Постанова

від 01.06.2012 по справі 2985/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

01 червня 2012 р. №2а - 2985/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.

при секретарі судового засідання - Принцевській Ю.В.

за участю представника позивача - Даншиної Г.А.

представник відповідача - Вєтрової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перероблюючий завод" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Перероблюючий завод", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.01.2012 року №0011052340, від 31.01.2012 року №0011042340.

Ухвалою суду від 22.05.2012 року, яка занесена до журналу судового засідання, на підставі ст. 55 КАС України проведено заміну відповідача Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області на правонаступника - Харківську об'єднану державну податкову інспекцію у Харківській області Державної податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими та помилковими, оскільки судження податкового органу про порушення вимог податкового законодавства ТОВ "Перероблюючий завод" виходить виключно з мотивів наявності у відношенні контрагента позивача певних висновків, викладених у довідці від 29.03.2011 року №459/18-015/3155882 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ТБ "Слобожанський". Позиція відповідача спростовується наявністю первинної документації щодо угод між позивачем та його контрагентом.

Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача Вєтрової І.В. до суду надійшли письмові заперечення, в яких представник просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на висновки акт перевірки від 23.12.2011 року №2898/234/32943460. Вказала про відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази у контрагента позивача ТОВ ТД "Слобожанський", що унеможливлює здійснення господарської діяльності. Посилаючись на пояснення надані посадовими особами ТОВ ТД "Слобожанський", зазначила, що власних виробничих потужностей та/або орендованих транспортних засобів для виконання робіт по договорами з ТОВ "Перероблюючий завод" у ТОВ ТД "Слобожанський" не має. Також, в обґрунтування своїх заперечень представник відповідача посилається на п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139 ст.139, п.198.3 ст.198 ПК України.

Представник позивача Даншина Г.А. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача Вєтрова І.В. у судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на наведені у письмових запереченнях обставини.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перероблюючий завод" (далі - ТОВ "Перероблюючий завод") зареєстроване Харківської районною державною адміністрацією Харківської області 06.05.2004 року (т.2 а.с.1-2), перебуває на обліку в Харківській ОДПІ, є платником податку на додану вартість (т.2 а.с.3-4).

Відповідно до довідки Головного управління статистики у Харківській області №423901 (т.2 а.с.2), видами діяльності ТОВ "Перероблюючий завод" за КВЕД є інші види оптової торгівлі, дослідження і розробки в галузі природних наук, дослідження і розробки в галузі технічних наук, надання інших комерційних послуг, збирання та зниження інших відходів, оброблення неметалевих відходів та брухту.

Фахівцями Харківської ОДПІ проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Перероблюючий завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2011 року.

За результатами перевірки складений акт від 23.12.2011 року №2898/234/32943460 (т.1 а.с.156), яким встановлено порушення, зокрема:

- п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1 п.139 ст.139 Податкового кодексу України - занижено суму податку на прибуток до сплати у розмірі 730891,00 грн., в тому числі за 4 кв. 2010 р. - 180834,00 грн., за 1 кв. 2011 р. - 307383,00 грн., 2 кв. 2011 р. - 242674,00 грн.;

- п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України - занижено суму податку на додану вартість на суму 838462,00 грн., в тому числі за грудень 2010 р. на суму 144667,00 грн., за січень 2011 р. - 100002,00 грн., за лютий 2011 р. - 83838,00 грн., за березень 2011 р. - 103812,00 грн., за квітень 2011 р. - 175735,00 грн., за травень 2011 р. - 120996,00 грн., за липень 2011 р. - 109412,00 грн.;

- абз. "е" п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, внаслідок чого занижено податок у січні - вересні 20111 року у сумі 6591,41 грн.

За результатами висновків, викладених в акті перевірки, Харківською ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення (т.1 а.с.12-13):

- від 31.01.2012 року №0011052340, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 901982,75 грн., в тому числі 838462,00 грн. за основним платежем та 63520,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 31.01.2012 року №0011042340, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 776100,50 грн., в тому числі 730891,00 грн. за основним платежем та 45209,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

З акту перевірки від 23.12.2011 року №2898/234/32943460 вбачається, що підставою для висновку, зокрема, щодо заниження суми податку на прибуток до сплати у розмірі 730891,00 грн. та заниження суми податку на додану вартість на суму 838462,00 грн., стали довідки щодо контрагента позивача, господарські операції з яким мали безпосередній вплив на вищевказані порушення, а саме:

- довідка від 29.03.2011 року №459/18-015/31558882 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ТБ "Слобожанський" (код 31558882) в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 рік та в частині правомірності нарахування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 рік;

- довідка від 30.05.2011 р. №958/18-015/31558882 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ТБ "Слобожанський" (код 31558882) в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість та в частині правомірності нарахування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 рік;

- довідка від 12.09.2011 р. №151/18-015/3155882 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ ТБ "Слобожанський" щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ "Перероблюючий завод" та повноти відображення обліку за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 рік.

Стосовно ТОВ ТБ "Слобожанський" відповідач у акті перевірки від 23.12.2011 року №2898/234/32943460 зазначив, що у контрагента позивача відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині надання послуг по обслуговуванню цеху №5 (полігону), тобто відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, що унеможливлює здійснення господарської операції ТОВ ТБ "Слобожанський".

Таким чином, відповідачем зроблено висновок, з посиланням на нереальність господарських операцій з ТОВ ТБ "Слобожанський", про заниження позивачем суми податку на прибуток за 4 кв. 2010 р. - 180834,00 грн., за 1 кв. 2011 р. - 307383,00 грн., 2 кв. 2011 р. - 242674,00 грн. та заниження суми податку на додану вартість за грудень 2010 р. на суму 144667,00 грн., за січень 2011 р. - 100002,00 грн., за лютий 2011 р. - 83838,00 грн., за березень 2011 р. - 103812,00 грн., за квітень 2011 р. - 175735,00 грн., за травень 2011 р. - 120996,00 грн., за липень 2011 р. - 109412,00 грн.

Проте суд не погоджується з висновками, зазначеними в акті перевірки від 23.12.2011 року №2898/234/32943460, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ "Перероблюючий завод" (замовник) та ТОВ ТБ "Слобожанський " (генеральний підрядник) укладено договір генерального підряду на виконання робіт від 10.03.2005 року №01-ГП (т.1 а.с.33). Пунктом 1.1 передбачено, що генеральний підрядник зобов'язується виконати будівельні і монтажні роботи, а також роботи з рекультивації земель згідно проекту реконструкції цеху №5 АТЗТ "ПХР "Перероблюючий завод" в с.м.т. Рогань Харківського району Харківської області - ІІ-а черга, забезпечення невідкладних протипаводкових заходів, безперебійної роботи гідротехнічних споруд об'єкту, поетапного закриття об'єкту (арх. №777/1-S), а також інші будівельні і ремонтно-будівельні роботи із погодженням із замовником, власними силами або шляхом укладення субпідрядних договорів.

Суду надані додаткові угоди від 30.12.2006 р. №1, від 30.12.2008 р. №2 (т.1 а.с.38-41), в яких строк дії вказаного договору продовжується, зокрема, до 31.12.2015 року.

Також, між ТОВ "Перероблюючий завод" (замовник) та ТОВ ТБ "Слобожанський" (виконавець) укладено договір на технічне обслуговування полігону із захоронення твердих побутових відходів №04-ТО від 30.04.2010 року (т.1 а.с.31). Пунктом 1.1 вказаного договору передбачено, що виконавець зобов'язується по завданню замовника здійснити роботи з технічного обслуговування полігону із захоронення твердих побутових відходів з метою більш ефективного використання його в роботі замовника. Пунктом 1.2 договору передбачено, що для забезпечення ефективної роботи замовника виконавець зобов'язується виконати наступні види робіт: складування твердих побутових відходів у котловани, планування твердих побутових відходів по тілу полігону та їх ущільнення на всій площі полігону, яка використовується.

На виконання умов вищевказаних договорів позивачем надані наступні документи, що підтверджують реальність та фактичне виконання господарських операцій, сплату наданих послуг та робіт: податкові накладні (т.1 а.с. 51-65), акти виконаних робіт на технічне обслуговування полігону по захороненню твердих побутових відходів (т.1 а.с.41, 77-80, 101-102), акти приймання виконаних будівельних робіт, договірні ціни, локальні кошториси, відомості ресурсів (т.1 а.с.42-50, 66-76, 81-100, 103-145), витяги з робочих проектів (т.2 а.с.30-47), журнали реєстрації автотранспорту (т.2 а.с. 48-53), табелі обліку робочого часу, накази, штатний розпис (т.2 а.с.54-86), платіжні доручення (т.2 а.с.87-167).

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ ТБ "Слобожанський", відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, ст.201 Податкового кодексу України.

На час укладання та виконання договору ТОВ ТБ "Слобожанський" було зареєстровано як юридична особа та платником податку на додану вартість, що зазначено в акті перевірки, встановлено в ході розгляду справи та не заперечується сторонами.

Таким чином, ТОВ ТБ "Слобожанський" виконав свої зобов'язання за договором №04-ТО від 30.04.2010 року, від 10.03.2005 року №01-ГП, а ТОВ "Перероблюючий завод" прийняв роботи та послуги за цими договорами, які відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем включено до складу податкового кредиту та валових витрат суми з придбання робіт та послуг у ТОВ ТБ "Слобожанський".

Порядок формування податкового кредиту здійснювався у перевіряємому періоді відповідно до норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України.

Так, підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 вказаного закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з законом про податок на додану вартість.

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем у повному обсязі.

Згідно п.10.2 ст.10 наведеного закону, платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем, а також і контрагентами покупця (в тому числі внаслідок ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У відповідності до п. 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Склад валових витрат, та порядок їх визначення встановлено у ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ст.ст.138, 139 ПК України.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Абзацом 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно п.138.2 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд зазначає, що угоди, укладені між позивачем та ТОВ ТБ "Слобожанський"" є чинними та не визнані в установленому порядку недійсними.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення нормативно-правових актів, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Як зазначалося судом вище, видами діяльності ТОВ "Перероблюючий завод" за КВЕД, згідно довідки Головного управління статистики у Харківській області №423901 (т.2 а.с.2), є, зокрема, збирання та зниження інших відходів.

Судом встановлено, що придбання позивачем будівельних і монтажних робот, а також робот з рекультивації земель згідно проекту реконструкції цеху №5 АТЗТ "ПХР "Перероблюючий завод", робот по технічному обслуговуванню полігону із захоронення твердих побутових відходів по вищезазначеними договорами з контрагентом ТОВ ТБ "Слобожанський" безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, оскільки є складовою частиною діяльності ТОВ "Перероблюючий завод", що направлена на отримання доходу.

Позивачем надані всі належні первинні документи, що підтверджують реальність та факт придбання послуг та робіт, які призначені для використання у господарській діяльності ТОВ "Перероблюючий завод".

Таким чином, позивачем було повністю дотримано всіх вимог Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ПК України з реалізації права на податковий кредит та відображення валових витрат по операціях з ТОВ ТБ "Слобожанський", позивачем подано декларації з ПДВ, розрахунок податку на додану вартість та суми бюджетного відшкодування та декларації з податку на прибуток, що не заперечується відповідачем. Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено факт порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1 п.139 ст.139 Податкового кодексу України, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ ТБ "Слобожанський".

Посилання відповідача на висновки довідок від 29.03.2011 року №459/18-015/31558882, від 30.05.2011 р. №958/18-015/31558882, від 12.09.2011 р. №151/18-015/3155882 суд не бере до уваги, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" та Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Також суд не бере до уваги висновки податкового органу щодо відсутності у ТОВ ТБ "Слобожанський" персоналу, основних фондів виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, оскільки дані висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між ТОВ "Перероблюючий завод" та ТОВ ТБ "Слобожанський" та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат та сум валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 31.01.2012 року №0011052340, від 31.01.2012 року №0011042340 прийняті Харківською ОДПІ необґрунтовано, не у відповідності до чинного законодавства, через що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Перероблюючий завод" до Харківської об"єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської об"єднаної державної податкової інспекції від 31.01.2012 року №0011052340, від 31.01.2012 року №0011042340.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена у повному обсязі 11.06.2012 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.