Постанова

від 07.06.2006 по справі 16/135 (6/248д)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/135 (6/248д)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-99-18, факс 7-44-62

П О С Т А Н О В А

 "07" червня 2006 р.                                                  Справа № 16/135 (6/248д)

„16” год. „45” хв.

                                                                      Господарський суд Чернігівської області у складі:

                                                                      головуючого -  судді Фесюри М.В.,

                                                                      при секретарі  - Кезля А.О.,

                                                                      за участю представників сторін:

                                                                      від позивача: Філіпова О.Г., Теруха А.Г.,                                                                                          від відповідача - 1 –не з'явився,

                                                                      від відповідача –2: Канарський В.О.

розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні справу

за ЗАЯВОЮ:                     Закритого акціонерного товариства „Виробничо –торгівельна швейна фірма

                              „Україна”

                              (м. Прилуки вул. Костянтинівська,62)

про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Чернігівської області від 22.12.2005р.у справі № 6/248д

за ПОЗОВОМ:                Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції

                                      (м. Прилуки вул. Київська,214)

До ВІДПОВІДАЧА - 1:           Товариства з обмеженою відповідальністю „Крокус”

                                        (м. Київ пр-т Оболонський, 14-г)

До ВІДПОВІДАЧА –2:           Закритого акціонерного товариства „Виробничо –торгівельна

                                        швейна фірма „Україна”

                                        (м. Прилуки вул. Костянтинівська,62)

Про визнання недійсним правочину.

          Закритим акціонерним товариством „Виробничо –торгівельна швейна фірма „Україна” подано заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якій заявник просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 22.12.2005р.у справі № 6/248д за позовом Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю „Крокус” та до Закритого акціонерного товариства „Виробничо – торгівельна  швейна фірма „Україна” про визнання недійсним господарського зобов'язання договору підряду з демонтажу швейного обладнання № 67 від 10.06.2004р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Крокус” та Закритим акціонерним товариством „Виробничо – торгівельна  швейна фірма „Україна”, та у позові відмовити повністю.

          Вимоги заявника обґрунтовані тим, що судове рішення , яким було визнано недійсними установчі документи ТОВ “Крокус” з моменту державної реєстрації, свідоцтво платника ПДВ з моменту видачі та виключено ТОВ „Крокус” з реєстру платників ПДВ, скасоване, отже підстави для визнання угоди недійсною відсутні.

          Податковий орган проти вимог заявника заперечив, посилаючись на те, що спрямованість угоди  всупереч інтересам держави підтверджується іншими доказами. На підтвердження своїх заперечень надав копії пояснень працівників заявника, відповідно до яких демонтаж обладнання здійснювався робітниками швейної фірми, копію акту про анулювання свідоцтва ТОВ „Крокус” як платника ПДВ, складеного на підставі судового рішення, яке на час даного розгляду є скасованим, листа ДПІ у Оболонському районі м. Києва, яким повідомляється про відсутність інформації про фактичну адресу ТОВ „Крокус” та подання останньої звітності цим підприємством у квітні 2005р.

          Крім того, податковий орган вважає, що заявником пропущений строк звернення до суду для перегляду рішення за нововиявленими обставинами. Вважає, що відлік такого строку повинен починатись з моменту постановлення ухвали від 21.02.2006р., якою скасоване рішення суду про визнання недійсними установчих документів ТОВ „Крокус”.

          ТОВ „Крокус” було повідомлено про час та місце судового розгляду за місцем реєстрації.

          За клопотанням податкового органу в судовому засіданні допитаній в якості свідка Макаренко А.М., який показав, що демонтаж обладнання здійснювався працівниками заявника.

          Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази , суд

ВСТАНОВИВ

22.12.2005р. господарський суд Чернігівської області постановив рішення у справі № 6/248д за позовом Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю „Крокус” та до Закритого акціонерного товариства „Виробничо –торгівельна  швейна фірма „Україна” про визнання недійсним господарського зобов'язання договору підряду з демонтажу швейного обладнання № 67 від 10.06.2004р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Крокус” та Закритим акціонерним товариством „Виробничо –торгівельна  швейна фірма „Україна”, яким позов задовольнив та вирішив визнати недійсним господарське зобовязання договір підряду з демонтажу швейного обладнання №67 від 10.06.2002р , як такого,  що вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю “Крокус” на користь закритого акціонерного товариства “Виробничо-торгівельна швейна фірма “Україна” одержані кошти в сумі 1170221,53 грн., стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю “Крокус” до державного бюджету 85 грн. державного мита,  118 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та стягнув з закритого акціонерного товариства “Виробничо-торгівельна швейна фірма “Україна” в доход держави Україна вартість отриманих підрядних робіт в сумі 1170221,53 грн.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2006р. було відмовлено Відповідачу –2 у справі в задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду.

          Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.03.2006р. також було відмовлено Відповідачу –2 у прийнятті касаційної скарги на це судове рішення.

          При прийнятті рішення, яке переглядається за нововиявленими обставини, господарський суд Чернігівської області врахував наступне.

Згідно  статті 173 Господарського кодексу України господарським  визнається  зобов'язання,  що  виникає  між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з   господарського  договору  та  інших  угод,   передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У частині 1 статті 179 ГК України передбачено, що майново-господарські  зобов'язання,  які   виникають   між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч.1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Так,  10.06.2004р. між Закритим акціонерним товариством  “Виробничо-торгівельна швейна фірма “Україна”, м. Прилуки та товариством з обмеженою відповідальністю “Крокус”, м. Київ укладено договір №67 підряду з демонтажу швейного обладнання, за умовами якого перший доручає, а другий приймає на себе зобовязання по виконанню робіт з демонтажу швейного обладнання, його консервування, належного пакування та здійснення вантажно-розвантажувальних робіт з виробничих приміщень фабрики на автомобільний транспорт або склад замовника.

Виконання  сторонами договору його умов підтверджується податковими накладними №30074.1 від 30.07.2004р. на суму 849600,16 грн., №31084.1 від 31.08.2004р. на суму 139246,76 грн., №30094.1 від 30.09.2004р. на суму 181374,65 грн., актами виконаних робіт по демонтажу та пакуванню обладнання від 30.07.2004р. (вартість виконаних робіт 849600,16 грн.), від 31.08.2004р. (вартість виконаних робіт 139246,76 грн.), від 30.09.2004р. ( вартість виконаних робіт 181374,65 грн.), платіжними дорученнями № 974 від 25.08.2005р. та №1046 від 15.09.2004р., за якими перший відповідач перерахував на рахунок другого відповідача відповідно 79600,15 грн. та 50000 грн. за виконані роботи по договору №67 від 10.06.2004р.

Також ЗАТ “Виробничо-торгівельна швейна фірма “Україна” надано  копію угоди №1 від 04.10.2004р., укладену між ним та ТОВ “Крокус”, про зміну договору  від 10.06.2004р., згідно якої перший зобовязаний сплатити другому послуги по демонтажу швейного обладнання, шляхом передачі другому в термін 3-х днів з дати підпису угоди простого векселя  з наступними реквізитами: векселедавець ЗАТ ВТШФ “Україна”, номінальна вартість векселя 1040621,42 грн., термін платежу по предявленню, місце платежу м. Київ, АБ Тавріка р/р 260003010019 МФО 300788, номер векселя 3223133584.

04.10.2004р. між відповідачами складено акт приймання вищевказаного векселя.

Згідно рішення Соломянського районного суду м. Києва від 01.11.2004р. по справі №2-3909-1/04 визнано недійсним  статут та установчий договір товариства з обмеженою відповідальністю “Крокус” з 20.11.2002р.; визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю “Крокус” №36729213 з 03.12.2002р.; виключено ТОВ “Крокус” з реєстру платників податків на додану вартість з 03.12.2002р.

Дане рішення Соломянського районного суду м. Києва вступило в законну силу.

Згідно ст.. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили,  є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Так,  вищевказаним рішенням Соломянського районного суду м. Києва встановлено, що  20.11.2002р. Оболонською районною державною адміністрацією м. Києва  за №10737 було зареєстровано ТОВ “Крокус”, юридична адреса: м. Київ, пр-т Оболонський, буд. 14-Г, засновником даного підприємства є Стельмащук Мирослав Іванович та Колесник Сергій Анатолійович; установчі документи ТОВ “Крокус” є такими, що суперечать чинному законодавству України, оскільки, як було встановлено,  підприємство за юридичною адресою не знаходиться, до управління та діяльності підприємства Стельмащук М.І. не має жодного відношення, установчі документи ТОВ “Крокус” особисто він не розробляв, внесків до статутного фонду не робив, на посаду директора підприємства нікого не призначав; фактично підприємницька діяльність ТОВ “Крокус” проводилась невідомими особами, статут та установчий договір підприємства містять недостовірні дані щодо засновника, власника та місцезнаходження підприємства, чим створені умови для здійснення іншим фізичним особам діяльності поза державним контролем з метою ухилення від сплати податків, а тому установчі документи не можуть вважатись такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України.

Виходячи зі змісту ст. 6 Закону України “Про підприємства в Україні” від 27.03.1991р. № 887 та ч.2 ст.26 Цивільного кодексу Української РСР, яка діяла на момент створення  ТОВ “Крокус”, підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Оскільки вищевказаним рішенням Соломянського районного суду м. Києва установчі документи ТОВ “Крокус”  визнані недійсними з моменту державної реєстрації, актом ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 09.03.2005р. №1 анульовано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 36729213, індивідуальний податковий номер 322064926547, виданого 03.12.2002р. платнику ТОВ “Крокус”, то на момент  укладання господарського договору з ЗАТ ВТШФ “Україна” 10.06.2004р.  ТОВ “Крокус” не мало   цивільної   правоздатності   і дієздатності, як юридична особа.

Проте, згідно листа Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києва станом на 15.10.2005р. в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України значиться ТОВ “Крокус”, ідентифікаційний код 32206494, юридична адреса м. Київ, Оболонський район, проспект Оболонський, 14-Г, дата реєстрації 20.11.2002р. №10737.

Згідно листа державного реєстратора Оболонської районної державної адміністрації м. Києва від 30.11.2005р. ТОВ “Крокус” зареєстровано в Оболонській районній у м. Києві державній адміністрації 22.11.2002р. за адресою, вказаною в установчих документах м. Київ, пр-т Оболонський, 14-Г; у відділі державних реєстраторів не проводили ні державно реєстрацію змін до установчих документів щодо зміни місцезнаходження, ні державну реєстрацію припинення в результаті ліквідації товариства.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України  підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1-3,5 ст. 203 ЦК України зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

        Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

        Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.. 207 Господарського кодексу України господарське   зобов'язання,   що  не  відповідає  вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978р. № 3 зі змінами та доповненнями дія статті 49 Цивільного кодексу України поширюється на угоди, укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, тобто які порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів.

При цьому необхідними умовами для визнання угоди недійсною є мета укладання угоди субєктами господарювання, яка, зокрема, має бути спрямована на приховування від оподаткування доходів для завдання шкоди інтересам держави та суспільства, а також вина сторін у формі умислу щодо настання відповідних наслідків.  

Відповідно до п.7.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002р. №1056 доказами спрямованості умислу субєкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресами, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації субєкта підприємницької діяльності та інше.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те,  що позивач довів належними засобами доказування той факт, що ТОВ “Крокус” при укладанні та виконанні оспорюваної угоди мало умисел на приховування від оподаткування прибутків та доходів, тобто, укладало господарський договір, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

          Зі змісту судового рішення слідує, що єдиним доказом існування у ТОВ „Крокус” умислу на приховування від оподаткування прибутків та доходів явилось рішення Соломянського районного суду м. Києва від 01.11.2004р. по справі №2-3909-1/04.

          21.02.2006 р. Солом”янський районний суд м. Києва постановив ухвалу, якою скасував вищенаведене рішення у зв”язку з нововиявленими обставинами та призначив справу №2-3909-1/04 до розгляду.

          17.03.2006р. той же суд ухвалою  закрив провадження у справі у зв”язку  з відмовою позивача від позову. Як слідує з відмітки на процесуальному документі, ухвала набрала законної сили 04.04.2006р.

          28.04.2006р. Солом”янський районний суд м. Києва постановив ухвалу, якою виправив помилку у номері справи.

          Оскільки рішення Соломянського районного суду м. Києва від 01.11.2004р. по справі №2-3909-1/04 скасоване, тому відсутні докази, які вказують на умисел ТОВ „Крокус” не сплачувати податки при укладанні спірної угоди.

          За таких обставин рішення господарського суду Чернігівської області від 22.12.2005р.у справі № 6/248д має бути скасоване, а позовні вимоги про визнання недійсним господарського зобов'язання задоволенню не підлягають.

          Заперечення податкового органу судом не приймаються, оскільки надані ним докази, а саме акт про анулювання свідоцтва ТОВ „Крокус” як платника ПДВ, складений на підставі судового рішення, яке на час даного розгляду є скасованим, лист ДПІ у Оболонському районі м. Києва, яким повідомляється про відсутність інформації про фактичну адресу ТОВ „Крокус” та подання останньої звітності цим підприємством у квітні 2005р., показання допитаного свідка та пояснення інших працівників швейної фірми не доводять наявності  у ТОВ „Крокус” умислу, який би при укладанні спірної угоди суперечив інтересам держави.

          Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

          Податковий орган обставин, викладених у позовних вимогах не довів.

          Не може бути прийняте до уваги і заперечення позивача, яке стосується пропущення заявником строку подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами з наступних підстав.

          Відповідно до ст.347-6 ЦПК України за результатами розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами суд постановляє ухвалу про задоволення заяви і скасування рішення чи ухвали у зв”язку з нововиявленими обставинами або відмовляє у її задоволенні, якщо заява необґрунтована. Після скасування рішення, ухвали справа розглядається судом у порядку встановленому цим Кодексом.

          Зі змісту наведеної норми випливає, що скасування рішення у зв”язку з нововиявленими обставинами є наслідком прийняття заяви і цивільний процес по перегляду на цьому не завершується, оскільки справа по суті не розглядається.

          Отже заявник дійшов до правильного висновку про те, що відлік строку, з якого він міг дізнатися про скасування рішення Соломянського районного суду м. Києва від 01.11.2004р. по справі №2-3909-1/04 повинен розпочинатися не з 21.02.2006р., коли суд постановив ухвалу про скасування рішення та призначення справи до розгляду, а з 04.04.2006р., коли ухвала суду від 17.03.2006р., якою закінчено розгляд справи, набрала законної сили.

          Відповідно до ст.247 КАС України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом одного місяця після того , як особа , яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини.

          Заяву подано 26.04.2006р., тобто на двадцять другий день, коли заявник міг дізнатися про остаточні наслідки перегляду рішення Солом”янського суду, отже строку звернення до суду ним не пропущено.

          Керуючись ст.ст.94, 158-163, 253 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Заяву Закритого акціонерного товариства „Виробничо –торгівельна швейна фірма „Україна” про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задовольнити повністю.

2.          Рішення господарського суду Чернігівської області від 22.12.2005р.у справі № 6/248д за позовом Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю „Крокус” та до Закритого акціонерного товариства „Виробничо –торгівельна  швейна фірма „Україна” про визнання недійсним господарського зобов'язання договору підряду з демонтажу швейного обладнання № 67 від 10.06.2004р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Крокус” та Закритим акціонерним товариством „Виробничо –торгівельна  швейна фірма „Україна”, скасувати.

3.          У позові відмовити повністю.

4.          Стягнути з Державного бюджету (р/р 31117095500002  УДК в Чернігівській області,  МФО 853592, код 22825965) на користь Закритого акціонерного товариства „Виробничо –торгівельна  швейна фірма „Україна”( м. Прилуки  вул. Костянтинівська,62, код 05502491) 42,5 грн. державного мита.

5.          Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

          Якщо було подано  заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна  скарга  не  була  подана у строк, встановлений  цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

          У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає  законної  сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява.  Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в  апеляційній скарзі.

          Заява  про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення.

          Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

          Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після  подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанова складена у повному обсязі 09 червня 2006 року.

          Суддя                                                                                                              М.В.Фесюра