Рішення

від 08.11.2006 по справі 47/624-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

47/624-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2006 р.                                                            Справа № 47/624-06

вх. № 13061/5-47

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В. 

при секретарі судового засідання Немикіна О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Кучеренко О.М. за довіреністю б/н від 01.10.2006р.  відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Поліпром", м. Харків  

до  Товариства з обмеженою відповідальнісью "Хімлегпром", м. Харків  

про стягнення 30517,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП Поліпром" (позивач) звернувся до суду з позовною заявою щодо стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлегпром" основної заборгованості у розмірі 28000,00грн., інфляційних у розмірі 1820,00грн., 3% річних у розмірі 697,32грн., які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов"язань на підставі договору комісії №26 від 18.07.2005р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 305,17грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

Відповідач  в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін  господарським судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір комісії № 26 від 18.07.2005р. Відповідно до умов даного договору комісіонер зобов"язується за порукою комітента, за винагородження, здійснити в інтересах останнього від свого імені та за його рахунок угоди з придбання будівельного обладнання (товар) за ціною згідно спеціфікації на суму 28000,00грн. в строк до 30.08.2005р.

Згідно ст. 2 п. 2.1 вищезазначеного договору відповідач зобов"язаний купити обладнання на протязі 30 днів з моменту надходження на його рахунок передплати у розмірі 28000,00грн. від позивача.

Згідно додаткової угоди №1 від 29.08.2005р. строк постачання обладнання встановлений на протязі п"яти місяців з моменту надходження на рахунок відповідача передплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 19.07.2005р. згідно платіжного доручення №140 пеперахував грошеві кошти у розмірі 28000,00грн. на поточний рахунок відповідача у якості передоплати, а строк постачання обладнання згідно даного договору становить не пізніше 19.12.2005р., але відповідач у цей строк обладнання не закупив та непоставив позивачу.

Відповідно ст. 2  п. 2.2. договору комісії №26 від 18.07.2005р. передбачено те, що у випадку невиконання відповідачем доручення по цьому договору, відповідач зобов"язаний в односторонньому порядку повернути позивачу усі суми, які були ним отримані від позивача.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить у сумі 28000,00грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків  від 28.09.2006р.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 28000,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині інфляційних у розмірі 1820,00грн. та стягнення 3% річних, що становить суму у розмірі 697,32грн. підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 305,17грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, статтями 1, 12, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженоювідповідальністю "Хімлегпром" (61064, м. Харків, вул. Пермська, б.11, кв. 107, р/р26006000119652 в ВАТ "Укрексімбанк" філія м. Харкова, МФО 351618, код 30656399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Поліпром" (61003, м. Харків, пров. Соляниківський, б.10/12, р/р26000052200123 у ХГРУ "ПриватБанк" м. Харкова, МФО 351533, код 32239074) основної заборгованості у розмірі 28000,00грн., інфляційних у розмірі 1820,00грн., 3% річних у розмірі 697,32грн., держмита у розмірі 305,17грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00грн.

Видати наказ після набрання  рішенням законної сили.

Суддя                                                                                            Светлічний Ю.В.