Ухвала

від 06.06.2012 по справі 5009/2065/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

5009/2065/12   ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Запорізької області УХВАЛА про повернення позовної заяви            м. Запоріжжя             06.06.12                      Справа №     5009/2065/12            Суддя Соловйов В.М., розглянувши матеріали     за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “АДМ Україна” (04070, м. Київ,                 вул. Петра Сагайдачного, 16-А, ідентифікаційний код 33546533) до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фільтр-сервіс” (69121,                        м. Запоріжжя, вул. Зернова, 44, ідентифікаційний код 37407810) про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 157 303,41 грн. ВСТАНОВИВ: ТОВ “АДМ Україна” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ “Фільтр-сервіс” про стягнення заборгованості за поставлений товар на загальну суму 157 303,41 грн., відповідно до наступних договорів: -          договору купівлі-продажу № S-252 від 03.10.2011р. на суму 973,96 грн.; -          договору купівлі-продажу № S-253 від 07.10.2011р. на суму 4 218,08 грн.; -          договору купівлі-продажу № S-254 від 11.10.2011р. на суму 19 187,99 грн.; -          договору купівлі-продажу № S-255 від 14.10.2011р. на суму 17 135,64 грн.; -          договору купівлі-продажу № S-260 від 28.10.2011р. на суму 115 787,74 грн. Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 05.06.2012р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М. Позовна заява підлягає поверненню в зв'язку з наступним. Згідно ст. 61 ГПК України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, якому вона була передана у порядку, встановленому частиною третьою статті             2-1 цього Кодексу. Відповідно до ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах  здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Частинами 1, 2 ст. 4-3 ГПК України встановлено, що судочинство у  господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. За приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи               (ч.1 ст. 34 ГПК України). Відповідно до ч. 1, п. 4, 5 ч.2 ст. 54 ГПК України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином –суб'єктом підприємницької діяльності або його представником. Позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов. Згідно ч. 1 ст. 58 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано  кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо: порушено правила об'єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору. Як вбачається зі змісту позовної заяви № 1131 від 25.05.2011р., ТОВ “АДМ Україна”  просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар на загальну суму 157 303,41 грн., відповідно до 5 (п'яти) різних договорів. Як зазначено в пункті 3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” (із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду України N 3 від 23.03.2012р.), позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за  користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання  або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо). Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. При цьому останній вправі вирішувати питання про об'єднання лише тих заяв (справ), які перебувають в його провадженні. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів. Якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих  вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору,  суддя має  право  повернути позовну заяву (стаття 58 та пункт 5 частини першої статті 63 ГПК). Наприклад, господарський суд повинен повернути позовну заяву без розгляду, якщо: позов поданий одночасно до залізниці та вантажовідправника (вантажоодержувача), і в цій позовній заяві об'єднані вимоги, що ґрунтуються на комерційному акті, з вимогами, які обґрунтовані іншими документами; об'єднано вимоги про стягнення сум боргу, який виник з різних договорів або інших правочинів, і т.п. Таким чином, заявником порушені правила об'єднання вимог, передбачені ч. 1 ст. 58 ГПК України, а саме позов містить вимоги щодо п'яти окремих договорів купівлі-продажу: -          договір купівлі-продажу № S-252 від 03.10.2011р. на суму 973,96 грн.; -          договір купівлі-продажу № S-253 від 07.10.2011р. на суму 4 218,08 грн.; -          договір купівлі-продажу № S-254 від 11.10.2011р. на суму 19 187,99 грн.; -          договір купівлі-продажу № S-255 від 14.10.2011р. на суму 17 135,64 грн.; -          договір купівлі-продажу № S-260 від 28.10.2011р. на суму 115 787,74 грн. Цілком очевидно, що вимоги про стягнення з відповідача загальної суми боргу 157 303,41 грн. за договорами купівлі-продажу щодо поставки товару не зв'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами. Насамперед суду необхідно детально дослідити умови спірних договорів, надати належну оцінку представленим позивачем доказам щодо неналежного виконання відповідачем умов кожного з цих договорів окремо, з'ясувати, чи існує у відповідача заборгованість перед позивачем саме за кожним з цих договорів. Вирішальним в даному випадку також є те, що позивачем заявлено до стягнення суми заборгованості за кожним договором з урахуванням: індексу інфляції; нараховано 3 % річних від прострочених сум; нараховано пеню. Перевірка судом правильності розрахунків інфляції, 3% річних та пені повинна здійснюватися за кожним договором окремо, з урахуванням здійснених відповідачем неодноразових часткових оплат, з визначенням відповідних декількох (по кількості здійснених оплат) періодів. Отже, суд вважає, що об'єднання позивачем таких вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору. Як зазначено в абзаці 1 пункту 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК. Приймаючи судове рішення, господарський суд також враховує наступне. За змістом Розділів VIII, IX ГПК України всі без виключення вказані в них вимоги до позовної заяви та відомості є обов'язковими для зазначення позивачем у позовній заяві, їх обов'язковість встановлена законодавцем і не може залежати від бажання особи, що звертається до суду, можливості подальшого з'ясування цих відомостей судом після відкриття провадження у справі та під час підготовки справи до розгляду тощо. Вказані норми носять імперативний характер і не підлягають ігноруванню стороною чи судом з посиланням на будь-які суб'єктивні висновки та обставини. На підтвердження цього висновку свідчить і ст. 4-1 ГПК України, згідно якої господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення. Керуючись ст. 50-51, ч. 1, п. 4, 5 ч. 2 ст. 54, ч. 1 ст. 58, п. 5 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд УХВАЛИВ: Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “АДМ Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фільтр-сервіс” про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 157 303,41 грн. та додані до неї документи на 51 аркуші повернути без розгляду (в тому числі платіжне доручення № 14789 від 25.05.2012р. на суму 3 146,07 грн. про сплату судового збору). Суддя                                                                  В.М. Соловйов