Ухвала

від 31.05.2012 по справі 2а/0470/3622/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

31 травня 2012 р. Справа № 2а/0470/3622/12

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Криворізьке бюро нерухомості та технічної інвентаризації»до Державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Криворізьке бюро нерухомості та технічної інвентаризації» до Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України з вимогами:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови укласти з Приватним підприємством «Криворізьке бюро нерухомості та технічної інвентаризації», код ЄДРПОУ 36721625, договір про організацію доступу до користування автоматизованою електронною системою «Реєстр прав власності на нерухоме майно»;

- зобов'язати відповідача укласти з Приватним підприємством «Криворізьке бюро нерухомості та технічної інвентаризації», код ЄДРПОУ 36721625, Договір про організацію доступу до користування користування автоматизованою електронною системою «Реєстр прав власності на нерухоме майно» для надання суб'єкту господарювання ПП «КБНТІ» можливість здійснювати інформаційно-технічні послуги;

- зобов'язати відповідача встановити на комп'ютери Приватного підприємства «Криворізьке бюро нерухомості та технічної інвентаризації», код ЄДРПОУ 36721625, клієнтської частини автоматизованої електронної системи «Реєстр прав власноті на нерухоме майно».

В обгрунтування позову позивач зазначив, що 20.12.2011 року було здійснено державну реєстрацію юридичної особи - Приватне підприємство «Криворізьке бюро нерухомості та технічної інвентаризації» з метою здійснювати Статутну діяльність, визначену відповідними КВЕДами.

Для цього, підприємству необхідно було укласти з відповідачем відповідний Договір про організацію доступу до користування автоматизованою електронною системою «Реєстр прав власності на нерухоме майно» для надання суб'єкту господарювання можливість здійснювати інформаційно-технічні послуги з організації та забезпечення доступу до автоматизованої електронної системи «Реєстр прав власності на нерухоме майно» шляхом встановлення на комп'ютери підприємства клієнтської частини автоматизованої електронної системи «Реєстр прав власності на нерухоме майно» з метою здійснення ПП «КБНТІ» державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, видачі витягів та виготовлення свідоцтв про право власності на нерухоме майно, а також надання інших послуг, використовуючи автоматизовану електронну систему «Реєстр прав власності на нерухоме майно» заявників, як фізичних так і юридичних осіб (резидентів та нерезидентів), та для осіб, які представляють їх інтереси.

У зв'язку з цим, на адресу відповідача було направлено 02.02.2012 року заяву з проханням укласти з підприємством Позивача Договір про організацію доступу до користування автоматизованою електронною системою «Реєстр прав власності на нерухоме майно».

23.02.2012 року було отримано ПП «КНБТІ» письмову відмову за результатом розгляду направленої заяви з посиланням на те, що згідно з положенням пункту 1.12 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом МЮУ від 07.02.2002 року № 7/5 прямий доступ до Реєстру прав мають ті БТІ, які створені до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» та підключені до Реєстру прав у межах визначених територій адміністративно-територіальних одиниць на підставі укладених договорів з Адміністратором Реєстру прав, яким, відповідно до пункту 1.11 Тимчасового положення, визначено Держіпформ'юст.

Позивач вважає такі дії з боку відповідача протиправними і такими, що обмежують право юридичної особи вільно, безперешкодно займатися незабороненою підприємницькою діяльністю на території України.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, проте надав до суду клопотання, в якому просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та провести судовий розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача подав до суду заяву в якій просив закрити провадження у справі у зв'язку з тим, що Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України не є суб'єктом владних повноважень, а тому дана справа не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання, в якому просив розгляд справи провести без його участі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст заявлених позовних вимог, норми чинного законодавства, суд вважає за необхідне закрити провадження у даній справі виходячи з наступного.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно- правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 статті 17 КАС України визначена компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних спорів, яка поширюється на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005 «Щодо застосування господарськими судами України положень процесуального законодавства стосовно розмежування компетенції між спеціалізованими адміністративними і господарськими судами» необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Відповідно до п.7 ст.3 КАС України, суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Під органами державної влади у контексті даної статті розуміються органи законодавчої, виконавчої та судової влади, а делеговані повноваження - це функції, повноваження (права і обов'язки), що їх набуває певний суб'єкт (орган чи посадова особа) шляхом передачі йому для виконання від іншого суб'єкта за власним рішенням останнього або на підставі норми закону (Указ Президента «Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні» від 22.07.98 № 810/98).

«Делегування» означає, як правило, передачу функцій, повноважень на певний час із збереженням у делегуючого суб'єкта права повернути й до власного виконання. Делегована компетенція - це правова категорія, що включає в себе предмети відання і владні повноваження, які закріплені за органами держави або місцевого самоврядування, але їх реалізація, відповідно до Конституції і законів України, керуючись вимогами ефективності, здійснюється іншими органами. Делегування повноважень не є формою їх цілковитої передачі тому, кому вони делегуються. Ці повноваження залишаються повноваженнями відповідних органів, що їх делегували.

Згідно пункту 1.4 «Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів» від 12 квітня 2005р. №34/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2005р. за №381/10661, Положення - звід нормативних приписів, який визначає організацію та діяльність органів виконавчої влади, органів державного управління, органів господарського управління та контролю, посадових та інших осіб у певних сферах діяльності.

Відповідно до положень Статуту державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України є державним комерційним підприємством що, засноване Міністерством юстиції України на підставі наказу від 09.12.1997 №76/5 «Про утворення державного підприємства «Інформаційний центр» МЮУ» та діє відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.1999 №1272 «Про державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України», в якій визначено, що останній є адміністратором відповідних реєстрів інформаційної мережі Міністерства юстиції України.

Основною метою діяльності Держінформ'юсту є технічне, технологічне забезпечення створення та супроводження програмного забезпечення ведення автоматизованих систем Єдиних та Державних реєстрів, що створюються відповідно до наказів Міністерства юстиції України, а також інших електронних баз даних, що створюються відповідно до законодавства України, надання доступу фізичним та юридичним особам до автоматизованих систем Єдиних та Державних реєстрів, отримання прибутку від здійснюваної діяльності.

Крім того, згідно ст. 62, 63, 74 Господарського кодексу України та відповідно до положень Статуту державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, Відповідач діє на принципах госпрозрахунку, самофінансування та самоокупності і функціонує як самостійний суб'єкт господарювання, метою діяльності якого є технічне, технологічне забезпечення, створення та супроводження програмного забезпечення, ведення автоматизованих систем Єдиних та Державних реєстрів, що створюються відповідно до наказів Міністерства юстиції України, а також інших електронних баз даних, що створюються відповідно до законодавства України, надання доступу фізичним та юридичним особам до автоматизованих систем Єдиних та Держаних реєстрів, забезпечення збереження та захисту даних, що містяться в автоматизованих системах Єдиних та Державних реєстрів.

Слід зазначити, що здійснюючи функції адміністратора чи реєстратора Єдиних та Державних реєстрів інформаційної мережі Міністерства юстиції України Відповідач не здійснює будь-яких управлінських функцій, не приймає будь-яких управлінських рішень, а діє виключно для задоволення суспільних потреб шляхом систематичного здійснення господарської діяльності на основі державної власності.

Згідно абз. 3 ч. 1 інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2. - 2005, «Щодо застосування господарськими судами України положень процесуального законодавства стосовно розмежування компетенції між спеціалізованими адміністративними і господарськими судами» у випадку, якщо суб'єкт у спірних відносинах не здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Одночасно, Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно затверджений наказом Мін'юсту від 07.02.2002 №7/5 зареєстрованого в Мін'юсті України від 18.02.2002 (зі змінами) п.1.11 визначено, що адміністратором Реєстру прав є державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, що здійснює заходи зі створення та супроводження програмного забезпечення Реєстру прав та відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних, що містяться в електронній базі даних Реєстру прав.

Крім того, відповідно до ст. 2 Закону України «Про джерела фінансування органів державної влади» від 30 червня 1999 року № 783-ХІV (із змінами та доповненнями) органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування в межах, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Пунктом 3.4 Статуту державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України підприємство діє на принципах госпрозрахунку, самофінансування і функціонує як самостійний суб'єкт господарювання.

Таким чином, як вбачається із приписів Закону України «Про джерела фінансування органів державної влади» від 30 червня 1999 року № 783-ХІV (який встановлює вимоги до фінансового забезпечення органів державної влади), положень Статуту державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, приписів Господарського кодексу України, Держінформ'юст не є органом державної влади чи суб'єктом з делегованими владними повноваженнями.

Судом встановлено, що факт відсутності у Відповідача владних повноважень був встановлений у судовому порядку, зокрема у межах розгляду наступних справ:

- Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2006р. у справі № 05-5-11/6341-А;

- Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.12.2009р. у справі №2-а-11929/09/0570;

- Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2009р. у справі № 2а-39295/09/2070.

Отже судом встановлено, що суди дійшли до висновку, що Держінформ'юст не має жодних прав суб'єкта владних повноважень, є господарюючим суб'єктом і тому не може бути відповідачем у адміністративній справі, що підтверджується копіями ухвал.

Відтак, в силу положень ч.1 ст. 72 КАС України, де зазначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, відсутність у Відповідача владних повноважень (у тому числі і делегованих) є обставиною встановленою та такою, що доказування не потребує.

Таким чином, враховуючи наведене вище, Відповідач не є суб'єктом владних повноважень, а тому дана справа не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Щодо правової природи договору про організацію доступу до користування автоматизованою електронною системою «Реєстр прав власності на нерухоме майно».

Відповідно до п. 14 ч.1 ст. 3 КАС України, адміністративний договір - це дво-або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.

Разом з цим, згідно п. 1.12. Тимчасового положення, прямий доступ до Реєстру прав мають БТІ, створені до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» та підключені до Реєстру прав у межах визначених територій адміністративно-територіальних одиниць на підставі укладених договорів з Адміністратором Реєстру прав.

При цьому, договори про організацію доступу до користування автоматизованою електронною системою «Реєстр прав власності на нерухоме майно» за своєю правовою суттю є договорами про надання послуг та укладаються між двома суб'єктами господарювання, жоден з яких не наділений владними повноваженнями. Відтак так договори не є адміністративними, та відповідно спори щодо їх укладання ні можуть розглядатися у межах адміністративного судочинства.

Статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Положеннями ч. 2 цієї ж статті передбачено, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

За таких обставин, суд приходить до висновку про закриття провадження у даній справі у зв'язку з неналежністю її розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Разом з тим, суд роз'яснює позивачу його право на звернення з даним позовом до суду в порядку передбаченим нормами Цивільно-процесуального кодексу України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 17, п.1 ч.1 ст.157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у адміністративній справі № 2а/0470/3622/12 за позовом Приватного підприємства «Криворізьке бюро нерухомості та технічної інвентаризації» до Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.

Роз'яснити позивачу, що відповідні вимоги до відповідача підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Копію ухвали направити сторонам по справі.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Е.О. Юрков