Постанова

від 30.05.2012 по справі 678/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 травня 2012 р. № 2а- 678/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Фоміній В.В.,

за участю: представника позивача - Романюка П.В.,

представника відповідача - Служавого Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сом-сервіс"

до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сом-сервіс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення за №0010602340 від 29.12.11р., №0010612340 від 29.12.11р., № 0010622340 від 29.12.11р.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.12 року замінено неналежного відповідача - Харківську об'єднану державну податкову інспекцію, на належного відповідача -Харківську об'єднану державну податкову інспекцію Харківської області Державної податкової служби.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що порушень законодавства не допускав, податки обчислював правильно, спірні податкові повідомлення-рішення суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач посилався на безпідставність висновків Харківської ОДПІ про непідтвердженість реальності господарських операцій з контрагентом ТОВ «Промспец консалтинг», ТОВ «Техенергоресурс»та ТОВ «Електроспецтех»позаяк за даними операціями товар був поставлений в повному обсязі, оплату вартості товару проведено, тобто господарські зобов'язання виконані належним чином, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, даними бухгалтерського обліку. У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що ТОВ «Сом-Сервіс»порушено вимоги пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України з урахуванням змін та доповнень в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 837 926 грн. та ст. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України з урахуванням змін та доповнень в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 864692,0 грн. Також при проведені перевірки позивачем не було надано документів в підтвердження транспортування товару.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, ТОВ «Сом-Сервіс», пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 34785158, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) у Харківській ОДПІ Харківської області Державної податкової служби.

Судом встановлено, що Харківською ОДПІ було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Сом-сервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за жовтень 2010 року -березень 2011 року по операціям з ТОВ «Промспец консалтинг»за період жовтень 2010 р. по операціям з ТОВ «Техенергоресурс», за листопад 2010 року по операціям з ТОВ «Електроспецтех».

За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки від 01.12.2011р. за № 2721/234/34785158.

У відповідності до висновку акту перевірки від 01.12.2011р. за № 2721/234/34785158 відповідачем зазначається, що перевіркою встановлено порушення:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1 ст.139 розділу ІІІ Податкового кодексу України з урахуванням змін та доповнень в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 864692,0 грн., у т.ч. за 4 квартал 2010 року 852540,0 грн., за 1 квартал 2011р. -12151,0 грн.

- пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України з урахуванням змін та доповнень, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 837926,0 грн., у т.ч. у жовтні 2010 р. на сумі 376874 гри., у листопаді 2011 р. на суму 129103 грн., у грудні 2010 р. на суму 331949,0 грн.

- зменшено рядок 18.2 у січні 2011р. на загальну суму 1833,0 грн., зменшено рядок 24 на суму 7895,0 грн.

В мотивувальній частині акту перевірки зазначається, що позивач мав взаємовідносини з «Промспец консалтинг», «Техенергоресурс»та «Електроспецтех». В ході проведення ДПІ у Жовтневому районі м Харкова перевірки контрагентів, було встановлено, що у «Промспец консалтинг», «Техенергоресурс»та «Електроспецтех»немає необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.

Таким чином, правочини укладені від імені «Промспец консалтинг», «Техенергоресурс»та «Електроспецтех»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже -мають ознаки нікчемності по ланцюгу до «вигодонабувача». На підставі викладеного всі правочини укладені між позивачем та «Промспец консалтинг», «Техенергоресурс», «Електроспецтех»є нікчемними.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту перевірки були винесені податкові повідомлення -рішення: № 0010602340 від 29.12.2011 року яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 7896,0 грн.; № 0010612340 від 29.12.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1047407,50 грн.; № 0010622340 від 29.12.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1077827,0 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 01.12.2011 року за № 2721/234/34785158, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

Стосовно складання акту перевірки суд звертає увагу на те, що наказ на проведення вказаної перевірки №1192 датований 01.12.2011р. направлення на перевірку видані цією ж датою та акт складений 01.12.2011р. Відповідно п.2.1 розділу 2 акта виїзна перевірка проводилась з 01.12.2011р по 01.12.2011р. Крім того, 01.12.2011р. податковим органом складений акт про неможливість вручення акту позапланової виїзної перевірки, в якому вказано про відсутність керівника підприємства позивача. Враховуючи, що вказана перевірка була виїзною, а підприємство позивача знаходиться на доволі значної відстані від податкової установи, суд звертає особливу увагу викладеним фактам щодо дій податкового органу під час проведення перевірки.

За приписами п.п.78.1.1 ст. 78 ПК України, документальна перевірка здійснюється за наявності таких обставин:

виявлення фактів, що свідчать про можливе порушення платником податків валютного та іншого законодавства та

ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Обов'язковою обставиною для призначення та проведення перевірки за п.п.78.1.1 п.78 ст.78 ПК України є не надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Враховуючи, що позивач надав відповідь на письмовий запит органу державної податкової служби разом із всіма витребуваними первинними документами, суд зазначає, що підстави для призначення документальної позапланової виїзної перевірки позивача були відсутні. Даний факт підтверджується відомостями, які містяться на 2 сторінці акту перевірки.

Судом встановлено, що між ТОВ «Сом-сервіс» як замовником та ТОВ «Промспец Консалтинг»як виконавцем, 19.10.10р. було укладено договір на надання вантажно-розвантажувальних послуг №19/10, згідно якого замовник доручає, а виконавець бере на себе навантаження-розвантаження щебеню у кількості 3956 куб.м.

Згідно з умовами даного договору ТОВ «Промспец Консалтинг»виконало, а ТОВ «Сом-сервіс»прийняло вантажно-розвантажувальних послуги на загальну суму 316480,0 грн., крім того ПДВ 20% у розмірі 63296,0грн., що підтверджується актом виконаних робіт №2 від 28.10.10р.

Також, між ТОВ «Сом-сервіс»як замовником та ТОВ «Промспец Консалтинг»як виконавцем, 25.10.10р. було укладено договір на надання послуг з грохочення щебеню №27/10-1, згідно якого замовник доручає, а виконавець бере на себе послуги з грохочення щебеня у кількості 3956 куб.м.

Згідно з умовами даного договору ТОВ «Промспец Консалтинг»виконало, а ТОВ «Сом-сервіс»прийняло послуги з грохочення щебеню на загальну суму 692300,0 грн., крім того ПДВ 20% у розмірі 138460,0грн., що підтверджується актом виконаних робіт №1 від 28.10.10р.

На виконання умов договорів ТОВ «Сом-сервіс»прийняло послуги, сплативши їх вартість, ТОВ «Промспец Консалтинг»було виписано податкова накладна №956 від 28.10.10р., та №954 від 28.10.10р.

Як вбачається з пояснень представника позивача та наданих позивачем доказів, отримання робіт за договорами №19/10 від 19.10.10р. та №27/10-1 від 25.10.10р. було необхідно ТОВ «Сом-сервіс»для виконання зобов'язань за договором №б/н від 01.03.2007р., який укладено між позивачем як постачальником та ВАТ ШРБУ №33 як замовником.

Також встановлено, що між ТОВ «Сом-сервіс» як замовником та ТОВ «Промспец Консалтинг»як виконавцем, 20.09.10р. було укладено договір на надання інформаційних та маркетингових послуг №20/9, згідно якого замовник доручає, а виконавець бере на себе надання інформаційних та маркетингових послуг, метою яких є здійснення аналітичних процедур щодо існуючого ринку збуту товарів.

Згідно з умовами даного договору ТОВ «Промспец Консалтинг»виконало, а ТОВ «Сом-сервіс»прийняло інформаційні та маркетингові послуги загальну суму 326556,27 грн., крім того ПДВ 20% у розмірі 65311,26грн., що підтверджується актом виконаних робіт №б/н від 30.12.10р., звітом та податковою накладною №3022 від 30.12.2010р..

Як вбачається з пояснень представника позивача та наданих позивачем доказів, отримання робіт за договором №20/9 від 20.09.10р. було необхідно ТОВ «Сом-сервіс»для виконання зобов'язань за договором №25/12-07 від 25.12.2007р., який укладено між позивачем як виконавцем та ТОВ «Біітек»як замовником.

На виконання умов договору ТОВ «Сом-сервіс»прийняло послуги, сплативши їх вартість, ТОВ «Промспец Консалтинг»було виписано податкова накладна №3022 від 30.12.10р.

Крім того, в перевіряємий період підприємство позивача мало господарські відносини з ТОВ «Промспец Консалтинг»по договорам купівлі-продажу №20/10-1 від 20.10.2010р., №01/10-1 від 01.10.2010р., №17/11-1 від 17.11.2010р., №1/10 від 01.10.2010р.

Предметами всіх вказаних договорів було постачання товарів (продукції).

На виконання вказаних договорів підприємством позивача були отримані податкові накладні, видаткові накладні та рахунки-фактури (2 том справи).

Умовами договорів передбачено, що транспортування продукції здійснюється за рахунок ТОВ «Сом-сервіс»шляхом самовивозу. В підтвердження транспортування продукції позивачем надані товарно-транспортні накладні, копії яких містяться в другому томі справи (а.с. 188-199).

Крім того, позивачем надано до суду первинні документи, які підтверджують подальшу реалізацію отриманої продукції підприємствам третіх осіб.

Враховуючи викладені обставини справи суду не надано доказів в підтвердження нереальності та фіктивності укладених правочинів, а отже висновки податкового органу в цій частині є недоведеними та хибними.

Свої зобов'язання сторони за вказаними договорами виконали, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Також, судом встановлено, що між ТОВ «Сом-сервіс»як замовником та ТОВ «Техенергоресурс»як виконавцем, 01.10.10р. було укладено договір на виконання загальнобудівельних робіт №02/10-П, згідно якого замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання загальнобудівельних робіт на об'єкті будівництва за адресою: м.Харків, пров. О.Яроша (у районі готелю «Мир»).

Згідно з умовами даного договору ТОВ «Техенергоресурс»виконало, а ТОВ «Сом-сервіс»прийняло загальнобудівельні роботи на загальну суму 50872,55 грн., крім того ПДВ 20% у розмірі 10174,51 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №б/н від 29.10.10р.

На виконання умов договорів ТОВ «Сом-сервіс»прийняло послуги, сплативши їх вартість, ТОВ «Техенергоресурс»було виписано податкова накладна №1295 від 29.10.10р., яка підтверджує сплату позивачем податку на додану вартість у ціні придбаних ним за вказаними договорами послуг. Також надані виписки по банківським рахунком в підтвердження сплати коштів.

Як вбачається з пояснень представника позивача та наданих позивачем доказів, отримання робіт за договором №02/10-П від 01.10.10р. було необхідно ТОВ «Сом-сервіс»для виконання зобов'язань за договором №10 від 10.01.2010р., який укладено між позивачем як підрядником та ТОВ «СК «Главмаш»як замовником. ТОВ «Сом-сервіс»свої зобов'язання виконав у повному обсязі, що підтверджується актом виконаних робіт №б/н від 31.10.10р.

Свої зобов'язання сторони за вказаними договорами виконали, що підтверджується актами виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями, локальними кошторисами . Наведене підтверджує подальше використання оприбуткованих позивачем в бухгалтерському обліку робіт, отриманих від ТОВ «Техенергоресурс».

Судом встановлено, що між ТОВ «Сом-сервіс» як замовником та ТОВ «Електроспецтех»як виконавцем, 01.10.10р. було укладено договір на виконання загальнобудівельних робіт №02/10-П, згідно якого замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання загальнобудівельних робіт на об'єкті будівництва за адресою: м.Харків, пер. О.Яроша (у районі готелю «Мир»).

Згідно з умовами даного договору ТОВ «Електроспецтех»виконало, а ТОВ «Сом-сервіс»прийняло загальнобудівельні роботи на загальну суму 36295,75 грн, крім того ПДВ 20% у розмірі 7259,15 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №б/н від 30.11.10р.

На виконання умов договорів ТОВ «Сом-сервіс»прийняло послуги, сплативши їх вартість, ТОВ «Електроспецтех»було виписано податкова накладна №1952 від 30.11.10р., яка підтверджуює сплату позивачем податку на додану вартість у ціні придбаних ним за вказаними договорами послуг.

Як вбачається з пояснень представника позивача та наданих позивачем доказів, отримання робіт за договором №02/10-П від 01.10.10р. було необхідно ТОВ «Сом-сервіс»для виконання зобов'язань за договором №10 від 10.01.2010р., який укладено між позивачем як підрядником та ТОВ «СК «Главмаш»як замовником. ТОВ «Сом-сервіс»свої зобов'язання виконав у повному обсязі, що підтверджується актом виконаних робіт №б/н від 30.11.10р.

Свої зобов'язання сторони за вказаними договорами виконали, що підтверджується актами виконаних робіт, податковими накладними, локальними кошторисами, платіжними дорученнями. Наведене підтверджує подальше використання оприбуткованих позивачем в бухгалтерському обліку робіт, отриманих від ТОВ «Електроспецтех».

Оцінивши згадані правочини за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Таким чином, згадані договори визнаються судами належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірного правочину, позивачем подані до суду виписані контрагентами податкові накладні.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи, а саме: платіжні доручення засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірного правочину, до правового статусу сторін цього договору як платників ПДВ, відповідності спірного правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного ТОВ товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень. Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, позаяк зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушення закону ґрунтується лише на мотивах складених ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова актів про неможливість проведення ТОВ «Промспец консалтинг», ТОВ «Техенергоресурс»та ТОВ «Електроспецтех»господарської діяльності, котрі відображені в актах перевірки.

Втім, з цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

Суд також звертає увагу на те, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Відповідно п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР „Про додаток на додану вартість", із змінами і доповненнями, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбання (будівництва, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 7.5. Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п.п. 7.4.5. вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону України «Про ПДВ»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про ПДВ»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.п.7.7.1. п.7.7 ст.7 Закон України «Про ПДВ»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Контрагентами були виписані податкові накладні. Податкові накладні, виписані з додержанням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включена до податкового кредиту відповідного періоду, вищезазначені податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, дані відповідають додаткам 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість.

Виходячи із вищевикладеного, відповідності до п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», вважаємо, що ми правомірно включили до складу податкового кредиту суми ПДВ.

Таким чином, висновок ДПІ в акті перевірки щодо того, що сторони в порушення вимог Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість", із змінами та доповненнями, за наслідками проведеної поставки товарів (послуг) на користь вищезазначених контрагентів не проведено оподаткування податком на Додану вартість за відповідною датою виникнення обсягів таких операцій та не проведено сплату податку на додану вартість до бюджету, не відповідає дійсності.

Підпунктом 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п. 3.4. Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за N250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Також, відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України, передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп. 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств вiд 28.12.1994 № 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно пп. 5.2.1 Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Матеріалами справи встановлено, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», виписані підприємствами, яке станом на момент спірних правовідносин є платниками податку на прибуток, що не заперечується відповідачем, під час здійснення господарських операцій перебували на обліку в органах ДПІ.

Доказів зворотнього судовим розглядом справи не встановлено і актом перевірки не заперечуються та не спростовано.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Крім цього, суд зазначає, що висновок відповідача про те, що у ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Техенергоресурс»не існує необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності не відповідає матеріалам справи оскільки у ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Техенергоресурс»та наявна ліцензія на проведення будівельних робіт.

Відповідно до Закону України №1775 від 01.06.2000р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Постанови №1396 від 05.12.2007р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві», а також Наказу №47 від 27.01.2009р. «Про затвердження Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності»ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Техенергоресурс»діяло на підставі ліцензій для провадження діяльності пов'язану з будівництвом будівель видану Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України.

Доказів анулювання вказаних ліцензій відповідач в акті перевірки не зазначив.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності ТОВ «Сом-сервіс».

Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оскільки висновки ДПІ лише ґрунтуються на актах перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова то слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення ТОВ «Сом-сервіс»податкового правопорушення.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи зустрічної звірки, в котрому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, котрі не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, які достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях. Так, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача, з огляду на наведену норму, суд дійшов до висновку, що відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення, яке оскаржується, було невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення за № 0010602340, №0010612340 та № 0010622340 від 29.12.11р. прийняті Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області на підставі акту від 01.12.2011р. за № 2721/234/34785158 підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням ч.3 ст.2 КАС України, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сом-сервіс" до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області за № 0010602340, №0010612340 та № 0010622340 від 29.12.11р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сом-сервіс" (код ЄДРПОУ 34785158) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 32.19 грн. (тридцять дві гривні 19 копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 05 червня 2012 року.

Суддя Д.В.Бездітко