Рішення

від 05.06.2012 по справі 5020-384/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2012 року справа № 5020-384/2012 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ТехноНІКОЛЬ-Центр",

ідентифікаційний код 32046030

(01103, м. Київ, вул. професора Підвисоцького/Драгомирова,

будинок 10/10, кімнати 60-61)

до: Приватного підприємства „Рамих",

ідентифікаційний код 24032364

(99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, буд. 29-В/4)

про стягнення 4 357,44 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

позивач (ТОВ „ТехноНІКОЛЬ-Центр") -явку уповноваженого представника не забезпечив;

відповідач (ПП „Рамих") -явку уповноваженого представника не забезпечив.

Обставини справи:

04.04.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю „ТехноНІКОЛЬ-Центр" (далі -позивач, ТОВ „ТехноНІКОЛЬ-Центр") звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) з позовом до Приватного підприємства „Рамих" (далі -відповідач, ПП „Рамих") про стягнення 5 857,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару, отриманого ПП „Рамих" від ТОВ „ТехноНІКОЛЬ-Центр" за накладними № СВ00002832 від 28.10.2011, № СВ00002895 від 02.11.2011 та № СВ00002988 від 09.11.2011.

Ухвалою суду від 09.04.2012 порушено провадження у справі № 5020-384/2012 та у порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору; розгляд справи призначено на 19.04.2012.

Через неявку сторін у судові засідання розгляд справи у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України неодноразово відкладався, востаннє -до 05.06.2012.

Ухвалою суду від 05.06.2012 припинено провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 1 500,00 грн /арк. с. 45-46/.

Таким чином, на розгляді суду залишаються позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 4 357,44 грн заборгованості за поставлений товар (5857,44 -1500,00).

Позивач витребувані судом документи не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином /арк. с. 40-43/, причини неявки суду не сповістив.

Відповідач у засідання суду 05.06.2012 явку свого повноважного представника також не забезпечив, проте листом від 17.05.2012 повідомив суд про те, що борг перед позивачем погашений ним у повному обсязі, у зв'язку з чим просив припинити провадження у справі через відсутність предмета спору /арк. с. 35/.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, з огляду на сплив строку вирішення спору, суд вирішив розглянути справу у відсутність представників сторін за наявними у справі матеріалами -в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ТехноНІКОЛЬ-Центр" поставило Приватному підприємству „Рамих" товар за наступними видатковими накладними:

- № СВ00002832 від 28.10.2011 на суму 1 858,35 грн /арк. с. 9/;

- № СВ00002895 від 02.11.2011 на суму 420,08 грн /арк. с. 10/;

- № СВ00002988 від 09.11.2011 на суму 5 058,78 грн /арк. с. 11/;

Разом на суму: 7 337,21 грн.

За твердженням позивача, відповідач отримав зазначений товар, проте станом на 26.03.2012 не оплатив його у повному обсязі, що і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення 5 857,44 грн.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач погасив частину заборгованості у сумі 1 500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 181 від 05.04.2012 /арк. с. 38/, у зв'язку з чим провадження у справі у відповідній частині позовних вимог було припинено, про що зазначено вище.

Таким чином, суд розглядає позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 4 357,44 грн (5857,44 -1500,00) заборгованості за поставлений товар.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару.

Предметом позову є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю „ТехноНІКОЛЬ-Центр" до Приватного підприємства „Рамих" про стягнення заборгованості за поставлений товар, тому застосуванню до спірних правовідносин сторін підлягають відповідні норми Господарського кодексу України і Цивільного кодексу України, які регулюють загальні положення про зобов'язання, питання виконання зобов'язань та відповідальності за порушення зобов'язань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод), із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. ст. 202, 205 ЦК України).

На підставі наданих до матеріалів справи доказів суд дійшов висновку, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором поставки.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України та статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі домовленостей з відповідачем та видаткових накладних № СВ00002832 від 28.10.2011, № СВ00002895 від 02.11.2011 та № СВ00002988 від 09.11.2011 /арк. с. 9-11/ Товариство з обмеженою відповідальністю „ТехноНІКОЛЬ-Центр" передало у власність Приватного підприємства „Рамих" товар на загальну суму 7 337,21 грн, за частину якого (в сумі 5 857,44 грн) відповідач не розрахувався.

Відповідно до вимог статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Із матеріалів справи убачається, що відповідач не має заборгованості за отриманий від позивача товар, що підтверджується належними та допустимими доказами, а саме:

- платіжним дорученням № 145 від 26.03.2012 на суму 1 357,44 грн /арк. с. 36/;

- платіжним дорученням № 151 від 28.03.2012 на суму 3 000,00 грн /арк. с. 37/;

- платіжним дорученням № 181 від 05.04.2012 на суму 1 500,00 грн /арк. с. 38/;

разом на суму: 5 857,44 грн.

Як зазначалося вище, внаслідок часткового погашення відповідачем заборгованості у сумі 1 500,00 грн вже після звернення позивача до суду із даним позовом, провадження у справі у вказаній частині позовних вимог було припинено.

Водночас, зі змісту платіжних доручень № 145 від 26.03.2012 та № 151 від 28.03.2012 убачається, що оплата за поставлений позивачем товар в сумі 4 357,44 грн (1357,44 + 3000,00) здійснена відповідачем у березні 2012 року, тобто ще до звернення позивача до суду із даним позовом (позовна заява передана службі доставки 04.04.2012 /арк. с. 15/).

Отже, станом на час звернення позивача до суду із даним позовом (04.04.2012) право позивача на оплату поставленого ним відповідачеві товару за спірними накладними в сумі 4 357,44 грн не було порушено, а спір щодо цього був відсутній, адже припинив своє існування через оплату відповідачем наявної заборгованості 26-28.03.2012.

Відповідно до абзацу третього пункту 4.4 розділу 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі на підставі пункту 1 1 частини першої статті 80 ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

За таких обставин, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 4 357,44 грн безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог у вказаній частині слід відмовити.

Разом з тим, враховуючи, що залишок заборгованості в сумі 1 500,00 грн погашений відповідачем після подачі позову, судові витрати у відповідній частині, за правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача і підлягають стягненню з нього на користь позивача пропорційно.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем при подачі позову сплачений судовий збір в сумі 1 609,50 грн. Із загальної суми заявлених позовних вимог (5 857,44 грн) 4 357,44 грн, тобто 74,39%, є необґрунтованими. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 609,50 грн * 25,61% = 412,19 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Рамих" (ідентифікаційний код 24032364; 99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, буд. 29-В/4, п/р 26009040771300 в ПАТ „УкрСиббанк", МФО 351005, або з інших рахунків) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТехноНІКОЛЬ-Центр" (ідентифікаційний код 32046030; 01103, м. Київ, вул. професора Підвисоцького/Драгомирова, будинок 10/10, кімнати 60-61; п/р 26000301014268 в ПАТ „ВТБ Банк", МФО 321767, або на інші рахунки) судовий збір у сумі 412,19 грн (чотириста дванадцять грн 19 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.06.2012.

Суддя підпис В.О. Головко