Рішення

від 26.04.2012 по справі 2-1858/11

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1858/11

Провадження № 2/1323/172/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2012 р. Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Бучківської В. Л.

при секретарі Березіній Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Жулинської сільської ради Стрийського району Львівської області про визнання права власності на житловий будинок та господарські будівлі в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_5. В обґрунтування позову покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мама ОСОБА_5, яка була власником житлового будинку та господарських споруд, які розташовані по АДРЕСА_2. За життя його мама не провела у встановленому закон порядку реєстрацію спірного будинковолодіння та господарських споруд. Після смерті ОСОБА_5 спадкоємцями першої черги є він, його батько ОСОБА_2 та брат ОСОБА_3 Однак відповідачі по справі відмовилися від належних їм часток у спадщині на його користь. Позивач, вважаючи себе спадкоємцем першої черги за законом, має намір оформити свідоцтво про право на спадщину на спірний будинок та господарські споруди, але в нього відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок. Після смерті матері, крім нього, інших спадкоємців, які б могли претендувати на спадкове майно немає. Вважає, що він є єдиним спадкоємцем за законом після смерті своєї матері, вступив у володіння спадковим нерухомим майном та фактично прийняв спадщину, однак юридично її не оформив.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, дав пояснення аналогічні вищенаведеним, та доповнив, що в 1988 році померла його бабця ОСОБА_6, якій належав спірний будинок. 21.02.1974 року вона склала заповіт, яким все своє майно, в тому числі житловий будинок та господарські споруди по АДРЕСА_2 заповіла йому та його брату -відповідачу по справі ОСОБА_3, але вони спадок не оформили. В 2005 році в будинок переїхала проживати їхня мама ОСОБА_5, яка проживала там до смерті, а саме до 2010 року. На даний час в будинку проживає їхній батько ОСОБА_2 Після смерті матері він, його брат та батько є спадкоємцями першої черги, але вони відмовилися на його користь від спадщини. Просить суд позов задоволити.

Представник позивача позов підтримав, просить позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнав, не заперечив проти задоволення позовних вимог та доповнив, що спірне будинковолодіння та господарські споруди належали до колгоспного двору, головою якого була його теща ОСОБА_6, яка померла в 1988 році. Ще за час свого життя вона склала заповіт, за яким все своє майно заповіла його дітям ОСОБА_1 та ОСОБА_3 В 1995 році його дружина ОСОБА_5 приватизувала виділену його тещі земельну ділянку, а в 2005 році переїхала проживати в спірний будинок. На даний час в даному будинку проживає він.

Відповідач ОСОБА_3 позов визнав, не заперечив проти задоволення позовних вимог та доповнив, що після смерті матері ОСОБА_5 він з братом уклали договір про розподіл спадкового майна, за яким йому перейшла на праві власності 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, а ОСОБА_1 житловий будинок та господарські споруди, а також земельна ділянка по АДРЕСА_2

Представник відповідача Жулинської сільської ради Стрийського району Львівської області позов визнав, не заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.11, ч.2 ст.31, ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. А відтак, при постановленні рішення по даній справі, слід керуватися положенням ЦК України в редакції 1963 року. А оскільки в даній справі йдеться про колгоспний тип двору, то, на думку суду, слід керуватися статтями цього ж кодексу, які регламентували правовідносини в колгоспному дворі до 16 грудня 1993 року і які були виключені з цього кодексу у зв'язку з введенням в дію Закону України "Про власність". Окрім цього, при вирішенні вказаного судового спору також слід керуватися нормами ЦК України 2004 року, оскільки спадкування будинковолодіння має місце після прийняття нового Цивільного Кодексу України.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Предметом спору являється житловий будинок та господарські споруди по АДРЕСА_2, і станом на 15 квітня 1991 року, з часу введення в дію Закону України "Про власність", будинковолодіння належало до майна суспільної групи господарства - колгоспний двір /а.с.28/.

Дані обставини фактично визнаються сторонами по справі та стверджуються: свідоцтвом про право особистої власності на жилий будинок від 22.12.1987 р., виданого виконкомом Стрийської районної ради народних депутатів, згідно якого право власності на жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами зареєстровано за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_6 /а.с.28/.

Крім цього слід зазначити, що станом на 1991 рік головою колгоспного двору була ОСОБА_5, а тому вона була власником цього житлового будинку, що стверджується погосподарською книгою за період з 1991 року по 1995 рік /а.с.93/.

В судовому засіданні встановлено, та не заперечується сторонами, що будинок АДРЕСА_2 належали до майна суспільної групи господарства - колгоспний двір.

Колгоспним двором вважалось сімейно-трудове об'єднання громадян, які сумісно ведуть господарство, і більшість з них обов'язково отримує основний дохід в колгоспі, працюючи в такому в якості його членів.

Відповідно до ст.120 ЦК України 1963 року, майно колгоспного двору належить всім членам двору на праві спільної сумісної власності. Володіння, користування і розпорядження цим майном здійснюється із згоди всіх членів двору.

За змістом ч.2 ст.123 ЦК 1963 р. розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

В матеріалах справи міститься заповіт від 21.02.1974 року, згідно якого ОСОБА_6 заповіла все своє майно, а саме спірний будинок з господарськими спорудами онукам ОСОБА_3 та ОСОБА_1 /а.с.29/.

Даний заповіт суд не бере до уваги з наступних підстав.

Згідно зі ст.4 Постанови Верховної Ради України "Про введення в дію Закону "Про власність" від 26.03.1991 року, загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року.

За правилами ст.563 ЦК 1963 р. у випадку смерті члена колгоспного двору спадкування у майні двору не відкривається. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишається, то до майна двору застосовуються загальні правила спадкування.

Згідно п. 5 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, правила книги шостої цього Кодексу застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання ним чинності.

Згідно зі ст. 534 ЦК України в редакції 1963 року кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Відповідно до ст.548 цього кодексу прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991р. №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятій в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

Зважаючи на те, що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 належав до суспільної групи - колгоспний двір, станом на 1991 рік головою колгоспного двору була ОСОБА_5, а тому вона була власником цього житлового будинку.

Згідно технічного паспорта, вданого Стрийським МБТІ 16.02.2011 року, ОСОБА_5 належить житловий будинок АДРЕСА_2 /а.с.8-11/.

Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЛВ № 000977 ОСОБА_5 на підставі рішення V сесії Жулинської сільської ради народних депутатів від 30.10.1995 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,14 га, яка розташована в с. Жулин Стрийського району Львівської області для обслуговування житлового будинку /а.с.35/.

Крім цього, згідно державного акту про право приватної власності на земельну ділянку серії ЯД № 496874 ОСОБА_5 на підставі розпорядження голови Стрийської райдержадміністрації № 102 від 06.03.2009 року передано у власність земельну ділянку площею 0,3000 га, яка розташована в с.Жулин Стрийського району Львівської області для ведення особистого селянського господарства /а.с.70/

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, про що в книзі реєстрації смертей ІНФОРМАЦІЯ_1 зроблено відповідний актовий запис за № 15 /а.с.12/.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

За змістом ч.2 ст.1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Як вбачається з спадкової справи № 416/2011, заведеної після смерті ОСОБА_5, відповідач ОСОБА_2 17.06.2011 року відмовився від належної йому частини спадщини в користь своїх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Крім цього, 08.08.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір про розподіл спадкового майна померлої ОСОБА_5, за яким ОСОБА_3 на праві власності перейшла 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, вартістю 26 511 грн. та грошовий вклад разом із належними до нього відсотками, нарахуваннями та компенсаційними виплатами, який знаходиться на рахунку № НОМЕР_1 в філії відділення Ощадбанку м. Львова № 6319/081, а ОСОБА_1 -земельна ділянка площею 0,14 га в межах, згідно з планом, яка розташована на території с.Жулин Стрийського району Львівської області та передана для обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 4625382400:01:004:0032, вартістю 19 528,39 грн., земельна ділянка площею 0,3000га, в межах згідно з планом, яка розташована в с. Жулин Стрийського району Львівської області та передана для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4625382400:02:000:0189, вартістю 1 346,88 грн. /а.с.78/.

Позивач, що видно з його пояснень в судовому засіданні, був сином спадкодавця, фактично вступив в управління і володіння спадковим майном, поскільки з часу смерті спадкодавця доглядає за спадковим майном, підтримує його в належному стані, користується будинковолодінням, сплачує всі необхідні платежі за будівлі і землю, що свідчить про факт прийняття ним спадщини після смерті матері ОСОБА_7.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на спадкове майно не претендують, не заперечують проти офомлення права на спадщину на ОСОБА_1, інших спадкоємців, які б претендували на спадкове майно після смерті ОСОБА_5, чи мали б право на обов'язкову частку в спадщині, відповідно до ст. 1267 ЦК України, судом не встановлено.

Обставин, які б вказували, що спадкодавець ОСОБА_5 при житті набула, або володіла житловим будинком з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_2, неправомірно, або, що на вказане майно окрім позивача, в порядку спадкування чи з інших підстав претендують інші особи, в суді не встановлено.

З огляду на те, що покійна ОСОБА_5 при житті не склала заповіт, позивач фактично прийняв спадщину після її смерті і є її єдиним спадкоємцем, відповідачі позовні вимоги визнали, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визнання за останнім права власності на житловий будинок та господарські споруди по АДРЕСА_2 та в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5.

Керуючись ст. ст. 392, 1216, 1235, 1268 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області через районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: В. Л. Бучківська