Рішення

від 11.06.2012 по справі 1555-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

Іменем України

11.06.2012Справа №5002-24/1555-2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «ЛВС», м. Днепропетровськ

До відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Меблі», м. Сімферополь

Про стягнення 8197,32 грн.

Суддя Колосова Г.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача - не з'явився.

Від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 177 від 25.05.2012р., паспорт НОМЕР_1 виданий 02.08.2003р.

СУТЬ СПОРУ: до господарського суду звернулось ТОВ науково-виробниче підприємство «ЛВС» до ТДВ «Меблі» про стягнення 8197,32 грн.

Позовні вимоги вмотивовані наступним: 01 лютого 2008р. між ТОВ науково-виробниче підприємство «ЛВС» та Філією № 4 ВАТ «Меблі» був укладений договір купівлі-продажу №2, згідно з п. 1.1. якого ТОВ науково-виробниче підприємство «ЛВС» зобов'язалось передати у власність Філії № 4 ВАТ «Меблі», товар - меблі, відповідно до заявок Філії № 4 ВАТ «Меблі».

На виконання умов п.1.1 договору, 30 червня 2009р. ТОВ навуково-виробниче підприємство «ЛВС» згідно до рахунку-фактури № ЛВ-0000172 від 15.06.2009р., видаткової накладної № ЛВ-0000402 від 30.06.2009р. був поставлений товар на загальну суму 17471,00грн.

Загальна сума грошових коштів перерахованих Філією № 4 ВАТ «Меблі» згідно до рахунку-фактури № ЛВ-0000172 від 15.06.2009р., видаткової накладної № ЛВ-0000402 від 30.06.2009р. на 28.07.2009р. склало 10240,00грн.

ТОВ науково-виробничим підприємством «ЛВС» було направлено Філії № 4 ВАТ «Меблі», претензію № 1 від 08.11.2010р. на суму 9863,00грн., з них сума основного боргу 7231,00грн., сума пені 2632,00грн.

ТОВ науково-виробничим підприємством «ЛВС» була отримана відповідь ТДВ «Меблі» № 829 від 17.11.2010р. на претензію ТОВ науково-виробничого підприємством «ЛВС», у якій було відмовлено в задоволенні вимог претензії № 1 від 08.11.2010р.

Станом на 11.05.2012р. сума основного боргу ТДВ «Меблі» за поставлений товар складає 7231,00грн. та нарахована пеня за прострочення оплати 749,42грн., 3% річних - 216,90грн., всього 8197,32грн.

Таким чином позивач просить суд стягнути з відповідача 8197,32грн., з яких: основний борг становить 7231,00грн., пеня - 749,42грн., 3% річних - 216,90грн.

Також стягнути з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору.

Позивач позовні вимоги підтримував у повному обсязі.

У судовому засіданні 11.06.2012р. представник відповідача надав до матеріалів справи відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Вказане відповідач мотивує тим що, 08.06.2012р. ним була сплачена сума боргу у розмірі 7231,00 грн. Однак на час судового засідання доказів сплати вказаної суми не надав. Також у відзиві відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності щодо нарахування пені.

Також у судовому засіданні представник відповідача заявила, що визнає суму позову у частині стягнення 3% річних у сумі 216,90 грн.

Для надання можливості представнику відповідача надати до матеріалів справи у підтвердження своєї позиції докази сплати суми основного боргу, у судовому іоголошувалась перерва на 11.06.2012р. до 15 год. 00 хв.

Після перерви відповідач надав до суду платіжне доручення № 2669 від 08.06.2012р. на суму 7231,00 грн., призначення платежу - «оплата за мебель по договору».

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Судові засідання фіксувалися за допомогою технічних засобів, а саме програмно - апаратного комплексу «Діловодство суду».

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «ЛВС» (Продавець) та відкритим акціонерним товариством «Меблі» (Покупець) було укладено|ув'язнений| договір купівлі-продажу № 2 (а. с. 12-13).

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору Продавець зобов'язався передавати у власність Покупця меблі (далі - Товар), а Покупець зобов'язався приймати товар та платити за нього певну суму.

Строк дії договору 31 грудня 2008 року (п. 8.4. договору).

На виконання умов договору 30 червня 2009 року позивачем згідно до рахунку-фактури № ЛВ-0000172 від 15.06.2009р., видаткової накладної № ЛВ-0000402 від 30.06.2009р. був поставлений Товар на загальну суму 17471,00 грн., який був отриманий представником Філії № 4 ВАТ «Меблі» ОСОБА_3, відповідно до довіреності № 33 від 25 червня 2009 року (а.с. 15-17).

Відповідно до п. 5.1. вказаного договору Покупець здійснює оплату за Товар наступним чином: передоплата у розмірі 50%, решта суми по прибуттю Товару.

Згідно до видаткової накладної № ЛВ-0000402 від 30.06.2009р., дата отримання (прибуття) Товару становить 30 червня 2009 року.

Загальна сума грошових коштів перерахованих Філією № 4 ВАТ «Меблі» згідно до рахунку-фактури № ЛВ-0000172 від 15.06.2009р. та видаткової накладної № ЛВ-0000402 від 30.06.2009р. станом на 28.07.2009р. склало 10240,00 грн.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу, за відповідачем створилась заборгованість у сумі 7231,00 грн.

Пунктом 2 статті 1 Статуту товариства з додатковою відповідальністю «Меблі» передбачено, що товариство з додатковою відповідальністю «Меблі» створене в результаті припинення юридичної особи - відкритого акціонерного товариства «Меблі» шляхом реорганізації (перетворення) у товариство з додатковою відповідальністю «Меблі» згідно рішення (протокол № 15 від 15 вересня 2010 року) позачергових загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства «Меблі».

Товариство з додатковою відповідальністю «Меблі» є правонаступником всіх прав та обов'язків відкритого акціонерного товариства «Меблі», зареєстрованого виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим 02 березня 2009 року, номер запису в ЄДР 1882108008003297, ідентифікаційний код 01548645 (п.3 ст.1 Статуту).

Отже, відповідач по справі є правонаступником відкритого акціонерного товариства «Меблі», з яким позивач уклав договір.

Також відповідно до листа № 722 від 03.11.2010р. відповідач повідомив позивача про реорганізацію та гарантував оплату за договором купівлі-продажу № 2 від 01.02.2008р. (а.с.22).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем до відзиву надані докази сплати заборгованості за договором на суму 7231,00 грн., а саме платіжне доручення № 2669 від 08.06.2012р.

Відповідно до п. 1 - 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки сума заборгованості сплачена відповідачем після пред'явлення позову до суду (згідно штампу на поштовому конверті - 11.05.2012р), суд дійшов висновку, провадження у справі у частині стягнення з відповідача 7231,00 грн. припинити.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 749,42 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.2. вищевказаного договору у випадку прострочки платежів згідно п.5.1. Покупець виплачує Продавцю пеню, яка вираховується у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки оплати.

Відповідачем у запереченнях на позов заявлене клопотання про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені у порядку статті 258 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Пунктом 2 статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Суд зазначає, що строк перебігу позовної давності щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 749,42 грн. починається з наступного дня після дати, коли зобов'язання відповідача за договором купівлі продажу № 2 від 01 лютого 2008 року мало бути виконано. Оскільки, відповідно до п.5.1. договору розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом внесення передоплати у розмірі 50%, а решта суми по прибуттю Товару, то перебіг строку позовної давності починається з моменту отримання товару відповідачем, що відповідно до видаткової накладної № ЛВ-0000402 становить 30.06.2009р. і, враховуючи положення статті 258 Цивільного кодексу України, закінчується 30.06.2010р.

Згідно з розрахунком позивач просить суд стягнути пеню за період з 30.06.2009р. до 28.12.2009р.

Позовна заява, згідно відмітки пошти на конверті, була направлена до суду 11.05.2012р. Отже позивач звернувся до суду з пропуском встановленого строку позовної давності щодо стягнення з відповідача пені.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що заявлена позивачем у позові вимога щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 749,42 грн. є обґрунтованою, але задоволенню не підлягає, оскільки виходячи з правового аналізу норм статті 315 Господарського кодексу України та статті 258 Цивільного кодексу України, позивачем пропущено встановлений законом строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

При таких обставинах у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 749,42 грн. необхідно відмовити.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 216,90 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд з ним погодився та дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню 3% річних за прострочку сплати за поставлений товар у розмірі 216,90 грн.

У відповідності до Закону України «Про судовий збір», сума судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки від суми позову, але не менше 1,5 розмірів мінімальної заробітної плати.

У розумінні Закону України «Про судовий збір» розмір мінімальної заробітної плати визначається станом на 1 січня календарного року.

Позовна заява, яка розглядається судом у даній справі, була подана до господарського суду Автономної Республіки Крим 11.05.2012р. Тобто на час подання позову розмір мінімальної заробітної плати становив 1073,00 грн. Таким чином, сума судового збору, яка підлягала сплаті за подання позовної заяви у даній справі становить 1609,50 грн.

Однак, позивач сплатив 1641,00 грн. платіжним дорученням № 3087 від 10 травня 2012 року (а.с.11).

Отже, суд повертає позивачу надмірно сплачений судовий збір у розмірі 31,50 грн.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно платіжного доручення № 3087 від 10 травня 2012 року, позивачем перераховано встановлений законодавством мінімум за подання такого виду заяви (без урахування надмірно сплаченого судового збору). Виходячи з наведеного у разі подання позовної заяви про стягнення з відповідача меншої суми, без урахування пені, у стягненні якої у позові відмовлено, позивач повинен був сплатити такий самий розмір судового збору, як і за подання дійсної позовної заяви.

Тому судовий збір у розмірі 1609,50 грн. суд покладає на відповідача.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 12.06.2012 р.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Меблі» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «ЛВС» 3% річних у розмірі 216,90 грн., судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

3. В частині стягнення суми боргу у розмірі 7231,00 грн. провадження у справі припинити.

4. В частині стягнення пені у розмірі 749,42 грн. у позові відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «ЛВС» з Державного бюджету України надмірно перерахований судовий збір за платіжним дорученням № 3087 від 10 травня 2012 року у розмірі 31,50 грн.

6. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.