Рішення

від 07.06.2012 по справі 5008/307/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.06.2012 Справа № 5008/307/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Консалтінг Груп Альтернатива", м. Ужгород

до відповідача Комунального підприємства „Житловий ремонтно -експлуатаційний район № 4", м. Ужгород

про стягнення заборгованості в сумі 28 575,27 грн.

Суддя Бобрик Г. Й.

Представники:

від позивача -ОСОБА_3, (представник за довіреністю від 23.12.2010 року)

від відповідача - - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю „Консалтінг Груп Альтернатива", м. Ужгород до Комунального підприємства „Житловий ремонтно -експлуатаційний район № 4", м. Ужгород про стягнення заборгованості в сумі 28 575,27 грн.

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

Представник позивача підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи.

Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать наявні у справі повідомлення про вручення поштових відправлень, в черговий раз не надав суду письмових пояснень по суті позовних вимог та вкотре не забезпечив на вимогу суду явку уповноваженого представника для участі в засіданні суду по розгляду справи, тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Відтак, суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості його участі в судовому засіданні, як і не надано суду будь -яких доказів про відсутність боргу.

До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні -завчасне повідомлення судом про час і місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола суб'єктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.

Розгляд справи неодноразово відкладався (ст. 77 ГПК України).

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТзОВ „Консалтінг Груп Альтернатива" та КП „ЖРЕР № 4" був укладений договір про надання юридичних послуг № 11-10 від 01.04.2011 року.

Згідно п. 1.1 Договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати юридичні послуги на період з 01.04.2011 року до 23.11.2014 року.

Пунктом 4.1.1 визначено, що за виконану за цим Договором роботу, пов'язану із поточною діяльністю замовника (абонентське обслуговування), замовник сплачує виконавцю винагороду у сумі 2 800 грн. на місяць.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач надавав відповідачеві у спірному періоді юридичні послуги. За період з 01.11.2011 року по 29.02.2012 року у відповідача виникла заборгованість по оплаті абонентської плати у розмірі 9 800 грн., що підтверджується актами наданих послуг за грудень 2011 року та січень, лютий 2012 року і випискою банківської установи за період з 01.01.2012-10.04.2012.

Замовник додатково оплачує виконавцю вартість правової допомоги, яка пов'язана із стягненням заборгованості в розмірі 15 % від примусово стягнутої суми боргу з кінцевого споживача перед замовником через органи виконавчої служби починаючи з 01.04.2011 року (п. 4.1.2). Вартість наданих послуг пов'язаних із стягненням заборгованості за житлово -комунальні послуги станом на 01.04.2012 року складає 18 775,27 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 17.01.2012 року.

Позивач з метою добровільного врегулювання спору надсилав відповідачеві вимоги претензії про сплату боргу, які останнім залишені без задоволення.

Отже, згідно розрахунку позивача, враховуючи часткові проплати відповідачем заборгованість в сумі 9 800+18 775,27=28 575,27 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Стаття 901 ЦК України передбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно -правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку -письмовими доказами. При

цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Суд не приймає рішення на підставі підозр або допущень, і не зв'язаний претензіями або документами сторін, які не мають заздалегідь встановленої правової сили.

Вирішуючи даний спір суд намагався дотримуватись процесуальних засад господарського судочинства, де у ст. 33 ГПК України визначено правила розподілу тягаря доказування, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Отже, кожна сторона повинна самостійно визначати предмет доказування, тобто коло фактів матеріально -правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. На склад цих фактів вказує норма матеріального права, яка визначає права і обов'язки сторін у конкретній справі. Відповідач має добросовісно відповідно до вимог ст. 22 ГПК України користуватися належними йому процесуальними правами у процесі доказування, а отже самостійно визначати та подавати необхідні докази для обґрунтування своїх заперечень. Відповідно до вимог ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Тому мотиви рішення суду не дають підстав для висновку про неможливість подання відповідачем доказів на стадії розгляду справи цим судом.

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК

України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України і статус суддів"; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства „Житловий ремонтно -експлуатаційний район № 4" (м. Ужгород, вул. Польова, 4; код 20444974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Консалтінг Груп Альтернатива" (м. Ужгород, вул. Герцена, 3/1; код 37429106) суму 28 575,27 (двадцять вісім тисяч п'ятсот сімдесят п'ять грн. 27 коп.) - заборгованості та 1 609,50 грн. -судового збору. Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 07.06.2012 року. Рішення підписано 11.06.2012 року.

Суддя Бобрик Г. Й.