мирової угоди від 31.05.2012р. Крім того, до прийняття рішення по справі позивачем була надана заява від 05.06.2012р. про відмову про відмову від позову в частині стягнення пені у розмірі 1 551 грн. 84 коп., 3% річних у розмірі 233грн. 33коп. та інфляційних втрат у розмірі 183 грн. 13 коп., всього 1 968грн. 30коп.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 20 280грн., а в частині стягнення пені у розмірі 1 551грн. 84коп., 3% річних у розмірі 233грн. 33коп. та інфляційних втрат у розмірі 183грн. 13коп. просив припинити провадження по справі на підставі п.4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та наполягав на вирішені спору за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг за вказаним договором.

В підтвердження позовних вимог позивач надав суду копії договору №239/1 ТБ надання послуг від 10.11.2011р.; додатку №1 до договору; актів здавання-приймання робіт (надання послуг) №ТБ-0000548 від 01.12.2011р. та №ТБ-0000549 від 12.12.2011р.; претензії №41 від 27.01.2012р.; акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2012р. по 14.05.2012р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629, 903 Цивільного кодексу України, ст. 193 , ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 12 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача відзив на позов не надав, у судовому засіданні наявність заборгованості за договором № 239/1 ТБ надання послуг від 10.11.2011р. не заперечив, просив розглянути справу по суті.

З огляду на достатність наявних в матеріалах справи документів для правильного вирішення спору, враховуючи, що ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву не впливає на правову оцінку спірних правовідносин та не перешкоджає вирішенню справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України та вислухавши представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством «Гасікспецбуд», м. Донецьк, (далі-замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Буд», м. Донецьк, (далі-виконавець) був укладений договір № 239/1 ТБ надання послуг від 10.11.2011р. (далі - договір), згідно умов якого виконавець зобов'язався надати послуги будівельної техніки та механізмів в об'ємі, на об'єкти та за маршрутом до заявки, а замовник зобов'язався сплатити надані послуги в порядку і розмірі, визначеними договором.

Суму договору, як зазначено в п. 5.1, складає сума всіх актів виконаних робіт, підписаних сторонами.

При цьому, як визначено в п. 5.2 договору, сторони домовились, що замовник здійснює передплату за послуги у розмірі 100% вартості замовлених послуг відповідно до поданої заявки на підставі виставленого виконавцем рахунку, за 72 години до початку надання послуг/роботи техніки виконавця.

Таким чином, за умовами договору виконання замовником прийнятих на себе зобов'язань з надання послуг будівельної техніки та механізмів було обумовлене виконанням замовником зобов'язань з оплати 100 % їх вартості, тобто є зустрічним виконанням зобов'язання в розумінні ст. 538 Цивільного кодексу України.

Факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором з надання послуг на суму 20 280грн. підтверджується актом здавання-приймання робіт (надання послуг) №ТБ-0000548 від 01.12.2011р. на суму 18 720 грн., у тому числі ПДВ 3 120грн., та актом здавання-приймання робіт (надання послуг) №ТБ-0000549 від 12.12.2011р. на суму 1 560 грн., у тому числі ПДВ 260грн. Вказані акти підписані сторонами без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

Водночас, доказів здійснення відповідачем 100 % передплати вартості наданих послуг матеріали справи не містять, отже, послуги позивачем були надані без отримання передплати. Докази сплати вартості послуг замовником вподальшому в матеріалах справи відсутні.

Спрямована позивачем претензія № 41 від 27.01.2012р. з вимогою сплатити вартість послуг у сумі 20 280 грн., відповідачем була залишена без відповіді, вартість послуг не сплачена.

Розглядаючи даний спір та проаналізувавши укладений сторонами договір, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг та підпадає під регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України. За приписами ст. ст. 901, 903 Цивільного кодексу України, яка міститься у вказаній главі Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з приписами ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання зобов'язання не встановлений, то боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний термін з дня пред'явлення вимог кредитором.

З огляду на встановлений договором порядок оплати наданих послуг будівельної техніки та механізмів на умовах 100% передплати замовником їх вартості, тобто без встановлення конкретного строку (терміну), враховуючи направлення на адресу відповідача претензії № 41 від 27.01.2012р.про сплату вартості послуг у сумі 20 280 грн., позивач був зобов'язаний сплатити їх вартість у семиденний термін з дня пред'явлення вимоги.

Разом з тим, всупереч приписів ст. 538 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок, з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем на час розгляду справи розрахунку з позивачем, що призвело до порушення відповідачем зобов'язання як боржником, що прострочив виконання, у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов'язку за договором стосовно оплати наданих послуг.

На підставі викладеного, враховуючи підписаний між сторонами акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2012р. по 14.05.2012р., суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №239/1 ТБ надання послуг від 10.11.2011р. у розмірі 20 280 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглядаючи подану позивачем заяву від 05.06.2012р. про відмову про відмову від позову в частині стягнення пені у розмірі 1 551 грн. 84 коп., 3% річних у розмірі 233грн. 33коп. та інфляційних втрат у розмірі 183 грн. 13 коп., всього 1 968грн. 30коп., судом встановлено, що вказана заява підписана уповноваженим представником позивача та викладена за формою, встановленою ст. 78 Господарського процесуального кодексу України. Судом також встановлено, що відмова позивача від позову не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів будь-яких осіб.

З огляду на вказані обставини, враховуючи передбачене ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України право позивача до прийняття рішення по справі відмовитись від позову, суд вважає за можливе прийняти часткову відмову позивача від позову та припинити провадження в даній частині на підставі п.4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

До прийняття рішення по справі сторони також звертались до суду з заявою від 05.06.2012р. № 211 про затвердження мирової угоди від 31.05.2012р., дослідивши зміст якої суд дійшов висновку, що надана сторонами мирова угода остаточно не вирішує спору між ними, а її виконання може призвести до виникнення нового спору, з огляду на що та враховуючи позицію Вищого господарського суду України, викладену в постанові Пленуму від 26.12.2011р. №18, суд вважає за необхідне відмовити у затвердженні даної мирової угоди від 31.05.2012р. з посиланням на її недвозначність.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Судові витрати, до складу яких включається й судовий збір, є витратами, пов'язаними з розглядом і вирішенням справ у судочинстві, що покладаються на сторони. Метою встановлення законодавцем цих витрат є, по-перше, відшкодування державі та іншим особам (перекладачам, адвокатам) понесених ними витрат при вирішенні спору судом, а, по-друге, спонукання зацікавлених осіб до врегулювання спорів відповідно до закону без втручання суду.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».

Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Виходячи з того, то мінімальна заробітна плата встановлена станом на 1 січня 2012р. ст. 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» у місячному розмірі 1 073грн., мінімальний розмір судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру у 2012 році дорівнює 1609грн. 50коп.

Статтею 7 Закону України «Про судовий збір», якою встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за платнику, зокрема, у разі закриття (припинення) провадження у справі.

Проаналізувавши приписи ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд дійшов висновку, що у випадку, коли провадження у справі припиняється судом лише в частині заявлених позовних вимог, судовий збір підлягає поверненню пропорційно частині позовних вимог, провадження в якій було припинено, однак, саме в розмірі надмірно сплаченої суми збору, виходячи з мінімального розміру судового збору.

Оскільки позивачем при поданні позову до Приватного підприємства «Гасікспецбуд», м.Донецьк, судовий збір був сплачений у розмірі 4 679грн., ухвалою від 15.05.2012р. судовий збір у розмірі 3 069грн. 50коп., перерахований платіжним дорученням №889 від 27.04.2012р. на загальну суму 4 679грн., був повернутий з Державного бюджету України як надмірно сплачений, отже, на час прийняття рішення по справі судовий збір сплачений позивачем саме в мінімальному розмірі - 1609грн. 50коп., то припинення провадження у справі лише в частині за умови розгляду судом решти позовних вимог по суті з винесенням рішення, не тягне за собою повернення судового збору позивачеві з Державного бюджету України на підставі п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір».

Разом з тим, згідно з вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного та, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, Законом України «Про судовий збір», Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», ст.ст. 1, 4, 42-47, 33, 43, 49, 75, п.4 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Гасікспецбуд» (83017, м. Донецьк, вул. Овнатаняна, 26А/41, ідентифікаційний код 23604901) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Буд» (83030, м. Донецьк, вул. Рогачевська, 1В, ідентифікаційний код 33524504) заборгованість за договором №239/1 ТБ надання послуг від 10.11.2011р. у розмірі 20 280грн.

Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Буд» від позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Буд», про стягнення пені у розмірі 1 551грн. 84коп., 3% річних у розмірі 233грн. 33коп. та інфляційних втрат у розмірі 183грн. 13коп., всього 1 968грн. 30коп., провадження у справі в цій частині припинити.

Стягнути з Приватного підприємства «Гасікспецбуд» (83017, м. Донецьк, вул. Овнатаняна, 26А/41, ідентифікаційний код 23604901) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Буд» (83030, м. Донецьк, вул. Рогачевська, 1В, ідентифікаційний код 33524504) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 609грн. 50коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 07.06.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.06.2012р.

Суддя Стукаленко К.І.