Постанова

від 14.07.2011 по справі 2а-74/11/16/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 липня 2011 р. Справа №2а-74/11/16/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Александрова О.Ю. при секретарі Сидельової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Бахчисарайського кар'єроуправління

до Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - з'явився.

про визнання протиправним та скасування рішення.

ВСТАНОВИВ:

Бахчисарайське кар'єроуправління (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (несвоєчасну сплату) страхувальниками страхових внесків № 410 від 17.12.2010р.,про застосування до позивача штрафу у розмірі 34,74 грн. та пені у розмірі 504,81 грн. за період з 11.04.2001р. до 21.12.2007 р.

Позовні вимоги мотивовані тім, що в зазначений у рішенні період позивач знаходився у процедурі банкрутства, що підтверджується ухвалою Господарського суду АР Крим від 19.04.2002р. тому в цій період діяв мораторій на нарахування пені та штрафів. Крім того зазначає, що кредиторська заборгованість станом на 22.12.2007р. погашена у повному обсязі.

Ухвалами суду від 12.01.2011р. відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання представник позивача не з'явився, 12.03.2011р надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У судові засідання відповідач не з'явився, повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив. У судові засідання, які відбулись раніше, відповідач також три рази не з'явився, письмових заперечень та витребуваних судом доказів не надав.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, позивач та відповідач повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи, у судове засідання відповідач не з'явився, будь-яких клопотань не надіслав, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні в справі письмові докази суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 № 121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, а також забезпечує збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення.

Згідно з пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2002 за № 442/6730, (далі - Положення про Управління Фонду) управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Позивач на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення" є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої суб'єктом владних повноважень, а тому даний спір відноситься до адміністративної юрисдикції.

Відповідач є юридичною особою, зареєстрований 27.12.1991р. Бахчисарайською райдержадміністрацією АР Крим, взятий на облік як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим.

Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. № 1058-IV (далі Закон №1058) із відповідними змінами та доповненнями.

Згідно ст. 1 Закону №1058 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, яке діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону.

Стаття 3 Закону №1058 визначає, що Пенсійний фонд і юридичні особи є суб'єктами системи пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону №1058 виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно з п. 4. ст. 17 Закону №1058, п.5.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003р. №21-1 (далі - Інструкція), платники подають до органу Пенсійного фонду для реєстрації протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, розрахунок зобов'язань зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, в якому вказується самостійно обчислені суми зобов'язань.

Відповідно до абзаців 1, 2, 3 ч. 6 ст. 20 Закону №1058, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць.

Згідно ч. 6 ст. 17 Закону №1058, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до п.2 ч. 9 ст. 106 Закону №1058 передбачено, що виконавчі органи Пенсійного фонду за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, застосовують до страхувальників штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Частиною 13 ст. 106 Закону встановлено, що про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Відповідно до матеріалів справи відповідачем прийнято рішення № 410 від 17.12.2010р про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (несвоєчасну сплату) страхувальниками страхових внесків, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 34,74 грн. та пеня у розмірі 504,81 грн. за період з 11.04.2001р. до 21.12.2007 р. яке 28.12.2010р. направлено позивачу та оскаржено ім. у судовому порядку.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду АР Крим від 19.04.2001р. по справі № 2-1/5701-2002 у зв'язку з порушенням за заявою УПФУ в Бахчисарайському районі АР Крим справі про банкрутство позивача введено мораторій на задоволення вимог кредиторів по зобов'язанням, строки виконання яких виникли до подання заяві про порушення справи про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 10.06.2008р.провадження по справі про визнання банкрутом позивача припинено у зв'язку з тим, що відповідно до листа УПФУ в Бахчисарайському районі АР Крим станом на 22.12.2007р.кредиторська заборгованість позивача погашена у повному обсязі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про банкрутство» у редакції, що діяла на час видачі довідки №м152, боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати. Банкрутство - визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Суб'єкт банкрутства (далі - банкрут) - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена арбітражним судом. Суб'єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо).

Законом, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів є Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року № 2343-XII (далі Закон № 2343).

Відповідно до статті 1 Закону № 2343 мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Положеннями статті 12 Закону № 2343 встановлено заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), стосуються вимог, зобов'язань, які охоплюються поняттям мораторію. Таким чином, ці положення слід застосовувати з урахуванням визначення мораторію, наведеного у статті 1 Закону № 2343.

З огляду на наведене можна дійти висновку про те, що дія мораторію поширюється на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Таким чином, вказаною нормою закону передбачена пряма заборона нарахування неустойки (штрафу, пені) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, зобов'язань щодо сплати страхових внесків, зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) протягом дії мораторію.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з ухвалою Господарського суду АР Крим від 19.04.2002 року було порушено провадження у справі про банкрутство Бахчисарайського кар'єроуправління, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів по зобов'язанням, строки виконання яких настали до дня порушення провадження у справі про банкрутство.

В той же час відповідно до спірного рішення № 410 від 17.12.2010р. та доданого до нього розрахунку, пеня та штраф нараховані за період з 11.04.2001р. до 21.12.2007р., тобто за несвоєчасну сплату страхових внесків, яка виникла до дня порушення провадження у справі про банкрутство.

Крім того суд зазначає, що ухвалою Господарського суду АР Крим від 10.06.2008р.провадження по справі про визнання банкрутом позивача припинено у зв'язку з тим, що відповідно до листа УПФУ в Бахчисарайському районі АР Крим станом на 22.12.2007р.кредиторська заборгованість позивача погашена у повному обсязі.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч цьому, відповідачем не було представлено жодного іншого доказу, який би свідчив про правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог пенсійного законодавства

Враховуючи зазначене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, та задовольняє позов у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 14.07.2011р.

Керуючись ст.ст,158 - 163,167КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим № 410 від 17.12.2010р. про визнання протиправним та скасування про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (несвоєчасну сплату) страхувальниками страхових внесків, яким до Бахчисарайського кар'єроуправління застосовані штраф у розмірі 34,74 грн. та пеня у розмірі 504,81 грн. за період з 11.04.2001р. до 21.12.2007р.

3. Стягнути на користь Бахчисарайського кар'єроуправління (ЄДРПОУ 03379678) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення цього строку з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя Александров О.Ю.