Постанова

від 24.05.2012 по справі 3412/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 травня 2012 р. № 2-а- 3412/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єгупенко В.В.

за участю секретаря - Вождаєвої М.О.

за участю представників сторін:

представника позивача - Романюк Р.А.

представника відповідача - Щербатюк Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ЕЛІС" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ЕЛІС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом та просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення за №0001932302 від 06.03.2012 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав наступне.

Позивач вважає, що ДПІ у Київському районі м. Харкова не було додержано вимог діючого законодавства України при проведенні перевірки, не було дотримано вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

20.04.2012 року протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду, за клопотанням представника відповідача замінено відповідача у справі з Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ЕЛІС" зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 12.02.1993 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.42, т.1).

ТОВ "ЕЛІС" перебуває на обліку в ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС (а.с.45, т.1), відповідно до свідоцтва №28757241 НБ№313370, є платником податку на додану вартість (а.с.44, т.1).

Фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ фірма «ЕЛІС», код 22727719, дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «БІЗНЕС-КОНСАЛТИНГ ПЛЮС», код 37093546, ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ», КОД 37092055 за період 01.01.2011 по 30.09.2011 року та ТОВ «Тех-Агроремпоставка», код за ЄДРПОУ 36457279 в період вересень 2010 року за результатами якої складено акт від 27.02.2012 року №631/235/22727719, за висновками якого податковим органом встановлені порушення позивача а саме:

ч.1 ст.203, ст.215, п.1 СТ.216, ст..228 Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003 року із змінами та доповненнями, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ фірма «ЕЛІС» з підприємствами ТОВ «ИЗНЕС-КОНСАЛТИНГ ПЛЮС», код 37093546, ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ», код 37092055 за період 01.01.2011 по 30.09.2011 року та ТОВ «Тех-Агроремпоставка» , код за ЄДРПОУ 36457279 в період вересень 2010 року,

п. 2, п. 6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2756-УІ із змінами та доповненнями, пп.7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97- ВР від 03.04.1997 р. із змінами та доповненнями встановлено заниження ПДВ всього у сумі 92791 грн.., у тому числі: у вересні 2010 року 2500 грн. у січні 2011року на суму 6117,00 грн., у лютому 2011 року на суму 11305,00 грн., У березні 2011 року на суму 10923,00 грн., У квітні 2011 року на суму 6838.00 грн. У травень 2011 року на суму 4893,00 грн. У червні 2011 року на суму 9931,00 грн., у липні 2011 року на суму 19440,00 грн.. У серпні 2011 року на суму 12443,00 гри., у вересні 2011 року 8401,00грн.

На підставі висновків вищевказаного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 06.03.2012 року №0001932302 за яким нараховано суму грошового зобов'язання, за основним платежем у розмірі 92791 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 11196 грн.

Між ТОВ «Промтехноопт» та ТОВ фірма «Еліс» укладено договір поставки №8 від 05.01.2011 року (а.с.47, т.1).

Приймання-передача товарно -матеріальних цінностей позивачу від його контрагенту оформлена видатковою накладною, відповідно до якої покупцю передано товарно матеріальні цінності за договором.

Відповідно до платіжного доручення, яке має відмітку банківської установи, позивачем було здійснено перерахування вартості придбаних у контрагента товарів (а.с. 187 т.1).

Факт здійснення господарської операції зафіксовано податковою накладною правильність складання зазначених документів в акті перевірки під сумнів не ставиться (а.с.107, т.1).

Платіжне доручення яке має банківську відмітку підтверджує перерахування коштів за договором (а.с.108, т.1).

Відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України товарно-транспортна накладна підтверджує факт укладання договору перевезення вантажу.

На виконання вказаних договорів було здійснено перевезення товару, придбаного позивачем у контрагентів, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних.

05.01.2011 року між ТОВ «Бізнес консалтинг плюс» та ТОВ фірма «Еліс» укладено договір №9 на ремонт електродвигунів. (а.с.48. т.1).

05.01.2011 року між ТОВ фірма «Еліс» та ТОВ «Бізнес консалтинг плюс» укладено договір №7 на виконання робіт (а.с.49, т.1).

Фактичне виконання умов договору підтверджується актами виконання робіт до договорів №7 та №9, технічними завданнями, протоколами договірної вартості, актом приймання передачі матеріалів які використовуються при виконанні робіт до договорів №7 та №9 від 05.01.2011 року.

Факт здійснення господарської операції зафіксовано видатковими та податковими накладними правильність складання зазначених документів в акті перевірки під сумнів не ставиться.

Також контрагентом ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» складено калькуляції на ремонт електродвигунів до акту виконаних робіт від 16.02.2011 року згідно договору №9 від 05.01.2011 року (а.с.125).

Сторонами підписано договір узгодження договірної вартості.

Платіжними дорученнями які мають банківські відмітки підтверджується перерахування коштів за договорами.

Вище перелічені первинні документи містяться в матеріалах справи (а.с.106-250, т.1, а.с.1-14, т.2).

07.09.2010 року між ТОВ «Тех-агроремпоставка» та ТОВ «Еліс» укладено договір поставок №7/09.

ТОВ «Тех-агроремпоставка» на адресу та ТОВ «Еліс» виписано рахунок фактуру, видаткову накладну, податкову накладну (а.с.34-36, т.2).

04.01.2011 року між ОСОБА_3 та ТОВ фірма «Еліс» укладено договір №1 товарно -експедиційного обслуговування, даний договір регулює взаємовідносини сторін при організації перевезення вантажу замовника автомобільним транспортом перевізника.

Виконання даного договору підтверджується довіреностями на отримання товарно -матеріальних цінностей які виписані ТОВ фірма «Еліс» на ім'я ОСОБА_3.

Первезення товарно матеріальних цінностей здійснювалось автомобілем який належить ОСОБА_3, що підтверджується копією тезнічного паспорту автомобілю (а.с. 15, т.2).

На виконання вказаних договорів було здійснено перевезення товару, придбаного позивачем у контрагентів, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних (а.с.16-32, т.2).

Подальший рух придбаний позивачем товарно - матеріальних цінностей підтверджується договорами укладеними ТОВ фірма «Еліс» з контрагентами (а.с.50-104 , т.1) та податковими зобов'язаннями наданими представником позивача до матеріалів справи (а.с.а.с.38-250, т.2, а.с.1-250, т.3-187 т.4).

Також позивачем надані суду договір оренди №11А-11 нерухомого майна та копію плану складських приміщень.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно ч. 2. ст. 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5.06.1995 року за № 168/704 встановлено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадиться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Таким чином, суд приходить до висновку про підтвердження позивачем в судовому засіданні належного виконання сторонами договорів, реальності укладених правочинів.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Відповідно до ч.3 ст.92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Договори між ТОВ фірма «Еліс», ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс», ТОВ «Тех-агроремпоставка» та податкові накладні підписано уповноваженими особами сторін договорів, наявність відтиску печатки юридичних осіб на вказаних документах свідчить про наділення особи, яка їх підписала, відповідними повноваженнями на вчинення правочину.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Доказів зворотного відповідачем суду не надано.

Ознак нікчемності договорів поставки та купівлі-продажу, укладених позивачем із контрагентами, не вбачається, оскільки зміст договорів не суперечить актам цивільного законодавства.

В акті перевірки відповідач послався на зазначення в податкових накладних, виписаних контрагентами, місцезнаходження, за яким підприємства фактично не знаходились. На це представник позивача зауважив, що в податкових накладних вказана юридична адреса його партнерів по угодам і додатково перевіряти цю інформацію в нього не було підстав.

Згідно із ст.93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів чи закону виступають від її імені. Відповідно до ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. (ст.18).

Вищий адміністративний суд України в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15.04.2010р. зазначив, що незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту. Недоліки в заповненні реквізитів податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, не роблять накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Виявлені відповідачем недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, податкові накладні містять відомості про придбані товари, їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку.

Суд вважає, що видані ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс», ТОВ «Тех-агроремпоставка» на адресу ТОВ фірма "Еліс" податкові накладні не суперечать вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Закон України "Про податок на додану вартість" визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної, оскільки згідно із абз.2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що усі витрати позивача з придбання товарно матеріальних цінностей були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення власної господарської діяльності.

Таким чином позивач при формуванні податкового кредиту згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс», ТОВ «Тех-агроремпоставка» не припустився порушень вимог пп.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Суд вважає за потрібне зазначити, що на момент укладання підприємством договорів з ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс», ТОВ «Тех-агроремпоставка» і виписки ними податкових накладних, останні були зареєстровані як юридичні особи в ЄДР та як платники податку на додану вартість у відповідних ДПІ.

Отже постачальники (контрагенти) позивача на підставі приписів підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", мали право при здійсненні постачання товарів складати і видавати податкові накладні, а платник податку, відповідно, на підставі підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", був вправі відносити суми ПДВ, зазначені у податкових накладних, до складу податкового кредиту.

Крім цього норми чинного законодавства не зобов'язують покупця перевіряти відповідність діяльності заявленому коду партнера по господарським операціям

Ст.3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Згідно до ст.42 цього Кодексу підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Ст.ст.6, 27 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору. Ст.204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином договори ТОВ фірма "Еліс", укладені з ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс», ТОВ «Тех-агроремпоставка» відповідають загальним вимогам, додержання яких у відповідності до ст.203 ЦК України є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрать з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України, ст. 203, 215, 216, 220, 228 ЦК України, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 11, 12, 51, 71, 72, 94, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ЕЛІС" до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби №0001932302 від 06.03.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліс" (код ЄДРПОУ 22727719) сплачений судовий збір у розмірі 1040,00 грн. (одна тисяча сорок грн.).

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 29 травня 2012 року.

Суддя Єгупенко В.В.