Постанова

від 01.06.2012 по справі 3489/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"01" червня 2012 р. № 2а- 3489/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива - 2001" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд скасувати податкове повідомлення рішення від 07.03.2012 року №0001232330 у повному обсязі.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0001232330 від 07.03.2012 року, яким донараховано позивачу суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість без належних підстав та всупереч нормам чинного законодавства України.

В судове засідання представник позивача не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Через канцелярію суду від представника позивача 01.06.2012 року надійшла заява про розгляд справи без участі позивача .

Протокольно ухвалою суду було замінено первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Ленінському районі міста Харкова на відповідача - Західну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби у зв"язку з ліквідацією первинного відповідача та правонаступництвом до нового відповідача.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Надав письмові заперечення проти позову, в яких виклав доводи та обґрунтування своїх заперечень.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі , хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи те, що сторони повідомлені належним чином про дату , час та місце судового розгляду та те, що відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.

Згідно положень ч.1 статті 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання -юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців з ідентифікаційним кодом 31644782, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) знаходиться на обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Харкова (а.с.13 Т.І).

У період з 15.02.2012 року по 15.02.2012 року фахівцями відповідача проведена документальну позапланову невиїзну перевірку з питань правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з придбання у ТОВ "Промтехноопт" товарів ( робіт,послуг) та подальшої їх реалізації за період з 01.12.2010 року по 31.03.2011 року. За результатами проведеної перевірки складено акт від 22.02.2012 року № 248/23-304/31644782, яким встановлено порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст3, п. 4.1 ст.4, п.п. 7.2.3,7.2.6,п.7.2, п.п. 7.4.1,7.4.5 п.7.4,п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198 ПК України, що відповідно призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 101549 грн., в тому числі в грудні 2010 року 24583 грн., січні 2011 року 25500 грн. , лютому 2011 році 26083 грн. та березні 2011 року 25383 грн.

Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0001232330 від 07.03.2012 року, яким позивачеві збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 101549 грн. та нараховані фінансові санкції у сумі 6146,75 грн.

Перевіряючи оскаржувані рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність приписам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Підставами для нарахування позивачу суми грошового зобов"язання по податку на додану вартість стали висновки податкового органу про неможливості реального вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Промтехноопт".

За період грудень 2010 року по березень 2011 року позивач задекларував суму податкового кредиту у розмірі 116927 грн. відповідно до наданих декларацій з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Промтехноопт" було укладено наступні договори

Договір на здійснення консультаційних послуг від 02.12.2010 року №2/12 , предметом якого є здійснення консультацій по організації охорони та безпеки(а.с.89 Т.І). Ціна за виконання зазначених послуг встановлена договірною ціною від 02.12.2010 року. На підтвердження виконання зазначеного договору сторонами до матеріалів справи надано: акт здачі - прийняття послу по договору № 2/12 від 30.12.2010 року, податкова накладна від 30.12.2010 року, Звіт про виконані роботи та надання консультаційних послуг про організацію охорони об"єкту, рекомендована інструкція по здійсненню контрольно- пропускного режиму на підприємстві.

Договір на здійснення маркетингових послуг від 05.01.2011 року №2/01 , предметом якого є надання послуг по обладнанню об"єктов нерухомості технічними системами безпеки у м.Харкові та Харківській області(а.с.126 т.І). Ціна за виконання зазначених послуг встановлена договірною ціною від 05.01.2011 року. На підтвердження виконання зазначеного договору сторонами до матеріалів справи надано: акт здачі - прийняття послу по договору № 2/01 від 31.01.2011 року, податкова накладна від 31.01.2011 року, Звіт про виконані маркетингових послуг по обладнанню об"єктов нерухомості технічними системами безпеки у м.Харкові та Харківській області.

Договір на здійснення маркетингових послуг від 01.02.2011 року №3/02 , предметом якого є надання послуг по обладнанню об"єктов нерухомості технічними системами безпеки у м.Полтава та Полтавській області(а.с.179 Т.І). Ціна за виконання зазначених послуг встановлена договірною ціною від 01.02.2011 року. На підтвердження виконання зазначеного договору сторонами до матеріалів справи надано: акт здачі - прийняття послу по договору №3/02 від 28.02.2011 року, податкова накладна від 28.02.2011 року, Звіт про виконані маркетингових послуг по обладнанню об"єктов нерухомості технічними системами безпеки у м.Полтава та Полтавській області.

Договір на здійснення маркетингових послуг від 02.03.2011 року №2/03 , предметом якого є надання послуг по обладнанню об"єктов нерухомості технічними системами безпеки у м. Дніпропетровськ та Дніпропетровської області(а.с.232 Т.І). Ціна за виконання зазначених послуг встановлена договірною ціною від 02.03.2011 року. На підтвердження виконання зазначеного договору сторонами до матеріалів справи надано: акт здачі - прийняття послу по договору №2/03 від 31.03.2011 року, податкова накладна від 31.03.2011 року, Звіт про виконані маркетингових послуг по обладнанню об"єктов нерухомості технічними системами безпеки у м. Дніпропетровськ та Дніпропетровської області.

Так судовим розглядом встановлено, оплата за зазначеними договорами , укладеним між позивачем та ТОВ "Промтехноопт" здійснена у безготівковій формі що підтверджується копіями платіжним доручень (а.с.55-68), тобто позивачем сплачено вартість придбаних робіт, послуг , в т.ч. сум ПДВ, закладених у їх ціні.

Суд зазначає, що копії податкових накладних та інших первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження та вони відповідають положенням ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

П.п.7.2.6. ст. 7 "Про податок на додану вартість" закріплено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.3 ст.. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг. Але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій У необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що на виконання вказаних договорів ТОВ "Промтехноопт" позивачу видані податкові накладні , на підставі яких позивач відніс до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість.

Представником відповідача не заперечувалося, що копії долучених до матеріалів справи податкових накладних та інших первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Відповідач у письмовому запереченні посилається на те, що у контрагента позивача - ТОВ "Промтехноопт" відсутній кваліфікований персонал,незначний штат,відсутні приміщення та транспортні засоби, платник не знаходиться за місцезнаходженням. З цього приводу суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

В рішенні Верховного суду України по справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"№ 9 від 06.11.2009 р. для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Суд зазначає, що відповідач не надав доказів фіктивності правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Промтехноопт".

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів, пояснень представників сторін судом встановлено відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Промтехноопт".

Отже, податкове повідомлення-рішення від 07.03.2012 року №0001232330 є необґрунтованим та таким, що винесено податковим органом з порушенням вимог п. 3 ст. 2 КАС України, через що позовні вимоги про його скасування підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи вищевикладене та оскільки відповідачем не доведено правомірність винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 07.03.2012 року №0001232330, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94 ,128 , 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива - 2001" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення рішення від 07.03.2012 року №0001232330 у повному обсязі.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива - 2001" (м. Харків, вул. В.Гиївська, буд. 14б, код: 31644782) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1076,90 грн. (тисяча сімдесят шість гривень дев"яносто копійок).

Постанова може бути оскаржена. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова виготовлена 01 червня 2012 року.

Суддя Шляхова О.М.