Рішення

від 07.06.2012 по справі 1516-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

Іменем України

07.06.2012Справа №5002-33/1516-2012

за позовом орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго»

(вул. Гайдара, 3а, м. Сімферополь, 95000)

в особі Джанкоїської філії ОП «Кримтеплокомуненерго»

(вул. Совхозна, 18а, м. Джанкой, АР Крим, 96100)

до Кримського республіканського підприємства «Проектно - вишукувальний інститут «Кримпроекстреконструкція»

(вул. Київська, 1-а, м. Сімферополь, 95053)

про стягнення 5 937.71 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 20-3/5887-3 від 27.12.11, представник, ОП «Кримтеплокомуненерго».

Від відповідача: не з'явився, Кримське республіканське підприємство «Проектно - вишукувальний інститут «Кримпроектреконструкція».

Суть спору: орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» в особі Джанкоїської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Кримського республіканського підприємства «Проектно - вишукувальний інститут «Кримпроекстреконструкція» та просить суд стягнути заборгованість за договором купівлі - продажу теплової енергії № 142 від 02 січня 2009 року у розмірі 5 937.71грн., з яких борг у сумі 5 872.03 грн., 3 % річних у сумі 43.82 грн. та індекс інфляції у розмірі 22.68 грн..

Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем зобов'язань за вказаним договором в частині повної та своєчасної оплати виставлених рахунків за поставлену та спожиту теплову енергію та обґрунтовані посиланнями на статті 526, 530, 599, 625 Цивільного кодексу України та статтю 193 Господарського кодексу України.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, витребуваних судом документів не представив, про причини неявки суд не повідомив.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що судова кореспонденція у разі ненадання сторонами іншої адреси надсилається за адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Таке повідомлення згідно з положеннями вказаної правової норми вважається належним.

Так, з матеріалів справи вбачається, що копії ухвал суду направлялись відповідачу за адресою, яка відповідає адресі, зазначеній у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 13782657 від 15 травня 2012 року (а.с. 27-29), що підтверджується наявною у матеріалах справи копією переліку згрупованих поштових відправлень рекомендованою кореспонденцією (оборотна сторона а.с. 1, 40).

Однак, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи та матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства - свободу у наданні сторонами своїх документів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Зважаючи на вказані обставини, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представнику позивача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

встановив:

02 січня 2009 року між Джанкоїською філією ОП «Кримтеплокомуненерго» (продавець) та Кримським республіканським підприємством «Проектно - вишукувальний інститут «Кримпроекстреконструкція» (покупець) укладений договір купівлі - продажу теплової енергії № 142 (а.с. 7 -10).

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець взяв на себе зобов'язання продати покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води для опалення, вентиляції, технології та підігріву води на потреби гарячого водопостачання у кількості, передбаченій цим договором, з урахуванням температурного графіку, а покупець зобов'язався прийняти від продавця теплову енергію та оплатити її по встановлених тарифах та в передбачені договором строки. Сторони також зобов'язалися керуватися Законами України «Про житлово-комунальні послуги» та «Про теплопостачання», а також іншими актами діючого законодавства України та Автономної Республіки Крим.

Теплова енергія надається покупцю відповідно до «Відомостей по будівлям (спорудам) та потребам в тепловій енергії покупця» (додатки до договорів № 1), якими передбачений центральний, якісний регульований відпуск теплової енергії відповідно до графіку зміни температури води у залежності від температури зовнішнього повітря (пункт 2.1 договору).

Фактичне споживання теплової енергії по приладах обліку тепла підтверджується актом-довідкою, підписаною повноважними представниками двох сторін та наданої споживачем не пізніше 29 числа розрахункового (поточного) місяця, та є невід'ємною частиною договорів. У разі ненадання споживачем актів-довідок у встановлений строк або відмові від підписання таких актів, продавець має право провести розрахунок споживання опалювальної енергії по проектним паливним навантаженням без наступного перерахунку (пункт 2.3 договору).

Пунктом 3.2.2 договору передбачений обов'язок покупця виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в об'ємах та в строки, передбачені цим договором, для цього завчасно отримувати рахунки на оплату у продавця (не пізніше 20 числа поточного місяця).

Розрахунки за теплову енергію проводяться покупцем в грошовій або іншій, не забороненій діючим законодавством, формі, щомісячно, не пізніше 30 числа поточного місяця:

- опалювання загальної площі 2-ої групи споживачів 138,5 кв.м. по тарифу 10,49 грн./ кв.м, узгодженому органом місцевого самоврядування щомісячно протягом всього року (пункт 6.1 договору).

Даний договір укладений строком на один рік та діє з 02 січня 2009 року по 02 січня 2010 року, а в тому, що стосується грошових зобов'язань покупця перед продавцем, - до їх повного виконання (пункт 10.1 договору).

Дія договору автоматично продовжувалась в порядку пункту 10.4 за відсутності заперечень сторін.

Так, позивач стверджує, що належним чином виконував взяті на себе зобов'язання за договором, він поставляв теплову енергію та нараховував відповідачеві плату згідно з тарифами, передбаченими підпунктом "в" пункту 6.1 договору, а також відповідно до пункту 6.7 договору відповідачу були виставлені та направлені рахунки № 212142 від 10 лютого 2012 року, № 112142 від 10 січня 2012 року, № 1211142 від 09 грудня 2011 року (а.с. 14-15), однак, посилається на те, що відповідачем оплата послуг з теплопостачання здійснювалася несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим за період з грудня 2011 року по лютий 2012 року включно за ним склалася заборгованість в розмірі 5 872.03 грн..

У зв'язку з тим, що відповідачем отримані послуги за теплопостачання оплачені в добровільному порядку не були, це з'явилося підставою для звернення орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» із даною позовною заявою до суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виниклі у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором купівлі - продажу, який за своєю правовою природою також містить ознаки договору про надання послуг, вони регулюються положеннями глав 48, 54, 63 Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобов'язань, а також Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 року № 1198 (надалі - Правила).

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до пункту 4 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до пункту 1.1 договору № 142 від 02 січня 2009 року продавець взяв на себе зобов'язання продати покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води для опалення, вентиляції, технології та підігріву води на потреби гарячого водопостачання у кількості, передбаченій цим договором, з урахуванням температурного графіку, а покупець зобов'язався прийняти від продавця теплову енергію та оплатити її по встановлених тарифах та в передбачені договором строки.

Вказані зобов'язання виконувалися позивачем в повному обсязі, зокрема, доказів зворотнього відповідачем під час розгляду справи суду надано не було.

Також, відповідно до пункту 3.2.2 договору покупець зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в об'ємах та в строки, передбачені цим договором, для цього завчасно отримувати рахунки на оплату у продавця (не пізніше 20 числа поточного місяця).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться щомісячно за тарифами, передбаченими підпунктом "в" пункту 6.1 договору, не пізніше 30-го числа поточного місяця.

Однак, як стверджує позивач, отримана відповідачем теплова енергія оплачувалася ним лише частково, в результаті чого за період з грудня 2011 року по лютий 2012 року включно за ним склалася заборгованість в розмірі 5 872.03 грн..

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Крім того, зі змісту спірного договору вбачається, що він за своєю суттю є платним договором, що свідчить про обізнаність відповідача про наявність у нього обов'язку оплачувати отримані послуги.

Так, зокрема, умовами пункту 3.2.2 договору на відповідача покладений обов'язок самостійно отримувати рахунки на оплату отриманої теплової енергії.

Однак, доказів сплати заборгованості в сумі 5 872.03 грн. відповідачем суду не представлено.

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 5 872.03 грн. заборгованості за фактично спожиту теплову енергію.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 22.68 грн. та 3% річних - 43.82 грн..

Суд вважає ці вимоги такими, що також підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем наданий розрахунок суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за договором купівлі-продажу (а.с. 12), відповідно до якого розмір інфляційних витрат складає 22.68 грн. за період з грудня 2011 року по лютий 2012 року.

Судом був перевірений розрахунок, складений позивачем, та встановлено, що розмір інфляційних втрат за період, вказаний у позові, складає 28.52 грн., однак, оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача 22.68 грн. інфляційних втрат.

Також, позивач просить стягнути 3% річних в сумі 43.82 грн. за період з 30 грудня 2011 року по 30 березня 2012 року.

Суд перевіривши розрахунок позивача, встановив, що позивач починає нарахування 3 % річних з 30 грудня 2011 року, тоді як необхідно її нараховувати з 31 грудня 2011 року, оскільки відповідач зобов'язаний оплатити вартість теплової енергії до 30 числа поточного місяця включно.

Крім того, сума 3% річних після перерахунку судом склала 91.15 грн., однак, оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, задоволенню підлягають вимоги про стягнення з відповідача 43.82 грн. 3 % річних.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати, понесені позивачем при оплаті ним судового збору, суд покладає на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 12 червня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 75, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Кримського республіканського підприємства «Проектно - вишукувальний інститут «Кримпроекстреконструкція» (вул. Київська, 1-а, м. Сімферополь, 95053, р/р 26001182914, МФО 324010, ЗКПО 03335296, Банк Укрсоцбанк, ЄДРПОУ 10006423122) на користь орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Джанкойської філії (вул. Совхозна, 18а, м. Джанкой, АР Крим, 96100, р\р 260363001770 в Філії КРУ ВАТ «Ощадбанк», м. Сімферополь, МФО 324805, ЄДРПОУ 03358593) 5 872.03 грн. заборгованості, 22.68 грн. інфляційних втрат, 43.82 грн. 3% річних та 1 609.50 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Радвановська Ю.А.