ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Кіровоградської області
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"05" червня 2012 р.Справа № 5013/367/12 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Т. В. Макаренко, розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5013/367/12
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧІПІТА УКРАЇНА ЗБУТ", м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТВ ГРУП УКР", м. Кіровоград
про стягнення 9070,95грн.
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 04.05.2012р.
від відповідача - участі не брали.
Відповідач повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи за юридичною адресою, яка зазначена у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за електронним запитом № 13585253 станом на 13.04.2012 року.
Господарський суд враховує, що ухвала про порушення провадження у справі № 5013/367/12 від 13.04.2012 року та ухвала про відкладення розгляду даної справи від 17.05.2012 року направлені на юридичну адресу відповідача, відповідно 13.04.2012 року та 18.05.2012 року.
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року №75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
З урахуванням викладених обставин, враховуючи належне оформлення відмітки про відправку відповідачеві ухвали про порушення провадження у справі № 5013/367/12 від 13.04.2012 року та ухвали про відкладення розгляду даної справи від 17.05.2012 року, господарський суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧІПІТА УКРАЇНА ЗБУТ" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ТТВ ГРУП УКР" суми основного боргу - 8577,66 грн, інфляційних втрат - 51,59 грн, пені - 333,97 грн, 5% річних - 107,73 відповідно до договору постачання товару № ДГ - 104 від 10.08.2010 року.
Відповідач відзиву на позовну заяву та документи, витребувані ухвалами суду не подав, позовні вимоги ні по суті, ні по розрахунку не заперечив.
Справа розглянути на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані докази, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Між товариством з обмеженою відповідальністю "ЧІПІТА УКРАЇНА ЗБУТ" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТТВ ГРУП УКР" (покупець) 10.08.2010 року укладено договір № ДГ-104 (далі - Договір), згідно пунктів 1.1, 1.2, 1.3 постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у Договорі поставляти покупцеві товар, ціна та асортимент, якого визначений в Специфікації (Додаток № 1 до Договору), а покупець зобов'язався своєчасно приймати товар та оплачувати його у відповідності до умов Договору. Поставка товару здійснюється постачальником окремими партіями, в асортименті, у кількості, у строки та на умовах, що погоджуються сторонами в Заявках, на кожну окрему партію товару (Додаток № 2 до Договору).
Ціна на товар визначається сторонами у Специфікації з обов'язковим заповненням усіх граф, які зазначені у шаблоні Специфікації (п. 3.1 Договору).
Сторонами узгоджено умови оплати в розділі 4 Договору.
Ціна цього Договору визначається кількістю отриманого та/або оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії Договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником у видатковій накладній. Оплата за поставлений товар покупцем проводиться в національній валюті в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Покупець зобов'язався здійснити оплату за поставлений товар протягом 30 календарних днів з дати приймання товару покупцем, що вказана у відповідній видатковій накладній.
Відповідно до п. 6.2 Договору, у випадку невиконання договірного зобов'язання щодо оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення сплати.
Пунктом 6.3 Договору передбачено, що покупець, який прострочив термін оплати поставленого товару, зобов'язався відповідно ст. 625 ЦК України сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також сплатити 5 відсотків річних від простроченої суми.
Даний Договір відповідно до п. 7.1, набрав чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2010 року. Проте, згідно п. 8.3 Договору, дія останнього автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення його дії протягом одного місяця до закінчення строків дії даного Договору.
Договір підписано та скріплено печатками сторін.
Матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем умов Договору.
Продавцем поставлено покупцеві товар всього на загальну суму 14717,22 грн, що засвідчено видатковими накладними: № РН-0009509 від 10.10.2011 року на суму 6182,22 грн; № РН-0010932 від 21.11.2011 року на суму 4056,60 грн; № РН-0011246 від 02.12.2011 року на суму 4478,40 грн (а.с 16-18) та податковими накладними № 11246 від 02.12.2012 року, № 10932 від 21.11.2011 року, № 9509 від 10.10.2011 року (а.с 53-57). Факт поставки товару позивачем відповідачеві, також підтверджується Заявками (Додаток № 2 до Договору) від 07.10.2011 року, від 30.10.2011 року, від 17.10.2011 року (а.с 47-52), які було оформлено відповідачем на виконання умов п. 1.3 Договору.
Таким чином, з урахуванням п. 4.3 Договору, відповідач за отриманий товар за видатковою накладною № РН-0009509 від 10.10.2011 року повинен був розрахуватись до 11.11.2011 року включно, за видатковою накладною РН-0010932 від 21.11.2011 року - 21.12.2011 року включно, за видатковою накладною № РН-0011246 від 02.12.2011 року - 01.01.2012 року.
Проте, відповідачем у справі зобов'язання по Договору в частині оплати отриманого товару виконав частково та не у встановлений Договором строк.
За розрахунком позивача заборгованість відповідача станом на 28.03.2012 року складає 8577,66 грн (а.с 29).
Факт заборгованості відповідача в сумі 8577,66 грн підтверджено у акті звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2011 року, який підписано представниками сторін та скріплено печатками товариств.
За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.
У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.
За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.
Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З урахуванням вказаних обставин, а також тої обставини, що відповідачем у справі позовні вимоги не заперечено, факти, викладені в позовній заяві, не спростовано, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 8577,66 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Господарський суд враховує, що пунктом 6.2 Договору передбачено, у випадку невиконання договірного зобов'язання щодо оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожний день прострочення сплати.
Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Частина 6 статті 231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наданий позивачем розрахунок суми пені за загальний період з 14.11.2011 року по 01.03.2012 року в сумі 333,97 грн (а.с. 20-28) відповідає зазначеним вище правовим нормам та умовам договору.
З урахуванням викладеного вище, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 333,97 грн за період з 14.11.2011 року по 01.03.2012 року підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання зобов'язань за Договором 51,59 грн інфляційних збитків та 107,73 грн відсотків річних.
У відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України відсотки річних та інфляційні втрати можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.
Суд враховує, що вимога кредитора про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору
Пунктом 6.4 Договору сторони узгодили зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили 5 % річних.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 5 відсотків річних в сумі 107,73 грн за період з 14.1.2011 року по 28.03.2012 року та збитки від інфляції в сумі 51,59 грн за період листопад 2011 по березень 2012 року.
Враховуючи наведені вище правові норми, правомірність визначення позивачем періоду для нарахування збитків від інфляції та 5 % річних (а.с. 20-28), господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 51,59 грн інфляційних збитків та 107,73 грн 5 % річних заявлені правомірно і підлягають задоволенню.
Відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності.
Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу , господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем у справі дотримано зазначені вище процесуальні вимоги, відтак позовні вимоги господарським судом задовольняються в повному обсязі.
Згідно ст. 49 ГПК України витрати на судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,44,49, 8, 83, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТТВ ГРПУ УКР", 25002, м.Кіровоград, сул. Орджонікідзе,5 кімн. 203, код 34894651 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЧІПІТА УКРАЇНА ЗБУТ", 03150, м.Київ, вул.Боженко,86, код ЄДРПОУ 32955832 основний борг в сумі 8577,66 грн, втрати від інфляції в сумі 51,59 грн, пеню в су мі 333,97 грн, 5% річних в сумі 107,73 грн, судовий збір в сумі 1 609,50 грн.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.
Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Повне рішення складено 11.06.2012 року.
Суддя Т.В. Макаренко
Суд | Господарський суд Кіровоградської області |
Дата ухвалення рішення | 05.06.2012 |
Оприлюднено | 15.06.2012 |
Номер документу | 24598598 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Кіровоградської області
Макаренко Т.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні