Постанова

від 08.11.2011 по справі 2а-8889/11/0170/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 листопада 2011 р. Справа №2а-8889/11/0170/16

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О.Ю., при секретарі Сидельової М.В.,

за участю представників сторін:

представник позивача, ОСОБА_1, , паспорт НОМЕР_1, довіреність б/н від 04.01.2011р.

представник відповідача, ОСОБА_2, довіреність № 03-28/1/12702 від 08.11.11, посвідчення № НОМЕР_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Виноградний"

до Відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції

про визнання протиправними та скасування постанов

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Виноградний" (далі - позивач) до Відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування постанові відповідача від 30.11.2010р. про стягнення виконавчого збору у сумі 43705,05 грн. та постанові відповідача від 25.06.2011р. про виділення постанові про стягнення з боржника виконавчого збору в окреме провадження.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відділом державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції безпідставно було винесено постанову про стягнення виконавчого збору, оскільки на той час сума боргу фактично стягнута не було, будь які дії державним виконавцем для виконання виконавчого листа не виконувались, виконавчий документ повернуто без виконання за заявою стягувача - ТОВ «Берхорд». Тому вважає що і постанова про виділення постанові про стягнення з боржника виконавчого збору в окреме провадження також винесена необґрунтовано, та підлягає скасуванню.

Ухвалами суду від 22.07.2011р. відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав з підстав, визначених у позовної заяві та додаткових поясненнях.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, просив суд, в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною 1 ст. 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно із ст. ст. 10, 11 Закону України від 21.04.1999 №606-ХІV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606) (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) учасниками виконавчого провадження є, зокрема, сторони, якими є стягувач і боржник.

Позивач на правах сторони виконавчого провадження має право звернення до адміністративного суду відповідно до ст. 181 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Таким чином, даний спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що відповідно до матеріалів виконавчого провадження № 1230/2, постановою державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції від 14.06.2010 р. відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа - наказу № 2-19/4589-2009, що виданий Господарським судом АР Крим 11.01.2010р., про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виноградний" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Берхорд» 432414,50 грн., 4400,00 грн. судових витрат та 236,00 грн. витрат на ІТП. Пунктом 2 Постанові боржник був зобов'язаний виконати рішення добровільно в строк до 22.06.2010р.

22.06.2010р. за вих. № 0328/2/5747 вказана постанова була направлена позивачу.

30.11.2010р. державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції на підставі ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 43705,05 грн.

28.01.2011р. відповідачем було отримано лист стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Берхорд» від 27.01.2011р. про повернення без виконання виконавчого листа у зв'язку з погашенням заборгованості.

25.06.2011р постановою державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції виконавчий документ повернуто стягувану і в той же день 25.06.2011 р. державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції винесено постанову про виділення постанові про стягнення з боржника виконавчого збору в окреме провадження.

Як зазначив позивач, постанова від 30.11.2010р. про стягнення з боржника виконавчого збору разом з постановою від 25.06.2011р. про виділення постанові про стягнення з боржника виконавчого збору в окреме провадження с супровідним листом 03-28/2/6442 від 25.06.2011р простою кореспонденцією позивачем спрямовані до відповідача, та отримані останнім 13.07.2011р. Вказаний факт відповідачем не спростований, будь яких доказів направлення оскаржуваних постанов в інші строки та іншим шляхом суду не надано.

Не погодившись з вищенаведеними постановами відповідача, позивач звернувся до суду.

Нормативно-правовим актом, що регулює порядок примусового виконання виконавчих документів, відзначення порядку та підстав стягнення виконавчого збору є Закон України «Про виконавче провадження» № 606-ХІУ від 21.04.1999р. (зі змінами та доповненнями) у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон).

Відповідно до ст. 1 Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею 5 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 1 ст. 46 Закону в редакції від 07.07.2010р., що діяла станом на 30.11.2010р., у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.

Постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше ніж наступного дня після її винесення надсилається боржнику і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк (частина п'ята статті 46 Закону). У разі коли виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому цим Законом. (частина сьома статті 46 Закону).

Таким чином, відповідно до діючого на час винесення постанові від 30.11.2010р законодавства, передбачалось стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника.

Постановою відповідача про стягнення виконавчого збору від 30.11.2010р. визначено виконавчий збір у суму 43705,05 грн., що складає 10 відсотків від загальної суми боргу позивача. В той же час відповідно до наданих позивачем платіжних доручень № 679 від 31.08.2010р., № 742 від 29.09.2010р., № 763 від 19.10.2010р., № 72 від 20.10.2009р., № 787 від 29.10.2010р., № 846 від 29.11.2010р. та № 932 від 30.12.2010р. (з урахуванням листа позивача вих. № 228 від 29.10.2010р. та його письмових пояснень усі платежі зараховані у рахунок погашення боргу) суму заборгованості було повністю сплачено тільки 30.12.2010р., тобто через місяць після винесення спірної постанови.

Посилання відповідача у постанові від 30.11.2010р. на статтю 28 Закону як на підставу для стягнення виконавчого збору (у редакції якої зазначено, що виконавчий збір стягується від суми, що підлягає стягненню) суд вважає необґрунтованім, оскільки Закон в редакції, застосованої відповідачем, набрав чинності лише з 09.03.2011р.

Також суд зазначає, що уся сума заборгованості була добровільно сплачена саме позивачем, що підтверджується як платіжними дорученнями так і листом стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Берхорд» від 27.01.2011р. до начальника ВДВС Сімферопольського районного управління юстиції про повернення без виконання виконавчого листа у зв'язку з погашенням заборгованості боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Виноградний". При цьому кошти у погашення заборгованості були перераховані позивачем безпосередньо стягувачу ТОВ «Берхорд» , мінуючи відповідача.

З матеріалів виконавчого провадження №1230/2 вбачається що будь-яких дій щодо примусового стягнення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Виноградний" відповідачем не приймалося, а тому, з цій причин у відповідача також не було підстав для стягнення виконавчого збору, який обчисляється від фактично стягненої суми.

Крім того, судом встановлено, що постанову від 14.06.2010 р. про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа - наказу № 2-19/4589-2009, що виданий Господарським судом АР Крим 11.01.2010р., про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виноградний" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Берхорд» пунктом 2 якої боржник був зобов'язаний виконати рішення добровільно в строк до 22.06.2010р., направлено позивачу лише 22.06.2010р. за вих. № 0328/2/5747, що об'єктивно позабавляло його можливості добровільно сплатити заборгованість у визначені строки.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

- безсторонньо (неупереджено);

- добросовісно;

- розсудливо;

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так зокрема, принцип прийняття рішення, вчинення дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказують законодавчі акти, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для реалізації цього принципу-критерію суб'єкт владних повноважень, в даному випадку державний виконавець, при прийнятті рішення про стягнення виконавчого збору повинен був керуватися нормами чинного на той час законодавства та врахувати строки та обставини погашення боргу позивачем.

В той же час судом встановлено, що при прийнятті постанові від 30.11.2010р. про стягнення виконавчого збору відповідач діяв упереджено, безпідставно посилаючись на недіючу норму законодавство, не з'ясувавши обставини погашення позивачем боргу, зі стягнення якого відкрито виконавче провадження.

З урахуванням викладеного постанова Відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління від 30.11.2010р. про стягнення з позивача виконавчого збору на суму 43705,05 грн. підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Враховуючи скасування судом постанові від 30.11.2010р. про стягнення виконавчого збору, суд також вважає постанову відповідача від 25.06.2011р. про виділення постанові про стягнення з боржника виконавчого збору в окреме провадження такою, що винесена протиправно, та скасовує її.

Що стосується дотримання строків для звернення до суду, суд зазначає, що з наданих позивачем матеріалів вбачається, що спірні постанові були отримані їм 13.07.2011р., позов до суду подано 21.07.2011р., про що свідчить відбуток штампу суду на позові з відміткою про здачу нарочно. Тому, даний позов подано в межах строків, передбачених для оскарження постанов органів виконавчої служби.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У зв'язку зі складністю справи судом 08.11.2011 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 11.11.2011 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління від 30.11.2010р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виноградний" виконавчого збору у сумі 43705,05 грн. по виконавчому провадженню по виконанню наказу Господарського суду АР Крим від 11.01.2010р. №2-19/4589-2009.

3.Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління від 25.06.2011р. про виділення постанові про стягнення з боржника виконавчого збору в окреме провадження по виконавчому провадженню по виконанню наказу Господарського суду АР Крим від 11.01.2010р. №2-19/4589-2009.

4.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виноградний" (код ЄДРПОУ 34744635) витрати з судового збору у сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Александров О.Ю.