Постанова

від 22.05.2012 по справі 2а/1270/2581/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2012 року Справа № 2а/1270/2581/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Борзаниці С.В.

при секретарі: Гаркуші Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби до Луганського закритого акціонерного товариства «Дисана» про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби до Луганського закритого акціонерного товариства «Дисана» про стягнення податкового боргу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що ЛЗАТ «Дисана» зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради. 04.07.1994 відповідача взято на облік в ДПІ в Артемівському районі м. Луганська.

ЛЗАТ «Дисана» має податковий борг з земельного податку з юридичних осіб та орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 12740,00 грн., що підтверджується податковою декларацією №33525 від 30.06.2011, податковим повідомленням-рішенням №0000161510 від 13.01.2012, податковою декларацією №33524 від 30.06.2011. З метою стягнення податкового боргу ДПІ в Артемівському районі м. Луганська відповідачу було направлено податкову вимогу № 83 від 24.02.2011. Незважаючи на вжиті заходи, податковий борг відповідача залишається несплаченим.

Тому позивач просив стягнути кошти за податковим боргом в сумі 12740,00 грн. з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

В судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст.ст. 35, 36 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважається, що відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи. Тому керуючись ст. 128 КАС України суд вважає можливим вирішення справи на підставі наявних в ній доказів.

Дослідивши надані докази, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що Луганське закрите акціонерне товариство «Дисана» зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 20.04.1994 та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи № 01557578 (а.с. 9).

Статтею 14 Податкового кодексу України наведено перелік основних понять, які використовуються у Податковому кодексі України, зокрема:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).

Згідно із пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

У відповідності із пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).

Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розділом ХІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та платою за землю.

Статтею 269 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим за 12 місяців).

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

У відповідності із підпунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

У судовому засіданні судом встановлено, що станом на 09.02.2012 ЛЗАТ «Дисана» має податковий борг з земельного податку на суму 12596,21 грн., який утворився у зв'язку з несплатою податкового зобов'язання, нарахованого платником самостійно згідно податкової декларації №33525 від 30.06.2011: термін сплати 30.11.2011 - 2879,48грн., термін сплати 30.12.2011 - 4188,33 грн., термін сплати 30.01.2012 - 4188,33 грн. Також відповідачу були нараховані штрафні санкції згідно податкового повідомлення-рішення від 13.01.2012 в розмірі 1020,00 грн.

Відповідно до п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Посилання позивача на податкову декларацію №33524 від 30.01.2011 як на доказ підтвердження податкового боргу відповідача з орендної плати з юридичних осіб є незмістовним. Вказана податкова декларація має виправлення в даті заповнення у зв'язку з чим позивач повинен був відмовити в прийнятті декларації відповідно до п.49.11 ст.49 Податкового кодексу України. Тому податкова декларація №33524 від 30.01.2011 визнається судом неналежним доказом, оскільки суд не має можливості встановити звітний податковий період, за який подається декларація.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

Так, через несплату ЛЗАТ «Дисана» суми узгодженого податкового зобов'язання в установлені законодавством строки, ДПІ в Артемівському районі м. Луганська на адресу відповідача було направлено рекомендованим листом податкову вимогу від 24.02.2011 № 83, яку відповідач отримав 05.04.2011 (а.с.13).

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки у ДПІ в Артемівському районі м. Луганська були відсутні підстави щодо нарахування суми боргу за податковою декларацією №33524 від 30.06.2011 в сумі 142,69 грн. Таким чином, позивач не надав суду належних доказів в обґрунтування позовних вимог щодо стягнення податкового боргу в розмірі 12740,00 грн., як це передбачено частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, що є підставою для часткового задоволення позову.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись статтями 14, 16, 20, 49, 54, 57, 87, 95, 202, 203, 285, 287 Податкового кодексу України, статтями 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби до Луганського закритого акціонерного товариства «Дисана» про стягнення податкового боргу задовольнити частково.

Стягнути з Луганського закритого акціонерного товариства «Дисана» кошти за податковим боргом з земельного податку в сумі 12596,21 грн. (дванадцять тисяч п'ятсот дев'яносто шість гривень 21 коп.), звернувши стягнення з рахунку у банку обслуговуючого платника податків.

Постанова суду може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 25 травня 2012 року

Суддя С.В. Борзаниця