Ухвала

від 07.06.2012 по справі 5009/2115/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

5009/2115/12   ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Запорізької області УХВАЛА про повернення позовної заяви               07.06.12                      Справа №     5009/2115/12            м. Запоріжжя Суддя Соловйов В.М., розглянувши матеріали     за позовом: Жмеринського транспортного прокурора Вінницької області (23100, Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Б. Олійника, 1) в інтересах держави – Міністерства інфраструктури, в особі органу уповноваженого виконувати функції держави у спірних правовідносинах - позивач: Приватне акціонерне товариство “Гніванський завод спецзалізобетону” (23310, Вінницька область, м. Гнівань, вул. Промислова, 15, ідентифікаційний код 00282435) до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільмет” (71153, Запорізька область, Бердянський район, с. Дмитрівка, вул. Леніна, 2-Б, ідентифікаційний код 35928712) про стягнення заборгованості в сумі 8 646,00 грн. ВСТАНОВИВ: Жмеринський транспортний прокурор Вінницької області в інтересах держави –Міністерства інфраструктури, в особі органу уповноваженого виконувати функції держави у спірних правовідносинах –ПрАТ “Гніванський завод спецзалізобетону” звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ “Сільмет” про стягнення заборгованості за договором поставки № 243-П від 20.10.2011р. в сумі 8 646,00 грн. Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 06.06.2012р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М. Позовна заява підлягає поверненню в зв'язку з наступним. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами  підприємницької діяльності. Відповідно п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України від 05.11.1991р. N 1789-XII “Про прокуратуру”, при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а  також підприємств та інших юридичних  осіб. Згідно ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Формами представництва є: звернення до суду з позовами або заявами про  захист прав і свобод іншої особи,  невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави,  або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; участь у розгляді судами справ; внесення апеляційної, касаційної скарги на судові рішення або заяви про їх  перегляд за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд Верховним Судом  України судового рішення. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом. Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99, під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах” потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Згідно ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. В даному випадку таким органом прокурором зазначено ПрАТ “Гніванський завод спецзалізобетону”. Згідно ч.2 ст. 29 ГПК України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Згідно ч. 2 ст. 21 ГПК України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. В силу ч.1 ст.2 Закону України від 07.07.2010р. N v1636323-10 “Про судоустрій і статус суддів”, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує  кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України “Про судоустрій і статус суддів України”, кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, прокурор (заступник), юридичні особи та фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права. Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов. Також слід перевірити, чи дотримано заявником обов'язкові вимоги, які встановлені процесуальним законом (ГПК України) при зверненні до суду. Згідно ст. 61 ГПК України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, якому вона була передана у порядку, встановленому частиною третьою статті             2-1 цього Кодексу. Відповідно до ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах  здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Частинами 1, 2 ст. 4-3 ГПК України встановлено, що судочинство у  господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які  відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування,   не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ч. 1 ст. 54 ГПК України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином –суб'єктом підприємницької діяльності або його представником. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів; Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо: не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Частиною 1 ст. 56 ГПК України (із змінами, внесеними згідно із Законом                    N v9126837-11 від 19.05.2011) встановлено, що позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення. За приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи                    (ч.1 ст. 34 ГПК України). Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст. 36 ГПК України). При зверненні до суду з позовом від 11.05.2012р. № 35/901вих-12 прокурором  надано фотокопії фіскальних чеків від 17.05.2012р. № 0300 і № 0303 та описи вкладення до цінного листа від 17.05.2012р. Але надані описи вкладення безумовно свідчать про те, що відповідачу надіслано лише позовну заяву без додатків до позову. Так, в графі “найменування предметів” вказаних описів вкладення зазначено: “1. Позовна заява № 35/901вих-12 від 11.05.2012р., кількість предметів 4; Загальний підсумок предметів –4 арк.; оголошена цінність –2 грн.”. В той же час, у позовній заяві, що надіслана на адресу господарського суду, додано інші додатки, а саме: “1. Копія витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АЄ № 271599 станом на 28.10.2011р.; 2. Копія  довідки про включення до ЄДРПОУ ПрАТ “Гніванський завод СЗБ”; 3. Копія витягу із статуту ПрАТ “Гніванський завод СЗБ”; 4. Копія договору № 243-П від 20.10.2011р.; 5. Копія рахунку-фактури № 210 від 17.11.2011р.; 6. Копія платіжного доручення № 350 від 23.11.2011р.; 7. Копія свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ “Сільмет”; 8. Копія Довідки з єдиного державного реєстру ТОВ “Сільмет”; 9. Витяг із статуту ТОВ “Сільмет”; 10. Копія вимоги № 593/02 від 22.02.2012р.; 11. Копія доказів направлення вимог (опис вкладення, чек); 12. Докази направлення копії позовної заяви відповідачу”. Відповідно, в графі “найменування предметів” вказаних описів вкладення на адресу господарського суду Запорізької області, зазначено: “1. Позовна заява № 35/901вих-12 від 11.05.2012р., кількість предметів 4; Додатки до позовної заяви 25 предметів. Загальний підсумок предметів –29 арк.; оголошена цінність –4,00 грн.”. Причому суд звертає увагу прокурора на те, що застереження з приводу можливості не надсилання на адресу сторони документів, які у сторони є, в новій редакції ст. 56 ГПК України відсутнє. Тобто, за приписами закону, при поданні позову прокурор чи позивач зобов'язаний надіслати сторонам та суду разом з копією позовної заяви однакові (тотожні) документи, що і повинно бути відображено у відповідних описах вкладення. Невиконання цих вимог є порушенням приписів ст. 56 ГПК України. Як зазначено в абзаці 1 пункту 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” (із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 від 23.03.2012), недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК. В абзаці 7 пункту 3.5 вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України також зазначено, що у разі коли до позовної заяви додано докази надсилання відповідачеві копії лише самої заяви, але відсутні докази надсилання йому копії доданих до неї документів, така заява підлягає поверненню на загальних підставах згідно з пунктом 6 частини першої статті 63 ГПК України. На підставі викладеного позовна заява Жмеринського транспортного прокурора Вінницької області підлягає поверненню без розгляду. Приймаючи судове рішення, господарський суд також враховує наступне. За змістом Розділів VIII, IX ГПК України всі без виключення вказані в них вимоги до позовної заяви та відомості є обов'язковими для зазначення позивачем у позовній заяві, їх обов'язковість встановлена законодавцем і не може залежати від бажання особи, що звертається до суду, можливості подальшого з'ясування цих відомостей судом після відкриття провадження у справі та під час підготовки справи до розгляду тощо. Вказані норми носять імперативний характер і не підлягають ігноруванню стороною чи судом з посиланням на будь-які суб'єктивні висновки та обставини. На підтвердження цього висновку свідчить і ст. 4-1 ГПК України, згідно якої господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення. Керуючись ст. 50-51, п. 2 ч. 1 ст. 57, п. 6 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд УХВАЛИВ: Позовну заяву Жмеринського транспортного прокурора Вінницької області від 11.05.2012р. № 35/901вих-12 в інтересах держави –Міністерства інфраструктури, в особі органу уповноваженого виконувати функції держави у спірних правовідносинах - Приватного акціонерного товариства “Гніванський завод спецзалізобетону” про стягнення заборгованості за договором поставки № 243-П від 20.10.2011р. в сумі 8 646,00 грн. і додані до неї документи на 30 аркушах повернути без розгляду. Суддя                                                             Соловйов В.М.