Постанова

від 17.05.2012 по справі 0870/82/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2012 року 12:00 Справа № 0870/82/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Артоуз О.О.

при секретарі судового засідання Сподіновій А.М.

за участю представників:

позивача: Рощупкіна С.В.

відповідача: Бурашнікової О.С., Сліпченко Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗерноСервісАгро"

до: Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції

Запорізької області Державної податкової служби

про: скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗерноСервісАгро" до Державної податкової інспекції у Гуляйпільському районі Запорізької області про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.07.2011 № 0001702301, № 0001712301.

Згідно з ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Згідно зі ст.55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 21 вересня 2011 року №981 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" та на виконання наказу ДПС України від 10.10.2011 №49 «Про реорганізацію окремих територіальних органів Державної податкової служби» Державну податкову інспекцію в Гуляйпільському районі Запорізької області було реорганізовано та змінено назву. Нова назва відповідача по справі - Пологівська міжрайонна державна податкова інспекція Запорізької області Державної податкової служби .

Виходячи з вищезазначеного, суд прийшов до висновку про заміну відповідача Державну податкову інспекцію в Гуляйпільському районі Запорізької області на його правонаступника Пологівську міжрайонну державну податкову інспекцію Запорізької області Державної податкової служби.

Позивач підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві. Зазначає, що вказані повідомлення-рішення прийняті з посиланням на порушення платником податку п.1.3, п.1.7, п.1.8 ст.1, пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

А саме відповідач у акті зазначив, що позивачем безпідставно включено до податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 43 196, 67 грн., а також що Позивачем занижено податку на прибуток у сумі 53 996,00 грн. внаслідок завищення валових витрат у сумі 215 983,33 грн.

Зазначені в акті висновки щодо завищення сум податкового кредиту, а також щодо заниження податку на прибуток засновані на твердженні відповідача про «нікчемність» договорів купівлі- продажу № 010703 від 01.07.2009 та № 2310/01 від 23.10.2009, укладених між Позивачем та ТОВ «Автостіль». Вказані договори, на думку Відповідача є «нікчемними» в силу того, що вони порушують публічний порядок, оскільки спрямовані на незаконне заволодіння майном Держави.

Такі твердження, про спрямованість договорів на незаконне заволодіння майном Держави ґрунтується на висновку про «безтоварність» господарських операцій з придбання позивачем дизпалива у ТОВ «Автостіль», у зв'язку з відсутністю у позивача документів первинного бухгалтерського обліку, що свідчать про фактичну поставку дизпалива (товарно-транспортних накладних).

Вважає неправомірними висновки податкової про порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та винесення з цих підстав податкового повідомлення-рішення. Просить позов задовольнити.

Відповідач з позовними вимогами не погодився з підстав, викладених у наданих запереченнях. Зазначає, що проведеною перевіркою встановлено порушення вимог п.1.3, п.1.7, п.1.8 ст.1, пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого встановлено відсутність постачання в межах договорів між позивачем та його контрагентом ТОВ «Автостіль» № 010703 від 01.07.2009 та № 2310/01 від 23.10.2009.

За результатами перевірки, відповідно до чинного законодавства, були прийняті податкові повідомлення-рішення про донарахування податкових зобов'язань. Вважає прийняті податкові рішення правомірними та в межах чинного законодавства. Просить відмовити в позові в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

За результатами здійсненої ДПІ у Гуляйпільському районі Запорізької області позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «ЗерноСервісАгро» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.07.2009 по 31.12.2010, відповідачем складено акт перевірки від 15 червня 2011 року №014/2300/33559156.

Вищезазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 53 996 грн., у т.ч. за 3 квартал 2009 року на 16 662,50 грн., за 4 квартал 2009 року на 37 333,33 грн.; та п.1.3, п.1.7, п.1.8 ст.1, пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 43 196,67 грн., у т.ч. за липень 2009 року на суму 13 330 грн., за жовтень 2009 року на суму 29 866,67 грн.

Судом встановлено, що ТОВ «ЗерноСервісАгро» укладено договори купівлі-продажу нафтопродуктів №010703 від 01.07.2009 та №231/01 від 23.10.2009 з ТОВ «Автостіль» (код ЄДРПОУ 36208364, м. Дніпропетровськ).

Загальна вартість товару по договору №010703 від 01.07.2009 складає 79 980 грн., у т.ч. ПДВ 13 330 грн. Загальна вартість товару по договору №2310/01 від 23.09.2009 складає 179 200 грн., в т.ч. ПДВ 29 866,67 грн. Договори діють до 31 грудня 2009 року. ТОВ «ЗерноСервісАгро» отримано від ТОВ «Автостіль» видаткові накладні №010703 від 01.07.2009 та №261003 від 26.10.2009.

04.07.2011 на підставі зазначеного акту Відповідачем винесено та направлено на адресу позивача податкове повідомлення-рішення за № 0001702301 та податкове повідомлення-рішення за № 0001712301.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями рішеннями позивач звернувся до Державної податкової адміністрації в Запорізькій області зі скаргами про скасування зазначених повідомлень.

За результатами розгляду скарг Державною податковою адміністрацією в Запорізькій області прийнято рішення від 09.09.2011 № 3999/10/25-020 про результати розгляду первинних скарг, відповідно до якого повідомлення залишені без змін, а скарга позивача без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Державної податкової адміністрації в Запорізькій області від 09.09.2011 № 3999/10/25-020 позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргами про скасування повідомлень-рішень.

За результатами розгляду даних скарг Державною податковою службою України 17.11.2011 прийнято рішення за № 5869/6/10-245 про результати розгляду повторних скарг, відповідно до якого податкові - повідомлення рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Пунктом 1.32 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.94р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) визначено, що валові витрати це - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР) із внесеними змінами та доповненнями, зазначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР із внесеними змінами і доповненнями, визначено, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної") вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР, якщо протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з підпунктом 7.7.1. пункту 7.7. статті 7 Закону України №168/97-ВР від 04.03.1997р. «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Статтею 1 Закону України від 06.07.99р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінами і доповненнями, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 2 вказаного Закону встановлено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Законом України від 06.07.99р. №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із внесеними змінами та доповненнями передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством: фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (пункт 2 статті 3); відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів (пункт 3 статті 8); підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (пункт 1 статті 9).

Статтею 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 визначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів (пункт 2.1); первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників (пункт 2.15); забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення (пункт 2.16).

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568, із змінами та доповненнями) визначено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно з пунктами 11.5 та 11.7 зазначених Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно- транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Згідно з п.2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 5 червня 1995 року за №168/704), первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортну накладну, затверджено спільним наказом Мінтранспорту України, Мінстату України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29 грудня 1995 року №488/346 (зі змінами та доповненнями) і введено в дію з 1 січня 1996 року. Відповідно до п.2 зазначеного наказу ведення зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (пп.54.3.2);

Пунктом 113.3 статті 113 Податкового кодексу України передбачено, що: «штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України».

Пунктом 115.1 статті 115 Податкового кодексу України передбачено, що у разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що: «у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу,

- тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість...».

За наслідками розгляду справи встановлено, що ТОВ «ЗерноСервісАгро» придбавало у ТОВ «Автостіль» дизельне пальне, але факт придбання не підтверджено товарно-транспортними накладними. В податковому обліку підприємства придбані ТМЦ включені до складу валових витрат в сумі 215 983,33 грн. та до складу податкового кредиту в сумі 43 196,67 грн.. Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97р. №363 (зі змінами та доповненнями), товарно-транспортна накладна (ф.№1-ТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Крім того, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Пунктом 11.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Отже, товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Листом ВПМ Пологівської МДГП на запит ДПІ у Гуляйпільському районі від 21.04.2011р. №170/8/23-011 стосовно відпрацювання взаємовідносин ТОВ «ЗерноСервісАгро» з ТОВ «Автостіль» повідомлено, що відібраними поясненнями службових осіб, а саме директора ТОВ «ЗерноСервісАгро» Бойка В.Д., комірника Азарової І.В. встановлено, що товар (дизпаливо) фактично доставлявся на підприємство транспортом постачальника. Дизельне пальне фактично використане при роботі зерносушилки при здійсненні господарської діяльності. На підтвердження реальності придбання товару ТОВ «ЗерноСервісАгро» було надано перевіряючим податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури та договори купівлі-продажу.

Але ні до суду, ні під час перевірки позивачем не надано документів складського обліку (саме надходження, а не витрата) дизельного пального фактично використаного при роботі зерносушилки, яке придбано саме від його контрагента ТОВ «Автостіль».

Також, відповідно до розділу 6 договорів про постачання нафтопродуктів № 010703 від 01.07.2009 та № 2310/01 від 23.10.200, визначено порядок приймання товару за кількістю та якістю з врахуванням інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпустку та обліку нафти та нафтопродуктів та підприємствах, організаціях України, яка затверджена Мінністерством транспорту України, Держнафтогаспромом, Держкомстандартом та Деркомстатом України.

Відповідно до п. 14. вказаної інструкції за результатами приймання продукції за якістю з участю представників, указаних в пп.5 і 6 цього Порядку, складається акт про фактичну якість отриманої продукції. Акт повинен бути складений у день закінчення приймання продукції за якістю. У цьому акті має бути вказано: найменування отримувача продукції та його адреса; номер і дата акта, місце приймання продукції, час початку і закінчення приймання продукції. Якщо приймання продукції за участю представників, зазначених у пп. 5 і 6 цього Порядку, проводилося з порушенням установленого терміну приймання, то в акті вказуються причини затримання, час їх виникнення; прізвища, ініціали осіб, що брали участь у прийманні продукції за якістю та в складанні акта, місце їх роботи, посада, дата і номер документа про повноваження представника в перевірці продукції за якістю, а також відомості про те, що ці особи ознайомлені з правилами приймання продукції за якістю; найменування і адреса виготовлювача (відправника) та постачальника; дата і номер факсу або телеграми про виклик представника виготовлювача (відправника) або про те, що виклик виготовлювача (відправника) умовами поставки або договором не передбачено; номери і дати договору на поставку продукції, рахунку-фактури, транспортної накладної (коносаменту) і паспорт якості продукції; дата прибуття продукції на станцію (пристань, порт) призначення, час видачі вантажу органом транспорту, час розкриття опломбованих транспортних засобів, час доставлення продукції отримувачу; номер і дата комерційного акта, якщо такий було складено при отриманні продукції від органу транспорту; умови зберігання продукції на складі отримувача до складання акта; стан тари на час огляду розфасованих у тару нафтопродуктів, наявність зовнішнього маркування тари, недоліки маркування, а також кількість продукції, до якої має причетність кожний із установлених недоліків; за чиїми пломбами (відправника або органу транспорту) відвантажена і отримана продукція, справність пломб, відтисків на них; кількість (вага), повне найменування і перелік наданої до огляду і фактично перевіреної продукції з виділенням забракованої продукції, яка підлягає виправленню, а також продукції, сорт якої не відповідає сорту, вказаному в документі, що засвічує її якість. Докладний опис виявлених недоліків та їх характер; підстави, за якими продукція переводиться у нижчі сорти з посиланням на вимоги нормативної документації на нафту та нафтопродукти; найменування нормативних документів, за якими здійснювалась перевірка якості продукції; проведення відбору проб і куди вони відправлені для проведення лабораторних випробувань; висновки про характер виявлених дефектів продукції та причини їх виникнення.

Акт повинен бути підписаний усіма особами, що брали участь у перевірці якості продукції. Особа, що не згодна зі змістом акта, зобов'язана підписати його із застереженням про свою незгоду і викласти свою думку.

В акті перед підписом осіб, що брали участь у прийманні, повинно бути вказано, що ці особи попереджені про те, що вони несуть відповідальність за підписання акта, в якому дані не відповідають дійсності.

Позивачем не дотримано цього порядку при виконання вищезазначених договорів, що в свою чергу також свідчить про безтоварність вказаних операцій.

Згідно з п.2 ст.З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. №996-ХГУ (зі змінами та доповненнями) податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009р. №207, відповідно до п.1 якої для водія юридичної або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, в наявності серед інших документів мають бути товарно-транспортна накладна (ф.№1-ТН), фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником або ліцензійна картка, подорожній лист вантажного автомобіля (ф.№2) тощо. Застосування зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

В листі Управління Державтоінспекції УМВС в Дніпропетровській області від 30.08.2011 №14/11712 повідомлено, що відповідно інформації бази даних «Автомобіль» УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області станом на 26.08.2011 за ТОВ «Автостіль» транспортних засобів не зареєстровано та за період з червня 2009 року до теперішнього часу маршрути перевезення небезпечних вантажів з відділом ОДР та НСД УДАІ Дніпропетровської області не узгоджувалися.

Враховуючи зазначене, у зв'язку з недодержанням вимог про складання первинних документів, зокрема товарно-транспортних накладних, ТОВ «ЗерноСервісАгро» не має підстав віднести зазначені ТМЦ до складу валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗерноСервісАгро" до Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.07.2011 № 0001702301, №0001712301 відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову виготовлено у повному обсязі 05 червня 2012 року.

Суддя О.О. Артоуз