Рішення

від 07.06.2012 по справі 5011-7/5226-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-7/5226-2012 07.06.12

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Моноліт Буд-Інвест»

про стягнення 28 337, 98 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -довіреність б/н від 03.01.2011;

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Моноліт Буд-Інвест» про стягнення 28 337, 98 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-них) засобу (-ів), що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким (-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва № 1065/767/11 від 18.11.2011 не сплатив кошти за право тимчасового користування місцем на розміщення рекламного засобу, заборгувавши 28 337, 98 грн.

З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 26849,75 грн. - боргу, 730,69 грн. - пені, 707,13 грн. -15 % річних, 90,41 грн. -індексу інфляції, а також 1609,50 грн. -судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2012 порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 21.05.2012.

21.05.2012 представник позивача у судовому засіданні надав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження. Представник відповідача у судове засідання 21.05.2012 не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання розгляд справи було відкладено на 04.06.2012.

У зв'язку з тим, що 04.06.2012 є вихідним днем, ухвалою суду від 24.05.2012 розгляд справи було призначено на 07.06.2012.

В судове засідання 07.06.2012 представник відповідача повторно не з'явився, відзив на позов не надав, про день та час судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка станом на 15.04.2012 наявна у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України"від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Провадження у справі порушено ухвалою від 25.04.2012, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Представник позивача в судовому засіданні 07.06.2012 надав додаткові докази по справі, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 07.06.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.11.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-них) засобу (-ів), що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким (-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва № 1065/767/11 (далі -Договір), згідно умов якого на підставі відповідного наказу робочого органу, дозволу на розміщення зовнішньої реклами, наданого на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) позивач зобов'язався надати відповідачеві право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу (далі -право тимчасового користування), а відповідач зобов'язався користуватися наданим йому правом у відповідності до умов Договору, Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.09.2010 № 767 (далі - Порядок) з наступними змінами та доповненнями та своєчасно і у повному обсязі здійснювати оплату відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 3.2. Договору перелік місць, на які відповідачеві надано дозволи на розміщення рекламних засобів, вид рекламних засобів, дата початку та закінчення строку дії дозволу, відомості про базовий тариф, що відповідає виду рекламного засобу відображаються в адресній програмі на право тимчасового користування, яка є невід'ємною частиною Договору.

Згідно п. 3.3. Договору факт встановлення будь-якого пріоритету та надання будь-якого дозволу на розміщення зовнішньої реклами, внесення змін до встановленого пріоритету або дозволу та його (їх) скасування (припинення) підтверджується (встановлюється) відповідним рішенням робочого органу та/або розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Дія та умови Договору розповсюджуються на усі встановлені за відповідачем пріоритети та надані дозволи на розміщення зовнішньої реклами.

Підпунктом 5.2.4. Договору встановлено обов'язок відповідача своєчасно і в повному обсязі вносити на поточний рахунок позивача плату за право тимчасового користування, яка у відповідності до п. 15.5 Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 37/6253 та п. 6.11 Договору нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету на місце для розміщення зовнішньої реклами.

З п. 6.2. Договору вбачається, що плата за право тимчасового користування нараховується позивачем щомісячно, а її розмір встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та позивачем відповідно до умов Порядку та Договору.

Згідно з пп. 5.2.3., 6.6. Договору відповідач зобов'язався перераховувати плату за право тимчасового користування не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітним, виключно на поточний рахунок позивача, в розмірах, зазначених позивачем у рахунках. При цьому факт неотримання відповідачем відповідного рахунку не звільняє його від оплати за право тимчасового користування.

Зі змісту п. 6.7 Договору вбачається, що рахунок позивача з наведеним в ньому розрахунком розміру плати за право тимчасового користування підтверджує факт надання позивачем права тимчасового користування та є одночасно актом приймання-передачі згідно Договору за відповідний розрахунковий період.

З матеріалів справи слідує, що на підставі наказу Головного управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про встановлення (відмову у встановленні) та продовження строку дії пріоритетів № 146 від 18.11.2011 (належним чином завірена копія міститься в матеріалах справи) за відповідачем було встановлено пріоритет на місце для розміщення рекламного засобу за адресою: м. Київ, вул., Куренівська 2-Б.

На виконання умов Договору позивачем було надано, а відповідачем прийнято право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що підтверджується рахунками № 50817 від 07.02.2012, № 48704 від 03.01.2012 та № 47504 від 09.12.2011, які є одночасно актом приймання-передачі (п. 6.7.Договору) та містяться у матеріалах справи.

Адресною програмою на пріоритет № 1 до Договору, яка є невід'ємною частиною Договору та належним чином завірена копія якої міститься в матеріалах справи, сторони погодили пріоритет відповідача на розміщення рекламного засобу у вигляді банера, панно на фасаді будинку в Оболонському районі на вул. Куренівській, 2-Б та встановили базову плату за право тимчасового користування у розмірі 29 640, 00 грн. без ПДВ і строк дії пріоритету з 18.11.2011 по 17.02.2012.

З метою здійснення оплати за право тимчасового користування місцем для розміщення рекламних засобів позивачем на адресу відповідача було виставлено відповідні рахунки, які долучено до матеріалів справи.

Однак, відповідач порушив свої договірні зобов'язання щодо здійснення оплати відповідно до умов Договору, у зв'язку з чим у останнього станом на 23.04.2012 виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 26849,75 грн., що підтверджується рахунками № 50817 від 07.02.2012, № 48704 від 03.01.2012 та № 47504 від 09.12.2011, які містяться у матеріалах справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі (боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно вимог ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підпунктами 5.2.3., 6.6. Договору встановлено строк здійснення відповідачем оплати за право тимчасового користування місцем для розміщення рекламних засобів, а саме: не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітним.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, відповідачем порушено зобов'язання щодо здійснення оплати відповідно до умов Договору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм, викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, посилаючись на п.7.2. Договору, просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 730,69 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що за несвоєчасне або неповне внесення відповідачем плати за право тимчасового користування місцем для розміщення рекламних засобів, останній зобов'язаний сплатити позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент сплати пені від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 730,69 грн. є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь 707,13 грн. -15 % річних та 90,41 грн. -індексу інфляції.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК Ураїни, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зокрема, п. 7.3. Договору встановлено, що за прострочення відповідачем внесення платежів, позивач має право нарахувати 15 % річних від простроченої суми.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, з відповідача підлягають стягненню 707,13 грн. -15 % річних та 90,41 грн. -індексу інфляції, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Моноліт Буд-Інвест» (01103, м.Київ, вул. Кіквідзе, 13, код ЄДРПОУ: 33832395) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(01030, м.Київ, вул. Михайла Коцюбинського, 12-А, код ЄДРПОУ: 26199714) 26 849 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок дев'ять) грн. 75 коп. -боргу, 730 (сімсот тридцять) грн. 69 коп. -пені, 707 (сімсот сім) грн. 13 коп. -15 % річних, 90 (дев'яносто) грн. 41 грн. -індексу інфляції, а також 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: 11.06.2012р.