Ухвала

від 29.05.2012 по справі 2а-12800/11/0170/18

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12800/11/0170/18

29.05.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Горошко Н.П. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін: сторони не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І. ) від 21.02.12 у справі № 2а-12800/11/0170/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ ГРУПП" (вул. Сонячна, 50, селище Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,95000)

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Бєлова, 2 а, селище Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97503)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.02.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ ГРУПП»задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим №0001452301 від 04.10.2011у частині 2044,67 грн., що стосується контрагента Приватного підприємства "Юг Зерно-Трейнд", вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ ГРУПП»(далі- позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (далі -відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.10.2011 №0001452301 у частині 2044,67 грн., що стосується контрагента Приватного підприємства "Юг Зерно-Трейнд".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на момент складання податкової накладної контрагент (ПП "Юг Зерно-Трейд") позивача був юридичною особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового кодексу України мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 в порядку статей 47, 53, частин шостої, сьомої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства, з урахуванням наданих документів, здійснена заміна відповідача- Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим на належного- Сімферопольську міжрайонну державну податкову інспекцію Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи 04.10.2011 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001452301 про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 3354,00 грн.; за штрафними санкціями (штрафами), застосованими на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України - 1,00 грн.

Передумовою визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість став акт від 23.09.2011 №1615/23-02/36198498 невиїзної документальної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за період травень 2011 року, за наслідками перевірки складено акт від 23 вересня 2011 року №1615/23-02/36198498.

Перевіркою встановлено порушення позивачем частини першої статті 203, статті 215, статей 216, 228 Цивільного кодексу України, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 3354,00 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

До податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що у періоді, що перевірявся, позивач(Клієнт) мав господарські відносини з Привтаним підприємством"Юг Зерно-Трейд" (Експедитор) на підставі договору транспортного експедирування №16-АТ/11 від 23.05.2011. Відповідно до умов договору Експедитор бере на себе зобов'язання за сплату і за рахунок Клієнта виконати послуги, пов'язані з перевезенням вантажу, переданого Клієнтом, у межах території України.

Відповідно до пункту 3.1 Клієнт сплачує Експедитору плату за цим договором по комплексній ставці, яка включає оплату послуг Експедитора та його витрати, здійснені для виконання предмету цього договору, а також затрати на перевезення вантажу.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що Розрахунок між Сторонами здійснюється протягом 3-х банківських днів з моменту доставки вантажу та надання Клієнту наступних документів: товаротранспортної накладної з відміткою отримувача або реєстру отримувача про прийнятт товару; рахунок-фактура;акт звірки з перевезення. Загальна вартість Договору визначається на підставі всіх Актів наданих послуг.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що на виконання умов договору Приватним підприємством "Юг Зерно-Трейд" (ін. код 36130026) було виписано акт №ОУ-0000052 здачі-прийняття робіт (надання послуг), з якого вбачається, що були проведені роботи по договору №16-АТ/11 від 23.05.2011, загальна вартість робіт без податку на додану вартість -10223,33 грн., та податок на додану вартість- 20% - 2044,67грн. Також надані були товаро-транспортні накладні №000428 від 24.05.2011 та №000427 від 24.05.2011.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що сума податку на додану вартість була сплачена "АТ ГРУПП", зазначена сума увійшли до складу ціни придбаних послуг та була перерахована на розрахунковий рахунок виконавця -ПП "Юг Зерно-Трейд".

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що позивачем від ПП "Юг Зерно-Трейд" була отримана податкова накладна №29 від 25.05.2011 на загальну суму -12268,00 грн., у тому числі податок на додану вартість- 2044,67 грн. Вказана сума податку на додану вартість була включена до складу податкового кредиту у звітному періоді травня 2011 року.

Слід зазначити, що документами первинного бухгалтерського обліку позивача підтверджується здійснення господарської операції з придбання послуг від ПП "Юг Зерно-Трейд" у травні 2011 року. З акту здачі-прийняття робіт №ОУ-0000052 на суму 12268,00 грн. вбачається, що контрагентом фактично надані послуги, передбачені договором.

Отже документами первинного бухгалтерського обліку позивача підтверджується здійснення господарської операції з придбання послуг від ПП "Юг Зерно-Трейд" у травні 2011 року.

Судом встановлено, що постачальники послуг, придбання яких є для позивача підставою для формування витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість, на момент вчинення відповідної господарської операції (травень 2011року) були зареєстровані платником податку на додану вартість і мали право видавати податкову накладну. Податковий кредит за цією операцією складається з суми податку на додану вартість, сплаченої позивачем за встановленою ставкою протягом травня 2011рку у зв'язку з придбанням послуг, виходячи з договірної (контрактної) вартості послуг.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин суд приходить до висновку, що на момент складання податкової накладної контрагент (ПП "Юг Зерно-Трейд") позивача був юридичною особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового кодексу України мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Суд зазначає, що згідно положень пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму податку на додану вартість, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Позивачем суми податку на додану вартість були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані товари, що підтверджено податковою накладною, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про додержання позивачем вимог пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України щодо періоду формування податкового кредиту та, як слідство, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Недоречними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо нікчемності договору транспортного експедирування №16- АТ/11 від 23.05.2011 у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), що свідчить про неможливість здійснення господарських договорів на постачання товарів та услуг, оскільки невиконання зобов'язань перед бюджетом постачальниками у ланцюгу постачання є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких постачальників, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Судова колегія звертає увагу на те, що суб'єкти господарювання згідно частини першої статті 19 ГК України мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Відповідач позбавлений права самостійно визнавати договори недійсними з підстав недотримання під час їх укладення вимог, що встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним (нікчемним) судом не вимагається.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо порушення позивачем правил оподаткування, оскільки матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочину. Саме ж по собі припущення контролюючого органу щодо можливої несплати постачальниками підприємства по ланцюгу необхідних сумм податку на додану вартість до бюджету не може слугувати достатньою підставою для відмови позивачеві в одержанні бюджетного відшкодування.

Законодавство України не ставить виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Згідно акту 1615/23-02/36198498 від 23.09.2011 при співставленні звітних даних програмного продукту з даними декларації з податку на додану вартість і розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено відхилення податкового кредиту у частині 2044,67грн., що стосується контрагента ПП "Юг Зерно-Трейнд". Тобто, виходячи зі змісту акту, податковий орган не заперечував та не спростовує факт здійснення господарських операцій позивачем з визначеним контрагентам, а єдиною підставою для висновків щодо зменшення позивачу суми податкового кредиту та, як слідство, від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та прийняття спірного податкового повідомлення рішення є не відображення контрагентом позивача у податкової звітності податкових зобов'язань відносно позивача.

Судова колегія звертає увагу на те, що "Юг Зерно-Трейнд" були відображенні податкові зобов'язання у податковому обліку по взаємовідносинам з позивачем, що спростовує висновки податкового органу, викладені в акті.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з отримання послуг від контрагента позивача, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували податок на додану вартість до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим щодо визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, «на підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, «у межах повноважень»означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, «у спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Судова колегія вважає, що відповідач при визначенні позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість діяв не на підставі закону.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.02.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.02.2012 у справі № 2а-12800/11/0170/18 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 червня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко