Постанова

від 30.05.2012 по справі 2а-1670/1355/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/1355/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

при секретарі - Пшенишному В.С.,

за участю:

представника позивача - Супруненка В.В.,

представника відповідача - Мирошніченка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Агросправа" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс-Нафтогаз" про визнання повністю нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

07 березня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агросправа" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання повністю нечинним податкового повідомлення-рішення №0000442301/3307 від 02.11.2011.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказував, що порушень податкового законодавства, викладених в акті перевірки №7273/23-209/33189962 від 18.10.2011, не вчиняв. Посилався на те, що в результаті його взаємовідносин з ТОВ "Альянс-Нафтогаз" в липні 2011 року, ним, на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом, було включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість в загальному розмірі 156 559,89 грн. Зазначав, що оскільки факт здійснення між позивачем та його контрагентом фінансово-господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документами, зокрема, податковими та видатковими накладними, рахунками, банківськими виписками, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, господарські операції з цим суб'єктом господарювання відповідали вимогам закону.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. У письмових запереченнях посилався на те, що в ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог статей 201 та 198 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість на загальну суму 156 559,89 грн, в тому числі за липень 2011 року в сумі 156 599,89 грн. Зазначав, що позивачем в липні 2011 року в результаті фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Альянс-Нафтогаз" неправомірно віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість в загальному розмірі 156 599,89 грн, оскільки основним постачальником ТОВ "Альянс-Нафтогаз" є ТОВ "ГК "Газовий Альянс", який в свою чергу формував собі податковий кредит по податку на додану вартість з підприємствами, що мають ознаки фіктивності. Крім того, відповідач зазначав про факт відсутності у позивача сертифікатів якості виробника паливно-мастильних матеріалів, а також про те, що у товарно-транспортних накладних не вказано відправника, немає печатки відправника, а саме - ТОВ "Альянс-Нафтогаз". При цьому, представник Кременчуцької ОДПІ вказував, що місцезнаходженням ТОВ "Альянс-Нафтогаз" є м. Полтава, а відповідно до товарно-транспортних накладних паливно-мастильні матеріали доставлялися на адресу позивача із с. Сагайдак.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.05.2012 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс-Нафтогаз".

В судове засідання третя особа не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду справи.

Суд, заслухавши представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Агросправа" (ідентифікаційний код 33189962) зареєстроване Глобинською районною державною адміністрацією Полтавської області. Позивач перебуває на податковому обліку в Глобинському відділенні Кременчуцької ОДПІ та є платником податку на додану вартість.

Кременчуцькою ОДПІ, на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв'язку із наданням неповного пояснення та документального підтвердження ТОВ Агрофірма "Агросправа" на запит Кременчуцької ОДПІ від 19.09.2011 №1347/10, в період з 05.10.2011 по 11.10.2011 проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ Агрофірма "Агросправа" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Альянс-Нафтогаз" за липень 2011 року.

За результатами даної перевірки відповідачем складений акт №7273/23-209/33189962 від 18.10.2011 (а.с. 24-29), за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог статей 201 та 198 Податкового кодексу України, в частині заниження ПДВ на загальну суму 156 559,89 грн, в тому числі за липень 2011 року в сумі 156 559,89 грн.

На підставі висновків даного акта перевірки, Кременчуцькою ОДПІ 02.11.2011 прийняте податкове повідомлення-рішення №0000442301/3307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 195 699,86 грн, в тому числі 156 559,89 грн - основний платіж, 39 139,97 грн - штрафна (фінансова) санкція (а.с. 30).

Позивач, не погоджуючись із висновками акта перевірки та правомірністю збільшення йому сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, звернувся до суду з вимогою про визнання повністю нечинним податкового повідомлення-рішення №0000442301/3307 від 02.11.2011.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню Кременчуцької ОДПІ від 02.11.2011 №0000442301/3307, суд виходить з наступного.

Як слідує із акта перевірки №7273/23-209/33189962 від 18.10.2011, висновок про неправомірність включення ТОВ Агрофірма "Агросправа" у 2011 році до складу податкового кредиту суми ПДВ у загальному розмірі 156 559,89 грн в результаті придбання у ТОВ "Альянс-Нафтогаз" товарів (паливно-мастильних матеріалів), податкова інспекція обґрунтовує тим, що основним постачальником ТОВ "Альянс-Нафтогаз" є ТОВ "ГК "Газовий Альянс", який в свою чергу формував собі податковий кредит по податку на додану вартість з підприємствами, що мають ознаки фіктивності. Крім того, перевіряючі зазначали про факт відсутності у позивача сертифікатів якості виробника паливно-мастильних матеріалів, про те, що у товарно-транспортних накладних не вказано відправника, немає печатки відправника, а саме - ТОВ "Альянс-Нафтогаз", а також вказували на місцезнаходження ТОВ "Альянс-Нафтогаз" у м. Полтаві, а відповідно до товарно-транспортних накладних паливно-мастильні матеріали доставлялися на адресу позивача із с. Сагайдак.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що 11.04.2011 між ТОВ Агрофірма "Агросправа" (покупець) та ТОВ "Альянс-Нафтогаз" (постачальник) укладено договір поставки №110401, згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві паливно-мастильні матеріали та інші нафтопродукти, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його (а.с. 31-32). Якість товару, що передається продавцем повинна відповідати технічним умовам та/або стандартам, що діють на території України. Загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниці виміру товару визначаються сторонами та викладаються у накладних та рахунках на товар.

В рамках виконання вказаного договору ТОВ Агрофірма "Агросправа" придбало у ТОВ "Альянс-Нафтогаз" нафтопродукти (компонент дизельного палива - 46,38 тн та конденсат газовий стабільний - 42,92 тн) на загальну суму 939 359,31 грн, в тому числі ПДВ 156 559,89 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарської операції між ТОВ Агрофірма "Агросправа" та ТОВ "Альянс-Нафтогаз" з придбання компоненту дизельного палива та конденсату газового стабільного, останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: податкові накладні №10 від 04.07.2011, №14 від 06.07.2011, №37 від 13.07.2011, №42 від 14.07.2011 та видаткові накладні №040702 від 04.07.2011, №060702 від 06.07.2011, №060703 від 06.07.2011, №130707 від 13.07.2011, №130706 від 13.07.2011, №140705 від 14.07.2011 (а.с. 33-42).

Дослідивши вказані вище податкові накладні, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість проданих товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Згідно вказаних податкових накладних позивачем включено відповідні суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за відповідний період (липень 2011 року) та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ "Альянс-Нафтогаз", що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а.с. 43-48).

Як слідує з умов договору поставки, перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару та підписання повноважними представниками сторін товаросупровідних документів (пункт 2.2 договору).

Із наданих в ході судового розгляду представником позивача пояснень, судом встановлено, що придбані ТОВ Агрофірма "Агросправа" у ТОВ "Альянс-Нафтогаз" паливно-мастильні матеріали транспортувались силами та за рахунок позивача.

На підтвердження реальності транспортування придбаного ТОВ Агрофірма "Агросправа" товару представником позивача надано до матеріалів справи належним чином завірені копії документів, а саме:

- товарно-транспортні накладні, що складені у відповідності до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 № 281/171/578/155 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496 (а.с. 49-52);

- подорожні листи (а.с. 53-56);

- свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 164);

- ДПНВ - свідоцтва про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі (а.с. 155, 156);

- накази про прийняття на посаду водія (а.с. 155-156);

- посвідчення водія (а.с. 156).

Посилання Кременчуцької ОДПІ в акті перевірки №7273/23-209/33189962 від 18.10.2011 на той факт, що у товарно-транспортних накладних не вказано відправника, немає печатки відправника (ТОВ "Альянс-Нафтогаз"), а також на те, що місцезнаходженням ТОВ "Альянс-Нафтогаз" є м. Полтава, а відповідно до товарно-транспортних накладних паливно-мастильні матеріали доставлялися на адресу позивача із с. Сагайдак, як на обставини, що ставлять під сумнів фактичність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Альянс-Нафтогаз", судом відхиляють з огляду на наступне.

Як встановлено судом, 01.02.2011 між ТОВ "Альянс-Нафтогаз" (замовник) та ТОВ "Пасіпол" (переробник) був укладений договір №36 на переробку давальницької сировини, згідно якого замовник доручає, а переробник зобов'язується виконати переробку газового конденсату та нафти сирої (конденсатних накладів) в готову продукцію, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити переробнику за виконані послуги по переробці сировини (а.с. 152-153). При цьому, як слідує зі змісту даного договору, місцезнаходженням ТОВ "Пасіпол" є с. Сагайдак, Шишацького району, Полтавської області.

В зв'язку з тим, що ТОВ "Пасіпол" здійснювало на договірній основі переробку сировини для ТОВ "Альянс-Нафтогаз", то відповідно готова продукція- паливно-мастильні матеріали транспортувалися ТОВ Агрофірма "Агросправа" саме з с. Сагайдак, Шишацького району, Полтавської області, тобто з місцезнаходження ТОВ "Пасіпол".

Цим пояснюється зазначення даної адреси в товарно-транспортних накладних, що долучені позивачем до матеріалів справи на підтвердження реальності транспортування нафтопродуктів, а також відсутність печатки відправника - ТОВ "Альянс-Нафтогаз".

Крім того, судом критично оцінюються доводи Кременчуцької ОДПІ про відсутність у позивача сертифікатів якості виробника паливно-мастильних матеріалів, оскільки в ході господарської операції з придбання у ТОВ "Альянс-Нафтогаз" компоненту дизельного палива та конденсату газового стабільного, позивачу були надані не сертифікати, а паспорти якості на вказаний товар, що свідчить про реальність та товарність даної операції (а.с. 157-162).

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

На підставі наданого позивачем витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей встановлено, що придбаний позивачем товар отримувався уповноваженим представником ТОВ Агрофірма "Агросправа" ОСОБА_3 на підставі довіреності №463 від 04.07.2011, підпис якої мається також у видаткових накладних (а.с. 174).

Із наданих представником позивача пояснень судом встановлено, що придбаний у ТОВ "Альянс-Нафтогаз" товар доставлявся на нафтобазу ТОВ Агрофірма "Агросправа", що знаходиться за адресою: вул. Карла Маркса, 170, м. Глобино, Полтавська область, та був оприбуткований на підприємстві. Наявність у власності позивача нафтобази за даною адресою підтверджується наявними у матеріалах справи: договором купівлі-продажу №05-05/01 від 05.05.2009, договором оренди землі від 17.01.2011, актом приймання-передачі земельної ділянки на умовах оренди, прибутковими накладними та оборотно-сальдовою відомістю (а.с. 166-173).

В ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у подальшому позивач використовував придбаний товар у своїй господарській діяльності, а саме, нафтопродукти були реалізовані ПП фірма "ОНІКС", СФГ "Червона калина", СФГ "Бета", ПСП "Майбородівське", СФГ "С. Барвінок", СФГ "Альтарес", ПАФ "Урожай", ПАФ "Петрівка", ВАТ "Ремсільгосптехніка", що підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними та довіреностями на отримання товару (а.с. 57-92).

Таким чином, в ході судового розгляду доведено, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів включено до складу податкового кредиту за липень 2011 року суму податку на додану вартість в розмірі 156 559,89 грн.

Стосовно контрагента позивача - ТОВ "Альянс-Нафтогаз", то слід зазначити, що факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію на момент здійснення господарських операцій судом не встановлено; продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Щодо посилань Кременчуцької ОДПІ в акті перевірки №7273/23-209/33189962 від 18.10.2011 на те, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 156 559,89 грн, оскільки основним постачальником ТОВ "Альянс-Нафтогаз" є ТОВ "ГК "Газовий Альянс", який в свою чергу формував собі податковий кредит по податку на додану вартість з підприємствами, що мають ознаки фіктивності, судом відхиляються з огляду на те, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист ВАСУ від 02.06.2011 р. №742/11/13-11).

Крім того, суд також вважає за доцільне відмітити, що як вбачається зі змісту наявного у матеріалах справи акта перевірки №8450/23-6/32689777 від 31.10.2011, що був складений ДПІ у м. Полтаві за результатами проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Альянс-Нафтогаз" з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків за період: червень-липень 2011 року, перевіркою ТОВ "Альянс-Нафтогаз" документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ Агрофірма "Агросправа", їх вид, обсяг, якість та розрахунки (а.с. 178-190).

Тобто, ДПІ у м. Полтаві, на обліку в якій знаходиться ТОВ "Альянс-Нафтогаз", в ході проведення позапланової документальної перевірки було підтверджено фактичність господарських операцій між ТОВ Агрофірма "Агросправа" та ТОВ "Альянс-Нафтогаз".

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог про визнання повністю нечинним податкового повідомлення-рішення №0000442301/3307 від 02.11.2011.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, згідно частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог про визнання повністю нечинним податкового повідомлення-рішення та визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 02.11.2011 №0000442301/3307.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

У зв'язку з цим, з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1957,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Агросправа" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 02 листопада 2011 року №0000442301/3307.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Агросправа" (ідентифікаційний код 33189962) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1957,00 грн (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят сім гривень 00 коп).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 05 червня 2012 року.

Суддя О.В. Гіглава