Рішення

від 05.06.2012 по справі 5017/1067/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" червня 2012 р.Справа № 5017/1067/2012

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго";

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСБУД-АВТО"

про стягнення 24598,85грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1- по довіреності;

Від відповідача: Нікіфорова Ю.В. - директор;

СУТЬ СПОРУ: Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 24598,85грн., з яких 23048,52грн.- заборгованість за спожиту електричну енергію, 1161,65грн. -пеня, 161,35грн.-індекс інфляції, 227,33грн. -3% річних.

Відповідач до суду з'явився, відзив на позов не надав але позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між ВАТ «Одесаобленерго» Центральним РЕМ та товариством з обмеженою відповідальністю «Трансбуд-Авто»було укладено Договір про постачання електричної енергії № 91 від 17.01.2011 року (далі - Договір).

Відповідно до п. 9.4. Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 березня 2011 року. Згідно з додатковою угодою до Договору постачальник і споживач дійшли згоди про продовження його дії на період до 21 листопада 2011 року.

ВАТ «Одесаобленерго», згідно п. 2 Договору, зобов'язується постачати електроенергію споживачу у відповідності до умов Договору, а останній оплачує постачальнику електричної енергії її вартість згідно з умовами цього Договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Преамбулою Договору передбачено, що при виконанні умов Договору, а також вирішення всіх питань, не обумовлених Договором, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України, діючими на момент виникнення боргу, а саме: Законом України «Про електроенергетику»(надалі - Закон), «Порядком постачання електричної енергії споживачам», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 р. № 441 (надалі -Порядок) та «Правилами користування електричною енергією», затвердженими постановою Національної комісії з регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28, у редакції постанови НКРЕ № 910 від 17.10.2005 року зі змінами, внесеними Постановою НКРЕ від 25.12.08р. № 1449 та зареєстрованими Мін'юстом України 24.04.10 р. № 304/17599. (надалі -ПКЕЕ).

Згідно п.10.2 ПКЕЕ споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Однак, виконувати свої зобов'язання по договору про постачання електричної енергії в частині оплати спожитої електричної енергії, відповідач відмовляється.

Так, у жовтні 2011 року ТОВ «Трансбуд-Авто»було спожито 22986 кВт/г. на суму 23048,52 грн. (в т.ч. ПДВ - 3841,42 грн.). Даний факт підтверджується актом про обсяги спожитої електроенергії, який споживач здав до енергопостачальної організації до кінця розрахункового періоду. На вказану суму відповідачу був виданий рахунок-фактуру з терміном оплати обсягу спожитої активної електричної енергії. Однак до цього часу оплата по вказаному рахунку ТОВ «Трасбуд-Авто» так і не здійснена.

Таким чином, за порушення умов договору заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту у жовтні електричну енергію становить 23048,52грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 549, 550 Цивільного кодексу України та п. 4.2.1 Договору, передбачає, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком „Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на той період, за кожен день у прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Так, відповідно до наданого позивачем розрахунку, сума пені, яка підлягає сплаті відповідачем за невиконання зобов'язання, складає -1161,65 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідно до ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов"язання по договору №91 Ц від 17.01.2011р. за жовтень 2011р. перед ВАТ „Одесалбленерго" по сплаті за спожиту електроенергію відповідачу нараховано 3% річних за вказаний період в розмірі 227,33грн. та інфляційні витрати в розмірі 161,35грн., які відповідачем не спростовані .

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

При вказаних обставинах, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, документально обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 24598,85грн., з яких 23048,52грн.- заборгованість за спожиту електричну енергію, 1161,65грн. -пеня, 161,35грн.-індекс інфляції, 227,33грн. -3% річних.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 1609,50грн. віднести за рахунок відповідача , згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСБУД-АВТО" (65000, м. Одеса, пл. Єкатерининська, 4, код ЄДРПОУ 35565338 ) на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" (65031, м. Одеса, вул. М. Боровського код 00131713) 23048,52грн.- заборгованість за спожиту електричну енергію, 1161,65грн. -пеня, 161,35грн.-індекс інфляції, 227,33грн. -3% річних та судовий збір в сумі 1609,50грн..

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 11.06.12р.

Суддя Літвінов С.В.