Постанова

від 30.05.2012 по справі 3176/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 травня 2012 р. № 2а- 3176/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Фоміній В.В.,

за участю: представника позивача - Мельникової Ю.В,

представника відповідача - Іщук Л.М.,

представника відповідача - Походенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "АНКОН ПЛЮС"

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство "АНКОН ПЛЮС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.02.2012 року № 0000382311.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.12 року замінено неналежного відповідача - Чугуївську об'єднану державну податкову інспекцію Харківської області, на належного відповідача - Чугуївську об'єднану державну податкову інспекцію Харківської області Державної податкової служби.

В обґрунтовування позову зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 01.02.2012 року № 0000382311, прийняте відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ним своїх повноважень, на підставі висновків акту перевірки, які не відповідають дійсності, а отже є повністю незаконним і підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснили, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення від 01.02.2012 року № 0000382311 є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що на підставі службового посвідчення серія НОМЕР_1, виданого 04.03.10р. ДПА у Харківській області, Походенко Олександром Васильовичем, заступником начальника відділу податкового контролю юридичних осіб Чугуївської ОДПІ, радником податкової служби III рангу, згідно із п.п. 75.1.2, п. 75.1 ст. 75 п.п. 78.1.1 п. 78.1. ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ та наказу Чугуївської ОДПІ від 07.12.2011р. № 697 проведена позапланова невиїзна перевірка Приватного підприємства «АНКОН ПЛЮС», код за ЄДРПОУ 33651152, (скорочене найменування відповідно до установчих документів ПП «АНКОН ПЛЮС») в частині дотримання вимог податкового законодавства України під час взаємовідносин з ТОВ «Вінкап»(код ЄДРПОУ 37191851) за серпень 2011 року та з ТОВ «Транспортні енергетичні регіональні ініціативи»(код ЄДРПОУ 30850495) за серпень 2011 року.

За результатами перевірки складений акт № 1006/2311/33651152 від 20.12.11р.

Перевірка проводилась 19.12.2011р.

Відповідно до висновків вказаного акту перевірки податковим органом зроблений висновок про відсутність реального вчинення господарської операції ПП «АНКОН ПЛЮС»з ТОВ «ТЕРІ», та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України, що не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції та п. 198.1. п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого - зменшено ряд.20.2 зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного періоду до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 16047,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 1006/2311/33651152 від 20.12.11р. відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 01.02.2012 року № 0000382311, в якому вказано порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 16047,0 грн.

ПП «АНКОН ПЛЮС»подало до ДПС у Харківській області скаргу на вказане податкове повідомлення-рішення. За результатами розгляду скарги, ДПС у Харківській області прийнято рішення №390/10/10-212 від 28.02.2012р., яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 01.02.2012 року № 0000382311, а скаргу без задоволення.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії і відображених в акті № 1006/2311/33651152 від 20.12.11р. на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

Податковим органом під час проведення перевірки встановлено, що в перевіряємий період підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Вінкап»по договору №4-10/В від 21.10.2010 року про поставку нафтопродуктів.

З приводу вказаного договору перевіряючими не встановлено ніяких порушень податкового законодавства України, що підтверджується актом перевірки. Навпаки податковим органом зазначено, що відповідно до довідки зустрічної звірки ТОВ «Вінкап», код ЄДРПОУ 37191851, від 13.12.2011р. 1022/235/37191851 встановлено:

1. Звіркою ТОВ «Вінкап»код за ЄДРПОУ 37191851, документально підтверджено здійснення господарських відносин із ПП «Анкон Плюс», код за ЄДРПОУ 33651152 за серпень 2011 року.

2. Звіркою ТОВ «Вінкап»код за ЄДРПОУ 37191851, встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із ПП «Анкон Плюс», код за ЄДРПОУ 33651152 за серпень 2011 року.

Враховуючи викладене, та те, що з приводу вказаного договору не встановлено порушень та не винесено податкового повідомлення-рішення, суд не перевіряє фактичності та реальності здійсненої господарської операції за серпень 2001 року з ТОВ «Вінкап».

Крім того, податковим органом під час проведення перевірки встановлено, що в перевіряємий період підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Транспортні енергетичні регіональні ініціативи»код ЄДРПОУ 30850495 по договору від 29.03.2011 року №031104, про поставку нафтопродуктів. З приводу даного правочину суд зазначає наступне.

На виконання умов угоди ТОВ «ТЕРІ»відвантажено, а ПП «АНКОН ПЛЮС»отримало газ скраплений, відповідно отриманих податкових накладних та видаткових накладних (актів приймання передачі) в серпні 2011 року.

Податкова накладна № 18 від 20.08.2011 року, відповідно до якої відбулась поставка скрапленого газу марки СПБТ -56,934 т., сума -604644,21 грн., у т.ч ПДВ -100774,03 грн.; видаткова накладна № РН-64 від 20.08.2011 року , сума -1625922,0 грн., у т. ч. ПДВ -270987,0 грн.

Розрахунки між ПП «АНКОН ПЛЮС»та ТОВ «ВІНКАП»проведені грошовими коштами: платіжне доручення від 19.08.2011 року №1312 на суму 500000,0 грн., у т. ч. ПДВ 83333,33 грн.; платіжне доручення від 19.08.2011 року №1311 на суму 500000,0 грн., у т. ч. ПДВ 83333,33 грн.; платіжне доручення від 22.08.2011 року №1317 на суму 500000,0 грн., у т. ч. ПДВ 83333,33 грн.; платіжне доручення від 22.08.2011 року №1321 на суму 104644,21 грн., у т. ч. ПДВ 17440,70 грн.

Відповідно до Акту перевірки № 1006/2311/33652254 від 20.12.11 року, станом на 31.08.2011 рік дебіторська/кредиторська заборгованість за отриманий товар із ТОВ «ТЕРІ»становить «0»гривень, відповідно до бухгалтерського розрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Транспортування товару проводилось залізничним транспортом, докази знаходяться в матеріалах справи.

Суд звертає уваги на те, що відповідно до акту перевірки порушень з вказаним контрагентом теж не виявлено, взаємовідносини підтвердженні в повному обсягу.

Вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вивчивши зміст акту перевірки № 1006/2311/33651152 від 20.12.11р., суд зазначає, що єдиним мотивом винесення спірного податкового повідомлення -рішення є судження податкового органу про наступне.

До Чугуївської ОДПІ листом ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя №9803/7/23-211/1008 від 11.11.2011 р надійшли матеріали зустрічної звірки ТОВ «ТЕРІ»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «АНКОН ПЛЮС»за період серпень 2011 року від 10.11.11р. № 758/23-2/30850495

Відповідно до довідки зустрічної ТОВ «ТЕРІ»від 10.11.11р. № 758/23-2/30850495 встановлено:

1) Звіркою ТОВ «ТЕРІ»підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ... ПП «АНКОН ПЛЮС»..., їх вид, обсяг, якість та розрахунки в частині придбання скрапленого газу у ТОВ «ТНК-ВР Коммерс».

2) Звіркою ТОВ «ТЕРІ», документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ПП «КРУЗО»у сумі ПДВ 188824,3 грн. в частині надання агентських послуг та відповідно з контрагентами-покупцями, а саме: ... ПП «АНКОН ПЛЮС»... у серпні 2011 р. на загальну суму ПДВ 188824,3 грн. ... в ході проведення зустрічної звірки встановлено, що одним з постачальників ТОВ «ТЕРІ»у серпні 2011 року було ПП «КРУЗО».

Відповідно висновків звірки відповідач в акті зазначив, що ТОВ «ТЕРІ»укладено Агентський договір №01/11 від 10.01.2011 р. з ПП «КРУЗО»(«Комерційний агент»), згідно якого Комерційний агент за агентську винагороду зобов'язується надавати Довірителю послуги із сприяння від імені та за рахунок Довірителя у вчиненні таких правочинів: укладання договорів, проведення поточної роботи за договорами, а саме: сприяння укладанню договорів та сприяння поточній ефективній співпраці за договорами.

Фактично не можливо підтвердити що ПП «КРУЗО»надавав ТОВ «ТЕРІ»послуги із сприяння підписання договорів поставки газу, додаткових угод та актів прийому-передачі скрапленого газу між ТОВ «ТЕРІ»та покупцями; провів роботу направлену на повне та своєчасне виконання вказаними контрагентами умов передбачених у Договорах поставки у серпні 2011 року, а саме: ... ПП «АНКОН ПЛЮС».

Крім того, згідно "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" було встановлено, що ТОВ «ТЕРІ»мало взаємовідносини з покупцями, а саме: ...ПП «АНКОН ПЛЮС»не лише в серпні 2011 року, а й у попередніх періодах. Таким чином, в ході проведення зустрічної звірки ТОВ «ТЕРІ»не доведена доцільність використання агентських послуг, наданих ПП «КРУЗО»у серпні 2011 р.

Зважаючи на викладене, відповідачем зроблений висновок, що не можливо підтвердити реальність взаємовідносин ТОВ «ТЕРІ»з ПП «КРУЗО»у серпні 2011 р. у сумі ПДВ 188824,3 грн. та відповідно з контрагентами-покупцями у серпні 2011 р. на загальну суму ПДВ 188824,3 грн. А тому, ПП «АНКОН ПЛЮС», на порушення п. 198.1. п.198.2 ст.198, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, зайво віднесено до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 16047,0 грн., що призвело до завищення ряд.20.2 зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного періоду до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 16047,0 грн.

Слід звернути увагу на те, що фактично підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували господарські відносини між підприємствами третіх осіб, пов'язанні з агентськими послугами та ніяким чином не пов'язані з господарською діяльністю ПП «АНКОН ПЛЮС».

В податковому повідомленні-рішенні вказано порушення лише п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, хоча в акті перевірки вказані порушення п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України та п.п. 44.1 Податкового кодексу України без посилань на первинну документацію, що порушує вимоги Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772.

Суд зазначає, що жодна норма діючого законодавства України не встановлює підстави для нікчемності правочину у зв'язку з порушенням іншим платником податку певних норм податкового законодавства. Така ж правова позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.11 р. "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Суд, оцінивши зібрані по справі докази за правилами наведеної норми процесуального закону не знаходить висновки викладених ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя в довідки про результати проведення зустрічної звірки контрагента позивача достатніми і переконливими доказами неможливості проведення господарської діяльності підприємства позивача.

При цьому, суд зважає, що матеріали справи не містять жодних доказів невиконання або неналежного виконання зобов'язань позивача за правочином з його контрагентами.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

У відповідності до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст. 210 Податкового кодексу України передбачається, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В акті встановлено що сума податку на додану вартість, яка була включена підприємством позивача до складу податкового кредиту підтверджена податковими накладними.

Отже, вищенаведене свідчить про те, що ПП «АНКОН ПЛЮС»правомірно включило до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентами, у зв'язку з придбанням позивачем товарів (робіт, послуг), які в свою чергу були використані останнім як у власній господарській діяльності та і в подальшому.

Оцінивши наявні в справі докази, суд зазначає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за вказаним вище договором. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів податкових накладних не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності.

Оскільки висновки перевіряючих про порушення ПП «АНКОН ПЛЮС»вимог Податкового кодексу України ґрунтуються виключно на судженні про неможливість контрагента позивача здійснювати господарську діяльність у спірних правочинах, а обґрунтованість та правомірність згаданого судження не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи, то суд зауважує, що висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень закону мають характер припущень, а відтак, не можуть бути покладені в основу податкового повідомлення - рішення.

Статтею 42 Конституції України визначено, що кожен має право на підприємницьку діяльність не заборонену законом.

Згідно з визначенням частини 1 статті 19 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

За наслідками здійснення такої діяльності суб'єкт господарювання отримує дохід, з якого провадиться сплата податків.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні базується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача, з огляду на наведену норму, суд дійшов до висновку, що відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 01.02.2012 року № 0000382311, було невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи.

В зв'язку з вищевикладеним, рішення відповідача не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "АНКОН ПЛЮС" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області від 01.02.2012 року № 0000382311.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "АНКОН ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 33651152) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 160.47 грн. (сто шістдесят гривень 47 копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 05 червня 2012 року.

Суддя Д.В.Бездітко