Постанова

від 24.05.2012 по справі 2242/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 травня 2012 р. № 2-а- 2242/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єгупенко В.В.

за участю секретаря - Вождаєвої М.О.

за участю представників сторін:

представника позивача - Лапко С.О.

представника відповідача - Подобайло І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Бустер-С" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської обласної Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання його протиправним ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бустер-С", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова від 08.02.2012 року №0001502305.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що акт перевірки № 240/2305/34391398 від 25.01.2012 року складено некоректно і з грубими помилками, прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

В судовому засідання представник позивача позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2012 року замінено відповідача по справі Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на належного відповідача - Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності дійшов висновку, що позов задоволення не підлягає виходячи з наступного:

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Бустер-С" зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради та перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, згідно свідоцтва №28329354 НБ №389749 є платником податку на додану вартість.

Фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Бустер-С» (код ЄДРПОУ 34391398) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків Товариством з обмеженою відповідальність „Опттехноконсалтинг» (код за ЄДРПОУ 36815629) за вересень 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку.

Результати перевірки оформлені актом №240/2305/34391398 від 25.01.2012 року.

Відповідно до висновків, викладених у вказаному акті перевірки, контролюючим органом встановлено порушення позивачем приписів п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п. 201.1, п.201.4, ст.. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, підприємством ТОВ «Бустер-С» занижено податок по додану вартість усього на суму 5133,3 грн., у тому числі за вересень 2011р. на суму 5133,33 грн.

На підставі вищевказаного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення форми «Р» від 08.02.2012 року №0001502305, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання у сумі 6416,25 грн., за основним платежем на суму 5133 грн. за штрафними фінансовими санкціями у сумі 1283,25 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 05.09.2011 року між ТОВ «Опттехноконсалтинг» (підрядник) та ТОВ «Бустер-С» (замовник) укладено договір підряду №21, за умовами якого підрядник виконує гідравлічного розрахунку трубопроводів стислого кисню ЧАО «Лозівського кувально-механічного заводу» (а.с. 6-12).

Сторонами договору №21 від 05.09.2011 року підписано протокол узгодження договірної вартості (а.с.13) та акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) (а.с.17), акт прийому - передачі проектної документації від 30.09.2011 року (а.с.18),

08.09.2011 року між ТОВ «Опттехноконсалтинг» (виконавець) та ТОВ «Бустер-С» (замовник) укладено договір №22 про надання послуг в сфері охорони праці (а.с.14).

Сторонами підписано технічне завдання на розробку заходів з охорони праці (а.с.15), та прокол узгодження договірної вартості (а.с. 16), акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) (а.с.19),

На адресу позивача - ТОВ «Бустер-С» контрагентом ТОВ «Опттехноконсалтинг» виписані податкові накладні від 30.09.2011 року №45 та від 30.09.2011 року №44 (а.с.20-21).

На виконання умов вказаних договорів ТОВ «Бустер-С» здійснив оплату послуг ТОВ «Опттехноконсалтинг» що підтверджується випискою по рахунку позивача (а.с.49).

Колегія суддів відмічає, що наявність податкової накладної є обовязковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За приписами ч. 2 ст. 9 вказаного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, як визначено пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З досліджених в судовому засіданні копій актів сдачі -приймання виконаних робіт, підписаних позивачем з контрагентами, судом встановлено, що в них не розмежовано вартість робіт, не зазначено, яким чином формувалася їх вартість та в якому обсязі були надані послуги позивачу.

Суд не може визнати акти сдачі-приймання такими, що беззаперечно підтверджують такі витрати, оскільки первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". В іншому ж випадку, у платника податку не виникає права відносити до складу валових витрат витрати без належних на те документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Валові витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст, обсяг наданих послуг та їх вартість.

Частина 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Крім того досліджені в судовому засіданні організаційна структура управління підприємством та інструкції з охорони праці, міститься в мережі Інтернет та є загальнодоступної інформацією для усіх користувачів.

З оглянутого договору підряду №21 в п.п.2.1.2 п.2 зазначено «виконати доручені роботи згідно проектно - кошторисній документації та діючими нормативними актами, проте на вимогу суду до матеріалів справи позивачем не надано проектно - кошторисну документацію.

Технічне завдання на розробку заходів з охорони праці (яке міститься в матеріалах справи а.с.15), суд не може визнати таким які складені належним чином, оскільки в ньому міститься лише загальна інформація, проте організаційних відомостей не зазначено взагалі.

Підтверджень яким чином позивач здійснював контроль за роботами Підрядника, згідно п.п.2.2.2, п.2, договору підряду №21 позивач також не надавав.

Позивач не обґрунтував наявність розумних економічних, або інших причин укладення із ТОВ «Опттехноконсалтінг» договорів надання послуг.

З огляду на викладене, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне надання конкретних послуг, максимілізацію доходів або мінімізацію витрат позивача у зв'язку з отриманням послуг, документи, на підставі яких сформовані валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі не можуть підтверджувати право платника на їх формування.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

На підставі п.198.6. ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, при наявності таких первинних документів, як податкові накладні, не було встановлено фактичне виконання умов договору. Натомість судом встановлено нереальність та не фактичність здійснених господарських операцій.

Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, відповідно до вимог статті 71 КАС України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем до матеріалів справи не надано документів, які б спростовували висновки податкового органу, що зазначені в акті перевірки щодо встановлених порушень податкового законодавства.

За таких обставин, висновки податкового органу, що викладенні в акті перевірки відповідають дійсності, а податкове повідомлення - рішення відповідача від 08.02.2012 року №0001502305 відповідає ч.3 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими, спростовуються зібраними доказами по справі та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Бустер-С" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської обласної Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання його протиправним - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 29 травня 2012 року.

Суддя Єгупенко В.В.