Постанова

від 21.05.2012 по справі 0870/682/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2012 року 13:09 Справа № 0870/682/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Авдєєва М.П.,

при секретарі судового засідання Задунайському І.О.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність №2 від 10.04.2011);

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність №1572/10/10-014 від 02.12.2011),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСФ»

до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001252305 від 07.12.2011,

ВСТАНОВИВ:

26.01.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю «ПСФ» звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя, в якому уточнивши позовні вимоги просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001252305 від 07.12.2011 про визначення податкового зобов'язання ТОВ «ПСФ», загальною сумою 18851,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.09.2011 ТОВ «ПСФ» отримало податкове повідомлення-рішення №0001002305 від 28.09.2011, яке винесене на підставі акта перевірки №1682/23-05/34790037 від 14.09.2011, яким визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 15081 грн. та штрафні санкції у розмірі 7540,59 грн., з посиланням на порушення ТОВ «ПСФ» п.п.7.4.1, п.7.4, п.п.7.7.1. п.7.7 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», а саме завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ТЦ «Октавія» за вересень 2009 року у розмірі 5922 грн. та у жовтні 2009 року у розмірі 9159 грн. Не погодившись з вказаним рішенням 07.10.2011 ТОВ «ПСФ» подало скаргу до ДПА в Запорізькій області. Рішенням ДПА в Запорізькій області від 06.12.2011 скарга ТОВ «ПСФ» була задоволена частково, скасовано ППР №0001002305 в сумі 3770,25 грн., в іншій частині рішення залишено без змін. 09.12.2011 ТОВ «ПСФ» отримало відкориговане ППР №0001252305, яким визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 15081 грн. та штрафні санкції у розмірі 3770,25 грн. Вказане рішення ТОВ «ПСФ» оскаржило до ДПС України. 13.01.2012 ТОВ «ПСФ» отримало рішення про результати розгляду повторних скарг, яким ППР №0001252305 залишено без змін, а скарга - без задоволення. З зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач не згоден з огляду на наступне. Згідно наданих до перевірки документів встановлено, що ТОВ «ТЦ «Октавія» надало послуги ТОВ «ПСФ», а саме: 10.09.2009 між ТОВ «ПСФ» та ТОВ «ТЦ «Октавія» укладено договір підряду №1009/1311, згідно з яким ТОВ «ТЦ «Октавія» виконало роботи та передало позивачу виготовлені вироби, що підтверджується первинними документами. 12.10.2009 між ТОВ «ПСФ» та ТОВ «ТЦ «Октавія» укладено договір підряду №12101311, згідно з яким ТОВ «ТЦ «Октавія» виконало роботи та передало позивачу виготовлені вироби, що підтверджується первинними документами. Транспортування продукції відповідно до накладної №12101311 від 12.10.2009 виконувалося за рахунок ТОВ «ТЦ «Октавія» та отримано ТОВ «ПСФ» через ОСОБА_3, згідно з довіреністю №498 від 12.10.2009. За виконані роботи ТОВ «ПСФ» своєчасно розрахувалося згідно з банківськими виписками. В подальшому обладнання в зборі були відвантажені наступним організаціям: ТОВ «Європейські технології та обладнання», ВАТ «Мотор-Січ», що підтверджується первинними документами. Як вбачається з первинної бухгалтерської документації, яка була надана представникам ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя, угода було укладена належним чином у письмовій формі. Усі первинні бухгалтерські документи також складені відповідно до законодавства. Угоди є чинними. Їх недійсність у судовому порядку не визнана. Що стосується кримінальної справи відносно засновника ТОВ «ТЦ «Октавія» позивач зазначає, що відповідно до п.58.4 ст.58 ПК України, складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами. Таким чином, порушення кримінальної справи відносно засновника ТОВ «ТЦ «Октавія», не є визнання вини цієї особи. Вина особи може бути визнана нічим іншим, як вироком суду.

Ухвалою судді від 30.01.2012 відкрито провадження у справі №0870/682/12, закінчено підготовче провадження та справа призначена до розгляду на 13.02.2012.

Провадження у справі зупинялося до 27.02.2012, 21.03.2012, 23.04.2012, 21.05.2012.

Відповідачем подані письмові заперечення на позов, відповідно до яких перевіркою встановлено, що протягом вересня-жовтня 2009 року ТОВ «ПСФ» мало взаємовідносини з ТОВ «ТЦ «Октавіа», відповідно до договорів підряду: №1009/1311 від 10.09.2011, №12101311 від 12.10.2009. На виконання вказаних договорів у вересні 2009 року ТОВ «ПСФ» отримано від ТОВ «ТЦ «Октавіа» послуги на загальну суму 35530,02 грн., у т.ч. ПДВ - 5921,67 грн. згідно з актами виконаних робіт №1409132 від 14.09.2009, №1009131 від 19.09.2009, №24091312 від 24.09.2009, №28091311 від 28.09.2009, податкових накладних №14091312 від 14.09.2009, №1009131 від 19.09.2009, №24091312 від 24.09.2009, №28091311 від 28.09.2009. У жовтні 2009 року ТОВ «ПСФ» отримано від ТОВ «ТЦ «Октавіа» послуги на загальну суму 54952,74 грн., у т.ч. ПДВ - 9158,79 грн., відповідно до актів виконаних робіт №05101311 від 05.10.2009, №14101311 від 14.10.2009, видаткової накладної №12101311 від 12.10.2009 та податкових накладних №05101311 від 05.10.2009, №12101311 від 02.10.2009, №14101311 від 14.10.2009. Розрахунки між суб'єктами здійснені через розрахунковий рахунок згідно з банківськими дорученнями. В акті перевірки зазначено, що на податкових накладних, актах виконаних робіт, зазначена особа, що їх підписала - ОСОБА_4 Працівниками УПМ ДПА у Запорізькій області опитано колишнього директора ТОВ «ТЦ «Октавіа» гр. ОСОБА_4 (пояснення від 22.12.2009), яка пояснила, що з квітня 2009 року по 01 грудня 2009 року вона була призначена директором підприємства, але фактично фінансово-господарської діяльності не здійснювала, жодного документа не підписувала, звітів до ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя не надавала та не підписувала. Також ОСОБА_4 повідомила, що зареєструвала підприємство за грошову винагороду, не здійснювала фінансово-господарської діяльності та нікого на це не уповноважувала. У відділі податкової міліції ДПА в Житомирській області знаходиться кримінальна справа №69-82, яка порушена за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст.15, ч.5 ст.91, ч.2 ст.28, ч.2 ст.205, ч. 5 ст.27, ч.3 ст. 212, ч.2 ст.358 та ч.2 ст.3 КК України. Під час слідства встановлено, що в періоді 2007-2009 на території м. Києва діяла організована група осіб, яка створила ряд «фіктивних» та підконтрольних підприємств, які в подальшому були використані ними для прикриття власної незаконної діяльності, пособництва в умисному ухиленні від сплати податків та володіння чужим майном, а також конвертації грошових коштів. В конвертаційному центрі були задіяні 28 «фіктивних» та підконтрольних підприємств, у тому числі ТОВ «ТЦ «Октавіа». Актом перевірки ТОВ «ТЦ «Октавіаочинах, здійснених » від 28.05.2010 №81/23-1/36193327 встановлено порушення вимог ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ТЦ «Октавіа» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у січні-грудні 2009 року, які підпадають під визначення статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 за №334/94-ВР. В акті перевірки також зазначено, що підприємство відсутнє за юридичною та фактичними адресами. Відповідно до листа ОП Запорізького МБТІ від 05.01.2010 №151, право власності на будинок в цілому за адресою: м. Запоріжжя, вул. Грязнова, б. 51 зареєстровано за Місцевою радою на підставі рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради від 18.06.1992 №101/5. Свідоцтво платника ПДВ від 05.12.2008 №100153791 анульовано 02.03.2010 у зв'язку з виписуванням податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість - постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання. Загальна чисельність працюючих на ТОВ «ТЦ «Октавіа» відповідно до довідки 1-ДФ склала 2 особи. Таким чином вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «ТЦ «Октавіа» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільно-правової дієздатності ТОВ «ТЦ «Октавіа», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «ТЦ «Октавіа» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчиненні без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 ЦК України).

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав викладених у наданих письмових запереченнях. Просив у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення сторін, судом встановлене наступне.

На підставі направлень від 30.08.2011 №1375, від 05.09.2011 №1406 та наказу ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від 29.08.2011 №1447 Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСФ» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ТЦ «Октавіа» за період з 01.01.2009 по 31.12.2009.

За наслідками перевірки складений акт №1682/23-05/34790037 від 14.09.2011.

Актом перевірки встановлено порушення ТОВ «ПСФ»:

- п.п. 7.4.1 п.7.4, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на 15081 грн., у тому числі: за вересень 2009 року - на суму 5922 грн., за жовтень 2009 року - на суму 9159 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя винесено податкове повідомлення - рішення від 28.09.2011 №00001002305, яким визначена сума за грошовим зобов'язанням за платежем податок на додану вартість у сумі 15081 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 7540,50 грн.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 28.09.2011 №00001002305 ТОВ «ПСФ» 07.10.2011 звернулося із скаргою до Державної податкової адміністрації в Запорізькій області.

За результатами розгляду скарги Державною податковою адміністрацією в Запорізькій області прийнято рішення №11913/7/25-020 від 01.12.2011, яким:

- скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від 28.09.2011 №0001002305 в частині зайво застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3770, 25 грн., в іншій частині рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя винесено відкориговане податкове повідомлення - рішення від 07.12.2011 №0001252305, яким визначена сума за грошовим зобов'язанням за платежем податок на додану вартість у сумі 15081 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 3770,25 грн.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 07.12.2011 №0001252305 ТОВ «ПСФ» звернулося із скаргою до Державної податкової служби України.

За результатами розгляду скарги Державною податковою службою України прийнято рішення №355/6/10-2115 від 06.01.2012, яким ДПС України залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від 28.09.2011 №00001002305 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом скарги (податкове повідомлення-рішення від 07.12.2011 №0001252305.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

В основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення було покладено висновок податкового органу про те, що у відділі податкової міліції ДПА в Житомирській області знаходиться кримінальна справа №69-82, яка порушена за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст.15, ч.5 ст.91, ч.2 ст.28, ч.2 ст.205, ч. 5 ст.27, ч.3 ст. 212, ч.2 ст.358 та ч.2 ст.3 КК України, з якої вбачаться, що ТОВ «ТЦ «Октавіа» є «фіктивним» підприємством, у ТОВ «ТЦ «Октавіа» відсутні необхідні умови (матеріальні ресурси, основні засоби тощо) для здійснення підприємницької діяльності щодо поставки товарів та надання послуг з проектних робіт, не підтверджений факт поставок ТОВ «ТЦ «Октавіа» на адресу ТОВ «ПСФ» у періоді що перевірявся товарів (послуг), правочини здійснені без мети настання реальних наслідків та є нікчемними відповідно до норм ЦК України.

Суд не може погодитися з позицією відповідача з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПСФ» взято на податковий облік у ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя 13.12.2006 за №1245, зареєстровано як платник податку на додану вартість (ІПНП ПДВ 3479003008271).

На дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій постачальник ТОВ «ТЦ «Октавіа» у встановленому порядку було зареєстровано уповноваженими органами як суб'єкт господарювання, взятий податковим органом на облік як платник податків, в тому числі ПДВ (індивідуальний податковий номер 361933208263)

У свою чергу ТОВ «ПСФ» мало належним чином оформлені податкові накладні, одержані від постачальника та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарчих відносин між підприємствами. Акт перевірки зазначені факти не спростовує.

Перевіркою не зафіксований факт наявності в податкових накладних недоліків, що свідчить про їх неналежність як первинного документу, або порушення порядку їх видачі.

На підтвердження реальності правочинів, укладених між ТОВ «ТЦ «Октавіа» та ТОВ «ПСФ» позивачем до суду надано:

1. Договір підряду №1009/1311 від 10.09.2009 укладений між та ТОВ «ПСФ» (Замовник) та ТОВ «ТЦ «Октавіа» (Підрядник), згідно з яким «…Підрядник зобов'язується своїми силами і засобами виконати роботи в обсягах і в строки, передбачені п.4 договору, і здати роботи Замовнику, поставити на місце виконання робіт необхідні матеріали, конструкції, устаткування, комплектуючі вироби і здійснити їх приймання, розвантаження, складування і зберігання в період виконання робіт за договором. В свою чергу Замовник зобов'язується оплатити виконані Підрядником роботи в розмірах і в строки, встановлені договором, прийняти виконані Підрядником роботи та підписати Акт здавання-приймання виконаних робіт за умови належного виконання таких робіт Підрядником.».

2. Договір підряду №12101311 від 12.10.2009 укладений між та ТОВ «ПСФ» (Замовник) та ТОВ «ТЦ «Октавіа» (Підрядник), згідно з яким «…Підрядник зобов'язується поставити на місце виконання робіт необхідні матеріали, конструкції, устаткування, комплектуючі вироби і здійснити їх приймання, розвантаження, складування і зберігання в період виконання робіт за договором. В свою чергу Замовник зобов'язується оплатити виконані Підрядником роботи в розмірах і в строки, встановлені договором, прийняти виконані Підрядником роботи та підписати Акт здавання-приймання виконаних робіт за умови належного виконання таких робіт Підрядником.».

На підтвердження реальності вказаних правочинів позивачем до суду надані та досліджені наступні документи:

додатки до договору №1009/1311 від 10.09.2009 (специфікація по деталях): №2 (специфікація №1), №3 (специфікація), №4 (специфікація №1), №5 (специфікація №1), №6 (специфікація №1), №7 (специфікація №1), №7 (специфікація №3), №7 (специфікація №4); Рахунки-фактури №10091311-2 від 10.09.2009, №10091311 від 10.09.2009, №22091312 від 22.09.2009; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №14091312 від 14.09.2009; №10091311 від 15.09.2009, №01101311 від 01.10.2009, №05101311 від 05.10.2009;

додаток №1 до договору №12101311 від 12.10.2009 (специфікація №1); видаткова накладна №12101311 від 12.10.2009; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг №14101311 від 14.10.2009.

Судом також досліджені банківські виписки №7 від 16.09.2009, №607 від 17.09.2009, №626 від 23.09.2009, №9 від 24.09.2009, №656 від 28.09.2009, №26 від 19.10.2009, №39 від 05.11.2009, №788 від 05.11.2009, №800 від 12.11.2009, №40 від 17.11.2009, №842 від 19.11.2009, № 843 від 19.11.2009, № 879 від 25.11.2009; податкові накладні №10091311 від 15.09.2009, №14091312 від 14.09.2009, №24091312 від 24.09.2009, №28091311 від 28.09.2009, №05101311 від 05.10.2009, №12101311 від 12.10.2009, №14101311 від 14.10.2009; довіреність №498 від 12.10.2009 на ОСОБА_3 на отримання від ТОВ «ТЦ «Октавіа» ТМЦ по рахунку-фактурі №12101311 від 12.10.2009; реєстр довіреностей ТОВ «ПСФ» за жовтень 2009 року; реєстри отриманих та виданих податкових накладних (№з/п 30, 40, 57, 66, 80, 87).

Судом встановлено, що ТМЦ в зборі у подальшому були передані контрагентам ТОВ «Європейські технології та обладнання» та ВАТ «Мотор Січ», на підтвердження чого позивачем до суду надані наступні документи:

довіреність №475 від 16.09.2009, №508 від 05.10.2009 на ОСОБА_5 на отримання ТМЦ; видаткові накладні №3-000882 від 16.09.2009, №3-000912 від 05.10.2009, №3-000917 від 07.10.2009, №3-000923 від 13.10.2009; реєстри отриманих та виданих накладних (№з/п 12 від 07.10.2009 ПН №351, з/п №15 від 08.10.2009 ПН №353, з/п№13 від 11.09.2009 ПН №313, з/п №18 від 16.09.2009 ПН №318, з/п №20 від 18.09.2009 ПН №320, з/п №23 від 18.09.2009 ПН №323, з/п №27 від 22.09.2009 ПН №327, з/п №31 від 23.09.2009 ПН №332 - ТОВ «Європейські технології та обладнання»); (№з/п 3 від 01.09.2009 ПН №342, з/п №6 від 02.10.2009 ПН №345, з/п №11 від 06.10.2009 ПН №350, з/п №16 від 08.10.2009 ПН №354, з/п №21 від 12.10.2009 ПН №359, з/п №22 від 13.10.2009 ПН №360, з/п №25 від 15.10.2009 ПН №363, з/п №29 від 16.10.2009 ПН №397, з/п №31 від 19.10.2009 ПН №368, з/п №35 від 20.10.2009 ПН №372, з/п №38 від 22.10.2009 ПН №377, з/п №41 від 23.10.2009 ПН №381, з/п №44 від 26.10.2009 ПН №383, з/п №45 від 27.10.2009 ПН №384, з/п №49 від 28.10.2009 ПН №388, з/п №54 від 29.10.2009 ПН №393, з/п №57 від 30.10.2009 ПН №396 - ПАТ «Мотор Січ); податкові накладні по ТОВ «Європейські технології та обладнання» №276 від 13.08.2009, №292 від 26.08.2009, 318 від 16.09.2009, №291 від 26.08 2009,№351 від 07.10.2009, №323 від 18.09.2009, №332 від 23.09.2009, №327 від 22.09.2009; рахунки №3-00000396 від 11.09.2009, №3-00000343 від 11.08.2009, №3-00000337 від 07.08.2009; договір №4541/09-Д (УСиСР) від 23.07.2009 на поставку продукції (товару) між ТОВ «ПСФ» та ВАТ «Мотор Січ»; податкові накладні по ВАТ «Мотор Січ» №381 від 23.10.2009, №383 від 26.10.2009, №384 від 27.10.2009, №393 від 29.10.2009, №396 від 30.10.2009, №372 від 20.10.2009, №363 від 15.10.2009, №397 від 16.10.2009, №368 від 19.10.2009, №342 від 01.10.2009, №345 від 02.10.2009, №350 від 06.10.2009, №354 від 08.10.2009, №359 від 12.10.2009, №360 від 13.10.2009, №388 від 28.10.2009; банківські виписки №630, 633 від 26.08.2009; №611 від 13.08.2009; №739 від 18.09.2009; №720 від 22.09.2009; №156 від 01.10.2009; №12494 від 02.10.2009; №1860 від 06.10.2009.

Факт здійснення господарських операцій відображений у повному обсязі у бухгалтерському і податковому обліку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже у разі, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами податкового законодавства.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори у порядку і розмірах, установлених законом. Виключення сум з податкового кредиту та зменшення бюджетного відшкодування не - застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однієї зі сторін договору або постачальниками по ланцюгу поставок, оскільки за таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину.

Платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці нор ми порушує.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - по купця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ведення податкового обліку покладено на кожного окре мого платника податку.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на йо го контрагентів.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

В акті та запереченнях ДПІ Комунарському районі м. Запоріжжя посилається на нікчемність правочинів, укладених ТОВ «ТЦ «Октавіа» з контрагентами.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 1-3, 5 і 6 ст.203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів).

Спеціальні підстави (статті 218-235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.

В п.18 постанови № 9 від 06.11.2009 Пленум Верховного Суду України зазначив: перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Окрім цього Пленум зазначив також, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

В разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено.

Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи шляхом їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 за № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), (далі Закон №168/97-ВР від 03.04.1997) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) плат ником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, про тягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності плат ника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господар ської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.5. Закону №168/97-ВР від 03.04.1997 не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку с придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Правила, які передбачають формування податкових зобов'язань продавця і податковий кредит покупця в одному звітному періоді та дають можливість платнику своєчасно і в повному обсязі реалізувати надане йому право на формування свого податкового кредиту, встановлено прямими нормами Закону №168/97-ВР.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до абз. 1 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вищенаведеного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Враховуючи вищенаведені правові норми суд приходить до висновку, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Всі суми податку на додану вартість, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які було надано на перевірку. Кожна податкова накладна відповідає вимога підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відображає зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Відповідно до п.п. 7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР , сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Фактично податкові накладні були отримані позивачем, що підтверджується відповідними записами у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «ПСФ».

Отже, відповідно до положень підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Таким чином, суд доходить висновку про додержання позивачем вимог підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо періоду формування податкового кредиту та, як наслідок, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону №168).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Враховуючи вищевикладене, позивачем надані докази щодо фактичного здійснення господарської операції, складені на виконання операцій документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідають нормам законодавства та відображають реальність господарської операції позивача.

Крім того, відповідно до вимог податкового законодавства, особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

ТОВ «ТЦ «Октавіа» на момент здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних було зареєстровано як платник податку на додану вартість, тому мало право надавати ТОВ «ПСФ» податкові накладні.

Пред'явлені до перевірки та надані у судовому засіданні документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операції і, відповідно, право позивача на включення до складу своїх валових витрат вартості придбаних товарів, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

Усі вищезазначені документи підтверджують господарську операцію, оскільки є первинними документами - письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції (п.1.2. ст.1, п.2.1. ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88). А отже вони є доказами, що спростовують висновок зроблений відповідачем про те, що правочин є нікчемним та не спричинив реального настання юридичних наслідків, а також усі його посилання на правові норми, які регламентують недійсність правочину, та настання відповідних наслідків (ЦК України) не є належними.

Крім того, у своїх запереченнях Державна податкова інспекція у Комунарському районі м. Запоріжжя посилається на те, що у відділі податкової міліції ДПА в Житомирській області знаходиться кримінальна справа №69-82, яка порушена за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст.15, ч.5 ст.91, ч.2 ст.28, ч.2 ст.205, ч. 5 ст.27, ч.3 ст. 212, ч.2 ст.358 та ч.2 ст.3 КК України. Під час слідства встановлено, що в періоді 2007-2009 на території м. Києва діяла організована група осіб, яка створила ряд «фіктивних» та підконтрольних підприємств, які в подальшому були використані ними для прикриття власної незаконної діяльності, пособництва в умисному ухиленні від сплати податків та володіння чужим майном, а також конвертації грошових коштів. В конвертаційному центрі були задіяні 28 «фіктивних» та підконтрольних підприємств, у тому числі ТОВ «ТЦ «Октавіа».

Згідно зі статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

17 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). 11 вересня 1997 року Конвенція набула чинності для України, після чого в України виникло міжнародно-правове зобов'язання забезпечити додержання конвенційних гарантій, зокрема і тих, які передбачені статтею 6 Конвенції, на національному рівні.

Пункт 2 статті 6 Конвенції проголошує, що "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". Таким чином, дане положення встановлює презумпцію невинуватості обвинуваченої особи.

Тобто пункт 2 статті 6 Конвенції захищає будь-яку особу від поводження з нею як з винною не лише з боку судді або суду, а й з боку посадових осіб до винесення вироку.

У матеріалах кримінальної справи, на яку посилається ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя немає жодних відомостей, документів, що до правовідносин ТОВ «ТЦ «Октавіа» з ТОВ «ПСФ» та жодних відомостей та фактів щодо дій посадових осіб ТОВ «ПСФ».

Отже, ці обставини, згідно з ч.4 ст. 72 КАС України не є обов'язковими для адміністративного суду оскільки наведені діяння не вчинялись посадовими особами та директором підприємства ТОВ «ПСФ» і не мають відношення до даної справи.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ПСФ» не допускало порушення Податкового законодавства.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 9 ч. 1 та ч. 2 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.2, 4 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 161, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001252305 від 07.12.2011 про визначення податкового зобов'язання ТОВ «ПСФ», загальною сумою 18851(вісімнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят одна гривня 25 коп.).

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСФ» (код ЄДРПОУ 34790037) судовий збір у розмірі 188 (сто вісімдесят вісім гривень 51 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.П. Авдєєв